Ухвала

від 18.11.2024 по справі 922/3988/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"18" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3988/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 80, оф. 13) до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (64508, Харківська обл., с. Сугарівське) про визнання правочинів недійсними.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки", згідно вимог якої просить суд:

- визнати недійсним договір поставки №010421С від 01.04.2021 року між ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" та ТОВ ВКП "Восток Н" разом з оформленими на його підставі видатковими накладними: №63 від 01.04.2021 року на суму 4660000,80 грн.; №68 від 01.04.2021 року на суму 390042,06 грн.; №62 від 01.04.2021 року на суму 4660000,80 грн.; №79 від 16.05.2021року на суму 1168262,20 грн.; №80 від 17.05.2021 року на суму 1044306,18 грн.; №81 від 17.05.2021 року на суму 1262860,22грн.; №82 від 18.05.2021року на суму 1036850,18 грн.; №83 від 18.05.2021 року на суму 3560240,61 грн.; №84 від 19.05.2021 року на суму 4205650,72 грн.; №85 від 20.05.2021 року на суму 4007600,69 грн.; №86 від 20.05.2021 року на суму 361150,06 грн.;

- визнати недійсним договір поставки №050820П від 05.08.2020 року разом з оформленими на його підставі видатковими накладними: №216 від 06.08.2020 року на суму 898 923,66грн.; №217 від 07.08.2020року на суму 229 281,67грн.; №218 від 11.08.2020 року на суму 1096486,31 грн.; №219 від 12.08.2020 року на суму 656343,98 грн.; №220 від 13.08.2020 року на суму 396051,79 грн.;

- визнати недійсним договір купівлі продажу №б/н від 16.09.2020 року, разом з оформленою на його підставі видатковою накладною №240 від 26.09.2020 року на суму 161260,06 грн.

Крім того, просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З наведеного вище слідує, що доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення позовних вимог, які між собою є однорідними, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Поряд з цим, необхідно також враховувати, що об`єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.

Отже, за замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене, позивачу для побудови ефективної стратегії судового захисту необхідно при викладенні в позовній заяві кількох фактів та вимог брати до уваги структуру їх подання в прив`язці відразу до двох аспектів: підстави виникнення спору та доказової бази. У разі розбіжності в деяких обставинах спору в контексті його виникнення або доказів, слід формувати окремі позовні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

З позовної заяви вбачається, що позивачем обґрунтовуються та заявляються позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними низки договорів: договір поставки №010421С від 01.04.2021 року; договір поставки №050820П від 05.08.2020 року; договір купівлі - продажу №б/н від 16.09.2020 року. При цьому позивач просить суд визнати недійсними означені договори разом з оформленими на їх підставі численними видатковими накладними, а саме: №63 від 01.04.2021 року на суму 4660000,80 грн.; №68 від 01.04.2021 року на суму 390042,06 грн.; №62 від 01.04.2021 року на суму 4660000,80 грн.; №79 від 16.05.2021 року на суму 1168262,20 грн.; №80 від 17.05.2021 року на суму 1044306,18 грн.; №81 від 17.05.2021року на суму 1262860,22 грн.; №82 від 18.05.2021 року на суму 1036850,18 грн.; №83 від 18.05.2021 року на суму 3560240,61 грн.; №84 від 19.05.2021 року на суму 4205650,72 грн.; №85 від 20.05.2021 року на суму 4007600,69 грн.; №86 від 20.05.2021 року на суму 361150,06 грн.; №216 від 06.08.2020 року на суму 898923,66 грн.; №217 від 07.08.2020 року на суму 229281,67 грн.; №218 від 11.08.2020 року на суму 1096486,31 грн.; №219 від 12.08.2020 року на суму 656343,98 грн.; №220 від 13.08.2020 року на суму 396051,79 грн.; №240 від 26.09.2020 року на суму 161260,06 грн.

Так, в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на низку договорів: договір поставки №010421С від 01.04.2021 року; договір поставки №050820П від 05.08.2020 року; договір купівлі - продажу №б/н від 16.09.2020 року.

