Рішення

від 18.09.2024 по справі 911/1552/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1552/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Симфонія тепла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно»

про розірвання Договору та стягнення 466 667,77 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Горовий О.В. (договір №25/24 від 27.05.2024 року);

від відповідача: не з`явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Симфонія тепла» (далі позивач, ТОВ «Симфонія тепла») звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (далі відповідач, ТОВ «Укрростехно») про розірвання Договору та стягнення 466 667,77 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Симфонія тепла» посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 197-2021 від 07.12.2021 в частині поставки товару у встановлений договором строк .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі № 911/1552/24, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов, доказів повної або часткової сплати ним грошових коштів, які є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.09.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

встановив:

07.12.2021 між ТОВ «Укрростехно» (далі - продавець) та ТОВ «Симфонія тепла» укладено договір купівлі-продажу № 197-2021 від 07.12.2021 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність транспортні засоби (надалі товар), зазначений в п. 1.2. цього договору, в комплектації згідно додатку 2 до цього договору та гарантійними умовами визначеними та узгодженими в додатку № 1 до цього договору, та сплатити продавцю загальну ціну, зазначену в п. 2.2. цього договору, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п.п. 1.2-2.1 відповідач зобов`язаний поставити позивачу бортову платформу з тенгом та гідро бортом DHLM.20MANTGM 18.250 4x2 BL CH, а позивач зобов`язаний оплатити такий предмет у розмірі 2 531 675,55 грн.

Підпунктами 2.2.1-2.2.2. сторонами визначений порядок оплати, за яким, 12 % загальної ціни товару покупець у розмірі 364 561,28 грн. зобов`язаний сплатити на користь продавця до 04.01.2022, іншу частину суми у розмірі 2 673 449,38 грн. гарантується покупцем оплата шляхом надання гарантійного листа від АТ «Укресімбанк» про оплату.

Поставка товару здійснюється в строк до « 30» квітня 2022 року, за умови виконання покупцем умов п. 2.2.1 цього договору. При цьому, сторони домовились, що покупець зобов`язується прийняти товар протягом 2 робочих днів з моменту здійснення поставки, шляхом підписання акту прийому-передачі. Адреса поставки: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1. Після отримання гарантійного листа від АТ «Укрексімбанк», продавець покупцеві передає пакет товаросупровідних документів на товар (транзитні номери, митна декларація, сертифікат відповідності, акт прийому-передачі, видаткова накладна) для реєстрації в РСЦ МВС України. Факт прийому-передачі товару та пакету товаросупровідних документів на товар підтверджується підписаним у двосторонньому порядку та скріпленим печатками сторін акті прийому-передачі товару, вказаний акт підписується сторонами у строки передбачені п. 3.1 (п.п. 3.1-3.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем на користь відповідача сплачено частину коштів у розмірі 364 561,28 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від 04.01.2022 № 747.

Листом від 17.08.2022 вих. № 24 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за укладеним договором, у зв`язку із протравлянням такої юридичної особи до санаційного списку України, через що, відбулося блокування рахунків товариства та встановлена заборона на відчуження будь-якого майна. Проти наявної заборгованості, як вбачається з даного листа, відповідач не заперечує.

У відповідь на даний лист, позивачем направлено претензію відповідачу від 16.04.2024 вих. № 16/04-02 про повернення грошових коштів у розмірі 364 561,28 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст зобов`язань сторін за відповідним договорам, передбачення договором поставки, суб`єктний склад його сторін, укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на виконання умов пп. 2.2.1 договору ТОВ «Симфонія Тепла» як покупцем згідно платіжного документу від 04.01.2022 № 747 було сплачено на користь продавця ТОВ «Укрростехно» попередню оплату у загальному розмірі 364 561,28 грн.

Вказана обставина в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувалась.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач взяте на себе зобов`язання щодо сплати попередньої оплати за товар, в порядку та розмірі обумовленому пп. 2.2.1 договору, виконав належним чином.

Відповідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом пунктом 3.1. договору сторони погодили, що поставка товару постачальником здійснюється в строк до 30.04.2022, за умови виконання покупцем умов п. 2.2.1. цього договору та надання продавцю гарантійного листа АТ «Укрексімбанк» щодо кредитування покупця на відповідну суму з метою здійснення останнім оплати згідно п. 2.2.2. цього договору.

З матеріалів справи слідує, що поставка товару на користь позивача у строк встановлений договором відповідачем здійснена не була.

При цьому, позивач, посилаючись на істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, просить суд на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України розірвати договір, укладений між ТОВ «Симфонія Тепла» та ТОВ «Укррростехно».

Суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.п. 11.1., 11.6. договору зміни до цього договору можуть бути внесені виключно за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Дострокове розірвання цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, крім випадків передбачених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України). Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Підпунктом 2 пункту 1 зазначеної постанови накладено мораторій також на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім, зокрема, безоплатного відчуження на користь держави Україна.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, а відповідачем своєю чергою не заперечувалось, що учасниками ТОВ «Укрростехно» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , розмір частки у статутному капіталі якого становить 60%, та ОСОБА_2 , розмір частки у статутному капіталі якої становить 40%, які є кінцевими бенефіціарними власниками.

Відтак, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрростехно» є громадянин російської федерації із часткою в статутному капіталі 60%.

При цьому, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 перебуває на території України та таке перебування здійснюється на законних підставах відповідачем в перебігу розгляду справи не надано.

Враховуючи те, що за умовами договору встановлено обов`язок позивача оплатити на користь ТОВ «Укрростехно» залишок вартості товару, а у відповідача обов`язок здійснити поставку узгодженого сторонами товару транспортного засобу, проте в силу прямої заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, виконання такого обов`язку як позивачем, так і відповідачем є неможливим, що у даному випадку свідчить про наявність істотної зміни обставин.

З огляду на наведені вище положення чинного законодавства та матеріали справи, суд вбачає наявність умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору у судовому порядку, у зв`язку з істотною зміною обставин, адже укладаючи спірні договори сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, яка пов`язана із військовою агресією російської федерації проти України.

Запровадження воєнного стану в Україні та введення 03.03.2022 у зв`язку з цим мораторію на виконання зобов`язань перед, зокрема, юридичними особами пов`язаними з державою-агресором, є загальновідомою та об`єктивно непередбачуваною на момент укладення договорів обставиною, що відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Вказані обставини не пов`язані з вольовими діями позивача, не могли бути ним прийняті до уваги під час укладення договорів, а причини та наслідки вторгнення військ російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану в Україні об`єктивно не можуть бути усунені позивачем, що свідчить про наявність другої умови.

Дослідивши умови договору на предмет наявності третьої та четвертої умови, за якої договір може бути розірваний, судом вбачається, що подальше виконання позивачем умов договору в частині виконання грошових зобов`язань перед юридичною особою, пов`язаною з державою-агресором, призведе до негативних наслідків у вигляді неотримання позивачем товару, репутаційних втрат, перевірок зі сторони правоохоронних органів, відмови контрагентів позивача від співпраці з ним та інших непередбачуваних наслідків.

Тобто наявна ситуація, коли позивач об`єктивно не може виконати зобов`язання та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який він розраховував при укладенні договору.

При цьому, ані договір, ані звичаї ділового обороту не передбачають, що будь яка із сторін договору може нести ризик зміни обставин у вигляді запровадження воєнного стану, початку збройної агресії проти України, встановлення законодавчої заборони на виконання правочинів, стороною яких є особи пов`язані з державою-агресором тощо.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021 у справі № 5023/10655/11, частину четверту статті 653 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє.

Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 Цивільного кодексу України) (вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3).

Суд зазначає, що факт припинення правовідносин за даним договором, є підставою для повернення сплаченої позивачем попередньої оплати у загальному розмірі 364 561,28 грн., адже відсутність існування договірних правовідносин за наслідками розірвання договору передбачає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 вказаного Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що доказів повернення у добровільному порядку грошових коштів у вказаному розмірі відповідачем в перебігу розгляду справи не представлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 364 561,28 грн.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 23 118,90 грн. - 3% річних за період з 01.05.2022 по 10.06.2024 та 78 987,59 грн. втрат від інфляції за період з травня 2022 по квітень 2024 роки.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання зобов`язання щодо повернення коштів щодо товару який не був поставлений, вимоги позивача щодо сплати відповідачем боргу з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

Враховуючи, що розрахунок в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є таким, що здійснено позивачем вірно, вказана вимога є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 118,90 грн. - 3% річних та 78 987,59 грн. втрат від інфляції.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із повним задоволенням заявлених вимог, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 10 028,02 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування понесених витрат позивачем додано договір про надання правової допомоги адвокатом № 25/24 від 27.05.2024, укладений з адвокатським об`єднанням «АЛІАС», актом про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.09.2024. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжною інструкцією № 2010 від 28.05.2024 року на суму 9 000,00 грн.

Приписами ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені судом, судові витрати позивача на правничу допомогу документально підтверджені, відповідачем не заперечені, клопотання про зменшення вказаних витрат з підстав неспівмірності відповідачем не заявлено, відтак позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодування судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 9 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу № 197-2021 від 07.12.2021 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрростехно (08292, Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 35142774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Симфонія тепла (40016, м. Суми, вул. Прокоф`єва, 19, код ЄДРПОУ 38146855) 364 561,28 грн. попередньої оплати, 78 987,59 грн. інфляційних, 23 118,90 грн. 3%, 10 028,02 грн. витрат по сплаті судового збору та 9 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:15.11.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін