Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/914/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/914/24

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Корж О.І.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерня красивої ковки «Мелон»

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерня красивої ковки «Мелон» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 250 242,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №07-2503/21-ОП суборенди майна від 31.03.2021 року.

Відповідно до ухвали суду від 16.04.2024 року, відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 15 травня 2024 року, зобов`язано представника позивача подати для долучення до матеріалів справи докази часткової сплати боргу відповідачем позивачу, на виконання умов договору №07-2503/21-ОП суборенди майна від 31.03.2021 року та докази направлення позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору №07-2503/21-ОП суборенди майна від 31.03.2021 року №01-03/124 від 12.09.2023 року.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року підготовче засідання відкладене на 19 червня 2024 року, в зв`язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці.

11 червня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2024 року, яке було задоволено судом, докази долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 07 серпня 2024 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2024 року судове засідання відкладене на 09 жовтня 2024 року.

08 жовтня 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволене судом, та клопотання про долучення доказів. Через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску та поновлення пропущеного процесуального строку для подання додаткових документів підлягало задоволенню судом, докази долучені до матеріалів справи.

09 жовтня 2024 року представники сторін у судове засідання не з`явились.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як фізичну особу підприємця, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 270 від 05.03.2009 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про засідання, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2024 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 07.05.2024 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 19.06.2024 року, ухвала про відкладення судового засідання від 07.08.2024 року, були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 30.

Поштові відправлення №0600912925690, №0600918296074, №0600935603479, №0600952051684 не були вручені відповідачу, в зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долученими до матеріалів справи.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали суду від 16.04.2024 року, від 07.05.2024 року, від 19.06.2024 року та від 07.08.2024 року внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 16.04.2024 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ § 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 09 жовтня 2024 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

31 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Майстерня красивої ковки «МЕЛОН» (далі - відповідач) був укладений договір №07-2503/21-ОП суборенди майна (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, за цим договором позивач зобов`язується на умовах цього договору передати відповідачу у користування за плату на певний строк об`єкти нерухомості. Відповідач зобов`язується прийняти у тимчасове оплатне володіння і користування об`єктами нерухомості, обумовленими цим договором, і повернути їх відповідачу у разі припинення дії цього договору у стані, в якому вони були одержані, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом цього договору є нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 30 (далі за текстом - «об`єкт нерухомості»), а саме:

- офісні приміщення загальною площею 66 (шістдесят шість) мІ;

- гаражні бокси №4 та №5 загальною площею 114 (сто чотирнадцять) мІ;

- офісне та підсобне приміщення загальною площею 167 (сто шістдесят сім) мІ;

- гаражні приміщення №1,2,3,4,5 загальною площею 423 (чотириста двадцять три) мІ;

Розмір та розташування об`єктів суборенди визначено на план-схемі викладеній в додатку №1 до даного договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що передача позивачем об`єкту нерухомості відповідачу здійснюється після укладення цього договору. Передача об`єкту нерухомості оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. З дня підписання акту приймання-передачі починається обчислення строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, за користування об`єктами нерухомості загальною площею 770 мІ відповідач сплачує на рахунок позивача щомісячну суборендну плату в розмірі 42,00 грн. (сорок дві гривні 00 коп.) за один квадратний метр без урахування ПДВ, що в сумі складає 38 808 грн. 00 коп. (тридцять вісім тисяч вісімсот вісім гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ.

До складу плати за користування об`єктом нерухомості не входить вартість спожитих відповідачем комунальних послуг, які розраховуються і сплачуються в порядку та на умовах, визначених розділом 5 цього договору (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 4.4. договору, внесення плати за користування об`єктом нерухомості здійснюється відповідачем один раз на місяць, незалежно від результатів його господарської діяльності, в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на зазначений відповідачем поточний рахунок у наступних розмірах і порядку:

а) перший платіж здійснюється у розмірі, що включає:

плата за перший місяць користування об`єктом нерухомості, а саме за період з дня підписання акта приймання-передачі об`єкту нерухомості до останнього дня поточного місяця, у розмірі щомісячної плати за користування об`єктом нерухомості в сумі визначеній у пункті 4.1 цього договору;

плата за останній місяць користування об`єктом нерухомості у розмірі щомісячної плати за користування об`єкт нерухомості зазначеному у пункті 4.1 цього договору, з урахуванням вимог цього розділу договору.

