Рішення

від 13.11.2024 по справі 916/2832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 Справа № 916/2832/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника розглянув матеріали

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ісаченко Вікторії Валеріївни, м. Одеса,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідністю Керуюча компанія Порто Франко, м. Львів,

предмет позову: стягнення 308 910, 00 грн заборгованості,

підстава позову: порушення зобов`язань за договорами поставки,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

1. ПРОЦЕС

1.1.На розгляд Господарського суду Львівської області 22.07.2024 надійшли матеріали справи № 916/2832/24 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 передано для розгляду судді Ростиславу Матвіїву.

1.2.Ухвалою суду від 23.07.2024 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.

1.3. Відводів суду сторонами не заявлено.

1.4.Відповідач та представник позивача мають зареєстровані електронні кабінеті у підсистемі «Електронний суд», тому повідомлялися про дату та час судових засідань належним чином.

1.5.У судове зсідання 13.11.2024 сторони не забезпечили явку представників сторін. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, а також додаткові пояснення із засвідченими копіями додатків до позовної заяви.. Відповідач не повідомив причин неявки. Суд зауважує, що неповідомлення причин неявки та незабезпечення явки представника в судові засідання зі сторони відповідача є систематичними упродовж розгляду справи.

1.6.Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

1.7. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.8. Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

1.9.Враховуючи обізнаність відповідача про розгляд цієї справи та отримання ухвал суду в електронному кабінеті, суд вважає, що повторна та систематична неявка представника відповідача в судові засідання, не є підставою для повторного відкладення судового засідання. Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе вирішити справу в цьому судовому засіданні.

1.10. У судовому засіданні 13.11.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань по договору поставки тоару. Позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату за отриманий товар частково, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду із позовом заборгованість відповідача становить 308 910,00 грн, стягнення якої і є предметом спору у справі.

2.2. Відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, право участі в судових засіданнях не реалізував.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1.Між Фізичною особою-підприємцем Ісаченко Вікторією Валеріївною (постачальник згідно з договором) і Товариством з обмеженою відповідністю Керуюча компанія Порто Франко (покупець згідно з договором) 06.10.2023 укладено договір поставки № 29/23, предметом якого є передача постачальником у власність покупця товару, асортимент, кількість і ціни щодо якого визначені сторонами в специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору. При цьому згідно з п. 4.2 договору загальна вартість договору становить 552 980,00 грн.

3.2. Відповідно до п. 3.1 договору строком поставки визначено три робочі дні з дня отримання письмової заявки замовника на поставку партії товару.

3.3. Відповідно до специфікації від 06.10.2023 сторони погодили товар: костюм робочий зимовий в кількості 215 штук, і шапка, зимова в кількості 215 штук, на загальну суму 552 980,00 грн.

3.4. Крім цього, 01.12.2023 ті ж сторони уклали договір поставки № 58-1/23, загальна вартість якого становить 200 630,00 грн. Додатком до договору є специфікація на суму 200 630,00 грн і стосовно товару: куртка робоча в кількості 90 штук, шапка зимова в кількості 90 штук, рукавчикі робочі в кількості 300 штук, лопата снігова в кількості 10 штук.

3.5.На виконання договору від 01.12.2023 сторони скріпили печатками видаткову накладну № 00009 від 01.12.2023 на суму 8 380,00 грн (рукавчикі робочі в кількості 300 штук, лопата снігова в кількості 10 штук). Така накладна не має підпису зі сторони відповідача, однак, має відтиск печатки КК «Порто-Франко», ідентифікаційний код 45037952.

3.6.Сторони підписали і скріпили печатками видаткову накладну № 000128 від 20.10.2023 на суму 190 530,00 грн (куртка робоча в кількості 90 штук, шапка зимова в кількості 90 штук), хоча в замовленні вказано «договір від 20.10.2023».

3.7.Сторони також підписали і скріпили печатками видаткову накладну № 9 від 21.12.2023 на суму 552 980,00 грн (костюм робочий зимовий в кількості 215 штук, і шапка, зимова в кількості 215 штук).

3.8.Тобто відповідно до цих накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 751 890,00 грн.

3.9.Відповідач здійснив такі оплати:

- 01.11.2023 в сумі 150 000,00 грн,

- 20.11.2023 в сумі 200 000,00 грн,

- 25.01.2024 в сумі 30 000,00 грн,

- 12.02.2024 в сумі 32 980,00 грн,

- 21.02.2024 в сумі 20 000,00 грн,

- 04.03.2024 в сумі 10 000,00 грн, тобто всього на суму 442 980,00 грн.

3.10. Відповідач за час розгляду справи інших доказів оплат суду не подав.

3.11. Позивач звертався до відповідача із заявою від 18.04.2024 про необхідність сплати заборгованості в розмір 308 910,00 грн, що підтверджено копією конверта і трекінгом поштового відправлення за номером 6505300148197, відповідно до якого кореспонденція повернута позивачу з причин «за закінченням терміну зберігання».

3.12. Позивач також долучив заяву від 07.05.2024, адресовану відповідачу про необхідність погашення заборгованості, однак, доказів її надіслання не подав. Копія поштової накладної з датою 07.05.2024, яку позивач долучив до заяви про усунення недоліків, не може підтверджувати надіслання цієї заяви, адже вона має трек-код 6505300148197, по відстеженню якого видно, що кореспонденція надіслана 18.04.2024, тобто стосується попередньої заяви.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

4.2.Як встановлено судом вище, позивач у жовтні і в грудні 2023 року поставив відповідачу товар на загальну суму 751 890,00 грн. Дві видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін. одна видаткова накладна на суму 8 380,00 грн має недоліки в оформленні (має печатку відповідача, але не має підпису, одержувачем вказано КК «Порто-Франківський»), стосовно чого суд зазначає таке.

4.3. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки позивача на цих документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття з володіння позивача або протиправності використання її іншою особою не надано. Тому заперечення відповідача є безпідставними і підстав позову не спростовують. Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах у постанові від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19.

4.4. Суд також звертає увагу, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

4.5. Відповідно до встановлених обставин справи два інші акти: від 20.10.2023 і від 21.12.2023 також оформлялися зі сторони відповідача з використанням печатки. Тобто суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність з використанням печатки і проставленням такої на документах легітимізує своє волевиявлення.

4.6. Як правильно стверджує позивач, відповідач не доводить факту втрати, викрадення, загублення чи незаконне використання третіми особами печатки товариства, яка використана на видаткових накладних, а позивач при оформленні документів розраховав на добросовісну та розумну поведінку контрагента.

4.1.Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

4.7.Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що факти акцептування відповідачем усіх трьох видаткових накладних, які є підставою цього позову, мали місце і є з більшою вірогідністю доведеними.

4.8. Щодо найменування отримувача у видатковій накладній від 01.12.2023, то у письмових поясненнях позивач зазначає про допущення описки і прийняття товару саме відповідачем, адже саме печатка з найменуванням відповідача використана на такій видатковій накладній.

4.9.Щодо зазначення підстави складення накладної № 000128 від 20.10.2023 на суму 190 530,00 грн - «договір від 20.10.2023», то такого договору жодною зі сторін суду не надано. Суд також дослідив, що товар, зазначений цій накладній (куртка робоча в кількості 90 штук, шапка зимова в кількості 90 штук) відповідає пунктам 1, 2 специфікації до договору від 01.12.2023. Тому, за відсутності у справі договору від 20.10.2023 та за обставин відповідності проданого товару тому, що погоджений договором від 01.12.2023, суд погоджується із поясненнями позивача про те, що ця видаткова накладна стосувалась виконання позивачем саме договору від 01.12.2023.

4.10.Суд також зауважує, що вартість товару згідно з видатковими накладними не перевищує вартості, узгодженої специфікаціями, а саме 552 980,00 грн і 200 630,00 грн.

4.11. Тому суд вважає, що вартість поставок становить 751 890,00 грн, а різниця між вартістю поставленого і оплаченого товару становить 308 910,00 грн. Саме ця сума і є предметом стягнення в цій справі. Відповідач не подав жодних доказів на заперечення чи спростування такого факту. Відповідач також не висловив жодних зауважень щодо строків поставки товару, тому така обставина не вважається спірною.

4.12.Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.14. Аналізуючи строки оплати прийнятого товару (п. 5.2 кожного договору), суд враховує, що сторони погодили строк оплати 90 календарних днів з моменту поставки товару. Крім цього, п. 5.2 договорів визначає також умову, що оплата здійснюється на підставі рахунку та видаткової накладної. Так, рахунки на оплату у справі відсутні. Проте усталеною є практика про те, що «факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України» (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, постанова від 07.02.2018, справа № 910/49/17). Тому, підписавши видаткові накладні, відповідач обізнаний з вартістю товару, і діючи добросовісно не повинен очікувати рахунку для своєчасного і належного виконання свого обов`язку.

4.15. Отож прийнятий 01.12.2023 товар, вартістю 190 530,00 грн, відповідач мав оплатити до 29.02.2024 включно; прийнятий 01.12.2023 товар, вартістю 8 380,00 грн, відповідач мав оплатити до 29.02.2024 включно; прийнятий 21.12.2023 товар, вартістю 552 980,00 грн, відповідач мав оплатити до 20.03.2024 включно.

4.16. Матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем часткових оплат упродовж листопада 2023 березня 2024 років на загальну суму 442 980,00 грн. Однак ні на час крайнього строку оплати 20.03.2024, ні на час постановлення рішення, решта вартості товару не оплачена. Тому право позивача на отримання своєчасної та повної оплати за поставлений товар підлягає захисту, а позовна вимога про стягнення 308 910,00 грн підлягає задоволенню.

4.17. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.18. Здійснюючи розподіл понесених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4 633,65 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю Керуюча компанія Порто Франко (79013, Львівська область, місто Львів, вул. Бандери С., будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 45037952) на користь Фізичної особи-підприємця Ісаченко Вікторії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 308 910,00 грн заборгованості та 4 633,65 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.11.2024.

СуддяМатвіїв Р.І.