Рішення

від 06.11.2024 по справі 924/797/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2024 р. Справа № 924/797/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "КАЛИНА-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАЛИНА", с. Кальнівці, Кіцманський район, Чернівецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП", м. Київ

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача - Черкез І.В. згідно ордера від 30.08.24( в режимі відеоконференції),

від відповідача - не з`явився

встановив:

Дочірнє підприємство "КАЛИНА-1" товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАЛИНА" ,с. Кальнівці, Кіцманський район, Чернівецької області звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП", м. Київ 399 124,35 грн. з яких: 261 079,67 грн. заборгованість за поставлений товар за договором поставки сільськогосподарської продукції №310-02/22К від 04.02.2022р., 116 004,18 грн. інфляційних втрат, 22 040,50 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 04 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір № 310-02/22К поставки сільськогосподарської продукції, на виконання умов якого позивач передав відповідачу кукурудзу 3-го класу на загальну суму 3406956,46 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. В період з 07.02.2022 по 11.07.2022 відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 3145876,79 грн., що підтверджується платіжними інструкціями. Таким чином, відповідач не виконав умови договору в частині здійснення розрахунків за постачання товару з позивачем, що стало підставою для звернення до суду. Також в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував 1116004,18 грн. інфляційних втрат та 22040,50 грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2024р. просив задовольнити позов в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача не з`явився на судовий розгляд справи, відзиву на позов не подав, жодних клопотань від нього не надходило; належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 28.10.24) в електронний кабінет відповідача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги не оспорив, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

04.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець) та дочірнєм підприємством "КАЛИНА-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАЛИНА" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №310-02/22К, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований як "Товар" в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

У п. 2.1. договору сторонами узгоджено назву товару - кукурудза 3-го класу (код 1005900000), кількість - 449,00 тонн +/- 10%, ціну без ПДВ -6798,25 грн. за одну метричну тонну, разом з ПДВ - 3 479 752,25 грн.

Згідно з п.2.2. договору - загальна вартість товару складає 3 479 752,25 грн. +/-10% в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAР відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н. смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - "елеватор поставки", автомобільним транспортом. Базис поставки DАР використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Строк постачання товару - 28.02.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору товар поставляється на елеватор поставки на ім`я покупця. Оплату послуг елеватора поставки із сушіння, очищення, підробці та обліку товару та другі непередбачувані витрати здійснює покупець. Після доведення якості партії товару елеватором поставки до показників, що зазначені в розділі 6 даного договору (не гірше), постачальник компенсує витрати покупця, підтверджені рахунками, виставленими елеватором поставки за надані покупцю послуги.

Відповідно до п.3.4. договору постачальник несе всі ризики втрати (пошкодження) товару до моменту передачі його покупцеві в місці поставки, вказаному в пункті с3.1. цього договору. Обов`язок постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту приймання товару елеватором поставки на ім`я покупця.

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1 договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата в розмірі 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі) за умови виставлення рахунку та підписання даного договору.

Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкових накладних в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 10.3 договору, договір може бути змінений, розірваний, припинений, визнаний недійсним тільки на умовах і в порядку, передбаченому діючим законодавством України та цим договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу кукурудзу 3-го класу на загальну суму 3406 956,46грн., що підтверджується видатковими накладними: №2 від 11.02.2022р. на суму 537 633 грн. 35 коп.; №3 від 12.02.2022р. на суму 719 789 грн. 47 коп.; №4 від 14.02.2022р. на суму 719 944 грн. 46 коп.; №5 від 15.02.2022р. на суму 895 412 грн. 33 коп.; №6 від 19.02.2022р. на суму 354 539 грн. 48 коп.; №7 від 22.02.2022р. на суму 179 637 грн. 37 коп. Накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Виконання обов`язку позивача за договором підтверджується ТТН на відвантажений товар: ТТН №2 від 10.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23300 тонн; ТТН №3 від 10.02.2022р. із визначенням залікової ваги 22640 тонн; ТТН №4 від 10.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23760 тонн; ТТН №6 від 11.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23500 тонн; ТТН №7 від 11.02.2022р. із визначенням залікової ваги 22600 тонн; ТТН №8 від 11.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23500 тонн; ТТН №9 від 13.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23260 тонн; ТТН №11 від 13.02.2022р. із визначенням залікової ваги 22980 тонн; ТТН №12 від 13.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23320 тонн; ТТН №13 від 14.02.2022р. із визначенням залікової ваги 22780 тонн; ТТН №14 від 14.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23580 тонн; ТТН №15 від 15.02.2022р. із визначенням залікової ваги 22200 тонн; ТТН №16 від 15.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23800 тонн; ТТН №19 від 21.02.2022р. із визначенням залікової ваги 23480 тонн та реєстрами ТТН на прийняте зерно: реєстр ТТН №158 від 11.02.2022р.; реєстр ТТН №164 від 12.02.2022р.; реєстр ТТН №169 від 14.02.2022р.; реєстр ТТН №173 від 15.02.2022р.; реєстр ТТН №195 від 19.02.2022р.; реєстр ТТН №206 від 22.02.2022р.

Матеріали справи містять податкові накладні, які складались позивачем для відображення в податковому обліку операцій з поставки товару відповідачу: №2 від 07.02.2022р., №3 від 11.02.2022р., №4 від 14.02.2022р., №5 від 15.02.2022р., №6 від 19.02.2022р., №7 від 22.02.2022р.

Відповідач розрахувався із позивачем за поставлений товар частково на суму 3145876,79 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за період 07.02.2022р. - 11.07.2022р., а саме: №3197 від 07.02.2022р. на суму 775000,50 грн., №3234 від 11.02.2022р. на суму 775000,50 грн., №3247 від 16.02.2022р. на суму 775000, 50 грн., №3252 від 17.02.2022р. на суму 387500,25 грн., №3315 від 07.04.2022р. на суму 50375,04 грн., №3330 від 13.04.2022р. на суму 123000,00 грн., №88 від 22.04.2022р. на суму 75000,00 грн., №3421 від 03.05.2022р. на суму 75000,00 грн., №3435 від 04.05.2022р. на суму 10000,00грн., №3811 від 11.07.2022р. на суму 100000,00 грн.

Матеріали справи містять переписку сторін ( скріншоти з вайберу) в якій відповідач не заперечував наявності заборгованості в розмірі 261079,67 грн.

15.02.2023 року відповідачем було запропоновано укладення додаткової угоди про здійснення оплати залишку грошових коштів по договору поставки сільськогосподарської продукції №310-02/22К.

На виконання цієї домовленості відповідачем було направлено зі своєї адреси корпоративної електронної пошти (anna@vvt.vom.ua, копія для - gsa@vvt.com.ua) погоджену сторонами додаткову угоду №23-02 до договору поставки сільськогосподарської продукції №310-02/22К від 09.02.2023р. (копію скріншотів з електронної пошти наявні в матеріалах справи).

Відповідно до додаткової угоди відповідачем підтверджувався розмір його заборгованості перед позивачем, а саме 261079,67 грн. та пропонувалось розстрочення сплати в строк до 30.07.2023р. включно частинами по 52215,93 грн. щомісячно.

Проте, всупереч погодженої пропозиції, відповідачем оплату заборгованості проведено не було.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець) та дочірнєм підприємством "КАЛИНА-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАЛИНА" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №310-02/22К.

Виконання обов`язку позивача щодо поставки товару (кукурудзи) відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами ТТН на прийняте зерно, ТТН на відвантажений товар, а також податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

У п. 4.1 договору сторони погодили умови оплати.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій відповідач за період 07.02.2022 - 11.07.2022 сплатив на користь позивача кошти в загальній сумі 3145876,79 грн., в зв`язку із чим заборгованість останнього становить 261079,67 грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів сплати наявної заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 261079,67 грн. основного боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за надані послуги з поставки товару позивач просить стягнути з відповідача грн. 22040,50 три відсотки річних та 116004,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних в розмірі 22040,50 грн. вважає його правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку, що правомірною до стягнення є сума інфляційних втрат в розмірі 99850,71 грн. У стягненні 16153,47 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (м. Київ, вул.Олеся Гончара, буд. 41 літ. "А", офіс 310, код 36716311) на користь дочірнього підприємства "КАЛИНА-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАЛИНА", (Чернівецька область, Кацманський район, с. Кальнівці, вул. Буковинська, буд. 20, код 3333053) 261079,67 грн. (двісті шістдесят одну тисячу сімдесят дев`ять гривень 67 коп.) основного боргу, 99850,71 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 71 коп.) інфляційних втрат, 22040,50 грн. (двадцять дві тисячі сорок гривень 50 коп.) 3% річних, 5744,57грн. (п`ять тисяч сімсот сорок чотири гривні 57 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У стягненні 16153,47 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 18.11.2024р.

Віддрук 1 прим: 1 - до справи. Позивачу, відповідачу надіслати рішення в кабінет ЕС.