Ухвала

від 18.11.2024 по справі 914/2356/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.11.2024 Справа№ 914/2356/24

Суддя Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , у справі

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 »,

про стягнення 1 410 860,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 01.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати в закритому судовому засіданні.

Відповідач за вх. №27722/24 від 15.11.2024 подав клопотання про направлення справи за підсудністю.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

На підставі ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Частинами 1, 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Право вибору між господарськими судами, яким відповідно цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 або обласні, ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність, за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №905/1566/17 та у постанові від 21.04.2022 у справі №917/1212/21.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд відзначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Тобто, якщо матеріали справи містять державну таємницю, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно ІНФОРМАЦІЯ_6 та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

У відповідності до приписів статті 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» надано перелік визначень, що вживаються у такому значенні:

- державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

- віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

- гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

- засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації;

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну таємницю», Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.

Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - «особливої важливості», «цілком таємно» або «таємно». Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із: грифа секретності; номера примірника; статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення; найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.

Як вбачається з позовної заяви, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про доцільність розгляду справи у закритому судовому засіданні, покликаючись на введення воєнного стану на території України, який також триває на момент звернення із заявленими позовними вимогами.

Відтак, позивач повідомив суду про те, що спірний договір поставки та первинні документи, які долучені у копіях до матеріалів позовної заяви містять інформацію щодо військових частин до яких було здійснено поставку товару. Також, позивач доводить до відома суду, що поставка товарів за вищезгаданим договором відноситься до номенклатури майна оборонного призначення і необхідна для потреб оборони та виконання бойових завдань Збройних Сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 одночасно покликається на наказ ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.10.2023 №605, яким затверджено перелік відомостей, які містять службову інформацію позивача.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Також статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.10.2023 №605 затверджено Перелік відомостей ІНФОРМАЦІЯ_7 , які містять службову інформацію (далі - ПСІ). Так, ПСІ відносить до службової інформації, зокрема, відомості про відвантаження товарів оборонного призначення та інших матеріально-технічних засобів за сукупністю всіх показників (найменування та кількість товарів оборонного призначення із зазначенням серійних (заводських) номерів та їх вартості, реквізити державних контрактів (договорів) одержувачі вантажу (пункт 10.16 ПСІ). Згідно із Переліком інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, затвердженим наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №73 від 03.03.2022 (далі - Перелік), забороняється розголошення відомостей, зокрема: найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об`єктів в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування; відомостей щодо кількості озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їх стан та місця зберігання; інформація, яка може призвести до обізнаності противника про результати ракетних ударів по об`єктах критичної інфраструктури держави, якщо така інформація не розміщувалася органами державної влади України та ін.

Відомості які будуть розголошені внаслідок їх відображення у рішенні суду, яке буде оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень та можуть бути використані ворожою розвідкою для визначення потенційних місць ракетних ударів або іншим чином використані проти України та негативно вплинути на інтереси держави в умовах правового режиму воєнного стану. Таким чином, наявні правові підстави для здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, зокрема, у сфері оборони:

про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

та у сфері економіки, науки і техніки:

про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зведені відомості про номенклатуру та рівні накопичення, загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного матеріального резерву;

про найменування, загальну кількість, вартість озброєння, військової техніки, боєприпасів, запасних частин та матеріалів до них, що закуповуються для потреб військових формувань (правоохоронних органів).

про факт та предмет закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлю таких товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що закуповуються відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», становить державну таємницю. У такому разі окрема інформація розміщується у додатку до тендерної документації).

Водночас, документи, які містять відомості, що становлять державну таємницю, відповідно до положень Закону України «Про державну таємницю», можуть бути доступні особам, що мають відповідний допуск до державної таємниці.

Так, документи, які містять відомості, що становлять державну таємницю, відповідно до положень Закону України «Про державну таємницю», можуть бути доступні особам, що мають відповідний допуск до державної таємниці.

Оскільки договір №286/3/23/213 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 30.03.2023 за державним оборонним замовленням, який є підставою даного позову та дослідження якого є необхідним для вирішення спору по суті, стосується державного оборонного замовлення (військового майна), ІНФОРМАЦІЯ_8 позбавлений можливості робити відповідні висновки щодо нього.

Одночасно, судом береться до уваги, що 24.02.2022 російська федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

З огляду на усі вище наведені обставини, зважаючи на введення на усій території України воєнного стану, який також триває на момент звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявленими позовними вимогами, беручи до уваги, що матеріали позовної заяви містяться секретну інформацію, розголошення якої може призвести до обізнаності країни-агресора про дії Збройних Сил України, що у подальшому негативно вплине на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, з метою додержання та зберігання державної таємниці, територіальної цілісності держави, суд дійшов висновку про доцільність передати справу за виключною підсудністю, що обумовлено приписами ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позов підсудний господарському суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ - Господарський суд міста Києва.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 27, 29, 30, 31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу № 914/2356/24 передати на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя ОСОБА_3