Рішення

від 12.11.2024 по справі 918/861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. м. Рівне Справа № 918/861/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф"

до відповідача Військової частини № НОМЕР_1

про стягнення заборгованості у розмірі 49 590, 26 грн

Секретар судового засідання Оліфер С.М.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Військової частини № НОМЕР_1 (надалі-відповідач) про стягнення збитків у розмірі 49 590, 26 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2024 відмовлено Комунальному некомерційному підприємству "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

30.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.10.2024.

16.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позивачем невірно обраховано суму відновлювального ремонту транспортного засобу, з ігноруванням пунктів 7.38., 7.39. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів". Також вказує, що звіт експертного автотоварознавчого дослідження та ремонтна калькуляція не є належними доказами, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивого висновку, а також у висновку не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Окрім того, відповідач вказує, що від позивача не надходило будь-яких листів з вимогою та узгодженням сплати коштів за відновлювальний ремонт автомобіля, проведення відновлювального ремонту ушкодженого автомобіля та його обсяг.

16.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив. Представник зазначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Щодо висновку експерта позивач вважає, що він є належний доказом, оскільки складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 , який має кваліфікаційне свідоцтво, а звіт містить калькуляцію вартості відновлювального ремонту, посилання на довідково-нормативну літературу, копію протоколу огляду транспортного засобу, фототаблицю, а тому є належним та допустимим доказом розміру завданих позивачу збитків. Окрім того, позивач вказує, що діючим законодавством України не передбачено обов`язок позивача звертатися до відповідача з вимогою та узгодженням сплати коштів за відновлювальний ремонт автомобіля, проведення відновлювального ремонту ушкодженого автомобіля та його обсяг.

В судовому засіданні 24.10.2024 оголошено перерву до 12.11.2024.

28.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви представник вказує, що помилково не врахував 3 750, 00 грн за надання послуг експерта, а тому надає новий розрахунок суми відшкодування, який має сплатити відповідач: 167 610, 20 грн - 114 269, 94 грн (замість - 118 019, 94 грн) = 53 340, 26 грн.

Суд, розглянувши заяву про збільшення позовних вимог встановив наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2, ч. 3 або 4 цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки докази надіслання заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу відсутні, у зв`язку з чим вона не приймається судом та підлягає поверненню позивачу без розгляду.

В судове засідання 12.11.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Згідно з положеннями ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

17 лютого 2023 року по вул. Сучасній м. Слов`янська Донецькій області за участю транспортного засобу Peugeot Boxer з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить комунальному некомерційному підприємству "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Ford Maverik з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі - ДТП).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області по справі №243/556/23 від 30.05.2023 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".

На момент ДТП, яка сталася 17.02.2023, транспортний засіб Ford Maverik з номерним знаком НОМЕР_3 належить військовій частині ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , а винна у ДТП особа за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №243/556/23 від 30.05.2023 ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ.

09.01.2024 Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі-МТСБУ) отримало від позивача звіт №87/23 від 21.12.2023 експертного автотоварознавчого дослідження про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійними ушкодженням заподіяними автомобілю марки: Peugeot Boxer, реєстраційний номер: НОМЕР_4 (надалі - звіт).

Відповідно до ремонтної калькуляції №87/23 від 20.12.2023 звіту, сума вартості ремонту транспортного засобу Peugeot Boxer з номерним знаком НОМЕР_2 становить - 167 610, 20 грн, вартість послуг проведення експертного авто товарознавчого дослідження на предмет визначення вартості матеріального збитку заподіяного в результаті аварійних ушкоджень автомобіля становить - 3 750,00 грн, а вартість матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля складає - 114 269, 94 грн.

12 березня 2024 року МТСБУ (номер справи: 90900) здійснило виплату на суму - 118 019, 94 грн (114 269, 94 грн + 3 750,00 грн = 118 019, 94 грн), що включає вартість матеріального збитку - 114 269, 94 грн та вартість послуг експерта - 3 750,00 грн.

Розрахунок загальної вартості матеріального збитку, яка заподіяна власнику автомобіля Peugeot Boxer з номерним знаком НОМЕР_2 : 167 610, 20 грн - 118 019, 94 грн = 49 590, 26 грн.; 167 610, 20 грн - вартість відновлювального ремонту; 118 019, 94 грн - розмір страхового-відшкодування, що виплатило МТСБУ.

Таким чином, загальна вартість матеріального збитку складає - 49 590, 26 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч.1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 ЦК України кореспондує положенням ст. 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Також у вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, крім загальних підстав, відповідальність суб`єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою, до якої подано позов, у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вже було встановлено судом, постановою Рівненського міського суду Рівненської області по справі №243/556/23 від 30.05.2023, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення". В матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаної постанови.

Також, в постанові №243/556/23 від 30.05.2023 було встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ, а тому позивачем вірно визначено відповідача у даній справі, а саме Військову частину № НОМЕР_1 .

Згідно п. 1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої стати учасниками бойових дій, військовослужбовці ЗСУ та інваліди війни, проводить МТСБУ у повному обсязі.

Прийняття МТСБУ рішення про здійснення регламентної виплати, або вмотивоване рішення про відмову у здійсненні регламентної виплати, приймається не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. У разі недостатності розміру регламентної виплати для повного відшкодування завданої шкоди, різницю між фактичним розміром шкоди і розміром регламентної виплати потерпіла особа може отримати з винуватця ДТП добровільно або в судовому порядку.

Таким чином, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 167 610, 20 грн, а сума страхового відшкодування становить 118 019, 19 грн, позивач звернувся із даним позовом до відповідача про стягнення з останнього матеріального збитку в сумі 49 590, 26 грн (167 610, 20 грн - 118 019, 94 грн), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем ЗСУ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності всіх елементів правопорушення, передбачених чинним законодавством, необхідних для притягнення відповідача до відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем ЗСУ; доведено вчинення ним правопорушення; його вину; розмір шкоди та наявність причинного зв`язку між поведінкою ОСОБА_3 і нанесеною шкодою.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а також з урахуванням суми страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, нормативно та документально доведені, а тому підлягаю задоволенню повністю в сумі 49 590, 26 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем заявлено судові витрати, щодо сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2 422, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (84331, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Остапа Вишні, будинок 24, код ЄДРПОУ 13491258) 49 590 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 26 коп. - заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк