Рішення

від 14.11.2024 по справі 926/2516/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

14 листопада 2024 року Справа № 926/2516/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участі секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/2516/24

За позовом Приватного підприємства «Алекс Промбуд» (58018, м.Чернівці, вул.Головна, 200Б, оф.2/1)

до відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 176)

Про стягнення заборгованості в сумі 144068,37 грн

За участю представників:

Від позивача: Іванов С.В. адвокат (ордер СЕ №1097228)

Від відповідача: Фуркал С.О. представник (витяг з ЄДР)

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Алекс Промбуд» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості за невиконання умов договору №97 від 10.04.2018 року в розмірі 144068,37 грн з яких: 99570,34 грн інфляційних та 44498,03 грн 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2024 року у справі №926/5345/23 задоволено позовні вимоги ПП «Алекс Промбуд» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та стягнуто з останнього заборгованість у сумі 1282146,67 з яких: заборгованість за договором в сумі 897071,99 грн, 3% річних в сумі 49988,68 грн та 335086,06 грн інфляційних втрат.

Відповідачем рішення суду виконано 28.06.2024 року, у зв`язку із чим позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 02.11.2022 року по 27.06.2024 року, які просить суд стягнути з відповідача.

04.10.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2516.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 року позовну заяву за вх.№2516 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.11.2024 року.

25.10.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3230), в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до виписки з рахунка за 28.06.2024 року відповідачем було подано на оплату в органи Держказначейства України основну суму заборгованості 24.06.2024 року, проте, проведення оплати коштів позивачу було здійснено 27.06.2024 року, отже, прострочення оплати заборгованості в період з 24.06.2024 року до 27.06.2024 року відбулось не з вини відповідача, а тому даний період не повинен включатися в розрахунок, при цьому, на думку відповідповідача, сума нарахованих інфляційних та річних перевищує більше половини самої заборгованості, що є безпідставним збагаченням позивача.

У судовому засіданні 14.11.2024 року представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018 року між Приватним підприємством «Алекс Промбуд» (далі - підрядник) та Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (далі замовник) укладено договір №97, предметом якого є зобов`язання підрядника виконати у встановлені договором строки, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, роботи з капітального ремонту вул.Переяслівської в м.Чернівцях, а у замовника прийняти і оплатити такі роботи.

До даного договору неодноразово сторонами приймалися додаткові угоди, востаннє між сторонами підписано договір №601 від 19.12.2019 року.

Рішенням Чернівецької міської ради 4 сесії VIIІ скликання від 15.04.2021 року №177, вирішено внести зміни та доповнення до рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 25.03.2021 року №132 «Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради», зокрема пунктом 2.2.1 даного рішення вирішено ліквідувати Департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та утворено Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі- Департамент).

ПП «Алекс Промбуд» виконав роботи передбачені договором та здійснив дії щодо передачі в обумовлені строки об`єкта капітального ремонту відповідачу. При цьому, Департамент взяті на себе зобов`язання передбачені договором щодо прийняття та оплатити виконаних робіт в повному обсязі не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, ПП «Алекс Промбуд» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з відповідним позовом про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи за договором №601 від 19.12.2019 року по об`єкту «Капітальний ремонт вул.Переяслівської в м.Чернівці» нараховані інфляційних та 3% річних.

22.04.2024 року Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення у справі №926/5345/23 яким задовольнив позовні вимоги ПП «Алекс Промбуд» та стягнув з відповідача заборгованість на загальну суму 1282146,67 грн.

Як вбачається з рішення у справі №926/5345/23 та тексту позовної заяви з відповідача стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.12.2020 року по 01.11.2022 року.

На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2024 року судом 10.07.2024 року видано наказ на примусове виконання рішення.

Відповідно до виписки з рахунка за 28.06.2024 року, відповідачем 24.06.2024 року подано на оплату в органи Держказначейства України основну суму заборгованості в розмірі 1282146,67 грн, яка була проведена 27.06.2024 року.

У зв`язку із тим, що відповідачем виконано рішення суду та сплачено заборгованість, інфляційні та 3% річних, позивач, за час прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахував відповідачу 3% річних за період з 02.11.2022 року по 27.06.2024 року в сумі 44498,03 грн та інфляційні втрати за період з 02.11.2022 року по 27.06.2024 року в сумі 99570,34, які просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач у свою чергу заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2024 року у справі №926/5345/23, яке набрало законної сили 10.07.2024 року задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Алекс Промбуд» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості у сумі 1282146,67 грн.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2024 року по справі №926/5345/23 обставини щодо наявності договірних зобов`язань та порушення умов договорів підряду №97 від 10.04.2018 року та №601 від 19.12.2019 року в частині несплати за виконані підрядні роботи - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Судом встановлено, що після набрання законної сили, рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2024 року у справі №926/5345/23 відповідачем погашено заборгованість, інфляційні та 3% річних, тобто рішення суду у справі №926/5345/23 виконане в повному обсязі.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №910/5587/19.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241 цс19) та № 646/14523/15- (провадження № 14-591ц18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105г19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження №12-189 гс19) вказано, таке: «Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.»

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 02.11.2022 року по 27.06.2024 року нараховано 3% річних та інфляційні.

Водночас суд звертає увагу, що Законом України №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч.4 ст.3 Закону №4901-VI).

З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: 1) стягувач подав до органу ДКС України заяву про виконання рішення суду про стягнення з держави коштів разом із документами та відомостями, необхідними для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України.

Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 року №910/2440/23.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.5 Закону №4901-V).

У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.4 ст.5 Закону №4901-V).

Враховуючи вищевикладене суд приходить висновку, що перерахування коштів 27.06.2024 року відбулось не з вини відповідача, так як останнім 24.06.2024 року подано на оплату в органи Держказначейства України суму заборгованості в розмірі 1282146,67 грн, проте дана оплата була проведена лише 27.06.2024 року, а відтак вірним періодом для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є з 02.11.2022 року по 24.06.2024 року (включно).

Суд, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи ipLex суд встановив, що з відповідача слід стягнути 99570,34 грн - інфляційних втрат та 44277,45 грн - 3% річних.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилаються сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Алекс Промбуд» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 144068,37 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58000, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 176; код 44327100) на користь Приватного підприємства «Алекс Промбуд» (58000, м.Чернівці, вул.Головна, 200Б, оф.2/1; код 39737643) заборгованість в сумі 143847,79 грн, з яких: 99570,34 грн інфляційні втрати, 44277,45 грн 3% річних та 3023,46 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024 року

Суддя С.М. Гушилик