Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10987/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Базальт» (вул.Кооперативна, буд.159 Д, с.Качали, Бородянський р-н, Київська обл., 07813; ідентифікаційний код 34571309)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Машпром» (вул.Ямська, буд.41, оф.2/1, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 43153052)

про стягнення 214 357,80 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Базальт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Машпром» про стягнення 214 357,80 грн, з яких 180 000,00 грн заборгованості, 29 120,54 грн пені та 5 237,26 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки № 141/1 від 01.05.2023 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

12.09.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Базальт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Машпром» (покупець) було укладено договір поставки № 141/1 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар, в кількості, по найменуванням та на умовах, передбачених даним Договором.

Асортимент (найменування товару), ціна, кількість, гарантії якості (гарантійні строки) визначаються згідно з підписаними сторонами видатковими накладними та/або специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків на оплату, що виставлені постачальником на адресу покупця з посиланням на цей Договір, наступним чином:

- передплату за товар у розмірі 50% вартості товару;

- решту 50% вартості товару, зазначеного в рахунку на оплату покупець сплачує після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 45 робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати за товар, якщо інші строки поставки не визначено у рахунках на оплату, що виставлені постачальником на адресу покупця та/або додатках/специфікаціях до цього Договору.

Згідно з п. 4.4 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або прострочення оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відмови або неоплаченої суми, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

Договір є укладеним з моменту підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору зміни та доповнення до даного Договору будуть дійсними тільки за умови, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін.

У специфікації № 1 від 01.05.2023, що є додатком № 1 до Договору, сторони узгодили поставку товару «Кільце щита» у кількості 100 од. загальною вартістю 360 000,00 грн, а також домовились, що строк поставки становить 45 банківських днів з моменту зарахування 50% оплати за товар на розрахунковий рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється само вивозом автотранспортом покупця зі складу постачальника, за рахунок покупця.

Того ж дня позивачем було виставлено відповідачеві рахунок № 141/1 від 01.05.2023 на суму 360 000,00 грн для оплати товару.

12.06.2023 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 180 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він, на виконання своїх договірних зобов`язань, відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 360 000,00 грн відповідно до видаткових накладних № 243 від 01.08.2023 на суму 144 000,00 грн та № 310 від 08.09.2023 на суму 216 000,00 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо сплати залишку вартості товару не виконав, надавши лише гарантійний лист № 0709 від 07.09.2023, в якому зобов`язався здійснити доплату в розмірі 180 000,00 грн. до 18.09.2023.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 180 000,00 грн заборгованості, 29 120,54 грн пені та 5 237,26 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 360 000,00 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 243 від 01.08.2023 та № 310 від 08.09.2023.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 2.3 Договору та пункті 3 специфікації № 1 від 01.05.2023 порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане у такому порядку:

- 50% вартості товару - авансом;

- 50% вартості товару - після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Отже у відносинах сторін має місце зустрічне виконання зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відтак, приймаючи до уваги той факт, що у відносинах сторін має місце зустрічне виконання зобов`язання, а також з огляду на норми статті 692 Цивільного кодексу України положення якої, в частині строку оплати за товар, застосовуються до договору поставки, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав 08.09.2023.

Щодо гарантійного листа № 0709 від 07.09.2023, відповідно до якого відповідач просив відвантажити 60 одиниць товару без доплати, та, водночас, гарантував доплату в сумі 180 000,00 грн у строк до 18.09.2023, суд відзначає, що останній не відтерміновує виконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки в силу п. 7.1 Договору зміни та доповнення до Договору є дійсними тільки за умови, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 12.06.2023 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 180 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача

Однак докази оплати відповідачем залишку вартості поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 180 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 29 120,54 грн пені та 5 237,26 грн 3% річних.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.4 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або прострочення оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відмови або неоплаченої суми, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 4.4 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач не правильно визначив момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченими.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже імператив частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.

Висновок про те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору викладено також у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-120гс14.

Отже датою, з якою у відповідача виник обов`язок розрахуватись за товар, отриманий за видатковою накладною № 310 від 08.09.2023 є 08.09.2023, відтак днем з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим є 09.09.2023 і саме з цього дня слід нараховувати пеню.

При цьому, виходячи зі змісту п. 4.4 Договору, сторони домовились про збільшення встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України періоду часу, за який нараховується пеня до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у cправі № 911/858/22 зазначив, що сторони мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Здійснений позивачем розрахунок пені за період з 19.09.2023 по 18.03.2024 із суми боргу в розмірі 180 000,00 грн не перевищує розміру, розрахованого судом, тому позов у цій частині підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 29 120,54 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахований позивачем розмір 3% річних за період з 18.09.2023 по 06.09.2024 із суми боргу в розмірі 180 000,00 грн також не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 5 237,26 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 180 000,00 грн заборгованості, 29 120,54 грн пені та 5 237,26 грн 3% річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 215,37 грн, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Машпром» (вул.Ямська, буд.41, оф.2/1, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 43153052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Базальт» (вул.Кооперативна, буд.159 Д, с.Качали, Бородянський р-н, Київська обл., 07813; ідентифікаційний код 34571309) заборгованість в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 29 120 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять) грн 54 коп., 3% річних в розмірі 5 237 (п`ять тисяч двісті тридцять сім) грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 215 (три тисячі двісті п`ятнадцять) грн 37 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2024.

Суддя Т.П. Капцова