Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/9908/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/9908/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія

центральна»

до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

про стягнення 190.232,92 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Центральна» до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про стягнення 190.232,92 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії № 432 від 03.08.2023 відповідачем у період грудень 2023 року - січень 2024 року спожито теплову енергію, проте всупереч умовам договору не здійснено своєчасну її оплату у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензію № 19/04-24-01 від 19.04.2024 з вимогою оплати вартість фактично спожитої електричної енергії, яка відповідачем залишена без відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 190.232,92 грн, з яких 179.157,33 грн основного боргу, 4.919,48 грн пені, 5.040,05 грн інфляційних втрат та 1.116,06 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9908/24 від 16.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

30.08.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/9908/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.09.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.09.2024 о 18:41 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 27.09.2024 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.09.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.08.2023 між Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця (споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія центральна» (постачальник, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 432 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.

Згідно з п. 2.1 договору за цим договором постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача за кодом 09310000-5 Електрична енергія Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (далі - товар), а споживач оплатити постачальнику вартість використаного (купленого) товару у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору строк постачання товару за договором до 31.12.2023.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленої електроенергії повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 179.157,33 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 4.919,48 грн пені, 5.040,05 грн інфляційних втрат та 1.116,06 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 13.1 договору він набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2023.

Згідно з п. 5.1. договору ціна договору становить 665.099,00 грн у тому числі ПДВ -110.849,84 грн та визначена у додатку 2 до цього договору.

Ціна договору вказана з урахуванням відшкодування витрат постачальника на оплату послуг з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі електричної енергії на дату укладення договору становить 0,48510 грн/кВт год.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначена у додатку 2 до цього договору.

Ціна за одиницю товару за договором, та визначена з урахуванням витрат постачальника на пересилення документів, сплату митних тарифів, податків, зборів та платежів, інших витрат, які понесе постачальник у зв`язку з виконанням цього договору.

Додатком № 2 до договору визначено: очікувані обсяги постачання - 123 743 кВт*год; ціна (тариф) електричної енергії - 5,37484141 грн з ПДВ за 1 кВт електричної енергії.

Додатковою угодою № 1 від 21.09.2023 до договору, сторони домовились змінити ціну (тариф) електричну енергію та встановлено з 01.08.2023 нову ціну (тариф) електричної енергії за договором у розмірі 6.03002 грн з урахуванням ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії. Також, даною додатковою угодою встановлено новий очікуваний обсяг постачання товару (електричної енергії) за договором у розмірі 115 985,424 кВт год.

Відповідно до п. 3.3 договору обсяг фактичного споживання товару споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 та інших нормативно-правових актів.

Згідно п. 5.5. договору обсяги спожитого товару визначаються за розрахунковий період, який становить 1 (один) календарний місяць. Обсяг спожитого протягом розрахункового періоду товару визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Розрахунковою датою (кінцем попереднього та початком наступного розрахункового періоду) є 1 число кожного календарного місяця. Вартість товару за розрахунковий період визначається як добуток ціни за одиницю товару, визначену у додатку 2 до цього договору, та обсягу спожитого протягом розрахункового періоду товару.

Згідно з п. 6.2.1. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитого товару згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що з метою своєчасного проведення взаєморозрахунків по договору у розрахунковому періоді - грудень 2023 року, позивачем та відповідачем було підписано акт № 12 прийняття - передавання, яким визначили обсяг поставленої електричної енергії у грудні 2023 року на рівні 4 378,00 кВт год. Вказаний акт оплачений відповідачем у повному обсязі.

Позивач зазначив, та відповідач не заперечив, що зазначений акт підписувався сторонами до моменту закінчення розрахункового періоду та до моменту припинення проведення оплат Державною казначейською службою України по зобов`язаннях бюджетних установ у 2023 фінансову році.

У лютому 2024 року Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київську електромережі» було надано позивачу показники загального обсягу споживання електричної енергії відповідача, які у свою чергу вважаються обсягами поставленої електричної енергії позивачем для потреб відповідача на його точки комерційного обліку 62Z9750825639545, 62Z2684445545700, 62Z0125695571654, 62Z3064415182467 у наступних об`ємах: у грудні 2023 року 4 391,00 кВт*год електричної енергії та у січні 2024 року 29 698,00 кВт*год електричної енергії.

Отже між закріпленими в акті № 12 прийняття-передачі обсягом постачання у грудні 2023 року та обсягом фактично спожитої відповідачем електричної енергії існує розбіжність, яка складає 13,00 кВт*год (4 391,00 кВт*год - 4 378,00 кВт год).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 14/02-24-01 від 14.02.2024, в якій пропонував відповідачу звернутися до свого нового постачальника електричної енергії або постачальника «останньої надії» з проханням перевести на нього спожиті відповідачем у січні 2024 року об`єми електричної енергії на точках комерційного обліку 62Z9750825639545, 62Z2684445545700, 62Z0125695571654, 62Z306441518246, а саме 29 698 кВт*год; у випадку неможливості здійснення такого переведення позивач просив відповідача підписати надані до цього листа акт № 01 купівлі-продажу електричної енергії за січень 2024 року та оплатити їх.

