Рішення
від 18.11.2024 по справі 911/2141/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 911/2141/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Фірма «Фундамент» (вул.Раїси Окіпної, буд.4-Б, м.Київ, 02002; ідентифікаційний код 01416332)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс Транс Буд» (вул.Київська, буд.234-А, оф.14, м.Бровари(з), Київська обл., 07401; ідентифікаційний код 43640970)

про стягнення 102 092,00 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Фірма «Фундамент» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс Транс Буд» про стягнення 102 092,00 грн, з яких 90 000,00 грн заборгованості, 6 509,40 грн пені, 1 748,69 грн 3% річних та 3 833,91 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за договором № 24/11/22-О оренди нежитлових приміщень від 24.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2024 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення, за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Київська, буд.234-А, оф.14, м.Бровари(з), Київська обл., 07401.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Натомість, 02.10.2024 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку, АТ «Укрпошта», не було вручене відповідачу під час доставки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та повернуто за зворотною адресою.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 911/2141/24 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 911/2141/24 від 16.09.2024, оскільки остання оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, але не забезпечив отримання поштової кореспонденції, і як наслідок, не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2022 між Приватним акціонерним товариством Фірма «Фундамент» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліс Транс Буд» (орендар) було укладено договір № 24/11/22-О оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.2/89, що належить орендодавцю на праві приватної власності. Загальна площа приміщення, що передається в оренду по Договору складає 310 кв.м.

Договір укладено строком з 24.11.2022 по 31.12.2023 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору за орендне користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, базова величина якої становить 15 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 2 500,00 грн за один календарний місяць.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця до п`ятнадцятого числа поточного місяця. Орендар здійснює перший орендний платіж у розмірі оплати за перший та останній місяць оренди.

Згідно з п. 4.4 Договору за несвоєчасне внесення платежів орендар сплачує пеню за кожен прострочений день у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

30.11.2022 за актом прийому-передачі нежитлового приміщення за Договором, орендодавець передав, а орендар прийняв з моменту підписання цього акту в орендне користування нежитлове приміщення, площа якого складає 310 кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.2/89.

Відповідно до актів надання послуг № 248 від 31.12.2022 на суму 15 000,00 грн, № 22 від 31.01.2023 на суму 15 000,00 грн, № 31 від 28.02.2023 на суму 15 000,00 грн, № 42 від 31.03.2023 на суму 15 000,00 грн, № 55 від 30.04.2023 на суму 15 000,00 грн, № 69 від 31.05.2023 на суму 15 000,00 грн, № 79 від 30.06.2023 на суму 15 000,00 грн, № 92 від 31.07.2023 на суму 15 000,00 грн, № 100 від 31.08.2023 на суму 15 000,00 грн, № 109 від 30.09.2023 на суму 15 000,00 грн, № 119 від 31.10.2023 на суму 15 000,00 грн, № 128 від 30.11.2023 на суму 15 000,00 грн загальна вартість оренди приміщення за Договором складає 180 000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач за користування орендованим майном сплатив лише 90 000,00 грн, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 90 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією № 395 від 07.12.2023, якою вимагав сплатити заборгованість в розмірі 75 000,00 грн, що існувала на той момент.

Докази вручення відповідачу зазначеної претензії, як і докази її розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за оренду приміщення, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 90 000,00 грн заборгованості, 6 509,40 грн пені, 1 748,69 грн 3% річних та 3 833,91 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт користування відповідачем орендованим майном - нежитловими приміщеннями загальною площею 310 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.2/89 починаючи з грудня 2022 року підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін актом прийому-передачі нежитлового приміщення за Договором від 30.11.2022 та актами надання послуг № 248 від 31.12.2022 на суму 15 000,00 грн, № 22 від 31.01.2023 на суму 15 000,00 грн, № 31 від 28.02.2023 на суму 15 000,00 грн, № 42 від 31.03.2023 на суму 15 000,00 грн, № 55 від 30.04.2023 на суму 15 000,00 грн, № 69 від 31.05.2023 на суму 15 000,00 грн, № 79 від 30.06.2023 на суму 15 000,00 грн, № 92 від 31.07.2023 на суму 15 000,00 грн, № 100 від 31.08.2023 на суму 15 000,00 грн, № 109 від 30.09.2023 на суму 15 000,00 грн, № 119 від 31.10.2023 на суму 15 000,00 грн, № 128 від 30.11.2023 на суму 15 000,00 грн.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям у користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування об`єктом оренди протягом дії Договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 4.2 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно до 15 числа поточного місяця шляхом сплати коштів на рахунок позивача.

Отже, строк виконання грошових зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати є таким, що настав, зокрема:

за актом надання послуг № 79 від 30.06.2023 на суму 15 000,00 грн строк оплати настав 15.06.2023;

за актом надання послуг № 92 від 31.07.2023 на суму 15 000,00 грн - 15.07.2023;

за актом надання послуг № 100 від 31.08.2023 на суму 15 000,00 грн - 15.08.2023;

за актом надання послуг № 109 від 30.09.2023 на суму 15 000,00 грн - 15.09.2023;

за актом надання послуг № 119 від 31.10.2023 на суму 15 000,00 грн - 15.10.2023;

за актом надання послуг № 128 від 30.11.2023 на суму 15 000,00 грн - 15.11.2025.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем було сплачено позивачеві 90 000,00 грн, а саме 13.03.2023 - 15 000,00 грн, 21.04.2023 - 15 000,00 грн, 31.05.2023 - 15 000,00 грн, 25.07.2023 - 45 000,00 грн.

Докази сплати відповідачем іншої частини орендної плати в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 90 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 509,40 грн пені, 1 748,69 грн 3% річних та 3 833,91 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4 Договору за несвоєчасне внесення платежів орендар сплачує пеню за кожен прострочений день у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 4.4 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Водночас наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.12.2023 по 15.06.2024 із суми боргу в розмірі 90 000,00 грн є неправильним, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже імператив частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.

Висновок про те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору викладено також у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-120гс14.

Проте, позивач даної обставини не врахував і помилково нарахував пеню з 16.12.2023 із загальної суми заборгованості 90 000, 00 грн.

В даному випадку, заборгованість відповідача в розмірі 90 000,00 грн складається із невиконаних грошових зобов`язань за останні 6 місяців (червень - листопад 2023 року).

Суд звертає увагу, що в платіжному дорученні № 523 від 13.03.2023 відповідач зазначив, що кошти в сумі 15 000,00 грн ним перераховані за лютий 2023 року, в платіжному дорученні № 531 від 21.04.2023 на суму 15 000,00 грн - за березень 2023 року, в платіжному дорученні № 621 від 25.07.2023 відповідач зазначив, що кошти в сумі 45 000,00 грн ним перераховані на підставі рахунку № 74 від 25.07.2023, в платіжному дорученні № 590 від 31.05.2023 на суму 15 000,00 грн - на підставі рахунку № 44 від 30.04.2023, однак такі рахунки відсутні в матеріалах справи, а тому, враховуючи, що в Договорі сторони не визначили порядок зарахування грошових коштів, останні слід зараховувати на погашення заборгованості в хронологічному порядку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.12.19 № 911/2630/18, де зазначив, що коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Враховуючи викладене та з огляду на умови п.4.2 Договору неоплаченою залишається орендна плата за червень - листопад 2023 року.

Судом здійснено власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за заявлений позивачем період нарахування.

Так, за актом надання послуг № 79 від 30.06.2023 на суму 15 000,00 грн, за червень 2023 року пеня судом не нараховується, оскільки строк для нарахування пені не входить у заявлений позивачем період з 16.12.2023 по 15.06.2024;

за актом надання послуг № 92 від 31.07.2023 на суму 15 000,00 грн, за липень 2023 року: