Рішення

від 15.11.2024 по справі 915/895/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року Справа № 915/895/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1; ідентифікаційний код 14291113)

про: стягнення 71 757,69 грн,

Суть спору:

29.07.2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.07.2024 (вх. № 9101/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість в сумі 71 757 грн. 69 коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання позовної заяви.

Розглядати даний позов за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається, зокрема, на укладання між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 01.07.2020 за № 8211375. Як на правові підстави позову позивач посилається на приписи глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/895/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України. Документ доставлено до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд» 06.08.2024 о 18:35, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024 у справі № 915/895/24 позивач та відповідач отримали 07.08.2024.

07.08.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу як представника позивача.

08.08.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 07.08.2024 (вх. № 9532/24) про залишення позовної заяви без розгляду.

09.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.08.2024 (вх. № 9625/24), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, таким:

- Предметом спору є правовідносини, які виникли під час «маршрутного перевезення», яке має спеціальні умови та відноситься до «окремих послуг» (Додаток 1-4, 2-5 до Договору), які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій «накопичення вагонів з вантажем». Відповідно п.13.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.

- Накопичення вагонів з вантажем (маршрутний поїзд) є предметом «окремої послуги» Додаток 1-4 до Договору, обов`язковою умовою якої є формування поїзду установленої довжини (50 вагонів) Правила перевезення вантажів маршрутами відправника, Договір. За умовами Договору, Додатку 1-4, Правил маршрутний поїзд приймається до перевезення після повного формування. Отже хибним є твердження Позивача що частина маршрутного потягу в обсязі 14 вагонів могла бути відправлена залізницею однак затримувалась внаслідок ненадання Відповідачем накладної. Відповідно п.1.3 Договору Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.

- Накопичення вагонів з вантажем має невід`ємну від даної спеціальної послуги ознаку предмету послуги «мета накопичення маршрутного потягу до 50 вагонів». Простій вагонів в даному випадку залізницею не оформлюється, оскільки знаходження вагонів з вантажем на коліях загального користування в очікуванні накопичення маршрутного потягу є предметом договору. Отже не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» за простій вагонів та не має такого елементу як «вина» Відправника оскільки відбувається в рамках договору.

- Даний предмет договору «накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів маршрутний потяг» кореспондується з тарифом на дану послугу обумовленого п.9 Додатку 1-4 в якому визначено що саме платиться в рамках даної «особливої послуги».

Відповідач також наголошує, що на сьогоднішній день вже сформована єдина правозастосовча практика Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (висновок Верховного суду від 01.02.2024 по справі №915/305/22, від 09.04.2024 по справі №915/5/23). Предметом цих справ є правовідносини з накопичення маршрутного потягу на підставі Додатку 1-4 Умови організації накопичення вагонів до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 та нарахування Збору за зберігання вантажу в період накопичення маршрутного потягу (50 вагонів з вантажем).

12.08.2024 до суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь б/н від 12.08.2024 (вх. № 9710/24) на відзив, в якій позивач заперечує проти тверджень відповідача, викладених у відзиві, та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» надійшли заперечення б/н від 16.08.2024 (вх. № 9905/24) на відповідь на відзив, в яких відповідач не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити задоволенні позову.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

У період з 19.08.2024 по 13.09.2024 головуюча у справі суддя Смородінова О.Г. перебувала у запланованій щорічній відпустці.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Отже, суд вважав за можливе розглядати справу протягом розумного строку.

При цьому, під час розгляду справи суд надав оцінку аргументам відповідача, викладеним у клопотанні б/н від 07.08.2024 (вх. № 9532/24) про залишення позовної заяви без розгляду.

Вказане клопотання мотивоване, зокрема, тим, що у відповідності до ст. 124 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 р. № 1338), будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства, крім наказів щодо особового складу (крім наказів про призначення, звільнення, переведення), процесуальних документів, що подаються представником від імені товариства в межах судового (арбітражного), виконавчого, кримінального, адміністративного провадження, повинні, якщо інше не встановлено правлінням, бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно в разі, коли вони скріплені двома підписами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» подана за підписом представника позивача адвоката Чешковського Володимира Анатолійовича, в підтвердження повноважень якого надано ордер серія АВ № 1103298 від 12.07.2024, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги. При цьому позивачем до позовної заяви не додано довіреність на представництво його інтересів за підписами двох уповноважених осіб Акціонерного товариства «Українська залізниця» або договір про надання правової допомоги, скріплений двома підписами посадових осіб з боку акціонерного товариства, відсутність яких не дає можливості суду перевірити повноваження представника позивача.

З урахуванням наведеного суд констатує, що позовну заяву у даній справі підписано адвокатом Чешковським Володимиром Анатолійовичем, на підтвердження повноважень якої до позовної заяви було надано ордер серія АВ № 1103298 від 12.07.2024, зі змісту якого вбачається, що адвокат Чешковський Володимир Анатолійович здійснює представництво інтересів Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 25.01.2021 у Господарському суді Миколаївської області. Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів мають право юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписами ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

З урахуванням обставин даної справи суд зауважує, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не вимагає.

Також, виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 4001 Кримінального кодексу України).

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №9901/736/18 (провадження №11-989заі18).

Таким чином, оскільки для підтвердження повноважень представника у господарському процесі достатньо ордеру, за наявності якого суд не повинен перевіряти повноваження представника на підставі договору про надання правової допомоги, навіть за клопотанням іншої сторони.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що позовну заяву б/н від 27.07.2024 (вх. № 9101/24) у справі № 915/895/24 підписано уповноваженою особою.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця», як Перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», як Замовником, укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 за № 8211375.

Процедура укладення Договору передбачає ініціацію процесу з боку клієнта шляхом оформлення в електронному вигляді «Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом», яка погоджується перевізником шляхом надання електронного «Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом». Текст публічного Договору знаходиться у загальному доступі на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.coin/.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» 26.06.2020 в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» 26.06.2020 направило Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «Нібулон» інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від відповідача пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника / одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. За змістом вказаного повідомлення позивачем також було доведено до відома відповідача, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

За умовами наведеного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, оприлюдненій 28.06.2022 та уведеній в дію 01.07.2022, крім змін, оприлюднених 15.06.2022 та уведених в дію 16.07.2022):

- предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою (п. 1.1);

- надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4);

- Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5);

- Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6);

- Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору (п. 1.7);

- Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (п. 1.10);

- Замовник зобов`язаний, зокрема: сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором, із сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагона за межами України та інших послуг Перевізника (п. 2.1.4); відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи неправильне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; (п. 2.1.5); у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7);

- Перевізник зобов`язаний, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника відповідно до інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 Договору щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5);

- розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів (п. 3.1);

- Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника) (п. 3.4);

- оплата послуг за Договором здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розділі 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх Замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього Договору (п. 4.2);

- у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку Замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, Перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у тому числі приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. За наявності заборгованості Перевізник має право відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості (п. 5.1);

- строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (п. 7.3);

- зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до Договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до Договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до Договору. В окремих випадках за заявою Замовника допускається вступ в дію змін до Договору раніше, ніж визначено вище. Якщо Замовник не згоден із внесеними Перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до Договору в порядку, передбаченому пунктом 9.3 Договору або з власної ініціативи припинити дію Договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду Замовника з Договором та змінами до нього (п. 9.4);

- документи направлені Перевізником Замовнику для підписання і не підписанні останнім (у тому числі з внесеними зауваженнями але не підписаними), вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими Замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання Замовником заперечень до них в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення Перевізником документів Замовнику, у т. ч. автоматизованими системами Перевізника і з застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розділі 9 Договору (п. 10.3);

- Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1).

Умовами п. 14 Договору передбачено, що невід`ємною його частиною є додатки, зокрема: додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»; додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».

Відповідно до умов додатку 1-4 передбачено таке:

- на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1);

- станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2);

- для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3);

- в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4);

- на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення (п. 5);

- початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6);

- часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона Перевізником (п. 7);

- час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8);

- за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); за затримку вагонів Замовника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується (п. 9);

- нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).

Також, 18.08.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця», як Залізницею, та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», як Власником, було укладено договір № 4077 про подачу та забирання вагонів при станції Кам`янець-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця», зі строком дії по 24.10.2028.

За умовами вказаного Договору:

- згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить користувачу, та примикає до станції Кам`янець-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» через стрілку № 85 до колії № 24, і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак «Межа під`їзної колії», який встановлено навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу № 85, на відстані 47,33м від стику рамних рейок стрілки № 85 (п. 1);

- вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження. Здача вагонів проводиться: на місцях завантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, згідно фронтів навантаження (п. 6);

- про готовність вагонів до забирання користувач під`їзної колії передає залізниці повідомлення по телефону з послідуючим письмовим підтвердженням за формою, встановленою у Правилах користування вагонами і контейнерами (п. 7);

- приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на місцях навантаження (п. 8);

- час користування вагонами на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання (п. 10);

- термін виконання технологічних операцій з вагонами: 4,4 год. (п. 11);

- користувач колії сплачує Залізниці плату: - за подачу, забирання вагонів - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (далі - Тарифне керівництво № 1); - за користування вагонами (контейнерами) - згідно Правил користування вагонами і контейнерами; - за утримання ділянок землі у смузі відведення Залізниці: - згідно Тарифного керівництва №1, сплачується не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця за ставками визначеними калькуляцією за наведеною формулою; - за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва № 1; - інші збори і плати - згідно Тарифного керівництва № 1. Збори і плати вносяться через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» AT «Укрзалізниця» згідно окремо укладеного договору (п. 14).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості (збір за зберігання вантажу) за укладеним правочином (договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020;

- заява про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020;

- повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 26.06.2020;

- договір № 4077 від 18.08.2023 про подачу та забирання вагонів при станції Кам`янець-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця»;

- заява на накопичення вагонів № 19/121/2-24 від 09.02.2024;

- накопичувальні картки № 14020218 від 14.02.2024, № 14020219 від 14.02.2024, № 14020220 від 14.02.2024;

- пам`ятки про подавання вагонів № 14 від 12.02.2024, № 15 від 13.02.2024, № 16 від 13.02.2024, № 17 від 13.02.2024;

- пам`ятки про забирання вагонів № 16 від 13.02.2024, № 17 від 13.02.2024, № 18 від 13.02.2024, № 19 від 14.02.2024;

- акти загальної форми (26 шт.);

- накладні № 34521344 від 14.02.2024, № 34521377 від 14.02.2024, № 34521328 від 14.02.2024;

- відомість плати за користування вагонами № 14020017 від 14.02.2024.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір № 4077 від 18.08.2023 про подачу та забирання вагонів при станції Кам`янець-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця»;

- протокол електронного аукціону № RCE001-UA-20240118-00258;

- накопичувальна картка № 14020217 від 14.02.2024;

- накладна № 34521369 від 14.02.2024;

- висновок експерта № 02/07-23 від 17.07.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство «НІБУЛОН» в період з 09.02.2024 по 19.02.2024 по станції Кам`янець-Подільський проводило навантаження 50 вагонів, які надалі слідували по маршрутним відправкам №№34521344, 34521328, 34521377, 34521369 Кам`янець-Подільський Ізмаїл експорт, на підставі плану на навантаження на лютий № 103612.

Позивач зазначає, що накопичення вагонів проводилось на коліях станції (коліях загального користування), що засвідчено актами загальної форми ГУ-23:

- вагони №№ 95454807, 53202818, 95448338, 95620050, 95539029, 95530150, 58562703, 95831764, 95378162, 53203493, 58564564, 95532578, 95012555, 95619581 перебували під навантаженням в період з 10 год. 30 хв. 13.02.2024 по 18 год. 05 хв. 13.02.2024 про що свідчить пам`ятка про подавання № 16 та пам`ятка про забирання № 18. Після закінчення навантаження вище зазначені вагони виставлені на станційну колію, де були затримані в очікуванні оформлення маршрутної відправки, про що свідчать акти загальної форми ГУ-23 від 13.02.2024 № 599, від 14.02.2024 №604;

- вагони №№ 95450169, 95801387, 58563545, 95350963, 95830832, 95681359, 95800215, 95541165, 95621348, 95053328, 95447959, 95528139, 95448569, 95650966 перебували під навантаженням в період з 04 год.00 хв. 13.02.2024 по 10 год. 00 хв. 13.02.2024 про що свідчить пам`ятка про подавання № 15 та пам`ятка про забирання № 17. Після закінчення навантаження вище зазначені вагони виставлені на станційну колію, де були затримані в очікуванні оформлення маршрутної відправки, про що свідчать акти загальної форми ГУ-23 від 13.02.2024 № 595 та від 14.02.2024 № 603;

- вагони №№ 95686226, 95757381, 53203267, 59764696, 95452926, 95759775, 95796546, 95669362, 95447025, 95387304, 59597310, 95669131, 95799227, 95945416 перебували під навантаженням в період з 20 год. 45 хв. 12.02.2024 по 03 год. 10 хв. 13.02.2024 про що свідчить пам`ятка про подавання № 14 та пам`ятка про забирання № 16. Після закінчення навантаження вище зазначені вагони виставлені на станційну колію, де були затримані в очікуванні оформлення маршрутної відправки, про що свідчать акти загальної форми ГУ-23 від 13.02.2024 № 589 та від 14.02.2024 № 602.

