Ухвала

від 18.11.2024 по справі 910/11738/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 910/11738/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

Представником ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» 25.09.2024 до Господарського суду міста Києва сформовано позовну заяву до ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд визнати незаконною та скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, якою було скасовано реєстраційний запис від 26.03.2015 №13571050007002065.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі № 911/2540/20 позов ОСОБА_2 задоволено повністю; визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Капіталінвестторг», яке оформлене протоколом № 8 від 13.03.2015; визнано протиправними та скасовано записи державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 26.03.2015 за номером 13571050007002065 щодо державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталінвестторг», а саме щодо зміни розміру статутного капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміни інформації про засновників; зміни відомостей про засновників (учасників)юридичної особи; зміни статутного або складеного капіталу, що вчиненні на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «Капіталінвестторг», оформлених протоколом № 8 від 13.03.2015.

Водночас, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 911/2540/20 вказане рішення Господарського суду Київської області скасовано.

Між тим, позивач зазначає, що ОСОБА_2 отримавши повний текст рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі № 911/2540/20, до набрання вказаним рішенням законної сили, ініціювала скасування реєстраційного запису від 26.03.2015 № 13571050007002065, чим порушила права та законні інтереси позивача, як учасника ТОВ «Капіталінвестторг».

Позивач зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі № 911/2540/20, на підставі якого було скасовано реєстраційний запис від 26.03.2015 № 13571050007002065, не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку та скасовано, що виключає законність відповідної реєстраційної дії і зумовлює необхідність визнання її недійсною та скасування.

Визначаючи юрисдикцію господарського суду позивач вважає, що спір у цій справі відноситься до корпоративного спору, оскільки внаслідок проведення незаконної реєстраційної дії, ініціатором якої є відповідачка, позивача фактично позбавлено права власності на частку у статутному капіталі Товариства, при цьому належним відповідачем у справі, на думку позивача, має бути саме ОСОБА_2 , за заявою якої скасовано реєстраційний запис № 13571050007002065.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/11738/24 матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.

Матеріали справи № 910/11738/24 надійшли до Господарського суду Київської області 23.10.2024 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2024, передано на розгляд судді Колесника Р.М.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 924/224/16).

Згідно з п. 3, 6, 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Суд зазначає, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Зокрема, спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, проведеної державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, якою було скасовано реєстраційний запис від 26.03.2015 № 13571050007002065.

З викладених у позові обставин вбачається, на думку позивача, належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_2 , яка своїми діями порушила права та законні інтереси ОСОБА_1 на мирне володіння корпоративними правами, вираженими у володінні часткою у статутному капіталі ТОВ «Капіталінвестторг» у розмірі 45% статутного капіталу вказаного Товариства.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на02.10.2024 до реєстру було внесено ряд реєстраційних записів, зокрема:

- 26.03.2015 № 13571050007002065 зміна розміру статутного (складеного) капіталу юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу;

- 13.05.2021 № 1003579950009002065 скасування/анулювання реєстраційної дії від 26.03.2015 № 13571050007002065;

- 11.12.2023 відмовлено у скасуванні/анулюванні реєстраційної дії. Підстава відмови: 1) документи подано особою, яка не має на це повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ОСОБА_1 не є належним заявником згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону); 2) документи суперечать вимогам Конституції та законів України (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», подане судове рішення від 07.07.2022 № 911/2540/20 не має вимоги зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події, тому, якщо резолютивна частина рішення суду не передбачає обов`язку вчинити реєстраційну дію, державний реєстратор не вправі вносити будь-які відомості до ЄДР на підставі вказаного судового рішення).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є рішення державного реєстратора від 11.12.2023 про відмову у скасуванні реєстраційного запису 13.05.2021 № 1003579950009002065 про скасування реєстраційної дії від 26.03.2015 № 13571050007002065.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 383/1263/21 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 820/3534/17, від 26.02.2020 по справі № 304/284/18, від 07.07.2020 по справі № 438/610/14-ц.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією юридичних осіб, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Так, згідно частини 2 статті 6 названого закону державний реєстратор: 1) приймає документи; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Стаття 25 закону врегульовано порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій, згідно частини 1 якої передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо:визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що заявник це представник юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, - у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 34 закону).

Враховуючи наведене вище, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником, - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у недотриманні процедури проведення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

З огляду на предмет позову та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем заявлені позовні вимоги, які за своєю правовою природою підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже держаним реєстратором відмовлено заявнику у вчиненні реєстраційної дії з підстав порушення останнім, на думку реєстратора, вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Суд зазначає, що у даній справі відсутній спір про право, а дослідженню у справі підлягають виключно дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Зважаючи на вищевказане, з урахуванням предмета та підстав позову і того, що позивачем не заявлено основної вимоги до Товариства або його учасника відносно корпоративного спору, з огляду на те, що вимога про скасування реєстраційної дії пред`явлена фактично до державного реєстратора та має самостійний характер, суд дійшов висновку, що спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства на підставі статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України як публічно-правовий спір.

Разом з тим, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, на яку посилається позивач, однак на переконання суду висновки викладені у вказаній постанові не є застосовними до цієї справи, оскільки правовідносини, що склалися у справі № 910/15792/20, не є подібними до правовідносин, що склалися у розглядуваній справі.

Так, у справі № 910/15792/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини, якими могли бути порушені права позивача, полягали в оспорюванні ним законності прийнятих рішень ОСББ. Такі правовідносини є наближеними до відносин корпоративного управління та пов`язаними з прийняттям рішення загальних зборів ОСББ як його вищого органу управління. Дії державного реєстратора з реєстрації прийнятого загальними зборами ОСББ рішення були похідними та направленими на фіксацію того правового стану, у спосіб визначений державою (відповідно до рішення зборів ОСББ). Суб`єкт реєстраційної діяльності (відповідач) не є учасником правовідносин, пов`язаних з управлінням юридичною особою, стосовно якої до ЄДР вносилися спірні реєстраційні записи. Сторонами такого спору є позивач як член ОСББ «Екос-53А» (співвласник майна) та як керівник (яким вважає себе позивач) чи колишній керівник (за даними ЄДРПОУ) цієї юридичної особи та особа, на користь якої вчинялися оспорювані реєстраційні дії (ОСББ «Екос-53А», перейменована з ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А»).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, а також установлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою - ОСББ «Екос-53А» з приводу стверджуваного позивачем порушення його права, як керівника зазначеної юридичної особи, незаконно, на його погляд, перейменованої з ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А» відповідно до зазначеного рішення загальних зборів членів ОСББ.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді. Зокрема у випадку невиконання державним реєстратором вимог суду (бездіяльності) про накладення заборони (арешту) внесеної до ЄДРСР при здійсненні ним реєстраційних дій. Однак таких позовних вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин порушення прав позивача виключно діями державного реєстратора, за відсутності прийняття рішення суб`єкта господарювання у сфері управлінських відносин.

Натомість, зі змісту викладених у позові обставин слідує, що у цій справі позивач не оспорює жодних рішень Товариства, а суть порушення прав позивача зводиться до бездіяльності державного реєстратора щодо невчинення дій спрямованих на виконання вимог до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведене зумовлює висновки суду про відмову у відкритті провадження у справі, адже спір у справі за суб`єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії.

Ухвала складена та підписана 18.11.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена в апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.М. Колесник