Ухвала
від 14.11.2024 по справі 922/2534/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

14 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 922/2534/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Супрунов Андрій Володимирович,

відповідача: Гаркавцева Олена Сергіївна,

в межах підготовчого провадження, розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», селище міського типу Покотилівка,

до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення 56 190,00 грн.

24.07.2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2534/24. Розгляд справи № 922/2534/24 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

16.09.2024 року, за ініціативою суду постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/2534/24 за правилами загального позовного провадження.

Подальший рух справи № 922/2534/24 висвітлено в процесуальних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

17.10.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26210).

В судовому засіданні 17.10.2024 року судом було встановлено, що відзив був надісланий на електрону пошту позивача, втім доказів скерування цієї заяви по суті справи засобом поштового зв`язку, або на електронний кабінет позивача в системі «Електронний Суд», було відсутнє в додатках.

17.10.2024 року в судовому засіданні суд зауважив, що питання долучення до матеріалів справи відзиву відповідача буде вирішено в ухвалі, яка буде постановлена поза межами судового засідання.

17.10.2024 року відповідачем до суду було сформовано через систему «Електронний Суд» відзив із доказами його направлення в електронний кабінет позивача в системі «Електронний Суд».

Крім того, 18.10.2024 року до суду надійшло клопотання про поновлення пропущених процесуальних строків (вх. № 26349 від 18.10.2024 року) на вчинення відповідної процесуальної дії.

23.10.2024 року, ухвалою суду клопотання відповідача про поновлення строку на вчинення відповідної процесуальної дії (вх. № 26349 від 18 жовтня 2024 року) - задоволено. Поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву до 17.10.2024 року. Долучено до матеріалів справи відзив відповідача (вх. № 26210 від 17 жовтня 2024 року).

23.10.2024 року позивачем сформовано в порядку статті 166 ГПК України, відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи протокольною ухвалою від 14.11.2024 року.

14.11.2024 року, у відповідності до норми статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, підстави якої сформовані виходячи з приписів норм процесуального закону.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Харківському відділі ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75051676 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року про стягнення основного боргу у сумі 1 092 594,23 грн.; три відсотки річних у сумі 47 609,28 грн.; інфляційні втрати у сумі 344 536,68 грн.; судовий збір у сумі 17 816,88 грн.

Дане виконавче провадження відкрито 17.05.2024 року старшим державним виконавцем Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазієм С.А. на підставі винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з боржника (позивача у даній справі) грошових коштів на загальну суму 1 653 115,78 грн., в тому числі витрат виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн. та виконавчого збору у розмірі 150 255,71 грн.

Під час примусового виконання рішення суду в ході виконавчого провадження з рахунків позивача стягнуто 1 920 732,21 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які позивач додав до позовної заяви.

14.06.2024 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 75051676 закінчено виконавче провадження з виконання наказу № 922/4983/23 господарського суду Харківської області від 25.04.2024 року.

14.06.2024 року позивач електронним листом № 113 сформував відповідачу заяву з проханням здійснити перерахування надмірно стягнутих грошових коштів у розмірі 267 616,43 грн.

У відповідь 08.07.2024 року відповідач листом № 62371 повідомив, що 17.06.2024 року старшим державним виконавцем на рахунок боржника здійснено перерахування грошових коштів, що надмірно були сплачені боржником, а саме: 33 427,55 грн. платіжною інструкцією № 12691 від 17.06.2024 року та 181 026,88 грн. платіжною інструкцією № 2312 від 17.06.2024 року.

В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення коштів у загальній сумі 53 162,00 грн. на його користь, у зв"язку з неправомірними діями відповідача, які полягають у неповерненні різниці між фактично стягнутих сум в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року та повернутих сум відповідачем в розмірі 214 454,43 грн. за платіжними інструкціями № 12691 та № 2312.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України кожному гарантується право на звернення до господарського суду саме в установленому цим Кодексом порядку.

За приписами частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 3 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

З характеру заявлених позовних вимог та наданих позивачем документів по даній справі, суд вбачає, що їх предметом є вимога позивача (який є боржником у виконавчому провадженні) про стягнення грошових коштів, які на думку останнього, стягнуті в більшому розмірі органом державної виконавчої служби під час вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження № 75051676 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року.

Так, на примусовому виконанні у Харківському відділі ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75051676 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року про стягнення основного боргу у сумі 1 092 594,23 грн.; три відсотки річних у сумі 47 609,28 грн.; інфляційні втрати у сумі 344 536,68 грн.; судовий збір у сумі 17 816,88 грн.

Під час судового розгляду, відповідач сформував заперечення на позов у формі відзиву, до якого додав документи, у відповідності до яких, судом встановлено, що станом на 17.06.2024 року (проти дати 14.06.2024 року, коли закінчилось виконаче провадження по наказу господарського суду у справі № 922/4983/23) обліковувались ще наступні виконавчі провадження у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо боржника Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради":

1. № 75311934 (ЗВП № 75319679) з примусового виконання виконавчого листа № 520/28384/23, виданого 07.03.2024 року Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" на користь ОСОБА_1 сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В межах виконавчого провадження винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 300,00 грн.;

2. № 75312250 (ЗВП № 75319679) з примусового виконання виконавчого листа № 520/3489/24, виданого 06.05.2024 року Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

3. № 75312166 з примусового виконання виконавчого листа № 520/28384/23, виданого 20.12.2023 року Харківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Комунального підприємства "ТЕПЛОВОДОПОСТАЧАННЯ ВИСОЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" повторно розглянути запити ОСОБА_1 №11, 12, 13 про надання публічної інформації від 21.09.2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

4. № 75312263 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3489/24,

виданого 15.04.2024 року Харківським окружним адміністративним судом, про

зобов`язання Комунальне підприємство «Тепловодопостачання Височанської

селищної ради» оприлюднити на власній веб-сторінці (веб сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

17.06.2024 року, державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винес постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 75311934, № 75312166, № 75312250, № 75312263 у зведене виконавче провадження № 75319679, оскільки виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

За представленими відповідачем до матеріалів справи платіжними інструкціями (а.с. 204-210, том 1), судом встановлено, що грошові кошти, які фігурують в якості предмета даного позову в сумі 53 162,00 грн., були стягнути в межах виконавчих проваджень, відкритих за виконавчими листами суду адміністративної юрисдикції, про що є посилання у графі "призначення платежу".

Формулюючи підстави позову, позивач вказав на свої заперечення проти вчинення дій державного виконавця в межах виконавчого провадження № 75051676 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року з приводу стягнення надмірної суми грошових коштів в розмірі 53 162,00 грн., що не пов`язано з позовним провадженням. Тобто, між сторонами у справі не існує спору про право, у зв`язку з чим, слід дійти висновку, що позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення в іншій господарській справі, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачає іншу форму звернення та порядок вирішення.

При цьому, 14.11.2024 року під звукозапис, представник позивача повідомив суд про те, що позивачем 06.11.2024 року було скеровано до суду адміністративної юрисдикції позов до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо скасування постанов державного виконавця про перерахування коштів, які є предметом розгляду даної справи.

Суд зазначає, що в порядку господарського судочинства захист майнових прав здійснюється не лише у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Так, відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, державних чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід відрізняти особу, яка формує юридичний захист свого права. У випадку, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй необхідно звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону України "Про виконавче провадження" та відповідними розділами Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач, який звернувся до господарського суду з позовною заявою у справі № 922/2534/24 є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року, а відтак останній не може пред`являти позов про стягнення грошових коштів з виконавчої служби, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший належний спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій/бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 369/3757/20.

Процесуальне законодавство визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу боржника внаслідок дій (бездіяльності) виконавчої служби в межах виконавчого провадження, а саме оскарження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.

Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено його права має право звернутися до суду з відповідною скаргою в межах наведеної господарської справи № 922/4983/23 в порядку статті 339 ГПК України.

Наведена правова позиція знайшла своє змістовне відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 658/715/16-ц та у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 554/7908/17-ц, від 02.06.2020 року у справі № 201/10187/18, від 28.10.2020 року по справі № 204/2494/20.

Враховуючи, що на думку позивача, який є боржником в межах виконавчого провадження № 75051676 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4983/23 від 25.04.2024 року, державною службою було вчинено дії з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що заявлена позивачем в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви вимога про стягнення 53 162,00 грн. з відповідача, не підлягає розгляду в позовному провадженні з вирішенням спору по суті, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року по справі № 904/51/19, у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 року по справі №369/3757/20, від 24.05.2021 року у справі №712/12136/18, від 24.06.2021 року у справі № 127/11276/20.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Також згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні полягає у формуванні обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування; на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 вказала, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Таким чином, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та визначає ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування своїх вимог не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору, якої форми звернення з вимогами має дотриматись позивач, а також в якому порядку слід розглядати заявлені вимоги.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи встановлені обставини справи, предмет позову та характер спірних правовідносин, а також беручи до уваги наведену вище правову позицію Верховного Суду, господарський суд дійшов обґрунтованого та переконливого висновку про необхідність закриття провадження у справі № 922/2534/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Приписами частини 2 статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, судовий збір може бути повернутий позивачу за відповідним письмовим клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись 4, 20, 45, п. 1 ч. 1 ст.231, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №922/2534/24 за позовом Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», селище міського типу Покотилівка, до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місто Харків, про стягнення коштів, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

2. Роз`яснити Комунальному підприємству «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», селище міського типу Покотилівка, що заявлені ним вимоги підлягають розгляду за процедурою, визначеною розділом VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень, шляхом подачі відповідної скарги в межах справи, в рамках якої прийнято рішення, з виконання якого відкрито виконавче провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Повну ухвалу складено та підписано 18.11.2024 року.

СуддяВ.С. Юрченкосправа № 922/2534/24


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	14.11.2024
Оприлюднено	20.11.2024
Номер документу	123081400
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань