Рішення

від 18.11.2024 по справі 915/928/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Справа № 915/928/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою в сумі 298 530,92 грн,

Суть спору:

05.08.2024 Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 11819/02.02-01-10/02/012/24 від 22.07.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 298 530,92 грн за безоплатне користування з 01.02.2012 по 05.11.2020 земельною ділянкою площею 934 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003 за адресою: АДРЕСА_2 (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № UA588999980314000611000014483).

2. Стягнути з Відповідача на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 4477,96 грн (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

3. Про дачу, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську міську раду.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди землі № 6883 від 09.09.2009 з додатками; витягу з рішення Миколаївської міської ради № 15/38 від 01.03.2012; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 387055243 від 16.07.2024; листа Головного управління ДПС у Миколаївській області № 2959/5/14-29-24-02-02 від 15.03.2024; витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2012, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.04.2021, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2024; Розрахунку безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати); Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку; листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 2183/02.02.01-22/11/3/24 від 26.03.2024 «Про плату за землю»; застосування норм статей 13, 144, 145 Конституції України, статей 11, 14, 269, 270, 287, 288 Податкового кодексу України, статей 12, 80, 120, 125, 206 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України , статей 4, 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 13 Закону України «Про оцінку земель», пунктів 1, 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.1993; та мотивовані, зокрема, тим, що у період з 16.03.2009 по 05.11.2020 фактичним користувачем земельної ділянки площею 934 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003, на якій розташований нежитловий об`єкт нерухомого майна був ОСОБА_1 , який не сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, чим були порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, з огляду на те, що протягом більшої частини спірного у даній справі періоду (з 01.02.2012 по 05.11.2020) відповідач ОСОБА_1 виступав суб`єктом підприємницької діяльності та мав статус фізичної особи-підприємця (з 05.04.2004 по 05.06.2020), суд погодився з доводами позивача про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою суду від 18.09.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/928/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 18.09.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, перевірену судом за даними з Єдиного державного демографічного реєстру, була 04.10.2024 повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0600288999209).

Ухвалою суду від 08.10.2024 повторно направлено на адресу відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 у справі № 915/939/24, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600294850047 було 14.10.2024 повернуто відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд наголошує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За такого, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення ОСОБА_1 копій ухвал Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 та 08.10.2024 у справі № 915/928/24 є 14.10.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 29.10.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Миколаївська міська рада на підставі рішення №17/32 від 19.06.2009 надала в оренду Малому підприємству товариству з обмеженою відповідальністю «Данк» земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003 для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення Миколаївською міською радою з Малим підприємством товариство з обмеженою відповідальністю «Данк» укладено Договір оренди землі від 09.09.2009 за № 6883, зареєстрований в управлінні Держгеокадастру у м. Миколаїв, про що свідчить запис у державному реєстрі земель №040900100787 від 09.09.2009.

У подальшому, рішенням Миколаївської міської ради №15/38 від 01.03.2012 припинено Малому підприємству товариству з обмеженою відповідальністю «Данк» право користування земельною ділянкою площею 934 кв.м по АДРЕСА_2 . Договір оренди землі який зареєстровано в книзі записів договорів оренди за № 6883 від 09.09.2009, розірвано з 01.02.2012. Надалі договір оренди вказаної земельної ділянки не укладався.

При цьому, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 387055243 від 16.07.2024 право власності на нерухоме майно, а саме: Нежитловий об`єкт складається з складу за літ. А, загальною площею 152,0 кв.м., побутової будівлі за літ. В, загальною площею 15,3 кв.м., гаражу за літ. Г, загальною площею 50,2 кв.м., навісу за літ. Д, навісу за літ. Е, навісу за літ. Ж. за адресою АДРЕСА_2 в період з 16.03.2009 по 05.11.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2009 №718 посвідченого Захаренко І.В., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу належало Сліпченко Віктору Андрійовичу.

Таким чином, в період з 16.03.2009 по 05.11.2020 ОСОБА_1 мав право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003 загальною площею 934 кв.м.

Досудове врегулювання спору проводилось шляхом направлення позивачем відповідачу листа № 2183/02.02.01-22/11/3/24 від 26.03.2024 про добровільну сплату коштів за фактичне використання земельної ділянки, але, за даними позивача, жодних дій щодо сплати відповідних коштів відповідачем не було здійснено.

Вказана бездіяльність ОСОБА_1 спонукала Миколаївську міську раду звернутись до суду з метою захисту порушеного права на отримання коштів за використання земельної ділянки.

Отже, предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за безоплатне користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем порядку користування земельною ділянкою, в частині нездійснення передбачених законом платежів.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди землі № 6883 від 09.09.2009 з додатками;

- витяг з рішення Миколаївської міської ради № 15/38 від 01.03.2012;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 387055243 від 16.07.2024;

- лист Головного управління ДПС у Миколаївській області № 2959/5/14-29-24-02-02 від 15.03.2024;

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2012, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.04.2021, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2024;

- Розрахунок безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати);

- Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку;

- лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 2183/02.02.01-22/11/3/24 від 26.03.2024 «Про плату за землю».

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів щодо спірних правовідносин суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Як уже було наведено вище, у період з 16.03.2009 по 05.11.2020 фактичним користувачем земельної ділянки площею 934 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003, на якій розташований нежитловий об`єкт нерухомого майна був ОСОБА_1 , який не сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Миколаївській області № 2959/5/14-29-24-02-02 від 15.03.2024.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

ОСОБА_1 у спірний період не був ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем земельної ділянки площею 934 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003, у зв`язку із чим не міг бути платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього була орендна плата.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вказана норма закріпила загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Оскільки право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003, у спірний період було зареєстровано за відповідачем, Миколаївська міська рада була позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 01.02.2012 по 05.11.2020) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17.

Отже, у зв`язку із наявністю права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване, а також обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою. Цих обов`язків відповідач не виконав, тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку земель» розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до статті 11 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради №48/9 від 18.06.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва», зі змінами та доповненнями, розмір річної орендної плати для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється інша діяльність, становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у поточному році.

Таким чином, безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за розрахунком позивача складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2012, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.04.2021, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2024), з урахуванням її індексації, що за період з 01.02.2012 по 02.11.2020 становить загальну суму 298 530,92 грн.

Деталізований розрахунок долучено позивачем до матеріалів позовної заяви, та не спростовано і не оспорено відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) кошти в сумі 298 530,92 грн за безоплатне користування з 01.02.2012 по 05.11.2020 земельною ділянкою площею 934 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:18:029:0003 за адресою: АДРЕСА_2 (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № UA588999980314000611000014483).

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 04056612) 4 477,96 грн судового збору (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 18.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова