Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10894/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024Справа № 910/10894/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент»

про стягнення 684 721,73 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення 684 721,73 грн, з яких: 584 400,00 грн заборгованості, 5 879,40 грн інфляційних втрат, 3 685,97 грн 3% річних, 32 316,36 грн пені та 58 440,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором № 08/19 від 07.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10894/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

27.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФУНДАМЕНТ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» (виконавець) укладено договір № 08/19 (надалі - Договір), предметом якого відповідно до умов п. 1.1. є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт (надалі - послуги) на будівельному об`єкті «Будівництво комплексу житлових будинків на вул. Леніна, 55 (вул. Харченка, 55) в Дарницькому районі м. Києва» І черга будівництва. Житловий будинок № 2» (надалі - будівельний об`єкт).

Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець надає послуги на будівельному об`єкті баштовим(и) краном(ами), модифікації КБ-674 (надалі - БК) в кількості визначеній в Проекті виконання робіт (надалі - ПВР), а замовник організовує надання послуг БК на будівельному об`єкті та проводить своєчасну оплату наданих виконавцем послуг.

Пунктом 2.5. Договору визначено обов`язок замовника забезпечувати мінімальну завантаженість роботи БК, а саме:

за один календарний місяць БК має відпрацювати мінімум 26 календарних дні, у разі коли БК за один календарний місяць відпрацював менше ніж 26 календарних дні, оплата проводиться, як за 26 календарних дні, з урахуванням підпункту 2.5.2. Договору. У випадку коли БК за один календарний місяць відпрацював більше ніж 26 календарних дні, оплата проводиться за фактично відпрацьовану кількість днів, з урахуванням підпункту 2.5.2. Договору (пп. 2.5.1.);

за один робочий день БК має відпрацювати мінімум 10 машино-годин, у разі коли БК за один робочий день відпрацював менше 10 машино-годин, оплата проводиться як за 10 машино-годин. У випадку коли БК відпрацював більше ніж 10 машино-годин за один робочий день, оплата проводиться за фактично відпрацьований час (пп. 2.5.2).

Додатковою угодою від 31.01.2023 № 4 до Договору сторони доповнили п. 2.5. Договору підпунктом 2.5.3. такого змісту: «У випадку вимушеного простою БК з вини замовника протягом повного календарного місяця, якщо замовник не забезпечив необхідного обсягу робіт, замовник зобов`язується оплатити виконавцю вимушений простій БК у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп, в т.ч. ПДВ - 20%. Оплата вимушеного простою БК, передбаченого умовами даного підпункту, здійснюється замовником на підставі відповідних актів, підписаних уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін. При роботі БК одна машино-година і більше на місяць, сторони керуються підпунктами 2.5.1. та 2.5.2. п. 2.5. Договору.

Пунктом 2.8. Договору визначено обов`язок замовника по акту приймання-передачі прийняти під охорону БК та інше майно і обладнання виконавця, яке знаходиться на будівельному майданчику та нести відповідальність за його збереження. У разі відсутності акту приймання-передачі БК та іншого майна і обладнання виконавця під охорону, вважається, що замовник прийняв БК та інше майно виконавця під охорону, при підписанні замовником Довідки про виконані роботи та витрати форми № КБ-3 (надалі - Довідка) чи Акту приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (надалі - Акт).

Відповідно до п. 2.11. Договору замовник зобов`язаний щомісячно, не пізніше останнього числа звітного місяця надавати виконавцю оформлені належним чином рапорти про роботу БК, а згідно з умовами п. 2.12. Договору - зобов`язаний щомісячно підписувати довідки та акти та проводити оплату наданих виконавцем послуг відповідно до умов цього Договору.

В свою чергу, виконавець відповідно до п. 3.1. Договору надає послуги БК на будівельному об`єкті, згідно з погодженим з виконавцем ПВР.

Загальна вартість послуг за цим Договором складається з сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.1. Договору).

В п. 4.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 24.12.2021 № 3) сторони погодили ціни, відповідно до яких проводиться оплата послуг виконавця, у яких визначено, що вартість послуг із експлуатації одного БК за 1 машино-годину складає 720,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. Договору виконавець щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від замовника рапорту про роботу БК за звітний місяць, надає замовнику Довідку та Акт, оформлені по договірних цінах, згідно з розділом 4 Договору.

Замовник підписує Довідки та Акти протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в триденний термін повертає виконавцю Довідки і Акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує Довідки та Акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом 3 (трьох) днів (п. 5.2. Договору).

У випадку, якщо замовник не повернув виконавцю Довідки та Акти в триденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих Довідок та Актів, виконані роботи вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником без зауважень, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до умов Договору (пп. 5.2.1. п. 5.2. Договору).

Згідно з умовами п. 5.3. Договору замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі Довідок або Актів. При несплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку, без попередження замовника, зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги.

За 15 (п`ятнадцять) календарних днів до демонтажу та вивозу БК з будівельного майданчика, замовник зобов`язаний провести повний розрахунок за надані послуги та оплатити виконавцю вартість демонтажу та вивезення БК з будівельного об`єкта (п. 5.4. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року з дня його укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього Договору, жодна сторона письмово не заявила про свій намір припинити дію Договору, в такому випадку Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах, з послідуючою автоматичною пролонгацією (пункти 7.1., 7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач у 2019 року змонтував (встановив) два БК на будівельному об`єкті, а саме: БК КБ-674 інвентарний № 54, що підтверджується актом № 296 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року; БК КБ-674 інвентарний № 35, що підтверджується актом № 561 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 01.02.2024 по 30.06.2024 мав місце простій БК № 54 та № 35, у зв`язку з чим відповідачу було виставлено відповідні Акти та Довідки, частина яких останнім підписані та скріплені печаткою. Водночас, щодо непідписаних відповідачем Актів та Довідок за травень та червень 2024 року позивач зауважив, що такі документи надсилались відповідачу та були ним отримані, однак жодних зауважень чи обґрунтованої відмови від підписання первинних документів відповідачем не було надано. Відтак, з урахуванням зазначеного та часткової оплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача вартість отриманих ним послуг на загальну суму 584 400,00 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань позивач відповідно до пунктів 6.3, 6.4. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача також пеню у розмірі 32 316,36 грн, штраф у розмірі 58 440,00 грн, 3% річних у розмірі 3 685,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 879,40 грн.

Відповідач, в свою чергу, визнав позовні вимоги лише в частині стягнення основної заборгованості, яка виникла за період з 01.02.2024 по 30.04.2024 у розмірі 150 000,00 грн, ураховуючи здійснену ним часткову оплату боргу в розмірі 30 000,00 грн. Щодо нарахування позивачем заборгованості за травень та червень 2024 року та штрафних санкцій відповідач заперечував, зазначаючи про недоведеність належними доказами факту надання спірних послуг у зазначеному періоді. Так, відповідач, зокрема, зазначив, що позивач листом від 25.01.2024 № 25/1/24-1 повідомляв про демонтаж БК КБ-674 №№ 54, 35 з будівельного об`єкту, втім такого демонтажу не було проведено. При цьому, зазначив про відсутність свого обов`язку зі сплати заборгованості за травень 2024 року, оскільки у вказаному місяці баштові крани були пошкоджені та розукомплектовані, що унеможливило їх фізичне використання. Щодо нарахування боргу за послуги в червні 2024 року, відповідач зазначив, що відповідні зауваження щодо Актів та Довідки були ним надіслані позивачу листом від 05.07.2024 № 05/07-2024, однак такі зауваження останнім не були розглянуті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є змішаним договором підряду та надання послуг.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 3 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Водночас, за приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом із умов Договору, відповідач зобов`язаний щомісячно забезпечувати роботою кожен БК в кількості 260 машино-годин (26 календарних днів по 10 машино-годин за день) або оплатити вартість експлуатації БК як за 26 календарні дні, тобто, 187 200 (260 машино-годин * 720 грн вартості експлуатації БК відповідно до додаткової угоди від 24.12.2021 № 3). Водночас, якщо мав місце вимушений простій БК, який виник з вини замовника, останній повинен оплатити кошти за вимушений простій у розмірі 30 000,00 грн.

Так, у матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року № 70, № 71 та Довідка на суму 60 000,00 грн (по 30 000,00 грн за кожен БК); за березень 2024 року № 98, № 99 та Довідка на суму 60 000,00 грн (по 30 000,00 грн за кожен БК); за квітень 2024 року № 159, № 160 та Довідка на суму 60 000,00 грн (по 30 000,00 грн за кожен БК), які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень за заперечень та якими підтверджується простій БК.

Водночас, 28.03.2024 відповідач частково сплатив на користь позивача кошти у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Як вже зазначалось, відповідач визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка виникла за період з лютого по квітень 2024 року у розмірі 150 000,00 грн (180 000,00 грн заборгованість - часткова оплата у розмірі 30 000,00 грн).

За положеннями частин 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, судом не встановлено підстав для відмови у прийнятт визнання відповідачем позову у вказаній частині позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.02.2024 по 30.04.2024 у розмірі 150 000,00 грн.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає таке.

Як вбачається із долучених позивачем до позову Актів приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року №№ 207 та 208, а також Довідки, позивачем нараховано відповідачу заборгованість у розмірі 60 000,00 грн за простій кожного з БК (по 30 000,00 грн кожен БК). Втім, вказані Акти та Довідка не підписані відповідачем та містять відмітку позивача про те, що відповідачем не було надано зауважень щодо наданих послуг або оформлення первинних документів, як і не надано обґрунтованої відмови від підписання первинних документів.

Суд встановив, що позивач виставив відповідачу відповідні Акти та Довідку по Договору за травень 2024 року, оскільки останній отримав вказані документи 06.06.2024, що підтверджується наданими позивачем в матеріали справи доказами та відповідачем не заперечується.

Будь-яких зауважень відповідача, наданих в порядку п. 5.2. Договору щодо Актів та Довідки за травень 2024 року, як і оплати, проведеної в порядку п. 5.3. Договору, тобто, до 10.06.2024, матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідачем було надано в матеріали справи повідомлення позивача про вартість відновлення БК КБ-674 зав. № 69 (інвентарний № 54) та повідомлення про вартість відновлення БК КБ-674, зав. № 525 (інвентарний № 35) від 20.05.2024, у яких зазначено, що під час обстеження, яке відбулось 10.05.2024 за участю представників сторін, було встановлено, що БК КБ-674 № 54 та № 35 мають сліди пошкодження та розукомплектування, що було зафіксовано у відповідному акті; визначено вартість відновлювальних робіт.

Надалі позивачем 03.07.2024 виставлено відповідачу Акти №№ 294, 295 та Довідку за червень 2024 року, відповідно до яких вартість виконаних робіт у загальному розмірі склала 374 400,00 грн (по 187 200,00 грн за експлуатацію кожного БК із розрахунку (720 грн * 260 машино-годин).

Водночас, суд встановив, що відповідач листом від 05.07.2024 № 05/07-2024, який позивачем отримано 10.07.2024 повернув останньому оригінали Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт без підписання, зазначаючи, що у зв`язку із пошкодженням та розукомплектуванням БК, у червні 2024 року вони не використовувались, що сталося з вини виконавця. Водночас, відповідач зазначив про неправильне визначення ціни послуг у вказаних Актах та Довідці, оскільки сторонами було погоджено втрати на утримання БК за кожен місяць простою у розмірі 30 000,00 грн, з огляду на що пропонувалось внести відповідні зміни до Актів та Довідки за червень 2024 року.

У відповідь на вказаний лист відповідача позивач листом від 12.07.2024 повідомив, що вартість вимушеного простою у розмірі 30 000,00 грн була погоджена сторонами на строк до 31.05.2024, тоді як з червня 2024 року відповідач зобов`язаний щомісяця забезпечити кожен БК роботою або оплатити роботу або простій кожного з БК з розрахунку 260 машино-годин, тобто, по 187 200,00 грн за один місяць по одному БК. При цьому, позивач зазначив, що БК будуть ним укомплектовані та їх робота буде відновлена після забезпечення відповідачем належної охорони на будівельному об`єкті. Вказаним листом позивач повторно надіслав відповідачу Акти та Довідку за червень 2024 року, які були отримані відповідачем 22.07.2024, втім залишені ним без підписання та без надання будь-яких зауважень.

Так, судом встановлено, що додаткова угода від 31.01.2023 № 4 до Договору, відповідно до її п. 3, набрала чинності з 01.02.2024 та діяла до 31.05.2024. Відтак, погоджені сторонами умови щодо визначення вартості вимушеного простою БК у розмірі 30 000,00 грн діяли до травня 2024 року включно та виходячи із вказаної суми позивачем здійснювалось нарахування відповідних послуг у період з 01.02.2024 по 31.05.2024, тоді як в червні 2024 року нарахування здійснено відповідно до п. 2.5. Договору, що визнається судом обґрунтованим.

Водночас, як підтверджено сторонами у доданих ними в матеріали справи листах, у травні 2024 року БК КБ-674 №№ 54 та 35 були пошкоджені та розукомплектовані та для їх відновлення позивачем визначено вартість відповідних робіт по 983 500,00 грн за кожний БК. Відповідно до пп. 2.8.1. п. 2.8. Договору позивач у повідомленнях від 20.05.2024 просив відповідача надати інформацію щодо того, чи БК будуть відновлюватись останнім самостійно чи ним будуть відшкодовуватись позивачу збитки на відновлення БК.

Будь-яких відповідей відповідача на повідомлення позивача від 20.05.2024 та доказів відновлення/укомплектування БК матеріали справи не містять, водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що наразі між сторонами ведуться переговори щодо відновлення БК.

Як визначено у ч. «б» пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору, до початку надання послуг замовник (відповідач) за свій рахунок зобов`язаний забезпечити охорону БК, іншого майна та обладнання виконавця на будівельному об`єкті. Водночас, відповідно до п. 2.8. Договору замовник зобов`язаний по Акту приймання-передачі прийняти під охорону БК та інше майно і обладнання виконавця, яке знаходиться на будівельному майданчику та нести відповідальність за його збереження.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних будівельних робіт № 296 від 30.04.2019 та № 561 від 31.07.2019, суд дійшов висновку, що відповідачем було взято під охорону БК КБ-674 №№ 54 та 35.

Водночас, оскільки відсутні докази демонтажу вказаних БК та будь-яких інших належних та допустимих доказів незабезпечення відповідачем охорони БК, а також з огляду на п. 3.7. Договору, відповідно до яких саме позивач має забезпечити надійну та безперебійну експлуатацію БК на будівельному об`єкті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для сплати відповідачем вартості коштів за простій БК у травні та червні 2024 року, оскільки судом не було встановлено, що простій БК у вказаний період виник саме з вини відповідача.

При цьому, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», та відображають реальні господарські операції.

Подані позивачем в матеріали справи податкові накладні від 31.05.2024 №№ 56, 57 та від 30.06.2024 №№ 61,62, не можуть підтверджувати надання послуг у травні та червні 2024 року, оскільки такі не є безумовними доказами реальності господарських операцій, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального надання послуг та їх прийняття замовником, так як такі докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19).

Таким чином, суд не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 434 400,00 грн через необґрунтованість.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу та нарахувань за ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, суд встановив, що відповідач порушив свої грошові зобов`язання за період з 01.02.2024 по 30.04.2024, що є підставою для застосування до нього відповідальності за таке порушення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Судом встановлено, що у п. 6.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати за Договором, виконавець має право нарахувати замовнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного та належного виконання, при цьому грошові кошти, які надходять від замовника на рахунок виконавця за цим Договором, за ініціативою виконавця можуть спрямовуватися в рахунок погашення грошового зобов`язання замовника (пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору).

У пп. 6.3.2. п. 6.3. Договору сторони погодили, що строк нарахування пені складає 36 місяців.

Водночас, відповідно до п. 6.4. Договору при стягненні із замовника заборгованості у судовому порядку, виконавець має право додатково до суми заборгованості та пені нарахувати штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, яка існувала у замовника перед виконавцем на дату подання позовної заяви до суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив його обґрунтованість в частині, яка стосується нарахування вказаних штрафних санкцій на суми боргу, які виникли в період з 01.02.2024 по 30.04.2024, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягають стягненню 14 986,06 грн пені та 15 000,00 грн штрафу. В іншій частині вимог про стягнення пені та штрафу суд відмовляє, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу за травень та червень 2024 року, в задоволенні яких відмовлено.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічно вимогам про стягнення пені та штрафу, судом визнаються обґрунтованими лише вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суми боргу, які виникли в період з 01.02.2024 по 30.04.2024. Перевіривши відповідні розрахунки, суд встановив їх правильність, у зв`язку з чим за загальний період прострочення з 11.03.2024 по 31.08.2024 з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1686,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 4559,40 грн.

Водночас, відповідач не спростовував обґрунтованості позовних вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання ним своїх грошових зобов`язань у період з лютого по квітень 2024 року, контррозрахунку таких нарахувань суду не надав.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За положеннями ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що ст. 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема відповідно до ч. 1 згаданої статті у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву частково визнано позов у розмірі 150 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню 50% судового збору пропорційно визнаним позовним вимогам, тобто, 1125,00 грн.

Щодо решти позовних вимог, які не були визнані відповідачем, судовий збір розподіляється між сторонами на загальних підставах відповідно до ст. 129 ГПК України.

Крім того, суд встановив, що у позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір № 260824 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024 та акт приймання-передачі наданих послуг по вказаному договору від 30.08.2024.

Так, суд встановив, що за договором № 260824 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024 адвокат Онопрієнко Олександр Петрович (надалі також - адвокат) взяв на себе зобов`язання із здійснення претензійно-позовної роботи та представництва та захисту інтересів клієнта в суді при розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення заборгованості за договором від 07.03.2019 № 08/19.

Відповідно до п. 4.1. договору № 260824 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024, загальна вартість наданих адвокатом послуг складається з сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах приймання-передачі наданих послуг. В п. 4.2. вказаного договору визначено перелік цін,за якими проводиться оплата послуг адвоката.

Пунктом 4.4. договором № 260824 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024 визначено, що приймання-передача наданих послуг оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.

Так, 30.08.2024 позивачем та адвокатом підписано та скріплено печатками акт акт приймання-передачі наданих послуг по договору № 260824 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024, у якому визначено вартість наданих адвокатом послуг у розмірі 8000,00 грн. При цьому, дана сума визначена із розрахунку 2000,00 грн за юридичний аналіз первинної документації, необхідної для ведення претензійно-позовної роботи та 6000,00 грн за складання та подання позовної заяви.

Судом встановлено, що визначена вартість послуг у вказаному акті відповідає погодженим сторонами у п. 4.2. договору № 260824 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2024 цінам, при цьому, визначена без урахування поданої відповіді на відзив.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в той час як відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також не заявлено відповідного клопотання про зменшення розміру таких витрат.

При цьому, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 03.10.2019 об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі № 922/445/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених підстав, заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» (проспект Відрадний, буд. 103, м. Київ, 03061; ідентифікаційний код 40048603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» (вул. Лебединська, 2, літера «А», м. Київ, 04209; ідентифікаційний код 39907319) 150 000,00 грн заборгованості, 14 986,06 грн пені, 15 000,00 грн штрафу, 1686,89 грн 3% річних, 4559,40 грн інфляційних втрат, 2181,66 грн судового збору та 2176,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» (вул. Лебединська, 2, літера «А», м. Київ, 04209; ідентифікаційний код 39907319) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1125 (одна тисяча сто двадцять п`ять) гривень 00 коп судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 03.09.2024 № 2989.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко