Рішення

від 14.11.2024 по справі 926/2348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

14 листопада 2024 року Справа № 926/2348/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участі секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши матеріали справи №926/2348/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (58010, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 116)

До відповідача Малого приватного підприємства «Рейтинг» (58021, м.Чернівці, вул.Козятинська, б.3)

Про стягнення заборгованості в сумі 74118,71 грн

За участі представників:

Від позивача: Тимчук І.О. адвокат (ордер СЕ №1095931)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Малого приватного підприємства «Рейтинг» про стягнення заборгованості за договором на обслуговування усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів №385 від 13.03.2008 року в сумі 74118,71 грн, з яких: 35679,97 грн основна заборгованість, 7025,79 грн інфляційних втрат, 29188,67 грн пені та 2224,28 грн 3% річних.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» та Малим приватним підприємством «Рейтинг» 13.03.2008 року укладено договір №385 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до якого, позивач зобов`язався надавати відповідачеві послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів з місць накопичення у замовника. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів в період з січня 2022 року по 11.12.2022 року виникла заборгованість в розмірі 35679,97 грн що і призвело до нарахування інфляційних, пені та 3% річних, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

16.09.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2348.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 18.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 10.10.2024 року.

09.10.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За клопотанням представника позивача (вх.№2559), ухвалою суду відкладено судове засідання на 23.10.2024 року.

Ухвалою від 29.10.2024 року суд повторно задовольнив клопотання позивача (вх.№2613) та відклав судове засідання на 14.11.2024 року.

У судовому засіданні 14.11.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з`явився, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не подав та не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 58021, м.Чернівці, вул.Козятинська, б.3, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою та повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Іншої адреси відповідача ЄДР не містить.

Окрім того, у зв`язку з систематичним нез`явленням представника відповідача до суду, останнього неодноразово було повідомлено через офіційний сайт господарського суду Чернівецької області та направлено ухвали суду на його електронну адресу, яка міститься в позовній заяві.

Частинами 2, 3 статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п.102 правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2008 року між Фірмою «Альтфатер Чернівці» із 100% іноземним капіталом та Малим приватним підприємством «Рейтинг» (далі замовник) укладено договір №385 (далі договір) на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до якого, позивач зобов`язався надавати відповідачеві послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів з місць накопичення у замовника.

Згідно з Рішенням одноосібного засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» від 09.07.2019 року створено ТОВ «Альтфатер Чернівці» шляхом його перетворення із Фірми «Альтфатер Чернівці» з 100% іноземним капіталом (код ЄДРПОУ 23247708), встановлено, що до Товариства переходить усе майно, усі права та обов`язки Фірми «Альтфатер Чернівці» з 100% іноземним капіталом, про що внесено запис 11.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» є правонаступником Фірми «Альтфатер Чернівці» з 100% іноземним капіталом та є належним позивачем у даній справі.

Згідно пункту 1.2 договору виконавець надає в оренду замовнику нові або такі, що були у користуванні пластмасові та/або стальні оцинковані контейнери для твердих побутових відходів об`ємом 1,1 м3; 0,24 м3, та інші ємності, які розміщуються на площадці, відведеної для цієї мети замовником.

Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг здійснюється за тарифами, які затверджуються рішенням органів самоврядування або за домовленістю сторін.

Пунктом 2.2 договору нарахування за вивіз твердих побутових відходів здійснюється на кінець розрахункового місяця в гривнях згідно розрахунку і акту виконаних робіт.

Замовник сплачує за виконану виконавцем роботу із розрахунку 343,2 м3 в рік, за тарифом, що складає 15,75 грн за 1 куб.м. без ПДВ (пункт 2.5. договору).

Згідно пунктам 2.7 та 2.8 договору оплата здійснюється в українських гривнях щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/12 річної суми, тобто:

28,600 м3 *5,75 грн/ м3 =450,45 грн + 20% ПДВ= 90,09 грн. Всього: 540,54 грн за місяць у готівковій та безготівковій формі оплати. У випадку не надання виконавцем послуг замовнику або надання не в повному обсязі, чи зменшення якості, виконавець проводить перерахунок відповідно до фактично наданих послуг.

Пунктом 3.1.1 договору замовник зобов`язується здійснювати оплату виконаної виконавцем роботи в розмірах та в терміни, визначені цим договором.

Згідно п.5.3 договору, замовник несе відповідальність за несвоєчасне виконання або невиконання зобов`язань по здійсненню оплати виконавця за виконані роботи у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми невиплаченої або несвоєчасно виплачених коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості.

У відповідності до пунктів 7.2 та 7.3 договору, у випадку необхідності змін в оплаті робіт, сторони повинні надати відповідні обгрунтування зміни ціни на послуги. У разі зміни тарифів виконавець має право здійснювати перерахунок в оплаті за надані послуги з моменту введення нових тарифів з подаванням обгрунтування зміни ціни в письмовій формі.

Листами №91 від 30.04.2020 року, №103 від 27.05.2020 року, №158 від 31.05.2021 року, №241 від 10.08.2022 року та №279 від 14.09.2022 року замовника повідомлено про зміну тарифів.

Відповідно до пункту 8.1 договору у випадку виникнення спорів між сторонами договору, кожна із сторін, вправі звернутися до суду України у встановленому законодавством України порядку.

Пунктами 10.2, 10.3 договору передбачено, що строк його дії становить один рік і якщо жодна із сторін не менше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням терміну його дії, то дія договору продовжується на кожен наступний рік.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками, доказів недійсності договору сторонами не надано.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за період з 31.01.2022 року по 30.11.2022 року на загальну суму 35679,97 грн, однак вище зазначенні акти не підписані відповідачем.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за отримані ним послуги в сумі 35679,97 грн, а також нарахував останньому інфляційні в сумі 7025,79 грн за період з 10.01.2022 року по липень 2024 року, пеню в сумі 29188,67 грн за період з 10.01.2022 року по 16.08.2024 року та 3% річних в сумі 2224,28 грн за аналогічний період.

З поданої позивачем виписки з рахунку клієнта №3616 за 2022 рік, ТОВ «Альтфатер Чернівці» вбачається, що відповідач МПП «Рейтинг» здійснював часткові платежі за надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 10833,04 грн, а саме: від 31.01.2022 року на суму 3421,52 грн, від 30.05.2022 року на суму 5241,52 грн та від 30.06.2022 року на суму 2350,00 грн.

Отже, відповідач частково виконував умови договору, тим самим визнавав надані позивачем послуги.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як встановлено судом, спірні правовідносини між сторонами виникли з договору від 13.03.2008 року №385 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а доказів про визнання договору недійсним матеріали справи не містять.

З матеріалів справи слідує, що договір містить всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, виконувався обома сторонами, в тому числі МПП «Рейтинг»: останній по розхідній накладній отримав пластиковий контейнер для збирання відходів та здійснював часткову оплату послуг позивача з вивезення ТПВ.

З наведеного, суд доходить до висновку, що за змістом договору між сторонами виникли правовідносини з надання житлово-комунальних послуг з вивезення твердих побутових відходів, які врегульовано, в тому числі, нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і Закону України «Про відходи», що був чинний до 09.07.2023 року дати набрання чинності Законом України «Про управління відходами» від 20.06.2022 року №2320-IX.

Зокрема, згідно положень статті 2 Закону України «Про відходи» складовою частиною законодавства про відходи є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

На дату укладення договору 13.03.2008 року, правовідносини сторін визначалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV (далі Закон № 1875-IV), який діяв до 01.05.2019 року дати введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII).

Відповідно до наданих у статті 1 Закону №1875-IV визначень: - житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; - споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

10.12.2017 року набрав чинності Закон №2189-VIII, який уведено в дію 01.05.2019 року, спірні правовідносини між сторонами виникли у період з 01.01.2022 року по 11.12.2022 року, отже, на них поширюються також положення названого Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (з 09.07.2023 управління побутовими відходами, Закон України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року).

У пункті 6 статті 1 Закону №2189-VIII надано визначення індивідуального споживача це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами

Частиною 1 статті 9 Закону №2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.10 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах визначено у Правилах надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070.

Згідно з пунктом 2 названих Правил побутові відходи це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; тверді відходи залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про житлово-комунальні послуги», «Про благоустрій населених пунктів» та «Про відходи».

Послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі споживач) та виконавцем послуг (пункт 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів).

Судом установлено, що укладений між сторонами договір є чинним, таким, дія якого продовжена в порядку, передбаченому 10.3 договору.

Крім того, суд бере до уваги положення пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого унормовано, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, спірні періоди надання послуг позивачем охоплюються дією договору та послідовно підпадають під регулювання Законів №1875-IV і №2189-VIII.

ТОВ «Альтфатер Чернівці» стверджує, що за період з 01.01.2022 року по 11.12.2022 року надав відповідачеві послугу з вивезення ТПВ, про що склав відповідні акти та надіслав їх відповідачеві, однак останній ці акти не підписав, а вартість послуг оплатив частково на суму 10833,04 грн.

Як зазначалося, відповідно до пункту 2.2 договору нарахування за вивіз ТПВ здійснюється згідно розрахунку і акту виконаних робіт, при цьому, договір не містить порядку і строків складання та підписання сторонами таких актів.

Разом з тим, розмір щомісячного платежу за вивезення ТПВ, який протягом дії договору змінювався в сторону збільшення. Строк його сплати до 10-го числа поточного місяця, чітко визначені договором, отже, не підписання відповідачем актів виконаних робіт за відсутності обґрунтованих заперечень проти їх підписання, не звільняють МПП «Рейтинг» від виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

Як встановлено судом, протягом дії договору, позивач доводив до відповідача зміну тарифів, що підтверджується листами: №91 від 30.04.2020 року, №103 від 27.05.2020 року, №158 від 31.05.2021 року, №241 від 10.08.2022 року та №279 від 14.09.2022 року. Так за оспорюваний період щомісячний платіж становив з 01.01.2022 року по 14.09.2022 року 3241,52 грн, з 15.09.2022 року по 11.12.2022 року 4874,47 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідач проводив оплату послуг отже, визнавав і частково виконував умови договору.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст.76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 21.08.2020 року у справі №904/2357/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно норми статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не подав до суду будь-яких доводів, міркувань чи заперечень щодо позовних вимог ТОВ Альтфатер Чернівці, не надав доказів на спростування обставин, якими обґрунтовано позов, чи про наявність інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, договір є укладеним, не визнаний недійсним, містить усі істотні умови, необхідні для договорів цього виду, виконаний позивачем і частково виконаний відповідачем.

Відтак, за сукупністю досліджених у справі доказів та встановлених обставин, які свідчать про надання позивачем відповідачеві на підставі договору послуги з вивезення ТПВ на загальну суму 40812,14 грн за період з 01.01.2022 року по 11.12.2022 року включно, з яких відповідачем сплачено лише 10833,04 грн, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Альтфатер Чернівці в частині стягнення основного боргу в розмірі 35679,97 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими доказами, і підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в сумі 29188,67 грн, нараховану на суми щомісячних прострочених платежів за період з 10.01.2022 року по 16.08.2024 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

У пункті 5.3 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за несвоєчасне виконання або невиконання зобов`язань по здійсненню оплати виконавцю за виконані роботи у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми невиплаченої або несвоєчасно виплачених коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості.

Законом №2189-VIII здійснено спеціальне регулювання відповідальності за неналежне виконання договору про надання житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 26 Закону №2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Однак, враховуючи норму пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII і те, що Договір було укладено до введення в дію цього Закону, передбачені частиною 1 статті 26 Закону № 2189-VIII обмеження щодо нарахування пені до спірних правовідносин між сторонами не застосовуються.

Попри те, слід врахувати, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 17.03.2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020р. установлено з 12 березня до 3 квітня 2020року на усій території України карантин.

У подальшому дія карантину безперервно продовжувалася, востаннє постановою від 25.04.2023р. №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236» Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зазначений карантин відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Отже, виходячи з наведених вище законодавчих положень, пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (у даній справі за вивезення твердих побутових відходів) не нараховується за період з 10.01.2022 року по 30.06.2023 року включно протягом дії карантину.

Відтак, правомірним є нарахування пені у сумі 13364,28 грн за період з 01.07.2023 року по 16.08.2024 року в межах обраних позивачем періодів прострочення чергових платежів та з урахуванням умови пункту 5.3 договору про нарахування пені до моменту повного погашення заборгованості. Решта пені в розмірі 15824,39 грн (29188,67 грн 13364,28 грн) нарахована необґрунтовано, а відтак задоволенню підлягає пеня в сумі 13364,28 грн, тоді як у задоволенні пені в сумі 15824,39 грн слід відмовити.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім нарахованої пені позивач, згідно з розрахунком, нарахував 3% річних за період з 10.01.2022 року по 16.08.2024 року у розмірі 2224, 28 грн та інфляційні втрати в сумі 7025,79 грн за період з 10.01.2022 року по липень 2024 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних на суму 2224,28 грн та інфляційних в сумі 7025,29 грн суд встановив, що нарахування здійснено правильно та підлягає задоволенню.

Таким чином, за результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 ГПК України, перевіривши розрахунки позивача, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується відповідними положеннями ГПК України.

Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких передбачено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволення позовних вимог ТОВ «Альтфатер Чернівці» становить 78,65%, тому судовий збір належить розподілити наступним чином: 2381,52 грн стягнути з відповідача на користь позивача, решту залишити за позивачем.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 8000,00 грн.

До позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 23.08.2022 року, укладеного між ТОВ «Альтфатер Чернівці» (клієнт) і адвокатами Тимчук Інною Олександрівною і Головко Ольгою Станіславівною, які діють разом або незалежно одна від одної (виконавець).

Згідно з цим договором Виконавець за домовленістю з Клієнтом надає юридичні, консультаційні та інші послуги інформаційно-консультативного характеру, що включає надання правничої (правової) допомоги, в тому числі щодо складання процесуальних документів, зокрема, але не виключно, позовних заяв, і представництва та захисту інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання правової допомоги від 23.08.2022 року, клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою, результат наданої послуги оформлюється актом виконаних робіт (пункт 3.2 договору). Згідно з пунктом 11.1 строк дії названого договору встановлено з моменту підписання сторонами до 31.12.2023 року.

23.10.2023 року між ТОВ «Альтфатер Чернівці» і адвокатом Головко О.С. укладено додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги від 23.08.2022 року, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Виконавцю за надання професійної правової допомоги Клієнту у справах, зокрема зі стягнення заборгованості за договором про надання послуг з МПП «Рейтинг»: вартість послуг визначено в розмірі 8000 грн за 8 годин роботи з опрацювання матеріалів та підготування позовної заяви про стягнення заборгованості з МПП «Рейтинг» (пункт 2 додаткової угоди), розрахунок за послуги здійснюється на підставі акту виконаних робіт (пункт 3.1 додаткової угоди), правова допомога вважається наданою в повному обсязі після підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги (пункт 6.1 додаткової угоди).

На підтвердження надання послуг адвокатом і їх оплати позивачем до позовної заяви додано акт від 05.09.2024 року про прийняття-передачу наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 23.08.2022 року і платіжну інструкцію №680 від 05.09.2024 року.

Вищезазначеним актом підтверджується надання адвокатом Головко О.С. юридичних послуг ТОВ «Альтфатер Чернівці» з опрацювання наданих клієнтом матеріалів та підготування позовної заяви про стягнення заборгованості з МПП «Рейтинг» і витрачений адвокатом час 8 годин, вартість послуг 8000,00 грн, які оплачені клієнтом у повній сумі, згідно вказаної платіжної інструкції.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши подані позивачем документи та матеріали справи, суд дійшов висновку, що ними підтверджуються обсяг наданої адвокатом Головко О.С. правничої допомоги та розмір гонорару.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі досліджених доказів та з урахуванням обставин справи суд доходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн підтверджуються поданими доказами, пов`язані з розглядом справи, не є очевидно неспівмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг і в цілому відповідають критеріям реальності та розумності таких витрат.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково на загальну суму 58294,32 грн при заявленій 74118,71 грн, витрати позивача на правничу допомогу адвоката належить розподілити пропорційно задоволеним вимогам: 6292,00 грн (8000,00 грн х 78,65%) стягнути з відповідача на користь позивача, решту залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (58010, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, б.116) до Малого приватного підприємства «Рейтинг» (58021, м.Чернівці, вул.Козятинська, б.3) про стягнення заборгованості в сумі 74118,71 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Рейтинг» (58021, м.Чернівці, вул.Козятинська, б.3, код 23247542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (58010, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, б.116, код 23247708) основний борг в сумі 35679,97 грн, пеню в сумі 13364,28 грн, 3% річних в сумі 2224,28 грн, інфляційні втрати в сумі 7025,79 грн, судовий збір в сумі 2381,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6292,00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024 року

Суддя С.М. Гушилик