Ухвала

від 18.11.2024 по справі 924/990/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"18" листопада 2024 р. Справа № 924/990/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна» про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна» м. Київ

до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький

про визнання протиправним (незаконним) рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024р. №72/78-р/к, справа №72/78-21 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у частині накладення штрафу на товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна» відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000,00 грн..

ВСТАНОВИВ:

05.11.2024р. товариство з обмеженою відповідальністю Альта Логістік Україна м. Київ звернулося з позовною заявою до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький про визнання протиправним (незаконним) рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024р. №72/78-р/к, справа №72/78-21 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, у частині накладення штрафу на товариства з обмеженою відповідальністю Альта Логістік Україна відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України Про захист економічної конкуренції у розмірі 68000,00 грн..

Ухвалою суду від 06.11.2024р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю Альта Логістік Україна про забезпечення позову повернуто заявнику.

15.11.2024р. позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна» повторно подало до господарського суду Хмельницької області заяву про забезпечення позову у відповідності до якої просить зупинити виконання рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024р. №72/78-р/к, справа №72/78-21 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у частині накладення штрафу на товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна» відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000,00 грн., до набрання рішенням господарського суду у даній справі законної сили.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням адміністративної колегії Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024 р. № 72/78-р/к (далі - адміністративна колегія Відділення), справа № 72/82-21, «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення): визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна) та приватне акціонерне товариство «Барський машинобудівний завод» начебто своїми діями, які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах (ІГА-2020-07-15-005 895-с) щодо закупівлі: Контейнер пластиковий для збору твердих побутових відходів, з додатковою кришкою в круглій кришці, об`ємом 1100 літрів, ДК 021:2015 - 44610000-9 (Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску), які проводились протягом липня-вересня 2020р. Комунальним підприємством «Комунальник», вчинили порушення, що передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Вказує на те, що за начебто вчинення вказаного порушення відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону накладено штраф, зокрема, на ТОВ «Альта Логістік Україна» у розмірі 68000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені ст. 36 і ст.48 Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Зазначає, що рішення, розпорядження Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, передбачені ч. 1 ст. 60 Закону, оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Вказує на те, що рішення отримано директором ТОВ «Альта Логістік Україна» Цвіркуном Ю.А., 24.09.2024 р. (в електронній формі - на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у паперовій формі у відділенні Укрпошти № 03194).

З посиланням на ч. 1 ст 48, ч. 5 ст. 56 та ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач вважає, що зупинення виконання рішення у справі № 924/990/24 є співміріним заходом із заявленими ТОВ «Альта Логістік Україна» вимогами.

Зазначає, що необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, також обумовлюється тим, що безпосередньо прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання. Крім випадків визначених законодавцем у ч. 4 ст. 60, ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної "конкуренції», у разі звернення до суду у встановленому порядку з відповідною заявою.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Позивач звертає увагу на те, що у останнього виникає обов`язок сплатити штраф незалежно від того оскаржується рішення у судовому порядку чи ні.

Вказує на те, що у разі визнання Господарським судом Хмельницької області у межах справи № 924/990/24 рішення протиправним (незаконним) сплата штрафу ТОВ «Альта Логістік Україна» на даний час є недоцільною та утруднить виконання можливого рішення господарського суду.

Крім того, звертає увагу на те, що з повномасштабним вторгненням, ТОВ «Альта Логістік Україна», понесла значні фінансові збитки, а саме на кінець лютого 2022 р. останнім у межах 5 контрактів було поставлено продукції більше ніж на 1000000 грн. Однак, за цю продукцію контрагенти так і не розрахувалися.

Крім того, вказує на те, що ТОВ «Альта Логістік Україна» з кінця лютого 2022 р. і до серпня 2023 р. не мала можливості вести господарську діяльності, оскільки співробітники вимушені були евакуюватися з Києва та України. За цей період часу орендодавець офісного приміщення та складського приміщення нараховував ТОВ «Альта Логістік Україна» значну суму орендної плати, що обумовило виникнення значної суми боргу.

Також зазначає, що у зв`язку з незаконним рішенням адміністративної колегії відділення ТОВ «Альта Логістік Україна» внесено до так званого «чорного списку». Це призвело до заборони товариству брати участь у торгах на сайті «Прозоро», наносить непоправної шкоди результатам господарській діяльності ТОВ «Альта Логістік Україна», негативно впливає на репутацію товариства, чим завдаються значні фінансові і моральні збитки ТОВ «Альта Логістік Україна».

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб`єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення вимоги позивача зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/78-р/к від 30.08.2024 щодо визнання порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Логістик Україна» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу до вирішення справи по суті, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків Антимонопольного комітету України, викладених у рішенні, стосовно вчинення товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України до прийняття судового рішення є чинним.

Слід зазначити, що позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення, з огляду на приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).

Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/13451/20.

При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19.

Таким чином, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).

Крім того, позивач не позбавлений права самостійно звернутись до Антимонопольного комітету України з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.

Поданими позивачем доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, звертаючись до суду із цією заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік Україна» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали господарського суду Хмельницької області.

Ухвала підписана 18.11.2024р.

Суддя С. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (електронний суд)

3 відповідачу, (електронний суд)