Даний лист надіслано відповідачу 15.02.2024 рекомендованою кореспонденцією за № 0317912375645 та отримана відповідачем 19.02.2024, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трекінгом № 0317912375645.

Позивач письмової відповіді на вказаний лист від відповідача не отримав, підписаного відповідачем акту № 01 купівлі-продажу електричної енергії не повернуто.

Відповідно до п. 6.2.6 договору споживач зобов`язаний повідомляти листом постачальника не менше ніж за 21 (двадцять один) календарний день про намір укласти договір з іншим постачальником.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору споживач має право в установленому ПРРЕЕ порядку на зміну електропостачальника. Зміна споживачем електропостачальника здійснюється шляхом укладення договору про постачання електричної енергії споживачу з іншим постачальником відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та ПРРЕЕ у випадках, передбачених законодавством.

Матеріали справи не містять та відповідачем не подано доказів в підтвердження виявлення ним бажання замінити постачальника шляхом укладення з ним відповідного договору.

Відповідно до п. 6.1.16. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи у зв`язку з припиненням дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем на заплановану дату зміни електропостачальника.

До припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Згідно з п. 7.2.11 договору постачальник зобов`язується забезпечувати постачання товару споживачу на умовах чинного договору до припинення дії договору у процесі зміни споживачем постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки здійснення переведення обсягів постачання електричної енергії за січень 2024 року з позивача на нового постачальника електричної енергії відповідача, у березні 2024 року позивач направив звернення до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», у відповідь на яке останнім надано підписану електронним цифровим підписом таблицю формату Ехеl «Показники загального обсягу споживання електричної енергії споживача Національний медичний університет імені О.О.Богомольця (ЄДРПОУ 02010787) за січень 2024 р», яка містить інформацію про те, що обсяги поставленої електричної енергії на точках комерційного обліку відповідача у січні 2024 року продовжували обліковуватися за позивачем.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою № 19/04-24-01 від 19.04.2024 щодо підписання акту № 12-1 прийняття-передавання, яким визначені об`єми електричної енергії, що були фактично спожиті відповідачем у грудні 2023 року; підписання акту № 01 прийняття-передавання, яким визначені об`єми електричної енергії, що були фактично спожиті відповідачем у січні 2024 року; щодо оплати протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги 179.157,33 грн вартості спожитої електричної енергії у період грудень 2023 року - січень 2024 року в обсязі 29 711,00 кВт*год.

Дана претензія-вимога надіслана відповідачу 22.04.2024 рекомендованою кореспонденцією за № 0101306514572 та отримана відповідачем 25.04.2024, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трекінгом № 0101306514572.

Відповідачем не було надано позивачу письмової обґрунтованої відмови від підписання актів прийняття-передавання № 12-1 та 01, не повернуто їх підписаними позивачу та кошти не сплачено.

У тексті договору відсутні будь-які умови, що встановлювали б для відповідача строки на підписання актів прийняття-передавання товару за договором або строки на надання відповідачем мотивованої відмови від підписання актів прийняття-передавання товару, які було складено й надано позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки акти № 12-1 та № 01 прийняття-передавання отримані відповідачем 25.04.2024 (разом із претензією-вимогою позивача № 19/04-24-01 від 19.04.2024, що містила вимогу про підписання зазначених актів), відповідач мав їх підписати не пізніше 02.05.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5.6. договору оплата товару здійснюється споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання акту прийняття-передавання товарної продукції (далі - акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акту, який формується постачальником відповідно до п. 4.14 та п. 4.31 ПРРЕЕ, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Отже, обов`язок відповідача щодо оплатити отриманих від позивача акта № 12-1 прийняття-передавання на загальну суму 78,39 грн з урахуванням ПДВ за спожиті у грудні 2023 року 13,00 кВт год та акта № 01 прийняття-передавання на загальну суму 179.078,94 грн з урахуванням ПДВ за спожиті у січні 2024 року 29 698,00 кВт год виник у відповідача з 03.05.2024 та мав бути виконаним до 09.05.2024 (включно) у відповідності до п. 5.6. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленої електроенергії, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 179.157,33 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої електроенергії за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої електроенергії в розмірі 179.157,33 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену електричну енергію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленої електроенергії.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 4.919,48 грн нарахованої на суму боргу 179.157,33 грн за період з 11.05.2024 по 25.07.2024 із застосування облікової ставки НБУ.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4.919,48 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4.919,48 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленої електроенергії позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.116,06 грн 3% річних та 5.040,05 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 179.157,33 грн за період з 11.05.2024 по 25.07.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.116,06 грн 3% річних та 5.040,05 грн інфляційних втрат (за обгрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія центральна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01024 м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 13; код ЄДРПОУ 02010787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія центральна» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; код ЄДРПОУ 42075670) 179.157 (сто сімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн 33 коп. основного боргу, 4.919 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 48 коп. пені, 1.116 (одну тисячу сто шістнадцять) грн 06 коп. 3% річних, 5.040 (п`ять тисяч сорок) грн 41 коп. інфляційних витрат та 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова