Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10476/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (вул.Дніпровські Зорі, буд.1, м.Запоріжжя, Запорізька обл., 69041; ідентифікаційний код 33527835)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Інжинірінг груп» (вул.Чавдар Єлизавети, буд.2, оф.135, м.Київ, 02072; ідентифікаційний код 44699652)

про стягнення 83 461,14 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Інжинірінг груп» про стягнення 83 461,14 грн, з яких 60 229,60 грн заборгованості, 5 298,89 грн пені, 12 222,96 грн штрафу, 1 694,38 грн інфляційних втрат та 4 015,31 грн 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки № 01-0104/24 від 01.04.2024 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

06.09.2024 та 10.09.2024 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків, відповідно до яких виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення, за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Чавдар Єлизавети, буд.2, оф.135, м.Київ, 02072.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Натомість, 23.10.2024 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку, АТ «Укрпошта», не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10476/24 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/10476/24 від 16.09.2024, оскільки остання оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, але не забезпечив отримання поштової кореспонденції, і як наслідок, не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт Інжинірінг груп» (покупець) було укладено договір поставки № 01-0104/24 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти на користь покупця кабельно-провідникову продукцію (товар), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати зазначений товар відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної або дата передачі товару перевізнику/експедитору, якщо доставка товару здійснюється покупцем або залученим перевізником/експедитором. Право власності на товар та ризик його випадкової втрати чи пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної покупцем або з моменту передачі товару перевізнику/експедитору.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що постачальник перед передачею або доставкою товару може підготувати видаткову накладну (або інший документ про передачу товару) як електронний документ, підписаний електронним цифровим підписом, і направити його покупцю через комп`ютерну програму або сервіс, що реалізовує функціонал обміну електронними документами між контрагентами. В День фактичного отримання товару покупець зобов`язаний підписати електронним цифровим підписом отриману від постачальника видаткову накладну (або інший документ про передачу товару) і направити її цього ж дня постачальнику також через програму або сервіс, що реалізовує функціонал обміну електронними документами між контрагентами.

Згідно з п. 3.3 Договору покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 50% передоплати за товар і закрити повну вартість товару або партії товару протягом 10 календарних днів з дати поставки, або у строк, вказаний у специфікації. Покупець вправі виконати зобов`язання з оплати товару достроково. Якщо строк оплати товару не узгоджено в жодному документі між сторонами, оплата повинна бути здійснена на наступний день з дати поставки товару.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При порушенні строків оплати товару більше 5 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми Договору. Пеня за цим пунктом нараховується за весь час прострочення без обмеження нарахування в півроку. Строк позовної давності для стягнення пені і штрафів за цим пунктом встановлено 3 роки. Також, за порушення строків оплати товару покупець згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Договір діє з дати підписання сторонами до 31.12.2024 (п. 8.1 Договору).

Як зазначає позивач, він отримав від відповідача замовлення на поставку товару вартістю 122 229,60 грн.

На виконання умов Договору відповідачем було оплачено позивачу авансом 62 000,00 грн за замовлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 136 від 14.04.2024.

Позивач зазначає, що він на виконання своїх договірних зобов`язань поставив відповідачу товар вартістю 122 229,60 грн відповідно до видаткової накладної № 5043 від 16.04.2024, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо сплати залишку вартості товару не виконав.

Як вказує позивач, позивач направив на електронну пошту відповідача претензію № 1 від 03.07.2024, у якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 60 229,60 грн.

Докази розгляду відповідачем зазначеної претензії в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 60 229,60 грн заборгованості, 5 298,89 грн пені, 12 222,96 грн штрафу, 1 694,38 грн інфляційних втрат та 4 015,31 грн 20% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу товар вартістю 122 229,60 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи, підписана електронними підписами та скріплена електронними печатками обох сторін, видаткова накладна № 5043 від 16.04.2024.

Вказана видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане двома рівними частинами: 50% вартості - попередня оплата, 50% вартості - протягом 10 календарних днів з дати поставки.

14.04.2024 відповідачем було сплачено позивачу попередню оплату в розмірі 62 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 136 від 14.04.2024.

Щодо строку виконання другої частини грошового зобов`язання відповідача, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що видаткова накладна № 5043 від 16.04.2024 була підписана позивачем 20.06.2024, а відповідачем - 03.07.2024, відтак, датою поставки товару з урахуванням положень пунктів 2.7, 2.9 Договору є саме 03.07.2024, тобто дата підписання видаткової накладної сторонами (останньою з них). Докази на підтвердження того, що фактична поставка товару відбулась раніше, зокрема, у день складення цієї накладної, або у день її підписання позивачем, в матеріалах справи відсутні.

За приписами статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання зі сплати залишку вартості товару є таким, що настав 15.07.2024 (перший робочий день після 13.07.2024).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60 229,60 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 298,89 грн пені, 12 222,96 грн штрафу, 1 694,38 грн інфляційних втрат та 4 015,31 грн 20% річних.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4 Договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому пеня за цим пунктом нараховується за весь час прострочення без обмеження нарахування в півроку.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.4 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач не правильно визначив момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченими, про що суд зазначив вище.

За підрахунком суду, здійсненим за період з 16.07.2024 по 26.08.2024 із суми боргу в розмірі 60 229,60 грн, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 797,01 грн.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.4 Договору також визначено, що при порушенні строків оплати товару більше 5 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми Договору.

Судом встановлено, що прострочення відповідача з оплати товару за видатковою накладною № 5043 від 16.04.2024 триває понад 5 календарних днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 12 222,96 грн є обґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.4 Договору сторони узгодили сплату покупцем за порушення строків оплати товару суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

З урахуванням вищенаведеного висновку суду про те, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання зі сплати залишку вартості товару є таким, що настав 15.07.2024, судом здійснено власний розрахунок 20% річних за період з 16.07.2024 до 26.08.2024 із суми боргу 60 229,60 грн, який склав 1 382,32 грн.

При цьому інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки позивачем здійснено розрахунок із сукупного індексу інфляції за період травень 2024 року - липень 2024 року, натомість грошове зобов`язання відповідача стало простроченим лише 16.07.2024, а сума боргу, що виник з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця.

Так, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22 зазначено, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок 1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265.

Абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком № 1078.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 60 229,60 грн заборгованості, 1 797,01 грн пені, 12 222,96 грн штрафу та 1 382,32 грн 20% річних.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2 195,16 грн - на відповідача, в розмірі 227,24 грн - на позивача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 цієї статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги від 12.02.2019, додаткової угоди від 16.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2019, акту приймання-передачі від 29.09.2024 на суму 8 000,00 грн.

Дослідивши умови договору про надання правової допомоги від 12.02.2019 та додаткової угоди від 16.09.2024 до нього, суд встановив, що гонорар адвоката за надання правової допомоги при розгляді справи № 910/10476/24 сторони визначили у фіксованому розмірі - 8 000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі від 29.09.2024 адвокатом надано, а позивачем прийнято правничу допомогу на суму 8 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано відповідачеві.

Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 8 000,00 грн є обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 7 249,54 грн - на відповідача, в розмірі 750,46 грн - на позивача

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Інжинірінг груп» (вул.Чавдар Єлизавети, буд.2, оф.135, м.Київ, 02072; ідентифікаційний код 44699652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (вул.Дніпровські Зорі, буд.1, м.Запоріжжя, Запорізька обл., 69041; ідентифікаційний код 33527835) заборгованість в розмірі 60 229 (шістдесят тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 60 коп., пеню в розмірі 1 797 (одна тисяча сімсот дев`яносто сім) грн 01 коп., штраф в розмірі 12 222 (дванадцять тисяч двісті двадцять дві) грн 96 коп., 20% річних в розмірі 1 382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн 32 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 249 (сім тисяч двісті сорок дев`ять) грн 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2024.

Суддя Т.П. Капцова