Плата за неповний календарний місяць оренди розраховується пропорційно фактичному часу користування об`єктом нерухомості в цьому місяці.

б) наступні платежі за користування об`єктом нерухомості сплачуються авансом за кожний наступний місяць у розмірі, визначеному п. 4.1. договору, з урахуванням вимог цього розділу договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що внесення плати за користування об`єктом нерухомості здійснюється відповідачем у такі строки:

а) перший платіж здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами договору суборенди об`єкту нерухомості;

б) наступні платежі здійснюються щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, авансом за кожний поточний місяць.

Згідно з п. 4.6. договору, орендна плата сплачується відповідачем на підставі цього договору та відповідного документа (рахунку, рахунку-фактури тощо), який надається позивачем відповідачу.

Оплата за спожиті комунальні послуги здійснюється на відповідні рахунки позивача та включає в себе відшкодування витрат позивача по оплаті за водопостачання, електроенергію, теплопостачання (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що вартість спожитих комунальних послуг сплачується відповідачем щомісячно на підставі окремих рахунків, які виставляються позивачем. Відповідач сплачує такі рахунки протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання від позивача протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, строк оренди за договором обчислюється з дня передання позивачем об`єкту нерухомості відповідачу за актом приймання-передачі.

Цей договір набуває чинності з моменту передачі об`єкту нерухомості відповідачу і діє до 31 грудня 2021 року (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що продовження строку дії договору оформлюється сторонами у формі додаткової угоди шляхом внесення змін до цього договору суборенди або новим договором суборенди.

Згідно з п. 6.7. договору, сторони досягли домовленості, що позивач має право в односторонньому відмовитися від договору (розірвати договір в односторонньому порядку), надіславши відповідне повідомлення відповідачу у разі, зокрема, якщо відповідач не вносить орендну плату та відшкодування за спожиті комунальні послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2021 року до договору суборенди майна №07-2503/21-ОП від 31 березня 2021 року сторони дійшли згоди внести до договору зміни та викласти пункт 6.2. розділу 6 договору «Строк зміна умов та припинення договору» в наступній редакції: « 6.2. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і передачі об`єкту нерухомості відповідачу та діє до « 31» грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором», а пункт 4.1. розділу 4 договору «Плата за користування об`єктом нерухомості» в наступній редакції: « 4.1. За користування майном відповідач сплачує на рахунок позивача щомісячну суборендну плату в розмірі 60,48 грн. (шістдесят гривень 48 коп.), за один квадратний метр, з урахуванням ПДВ.».

01 квітня 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 30, про що сторонами підписаний акт №1 приймання-передачі об`єкта нерухомості, копія якого долучена до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач орендну плату за користування об`єктами нерухомості сплатив частково, тому позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 247 114,44 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Так, позивач передав, а відповідач прийняв у користування: офісні приміщення, загальною площею 66 мІ; гаражні бокси №4 та №5, загальною площею 114 мІ; офісне та підсобне приміщення, загальною площею 167 мІ; гаражні приміщення №1,2,3,4,5, загальною площею 423 мІ, розташовані за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 30 (далі - об`єкти нерухомості).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 4. ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За користування об`єктами нерухомості відповідач був зобов`язаний сплачувати на рахунок позивача щомісячну орендну плату в розмірі 42,00 грн. за один квадратний метр, без урахування ПДВ, в сумі 38 808 грн. 00 коп.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2021 року до договору сторони дійшли згоди, зокрема, викласти пункт 4.1. договору в наступній редакції: « 4.1. За користування майном відповідач сплачує на рахунок позивача щомісячну суборендну плату в розмірі 60,48 грн. (шістдесят гривень 48 коп.), за один квадратний метр, з урахуванням ПДВ.».

Згідно з п. 4.4. договору, внесення плати за користування об`єктом нерухомості здійснюється відповідачем один раз на місяць, незалежно від результатів його господарської діяльності, в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на зазначений відповідачем поточний рахунок, зокрема, у наступних розмірах і порядку: а) перший платіж здійснюється у розмірі, що включає: плата за перший місяць користування об`єктом нерухомості, а саме за період з дня підписання акта приймання-передачі об`єкту нерухомості до останнього дня поточного місяця, у розмірі щомісячної плати за користування об`єктом нерухомості в сумі визначеній у пункті 4.1 цього договору; б) наступні платежі за користування об`єктом нерухомості сплачуються авансом за кожний наступний місяць у розмірі, визначеному п. 4.1. договору, з урахуванням вимог цього розділу договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що внесення плати за користування об`єктом нерухомості здійснюється відповідачем у такі строки: а) перший платіж здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами договору суборенди об`єкту нерухомості; б) наступні платежі здійснюються щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, авансом за кожний поточний місяць.

Згідно з п. 4.6. договору, орендна плата сплачується відповідачем на підставі цього договору та відповідного документа (рахунку, рахунку-фактури тощо), який надається позивачем відповідачу.

Крім цього, пунктом 4.3. договору встановлено, що до складу плати за користування об`єктом нерухомості не входить вартість спожитих відповідачем комунальних послуг, які розраховуються і сплачуються в порядку та на умовах, визначених розділом 5 цього договору.

Оплата за спожиті комунальні послуги здійснюється на відповідні рахунки позивача та включає в себе відшкодування витрат позивача по оплаті за водопостачання, електроенергію, теплопостачання (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що вартість спожитих комунальних послуг сплачується відповідачем щомісячно на підставі окремих рахунків, які виставляються позивачем. Відповідач сплачує такі рахунки протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання від позивача протягом строку дії цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 6.1. договору, строк оренди за договором обчислюється з дня передання позивачем об`єкту нерухомості відповідачу за актом приймання-передачі.

Цей договір набуває чинності з моменту передачі об`єкту нерухомості відповідачу і діє до 31 грудня 2021 року (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що продовження строку дії договору оформляється сторонами у формі додаткової угоди шляхом внесення змін до цього договору суборенди або новим договором суборенди.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2021 року до договору пункт 6.2. договору викладений у наступній редакції: « 6.2. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і передачі об`єкту нерухомості відповідачу і діє до « 31» грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором».

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема у підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року в справі № 916/1727/17.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, надані відповідачу послуги з оренди в період з квітня 2021 року до червня 2023 року на загальну суму 1 009 008,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №ВІ000004488 від 30.04.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000005612 від 31.05.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000006942 від 30.06.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000006944 від 31.07.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000009855 від 31.08.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000011401 від 30.09.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000012671 від 31.10.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000015168 від 31.12.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №ВІ000000879 від 31.01.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000001963 від 28.02.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000002336 від 31.05.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000003234 від 01.07.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000004525 від 01.08.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000005389 від 01.09.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000006489 від 30.09.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000007464 від 31.10.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000008556 від 30.11.2022 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000000006 від 01.01.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000000976 від 01.02.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000001843 від 01.03.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000003068 від 01.04.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000004186 від 01.05.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №ВІ000005542 від 01.06.2023 року, на суму 46 569,60 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач сплатив орендну плату частково, а саме в сумі 706 888,80 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: №495 від 01.06.2021 року, на суму 193 908,00 грн.; №455 від 01.07.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №480 від 12.10.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №481 від 12.10.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №464 від 12.10.2021 року, на суму 38 808,00 грн.; №505 від 04.01.2022 року, на суму 38 808,00 грн.; №506 від 04.01.2022 року, на суму 38 808,00 грн.; №@PL121354 від 28.12.2022 року, на суму 24 000,00 грн.; №@PL572578 від 25.05.2023 року, на суму 23 284,80 грн.; №2PL560547 від 25.05.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №2PL556972 від 25.05.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №2PL562914 від 25.05.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №2PL565996 від 25.05.2023 року, на суму 46 569,60 грн.; №2PL979071 від 25.05.2023 року, на суму 46 569,60 грн., копії яких також долучені до матеріалів справи.

Крім цього, відповідач компенсував позивачу вартість спожитих ним комунальних послуг, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: №497 від 01.06.2021 року, на суму 3 088,74 грн.; №465 від 03.08.2021 року, на суму 1 233,37 грн.; №473 від 03.08.2021 року, на суму 1 454,42 грн.; №456 від 01.07.2021 року, на суму 1 211,80 грн.; №482 від 12.10.2021 року, на суму 907,40 грн.; №504 від 04.01.2022 року, на суму 4 688,20 грн.; №513 від 13.01.2022 року, на суму 2 324,84 грн.; №514 від 04.01.2022 року, на суму 120,00 грн.

Як уже зазначалось вище, згідно з п. 6.7. договору, сторони досягли домовленості, що позивач має право в односторонньому відмовитися від договору (розірвати договір в односторонньому порядку), надіславши відповідне повідомлення відповідачу у разі, зокрема: 1) якщо відповідач не вносить орендну плату та відшкодування за спожиті комунальні послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

Частиною 2 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Так, позивач звернувся до відповідача з повідомленням №01-03/124 від 12.09.2023 року про розірвання договору №07-2503/21-ОП суборенди майна від 31 березня 2021 р., копія якого долучена до матеріалів справи, в якому повідомив про розірвання договору, вимагав звільнити об`єкти суборенди протягом 30 днів від дати отримання цього листа, повернути об`єкти суборенди за актом приймання-передачі та здійснити повний розрахунок з позивачем по орендній платі. Це повідомлення було отримане представником відповідача 13 вересня 2023 року, що підтверджується підписом представника відповідача про його отримання на примірнику листа, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Так, враховуючи суму наданих позивачем послуг з оренди в розмірі 1 009 008,00 грн. та часткову оплату їх відповідачем, а саме в сумі 706 888,80 грн., борг відповідача перед позивачем становив 302 119,20 грн.

Разом з цим, звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача 247 114,44 грн. боргу.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Документів, що підтверджували б сплату відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 247 114,44 грн. або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 247 114,44 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 3 127,85 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось вище, умовами договору встановлено, що перший платіж здійснюється протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами договору суборенди, а наступні платежі здійснюються щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, авансом за кожний поточний місяць.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 14 жовтня 2023 року до 15 березня 2024 року, що складає 154 дні, суму боргу в розмірі 247 114,44 грн., становлять 3 123,70 грн., (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Оскільки позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 4, ч. 1 ст. 7, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 283, ч. ч. 1, 4 ст. 284, ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 204, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 536, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, , ч. 1 ст. 759, ст. 761, ч. ч. 1, 5 ст. 762, ч. ч. 1, 2 ст. 763 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 80, ч. 1 ст. 119, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» до товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерня красивої ковки «Мелон» про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерня красивої ковки «Мелон» (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 30, ідентифікаційний код 38564295) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 30/1, ідентифікаційний код 38108144) 247 114,44 грн. (двісті сорок сім тисяч сто чотирнадцять грн. 44 коп.) основного боргу; 3 123,70 грн. (три тисячі сто двадцять три грн. 70 коп.) трьох процентів річних та 3 753,57 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят три грн. 57 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 18.11.2024 року.

Суддя С. Грабець