Із змісту договору поставки №010421С від 01.04.2021 року (далі - договір №010421С від 01.04.2021) слідує, що ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" в особі директора Морозікової Вікторії Миколаївни, який діє на підставі Статуту та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" в особі виконавчого директора Луганського Дмитра В`ячеславовича, який діє на підставі довіреності №8 від 05.02.2020 р. склали даний договір та пунктом 1.1. договору передбачили, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - найменування кількість, асортимент та якість якої зазначається у Специфікаціях до договору.

Пунктом 4.1. договору №010421С від 01.04.2021 передбачено, що продукція поставляється покупцеві окремими партіями в термін та в кількості, що зазначений у Специфікації до договору.

Водночас із змісту договору поставки №050820П від 05.08.2020 року (далі - договір №050820П від 05.08.2020) слідує, що ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" в особі Голови Правління Морозікової Вікторії Миколаївни, що діє на підставі Статуту та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" в особі директора Німенського Ігоря Валентиновича, який діє на підставі Статуту уклали даний договір та пунктом 1.1. договору передбачили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2020 року, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 1.4. договору №050820П від 05.08.2020 передбачено, що строк поставки до 14.08.2020 включно.

Крім того, із змісту договору купівлі-продажу №б/н від 16.09.2020 року слідує, що ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" в особі правителя Ключки В.М., що діє на підставі Статуту та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" в особі директора Німенського І.В., який діє на підставі Статуту уклали даний договір, пунктом 1.1. якого зазначено, що продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику, у кількості 14660 кг., загальною вартістю 161260 грн. разом з ПДВ.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що видаткові накладні на підтвердження виконання умов договору №010421С від 01.04.2021 року; №050820П від 05.08.2020 року; №б/н від 16.09.2020 року не підписувались та не скріплювались печаткою з боку ТОВ ВКП "Восток-Н", а тому є недійсними з підстав положень ЦК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. При цьому позивачем зазначено, що відповідно до п. 187.1, ст. 187 ПК України у відповідача були відсутні підстави для виникнення податкових зобов`язань по взаємовідносинам з позивачем, а отже відсутні підстави відповідно до п. 201.1, ст. 201 ПК України для складання та реєстрації податкових накладних на підприємство позивача.

Також, позивач стверджує, що жодні товарно - матеріальні цінності з вказаними вище видатковими накладними не отримувались. Згідно відомостей бухгалтерського обліку позивача за видатковими накладними товар у власній господарській діяльності не використовувався, третім особам не передавався, та на складі не виявлений.

Таким чином, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо кожного із спірних договорів фактично посилається на різнорідні докази, що не пов`язані між собою в контексті єдності позовних вимог з огляду на вимоги частини 1 статті 173 ГПК України, оскільки мають різну правову природу їх виникнення та потребують окремого дослідження з метою встановлення судом обґрунтованості кожної із заявлених позовних вимог про визнання недійсними низки окремих договорів та оформлених на їх підставі численних видаткових накладних.

Суд зауважує, що правочином (договором) у розумінні статті 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, позивач повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується наявністю самостійних цивільно-правових наслідків. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/4040/20.

Тобто, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними низки спірних договорів разом із оформленими на їх підставі численними видатковими накладними жодним чином не залежать одна від одної, а відтак вказані вимоги між собою не споріднені, а доказова база різниться між собою.

За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремі спори, що зумовлює необхідність суду здійснити аналіз змісту умов договору №010421С від 01.04.2021 року з точки зору його правової природи, встановити обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору разом з оформленими на його підставі видатковими накладними та перевірити їх не пов`язаною між собою доказовою базою. Водночас здійснити відповідні дії стосовно двох інших договорів №050820П від 05.08.2020 року; №б/н від 16.09.2020 року, що передбачає необхідність встановлення обґрунтованості заявлених самостійних позовних вимог про визнання вказаних договорів недійсним разом з оформленими на їх підставі видатковими накладними.

Крім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги за трьома спірними договорами ґрунтуються на різній доказовій базі, яка охоплює значний за обсягом об`єм доказів. При цьому подані в обґрунтування трьох різних позовних вимог докази є не лише значними за своїм обсягом, що ускладнить повне та всебічне з`ясування судом всіх фактичних обставин справи в межах одного позовного провадження, призведе до розширення предмета доказування та зумовить затягування у часі судового процесу, що сприятиме виникненню ризиків порушення принципу розумності строків розгляду справи, а й різнорідними за своїм змістом та правовими підставами їх виникнення.