Відповідачем сплачено збір за накопичення вищевказаних вагонів на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №14020218 у сумі 14304,78 грн, а також здійснено оплату за користування вищевказаними вагонами по відомості №14020017 у сумі 62365,40 грн (без ПДВ).

Водночас, збір за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 №14020217 у сумі 23853,72 грн, по ФДУ-92 №14020219 у сумі 23952,12 грн, по ФДУ-92 №14020220 у сумі 23952,12 грн. не сплачені і Перевізником не стягнуті, в зв`язку із внесенням Замовником у накопичувальні картки заперечень.

За даними позивача, загальна заборгованість відповідача у спірних правовідносинах за лютий 2024 року становить 71757,96 грн.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) (далі Правила № 644) за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Пунктом 2.1.4 Договору визначений обов`язок Замовника сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника, а пунктом 2.1.5 відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.

З урахуванням наведеного, позивачем виконано Детальний розрахунок заборгованості ТОВ СП «Нібулон» по накопичувальним карткам №№ 14020217, 14020219, 14020220 по станції Кам`янець Подільський за лютий 2024 року на загальну суму 71 757,96 грн (у т.ч. 11 959,66 грн ПДВ).

Відповідач подав до суду висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 02/07-23 від 17.07.2023, складеним на замовлення відповідача судовим експертом Машиніченком О. А., який за результатами дослідження сформував такі висновки:

1) з дослідження наданих експерту документів встановлено, що додатком № 1-4 до договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, укладеним між ТОВ СП «НІБУЛОН» та АТ «Українська залізниця», визначена та тарифікована спеціальна послуга з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх маршрутними поїздами на станції призначення;

2) відповідно до додатку № 1-4 до договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, який укладено між ТОВ СП «НІБУЛОН» та АТ «Українська залізниця», надання спеціальної послуги з накопичення вагонів маршрутного потягу (предмет додатку № 1-4) оформлюється актом загальної форми ГУ-23;

3) відповідно до Правил зберігання вантажу (ст. 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності (п. 3 Правил). Таким чином, складання акта форми ГУ-23 також передбачено і в інших випадках, зокрема у разі протиправної поведінки;

4) складання акта форми ГУ-23 в межах тарифікованої спеціальної послуги за договором не є обов`язковим підтвердженням обставин протиправної поведінки, внаслідок чого може бути виставлена плата за протиправну поведінку, зокрема за п. 8, 9 Правил зберігання вантажу (ст. 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200- № 644;

5) наданими на дослідження документами на прикладі формування маршрутного поїзда № 103047 встановлено документально та нормативно необґрунтований розрахунок часу «умовної» затримки вагонів, в актах ГУ-23 зазначений фактичний час накопичення вагонів, який відповідно до додатку № 1-4 тарифікується перевізником та сплачується ТОВ СП «НІБУЛОН» в межах зазначеної спеціальної послуги - накопичення вагонів маршрутного поїзду (порожніх та/або з вантажем). В умовах договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами в акті форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом із тим є предметом спеціальної послуги «накопичення вагонів з вантажем у кількості 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується договірний тариф - «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» (пункт 9.1. додатку № 1-4). Отже надані Акти загальної форми ГУ-23 не є належним підтвердженням нарахування відповідачу зобов`язань Збору за зберігання вантажу внаслідок протиправної поведінки за п. 8, 9 Правил зберігання вантажу (ст. 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 2 ст. 908 ЦК України, яка кореспондується із ч.5 ст.307 Господарського кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України).

Разом із цим, права й обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України та іншими актами законодавства України.

Так, постановою Кабінету міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п.2 Статуту).

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Згідно зі статтею 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Такий договір між сторонами укладено 18.08.2023 за № 4077 для проведення навантаження вантажів на під`їзній колії відповідача при станції Кам`янець-Подільський регіональної філії «Південно-Західна залізниця», умови якого судом наведено вище.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами по даній справі наявні спеціальні правовідносини у сфері перевезення вантажів залізницею, а саме маршрутним потягом.

Спірними ж у даній справі є правовідносини сторін, які виникли під час «маршрутного перевезення» при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів, яке передбачено укладеним між сторонами Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 та зокрема Додатком 1-4 «Умови організації накопичення вагонів».

Відповідно до п. 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, маршрутом відправника (далі маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України № 411 від 20.12.1996, та плану формування поїздів на залізничній під`їзній колії підприємства або за договором із залізницею на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов`язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.

Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).

Як зазначалось вище, пунктом 13.1 Договору №40-14291113/2020-001 встановлено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Договір №40-14291113/2020-001 має спеціальні умови, що відносяться до «окремих послуг», що унормовано, зокрема, Додатком №1-4 до Договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій «накопичення вагонів з вантажем».

Додаток №1-4 до Договору є невід`ємною частиною останнього.

Виходячи з приписів Додатку №1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під`їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.

Судом взято до уваги, що враховуючи характер укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах маршрутний поїзд (Додаток 1-4). При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою. При цьому, перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Судом встановлено, що ТОВ СП «НІБУЛОН» не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів на власній колії, а тому, саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими Договором відповідними можливостями. Суд враховує, що згідно з п.6 Договору про подачу та забирання вагонів загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, становить, не більше 24 вагонів. Отже, з урахуванням приписів Додатку №1-4 до Договору та умов Договору №П/М-2040, у даному випадку метою відповідача, при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда до 50 вагонів.

При цьому, сама по собі процедура накопичення вагонів, цілком очевидно передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору (Додаток 1-4).

Отже, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.

Таким чином, Перевізник надав Замовнику, згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої Замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.

В свою чергу, Замовник отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки в спірний період фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладну), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п.9 Додатку №1-4 до Договору. Інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на пункти 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (далі Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.

Пунктом 5 Правил № 644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до пункту 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.

Згідно пункту 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Приписами пункту 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил № 644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Пункт 9 Правил № 644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

У даному разі (в період часу надання спеціальної послуги накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування) вина, обґрунтована протиправною поведінкою відповідача відсутня. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

Правовідносини з «накопичення маршрутного поїзду з вантажем» мають невід`ємну складову перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 Додатку №1-4 до Договору), що в своє чергу є предметом окремої спеціальної послуги (Додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що відсутні документи, а тому що не сформовано маршрутний потяг установленої довжини (до 50 вагонів).

При цьому, статтею 23 Статуту надано право оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, при перевезенні масових вантажів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць.

Пунктом 1.1 Правил № 644 встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001).

Згідно п. 6.1 Правил оформлення перевізних документів, якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то такі вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що не залежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд або на кожну партію окремо (накопичувальна картка форми ФДУ-92 № 19010052 від 19.01.2024, накладна № 43482348 від 19.01.2024), окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам Договору та нормативних актів.

У даній справі 50 вагонів маршрутного поїзда №021429 були одночасно пред`явлені для перевезення 14.02.2024 о 00-29год подана накладна №34521377; 00-30год подана накладна №34521369; 00-31год подана накладна №34521344; 00-32год подана накладна №34521328.

Отже, відповідачем дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів та/або накладними на групу вагонів що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.

В силу пунктів 6, 7 Додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано «затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін Договору щодо «накопичення» маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.

При цьому, слід зазначити, що складені акти загальної форми ГУ-23 не можуть беззаперечно вважатись документами, що засвідчують вину вантажовідправника стосовно затримки вагонів, оскільки за умовами пункту 8 Додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в Акті загальної форми ГУ-23. В Актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).

Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом із тим є предметом послуги «Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.

За таких обставин, суд зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.

Отже, позивач не довів існування обставин, з якими пов`язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.

Відповідно до умов додатку № 1-4 «Умови організації накопичення вагонів» у період «накопичення» сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це «Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».

Разом із цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов`язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до Договору, є «затримка з вини Замовника».

Тобто, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття «накопичення рухомого складу» (пункт 9.1.) та «затримку вагонів Перевізника» (пункт 9.2.).

Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 50 вагонів з вантажем мають невід`ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №904/3368/18 наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

За наслідками розгляду даної справи судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах. Позивач не навів підстав та не довів суду належними доказами порушення відповідачем його прав та законних інтересів, у зв`язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1; ідентифікаційний код 14291113).

Повне рішення складено та підписано судом 18.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова