Рішення

від 07.11.2024 по справі 914/936/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 914/936/24

За позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця», м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від позивача: Боголіп Юлія Володимирівна (в режимі відеоконференції) представник;

Від відповідача: не з`явився

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця, м. Дніпро до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс, м. Львів про стягнення 629 596,86грн. заборгованості, з якої: 206 733,12грн. пеня, 422 863,74грн. штраф. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 9 443,95грн.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.05.2024 року на 09:40 год. Рух справи в ухвалах суду.

02.05.2024 року через систему Електронний суд до суду надійшло клопотання від представника позивача Білоус Альони Миколаївни за вх.№11970/24 про участь у судовому засіданні 09.05.2024 року на 09год. 40хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon". Дане клопотання задоволено ухвалою суду від 03.05.2024 року.

У зв`язку з виконанням завдань господарського судочинства, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.09.2024 р. о 14:30 год.

В судове засідання 07.11.2024 року позивач явку представника в режимі відеоконференції забезпечив, просить позовні вимоги задоволити повністю.

В судове засідання 07.11.2024 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заву за вх.№12149/24, запереченнях на відповідь на відзив за вх. №14459/24 від 30.05.2024 року. 07.11.2024 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№26951/24 про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

05.10.2023 року між позивачем (замовником послуг) та відповідачем (виконавцем послуг) укладено договір № ПР/П-23720/НЮ відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов`язується згідно з технічним завданням Замовника, на умовах та у термін встановлений даним договором, виконати Послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції, а Замовник - прийняти та оплатити їх на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору строк надання послуг протягом 90 днів від дня направлення Замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023 року, якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасності наданих послуг, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 206 733,12грн., (з якої: 125 292,80грн. пеня за період прострочення з 30.12.2023 року по 18.03.2024 рік, яка нарахована на підстав ст. 6.4 Договору та 81 440,32грн. пеня за несвоєчасне усунення недоліків з 27.01.2024 року по 18.03.2024 рік, яка нарахована на підставі ст. 6.6 Договору). Також позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 422 863,74грн., який складається із 313 232,40грн. штраф за неякісно надані послуги, який нараховано на підстав ст. 6.5 Договору та 109 631,34грн. штраф за прострочення понад 30 днів, який нараховано на підставі 6.4 Договору.

Аргументи відповідача.

07.05.2024 року надійшов відзив на позовну заяву за вх. №12149/24, в якому відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 7.1, 7.2 укладеного між сторонами Договору, внаслідок впливу на Виконавця обставин непереборної сили, Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс листом від 22.12.2023 року вих.№22/12-2, повідомив Замовника про існування обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (форс-мажор), а саме: «за характером роботи слід виконувати в польових умовах, а від так вимагається перебування на відкритому просторі. В свою чергу часті повітряні тривоги в області зумовлюють необхідність перебувати працівникам в укритті, що унеможливлює своєчасне виконання умов договору. А також несприятливі погодні умови: часті опади та низькі температури. У зв`язку із цим виконавець не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили. Відтак, станом на 29.12.2023 року та станом на 23.04.2024 рік несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором №ПР/П-23720/НЮ від 05.10.2023 року є для Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс наслідком триваючої дії обставин непереборної сили (форс-мажор), які виникли після укладання договору та знаходяться поза волею сторін.

Відповідач зазначає, що обставини непереборної сили (форс-мажор) звільняють сторону від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто в даному випадку від нарахування неустойки (штраф/пеня) за неналежне виконання зобов`язань, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Фактичні обставини справи.

05.10.2023 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний та конструкторсько- технологічний інститут Київдіпротранс (Виконавець) укладено договір № ПР/П-23720/НЮ (далі - Договір), за пунктом 1.1. якого Виконавець зобов`язується згідно з технічним завданням Замовника, на умовах та у термін встановлений даним договором, виконати Послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції, а Замовник - прийняти та оплатити їх на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору сума договору складає 1 566 162 грн. 00 коп. з ПДВ (один мільйон п`ятсот шістдесят шість тисяч сто шістдесят дві грн.00 коп.) у тому числі ПДВ 261 027 грн. 00 коп. на підставі Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Вартість послуг із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції визначається калькуляцією (Додаток № 2) (п.2.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору строк надання послуг протягом 90 днів від дня направлення Замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023 року, якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023 року.

За пунктом 4.2. Договору послуги надаються на станції Верхівцеве протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом надання послуг та є підтвердженням готовності Замовника до отримання послуг. Надання послуг провадиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності Замовника до приймання послуг.

Зі сторони Замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома таким уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки), регіональної філії, згідно з розподілом обов`язків; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії; керівники відповідних структурних підрозділів/виробничих структурних підрозділів регіональної філії.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що якщо Замовником виявлено недоліки у виконаних Виконавцем послугах та надано на його адресу мотивовану відмову прийняття виконаних послуг. Сторони складають двосторонній Акт виявлених недоліків з переліком необхідних доробок і строків їх усунення. Доробки здійснюються Виконавцем за власний рахунок і в термін, узгоджений з Замовником, але не пізніше 20 робочих днів з моменту одержання письмового повідомлення про це від Замовника.

Пунктом 6.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг Виконавцем, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши Виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Пунктом 6.5. Договору визначено, що в разі виявлення неякісно наданих послуг під час приймання, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг та усуває недоліки за власний рахунок в термін, узгоджений з замовником, але не більше _ 20 календарних днів з моменту складання Акту про недоліки та Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши Виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Також, п.6.6. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне усунення недоліків Виконавець додатково сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до матеріалів справи, 17.10.2023 року Замовник на поштову адресу Виконавця, направив письмову рознарядку за вих.№ШІ-3-3/246 від 13.10.2023 року. Вказана рознарядка підписана заступником директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Самковим О.О. та заступником директора регіональної філії з фінансово- економічних питань «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Пометун Г.М.

23.11.2023 року рознарядка за вих.№НЗІ-3-3/246 від 13.10.2023 року направлена повторно на електронну адресу Виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний та конструкторсько- технологічний інститут Київдіпротранс, про що свідчить роздруківка інформації з поштового сервера.

Як стверджує позивач, 17.10.2023 року Замовником надано письмовий дозвіл на надання Виконавцем послуг у строк, але не пізніше 29.12.2023 року.

29.12.2023 року позивачем при прийманні наданих послуг у технічній документації було виявлено ряд недоліків, про що складено двосторонній Акт виявлення недоліків від 29.12.2023 року та сторонами прийнято рішення про усунення Виконавцем недоліків в термін 20 робочих днів.

У вказаний строк вказані в Акті недоліки усуненні не були, за що, позивачем нарахована відповідачу на підставі п.6.6. Договору пеня у розмірі 81 440, 32 грн.

Замовником (позивачем) нараховано Виконавцю (відповідачу) штраф на підставі п.6.5. Договору у розмірі 313 232, 40 грн.

Оскільки у вказаний строк Послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції надані не були, Відповідачу нараховані пеня у розмірі 125 292, 80 грн. та штраф у розмірі 109 631,34 грн. на підставі п.6.4. Договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасності та строк наданих послуг, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 206 733,12грн., (з якої: 125 292,80грн. пеня за період прострочення з 30.12.2023 року по 18.03.2024 рік та 81 440,32грн. пеня за несвоєчасне усунення недоліків з 27.01.2024 року по 18.03.2024 рік). Також позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 422 863,74грн., який складається із 313 232,40грн. штраф за неякісно надані послуги та 109 631,34грн. штраф за прострочення понад 30 днів.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору про надання послуг із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору 05.10.2023 року № ПР/П-23720/НЮ (далі - Договір), у відповідача (виконавця) виник обов`язок на умовах та у термін встановлений даним договором, виконати Послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції, а у позивача (замовника) - прийняти та оплатити їх на умовах даного Договору, проте відповідач їх виконав не своєчасно та не у строк, визначений у договорі та з порушенням строків з дня виявлення недоліків.

В акті від 29.12.2023 сторони встановили ряд недоліків у виконаних планах, замовлені послуги прийнято не було, недоліки згодом відповідач не усунув, отже замовник послуг не отримав жодних послуг, на які розраховував при укладенні договору. При цьому суд констатує, що за умовами договору зобов`язання повинно бути виконано повністю і в цілому у вигляді замовленого продукту відповідно до технічного завдання.

Водночас, не отримавши у передбачений Договором строк виправлених недоліків у роботі, Позивач звертався до Відповідача з Претензіями про сплату пені та штрафів, а в подальшому, заявив позов про стягнення:

- 125 292,80 грн. пені за порушення строків виконання зобов`язання (п. 6.4. Договору, 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення),

- 109 631,34 грн штраф за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів (п. 6.4. Договору, у розмірі 7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання),

- 313 232,40 грн. штраф за неякісно надані послуги під час приймання (п. 6.5. Договору),

- 81 440,32 грн. пеня за несвоєчасне усунення недоліків у розмірі 0,1 % від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення (п. 6.6. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 6.4. Договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши Виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Пунктом 6.5. Договору сторони погодили, в разі виявлення неякісно наданих послуг під час приймання, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості неякісно наданих послуг та усуває недоліки за власний рахунок в термін, узгоджений Замовником, але не більше 20 календарних днів з моменту складання Акту про недоліки та Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши Виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Згідно з п. 6.6. Договору за несвоєчасне усунення недоліків Виконавець додатково сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасності та у строк замовлених наданих послуг, позивачем нараховано відповідачу: 125 292,80 грн. пені за порушення строків виконання зобов`язання (п. 6.4. Договору, 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення): 109 631,34 грн штраф за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів (п. 6.4. Договору, у розмірі 7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання); 313 232,40 грн. штраф за неякісно надані послуги під час приймання (п. 6.5. Договору); 81 440,32 грн. пені за несвоєчасне усунення недоліків у розмірі 0,1 % від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення (п. 6.6. Договору).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так у даному випадку сторони у договорі домовились у пункті 6.4, що за порушення строків виконання зобов`язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення та у п. 6.6. Договору за несвоєчасне усунення недоліків Виконавець додатково сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення.

Як було встановлено судом, підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідачем у визначений сторонами строк не було надано послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції, що є предметом укладеного між сторонами договору, з огляду на що у відповідача виник обов`язок щодо сплати на користь позивача пені у визначеному договором розмірі.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасно надані послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції, позивачем правомірно та правильно нараховано 125 292,80 грн. пені за порушення строків виконання зобов`язання (п. 6.4. Договору, 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення) та 81 440,32 грн. пені за несвоєчасне усунення недоліків у розмірі 0,1 % від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення (п. 6.6. Договору).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Разом з цим, за змістом статей 524, 533 535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц).

Однак, у даному випадку пеня, яка була нарахована позивачем відповідно до п.п. 6.4, 6.6 договору є відповідальністю за порушення відповідачем строків надання послуг із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжний колій та станції, що не є грошовим зобов`язанням відповідача перед позивачем, тобто не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, обмеження щодо розміру пені, встановлені ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», не поширюються на розмір пені, що стягується відповідно до заявлених у цій справі позовних вимог, оскільки у даному випадку у відповідача виник обов`язок щодо надання послуг, а не сплати на користь позивача грошових коштів, тобто не виникло грошового зобов`язання.

За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо тлумачення понять «пені» та «штраф» є правові позиції Верховного Суду та усталена судова практика. Так, в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17 зазначено, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16 (від 27.09.2019).

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18 дійшов висновку, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу 109 631,34 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів (п. 6.4. Договору, у розмірі 7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання) та 313 232,40 грн. штрафу за неякісно надані послуги під час приймання (п. 6.5. Договору), який обраховано правильно.

Щодо форс-мажору

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (див. Постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

На рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».

З початку 2014 року мала місце збройна агресія Російської Федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).

Відповідачем надано Сертифікат №4600-24-0209, виданий Львівською Торгово-промисловою палатою 30.01.2024, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, військові дії на території України та загальна мобілізація, період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання 29.12.2023; дата закінчення - тривають на 30.01.2024.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворог, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.

Суд критично оцінює доводи Відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин та несприятливих погодніх умов у спірній ситуації.

При цьому суд враховує доводи позивача, що воєнний стан в Україні введено 24.02.2022, а договір укладено 05.10.2023, тобто більше, ніж через півтора року після введення воєнного стану. Договір з Відповідачем було укладено згідно з повідомленням про намір укласти договір за результатами процедури закупівлі відкритих торгів № ЦБД UA-2023-08-17-009642а - 05.10.2023, в період дії воєнного стану та ведення бойових дій на території України. Окрім того, відповідно до пункту 4.1. Договору строк надання послуг протягом 90 днів від дня направлення Замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023, якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023. 17.10.2023 Замовником надано письмовий дозвіл на надання Виконавцем послуг у строк не пізніше 29.12.2023. Як вбачається, з наданого Відповідачем Сертифіката Львівської ТПП датою настання форс-мажорних обставин є 31 січня 2024 року дата закінчення тривають на 23.квітня 2024 року, тобто після закінчення строку надання послуг за договором.

Також суд звертаю увагу на недотримання строків повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, встановлені п.7.2. укладеного між ними договору. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). (постанова ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21). У п.7.5. договору сторони передбачили, що, якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п.7.2. та /або не надала підтверджуючі документи, така сторона в подальшому не має права вимагати продовження договору та звільнення від відповідальності.

Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Суд констатує, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).

У преамбулі договору сторони узгодили, що цей договір укладено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 №1178 «Особливості здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Отже, відповідач, укладаючи договір усвідомлював ризики виконання договірних зобов`язань в період дії воєнного стану, відтак суд критично оцінює доводи відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин та несприятливих погодніх умов у спірній ситуації.

Щодо доводів відповідача щодо необхідності врахування доказів стягнення банківської гарантії.

Ст. 627 ЦК України закріплена свобода договору. Пунктом 14.1. договору сторони погодили, що виконавець до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 53371,50 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 3 (три) календарних місяці.

Надана виконавцем у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь замовника суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги замовника (бенефіціара) повинен становити не більше 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання такої вимоги (п. 14.3. договору).

Позивач скористався своїм правом на отримання гарантії, водночас, предметом розгляду у цьому спорі є стягнення пені та штрафів за неналежне виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку (ч.1 ст.560 ЦК України).

Отже, банківська гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання, і не має жодного відношення до застосування положень ст.611 ЦК України (правових наслідків невиконання зобов`язання), які є предметом спору у даній справі.

Щодо посилань ТзОВ «Київдіпротранс» на право суду зменшення неустойки.

Суд зазначає, що посилання на норми матеріального права щодо права суду на зменшення штрафних санкцій без належного обґрунтування причин такого зменшення та за відсутності доказів (не надано жодного доказу на обгрунтування вказаної позиції) не можуть бути застосовані у даному випадку. Вказане випливає з того, що за відсутності доводів та доказів, на їх підтвердження суд не може оцінити чи цей випадок є індивідуальним для сторін, чи буде дотримано баланс інтерсів кредитора і боржника, чи боржник дійсно знаходиться у важкому матеріальному становищі, наявність загрози банкрутству чи зупинки діяльності товарисва, тощо. Так, за відсутності обгрунтувань заявленого та без подання належних доказів на підтвердження заявлених обгрунтувань, вказане питання щодо зменшення розглянуте бути неможе.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо несвоєчасності та з порушенням строку наданих послуг, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає пеня у загальному розмірі 206 733,12грн. та штраф у загальному розмірі 422 863,74грн.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 9443,95грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у звязку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 9443,95грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс (79058, м. Львів, пр. В`ячеслава Чорновола, будинок 67, код ЄДРПОУ 39821001) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) 206 733,12 грн. пені, 422 863,74 грн. штрафу та 9443,95грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3 Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024 року.

СуддяКоссак С.М.