Заявлені позовні вимоги не можуть бути розцінені і як основні та похідні вимоги, оскільки задоволення позовних вимог про визнання недійсними будь-яких з вказаних договорів та оформлених на їх підставі видаткових накладних не залежить від задоволення позовних вимог за іншими договорами та оформленими на їх підставі видатковими накладними.

Також, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про витребування доказів та призначення експертизи у справі, на вирішення якої визначено коло питань щодо кожного з договорів №010421С від 01.04.2021 року; №050820П від 05.08.2020 року; №б/н від 16.09.2020 року та оформлених на їх підставі видаткових накладних, а саме: №63 від 01.04.2021 року на суму 4660000,80 грн.; №68 від 01.04.2021 року на суму 390042,06 грн.; №62 від 01.04.2021 року на суму 4660000,80 грн.; №79 від 16.05.2021 року на суму 1168262,20 грн.; №80 від 17.05.2021 року на суму 1044306,18 грн.; №81 від 17.05.2021року на суму 1262860,22 грн.; №82 від 18.05.2021 року на суму 1036850,18 грн.; №83 від 18.05.2021 року на суму 3560240,61 грн.; №84 від 19.05.2021 року на суму 4205650,72 грн.; №85 від 20.05.2021 року на суму 4007600,69 грн.; №86 від 20.05.2021 року на суму 361150,06 грн.; №216 від 06.08.2020 року на суму 898923,66 грн.; №217 від 07.08.2020 року на суму 229281,67 грн.; №218 від 11.08.2020 року на суму 1096486,31 грн.; №219 від 12.08.2020 року на суму 656343,98 грн.; №220 від 13.08.2020 року на суму 396051,79 грн.; №240 від 26.09.2020 року на суму 161260,06 грн., що також в значній мірі ускладнить повне та всебічне з`ясування судом всіх фактичних обставин справи в межах одного позовного провадження у разі задоволення судом заявлених клопотань щодо кожного із різних спірних договорів та оформлених на їх підставі численних видаткових накладних. Наведене зумовить тривале затягування у часі судового процесу, а також сприятиме виникненню ризиків порушення принципу розумності строків розгляду справи.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами (не є однорідними) та не співвідносяться між собою, як основна та похідна, що свідчить про неможливість об`єднання в одній позовній заяві заявлених позовних вимог.

Таке об`єднання позовних вимог суперечить статті 173 ГПК України та тягне за собою повернення позовної заяви, оскільки стаття 174 цього кодексу зобов`язує, а не надає суду право повернути позовну заяву, якщо у ній об`єднані вимоги, що не пов`язані між собою. При цьому у поданій позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує конкретних правових підстав правомірності об`єднання таких вимог та не вказує про їх єдність. Водночас підстав для застосування положень частини 6 статті 173 ГПК України судом не встановлено.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечитиме приписам статті 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, що не сприятиме ефективному захисту потенційно порушених прав та інтересів позивача, не дасть можливості досягти процесуальної економії, не сприятиме ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також суперечитиме завданням господарського судочинства та принципу пропорційності.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №914/2172/20, від 17.02.2022 у справі №915/1429/21, від 25.11.2021 у справі №910/6124/21, від 15.06.2023 у справі №911/2836/22.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №911/2836/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем при поданні позову вимог статті 173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки у даному випадку заявлені позовні вимоги є окремими спорами, що не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, що підтверджують ці вимоги. Крім того, зазначено, що сумісний розгляд заявлених позовних вимог вкрай ускладнюватиме вирішення спору в межах строків, встановлених ГПК України, та перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відтак, наведене свідчить про наявність безумовних правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів через недотримання у позовній заяви правил об`єднання позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка кореспондується із правовою конструкцією статті 174 ГПК України, дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на недотримання процесуальних вимог частини 1 статті 173 ГПК України, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного недотримання норми процесуального права.

Згідно з положеннями частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку з вимогами про визнання недійсними спірних договорів разом з оформленими на їх підставі видаткових накладних з окремими позовами, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.

Керуючись 173, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" про визнання правочинів недійсними разом із доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена відповідно до статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 18.11.2024 р.

Суддя Сальнікова Г.І.

Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).