Рішення

від 18.11.2024 по справі 915/919/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Справа № 915/919/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; ідентифікаційний код 31319242)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» (54020, м. Миколаїв, провулок Корабелів, буд. 2; ідентифікаційний код 39904132)

про: стягнення 85 965,25 грн,

Суть спору:

02.08.2024 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 6574/33 від 29.07.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду і розглянути позов в позовному провадженні.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЛІФТ» основний борг за теплову енергію в сумі 71 918,18 грн на користь на OКП «Миколаївоблтеплоенерго» на р/р НОМЕР_1 , ПАТ «БАНК ВОСТОК» МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЛІФТ» 7 492,26 грн суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 2 769,29 грн 3% річних та 3 785,52 грн пені на користь OКП «Миколаївоблтеплоенерго» на р/р НОМЕР_1 , ПАТ «БАНК ВОСТОК» МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЛІФТ» 3 028,00 грн судового збору на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на р/р НОМЕР_1 , ПАТ «БАНК ВОСТОК» МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про надання технологічного приміщення для технічного обслуговування диспетчерської системи зв`язку від 16.09.2013; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» № 154 від 10.11.2016; Договору купівлі-продажу теплової енергії від 14.12.2016, з додатками; нарядів на підключення постачання теплової енергії; наказів Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 115 від 09.03.2022, № 93/2-АГ від 27.03.2024, № 650/1 від 13.10.2021, № 792 від 30.11.2021, № 373 від 26.10.2022, № 286 від 26.10.2023; рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022, № 176 від 24.03.2023; звітів нарахувань Гкал по нормі (10 шт.); відомостей про розподіл тепла для потреб опалення (5 шт.); рахунків-фактур (36 шт.); застосування норм статей 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», статей 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою від 17.09.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом ро розгляду та відкрито провадження у справі № 915/919/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 17.09.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 23.09.2024, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600288712953.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 08.10.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЖЕК «Соляні», як замовником, та Колективним підприємством «Миколаївліфт», як підрядником, був укладений Договір про надання технологічного приміщення для технічного обслуговування диспетчерської системи зв`язку, відповідно до умов якого замовник надає підряднику технологічне приміщення площею 38,89 кв.м. для технічного обслуговування диспетчерської системи зв`язку ДСС за адресою м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 19а.

01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соляні», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрліфт», як виконавцем, був укладений Договір на повне технічне обслуговування ліфтів № 124. Додатковою угодою № 1 до якого сторони погодили, що з метою повного технологічного обслуговування ліфтів замовник зобов`язаний надати виконавцю для розміщення опорних пунктів обслуговуючого персоналу (відповідно до санітарних норм) у користування опалювальні технологічні приміщення з телефонним зв`язком за наступними адресами: проспект Героїв України 19А, проспект Героїв України 77А (п.2), вул. Архітектора Старова, 4 (п. 1).

10.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» звернулося до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» з листом № 154 від 10.11.2016, в якому просило укласти з 01.11.2016 договори на теплозабезпечення ліфтових диспетчерських пунктів, зокрема, за адресою проспект Героїв України, 19А.

З урахуванням наведеного, 14 грудня 2016 року між Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго», як теплопостачальною організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрліфт», як споживачем, було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 426.01 (далі Договір), відповідно до предмету якого теплопостачальна організація зобов`язалася виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію (далі постачання теплової енергії), а споживач зобов`язався використовувати теплову енергію для об`єктів, перерахованих у додатку 1 цього Договору (п. 1.2).

За умовами наведеного Договору сторони погодили, зокрема, таке:

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 1.6);

- усі розрахунки по даному Договору здійснюються споживачем щомісячно протягом опалювального періоду шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у додатку 2 до Договору з урахуванням тарифу, діючого на час проведення розрахунку (п. 1.8);

- остаточний розрахунок здійснюється відповідно до рахунку-фактури до 20 числа місяця, наступного за звітним. До рахунка-фактури додається акт прийому-передачі теплової енергії, та при необхідності, акт звіряння взаємних розрахунків (п. 1.9);

- в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.8 Договору, споживач зобов`язаний сплатити на користь теплопостачальної організації суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за останні шість місяців, що передували зверненню до суду (п. 5.1);

- Договір діє з 11.11.2016 по 30.11.2017 та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї зі сторін про відмову від діючого Договору (п. 6.1).

Додатком 1 до Договору виступили «Дані про об`єкти теплоспоживання», зі змісту якого вбачається, що погодження сторонами постачання теплової енергії до об`єкту за адресою: проспект Героїв України, 19А. Загальна опалювальна площа нежитлових приміщень складає 38,89 кв.м.

Додатком 2 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Вищенаведений Договір з додатками до нього скріплений підписами та печатками обох сторін.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, станом на час розгляду справи Договір купівлі-продажу теплової енергії № 426.01 від 14.12.2016 є чинним за наслідками його щорічної пролонгації.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як теплопостачальної організації, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за поставлену теплову енергію, а також компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір про надання технологічного приміщення для технічного обслуговування диспетчерської системи зв`язку від 16.09.2013;

- додаткова угода № 1 до Договору на повне технічне обслуговування ліфтів № 124 від 01.06.2016;

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» № 154 від 10.11.2016;

- Договір купівлі-продажу теплової енергії № 426.01 від 14.12.2016, з додатками;

- наряди на підключення постачання теплової енергії;

- накази Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 115 від 09.03.2022, № 93/2-АГ від 27.03.2024, № 650/1 від 13.10.2021, № 792 від 30.11.2021, № 373 від 26.10.2022, № 286 від 26.10.2023;

- рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022, № 176 від 24.03.2023;

- звіти нарахувань Гкал по нормі (10 шт.);

- відомості про розподіл тепла для потреб опалення (5 шт.);

- рахунки-фактури (36 шт.).

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів щодо спірних правовідносин суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація мас право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язки споживача теплової енергії, одним серед яких є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією.

Матеріали справи свідчать про те, що в опалювальні періоди 2021-2022 років, 2022-2023 років, 2023-2024 років Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, 19А, що підтверджується нарядом про підключення постачання теплової енергії №830 від 06.11.2021, наказом про закінчення опалювального періоду №115 від 09.03.2022, виданим па підставі рішення Виконавчого комітету ММР № 263 від 28.03.2022 про закінчення опалювального періоду, нарядом про підключення постачання теплової енергії №3114Ю від 09.11.2022, рішенням Виконавчого комітету ММР про закінчення опалювального періоду №176 від 24.03.2023, нарядом про підключення постачання теплової енергії №70А від 15.11.2023, наказом про закінчення опалювального періоду №93/2-АГ від 27.03.2024, виданим па підставі рішенням Виконавчого комітету ММР №513 від 27.03.2024 про закінчення опалювального періоду.

Фактичним доказам постачання теплової енергії на об`єкт Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» є наряди про підключення постачання теплової енергії, які скріплені підписами та печаткою представника Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» з однієї сторони та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» з іншої сторони.

Вказане приміщення розташоване в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подавалася в опалювальні періоди 2021-2022р.р., 2022-2023р.р., 2023-2024р.р.

Отже, в умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення. За такого, враховуючи, що теплове обладнання приміщень відповідача підключено до системи централізованого опалення будинку, він фактично є споживачем тепла в вищезазначених опалювальних періодах.

Обсяг наданої теплової енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України. 19А в опалювальні періоди 2021-2022р.р., 2022-2023р.р., 2023-2024р.р. зазначено у звітах за спожиту теплову енергію, наданих позивачем до матеріалів справи.

Обсяг та вартість отриманої Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрліфт», як споживачем, теплової енергії визначені відповідно опалювальній площі нежитлових приміщень із застосуванням тарифів, що зазначені в наказах Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Для здійснення відповідачем оплати за надані послуги, теплопостачальна організація виставляла споживачу рахунки-фактури на загальну суму 73 399,73 грн, у тому числі:

- № 426.01 від 30.11.2021 на суму 3294,19 грн;

- № 426.01 від 31.12.2021 на суму 6557,61 грн;

- № 426.01 від 31.01.2022 на суму 7763,78 грн;

- № 426.01 від 31.01.2022 на суму -1936,91 грн (з урахуванням коригування вартості теплової енергії за листопад та грудень 2021 року);

- № 426.01 від 28.02.2022 на суму 5624,34 грн;

- № 426.01 від 28.02.2022 на суму -3582,62 грн (з урахуванням коригування вартості теплової енергії за січень 2022 року)

- № 426.01 від 31.03.2022 на суму 6055,03 грн;

- № 426.01 від 30.04.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.04.2022 на суму -2868,10 грн (з урахуванням коригування вартості теплової енергії за лютий та березень 2022 року);

- № 426.01 від 31.05.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.06.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.07.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.08.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.09.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.10.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.11.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.12.2022 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.01.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 28.02.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.03.2023 на суму 26 279,74 грн (з урахуванням донарахування по тепловій енергії за листопад, грудень 2022 року, січень-лютий 2023 року);

- № 426.01 від 30.04.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.05.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.06.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.07.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.08.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.09.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 31.10.2023 на суму 493,85 грн;

- № 426.01 від 30.11.2023 на суму 2026,23 грн;

- № 426.01 від 31.12.2023 на суму 3706,52 грн (з урахуванням перерахунку вартості теплової енергії за листопад та грудень 2023 року);

- № 426.01 від 31.01.2024 на суму 3724,82 грн (з урахуванням перерахунку вартості теплової енергії за січень 2024 року);

- № 426.01 від 29.02.2024 на суму 2716,68 грн (з урахуванням перерахунку вартості теплової енергії за лютий 2024 року);

- № 426.01 від 31.03.2024 на суму 2503,28 грн (з урахуванням перерахунку вартості теплової енергії за березень 2024 року);

- № 426.01 від 30.04.2024 на суму 661,46 грн;

- № 426.01 від 31.05.2024 на суму 661,46 грн;

- № 426.01 від 30.06.2024 на суму 661,46 грн;

- № 426.01 від 31.07.2024 на суму 661,46 грн.

При цьому, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, у останнього станом на початок спірного періоду обліковувалася переплата у розмірі 1481,55 грн.

Разом із тим, внаслідок невиконання споживачем зобов`язання по сплаті за послуги постачання теплової енергії, у останнього перед теплопостачальною організацією виникла заборгованість в опалювальні періоди 2021-2022р.р., 2022-2023р.р., 2023-2024р.р. яка складає 71 918,18 грн.

Враховуючи наведені вище обставини справи, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за надані послуги з теплопостачання закон покладає на споживача (в даному випадку на відповідача у справі).

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період не надано, доводів позивача щодо визначення розміру теплового навантаження пропорційно займаної площі приміщень від загальної площі та загального теплоспоживання будинку - не заперечено, а отже позовних вимог не спростовано.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості за теплову енергію в сумі 71 918,18 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

У даній господарській справі суд установив, що Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» доведено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» основного боргу за теплову енергію в сумі 71 918,18 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

- інфляційні втрати в загальному розмірі 7 492,26 грн за сукупний період прострочення виконання грошових зобов`язань з 01.01.2022 по 30.06.2024;

- 3 % річних в загальному розмірі 2 769,29 грн за сукупний період прострочення виконання грошових зобов`язань з 01.01.2022 по 31.07.2024.

- пеню в загальному розмірі 3 785,52 грн за сукупний період прострочення виконання грошових зобов`язань з 01.09.2023 по 31.07.2024.

Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено надані позивачем до позовної заяви розрахунки та встановлено, що відповідні нарахування теплопостачальною організацією проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як уже вище було наведено, за умовами п. 5.1 Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.8 Договору, споживач зобов`язаний сплатити на користь теплопостачальної організації суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за останні шість місяців, що передували зверненню до суду.

На підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За перевіркою суду відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» (54020, м. Миколаїв, провулок Корабелів, буд. 2; ідентифікаційний код 39904132) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; ідентифікаційний код 31319242) основний борг за теплову енергію в сумі 71 918,18 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 492,26 грн, 3 % річних у розмірі 2 769,29 грн, пеню в розмірі 3 785,52 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; ідентифікаційний код 31319242);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» (54020, м. Миколаїв, провулок Корабелів, буд. 2; ідентифікаційний код 39904132).

Повне рішення складено та підписано судом 18.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова