Рішення

від 13.11.2024 по справі 927/897/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/897/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго,

вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради,

вул. Івана Мазепи, 3, м. Чернігів, 14005;

предмет спору: про стягнення 4673991,67 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Точона О.П. адвокат, довіреність від 28.12.2023 №5;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 13.11.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

19.09.2024, надійшов позов Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго (далі АТ Облтеплокомуненерго) до Комунального некомерційного підприємства Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради (далі КНП Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня ЧОР) про стягнення 4673991,67 грн, з них: 4190737,52 грн заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії на підставі договору № 1-0150-24 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 16.01.2024 (далі Договір), за період з січня по березень 2024 року; 125177,15 грн пені, 102604,22 грн 3% річних за період з 08.02.2024 по 16.09.2024 та 255472,78 грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2024 року, нарахованих на підставі п. 7.3.3. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 16.10.2024; установив учасникам справи строки для подачі заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) (ухвала від 23.09.2024 доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 23.09.2024 о 17:46, підтверджується довідкою про доставку електронного листа; відповідачу направлена поштовою кореспонденцією, отримана ним 30.09.2024 (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.09.2024 № 0600965508411)).

16.10.2024, до початку судового засідання, від відповідача надійшла заява № 01/2-04/811 про відкладення розгляду справи, в зв`язку з очікуванням надходження коштів від органів місцевої влади.

У підготовче засідання 16.10.2024 прибула повноважна представниця позивача; відповідач у підготовче засідання не прибув.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Суд залишив без розгляду заяву відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач, як юридична особа, не має зареєстрованого електронного кабінету в системі Електронний суд.

У підготовчому засіданні 16.10.2024 суд постановив відкласти судове засідання на 30.10.2024, про що позивач повідомлений розпискою, а відповідач ухвалою суду від 16.10.2024 (направлена поштовою кореспонденцією, отримана 25.10.2024, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.10.2024 № 0600973717631).

У судове засідання 30.10.2024 прибула повноважна представниця позивача; відповідач повторно в підготовче засідання не прибув.

За результатом підготовчого засідання 30.10.2024 суд постановив закрити підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 13.11.2024, про що представниця позивача повідомлений розпискою, а відповідач ухвалою суду від 30.10.2024 (направлена поштовою кореспонденцією, отримана відповідачем 06.11.2024, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 31.10.2024 № 0600978450579).

У судове засідання 13.11.2024 прибула повноважна представниця позивача; відповідач у судове засідання повторно (втретє) не прибув. Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав представницю позивача.

Неприбуття належним чином повідомленого відповідача в судове засідання не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи, в порядку частини 1 та п. 1 частини 3 статті 202 ГПК України.

Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024, між АТ Облтеплокомуненерго (Теплопостачальна організація) та КНП Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня ЧОР (споживач) укладений договір № 1-0150-24 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (далі Договір).

За п. 1.1. п. 1.3. Договору, Теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов`язався сплачувати Теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених Договором.

Тарифи/двоставкові тарифи на теплову енергію змінюються за поданням Теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обов`язковими для застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Ціна цього Договору на день його підписання становить 14607891,00 грн, у тому числі ПДВ 2434648,50 грн. Ціна цього Договору не може змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178. Ціна цього Договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за Договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього Договору.

Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) в разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується Теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.

Пунктами 2.1., 2.3. Договору сторони погодили, що теплова енергія виробляється, транспортується та постачається споживачу для об`єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади.

Відповідно до пунктів 3.2.1., 3.2.3., 3.2.20., 3.2.25. - 3.2.27. Договору споживач теплової енергії зобов`язався щоденно визначати за показами засобів (приладів) обліку величину використаної теплової енергії та заносити ці дані в журнал обліку споживання теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором; щомісячно в терміни, передбачені Договором, здійснювати розрахунки за теплову енергію відповідно до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами Договору; в разі наявності засобів (приладів) обліку щомісячно подавати Теплопостачальній організації звіт про споживання теплової енергії в порядку та строки, визначені Договором; щомісячно прибувати до Теплопостачальної організації для самостійного отримання Акту прийому-передачі теплової енергії (даний пункт застосовується в т. ч. і для випадків, передбачених п. 6.9. Договору); щомісячно підписувати Акт прийому-передачі теплової енергії (надалі Акт), скріплювати печаткою та повертати другий екземпляр Теплопостачальній організації протягом трьох робочих днів з моменту його отримання.

За змістом пунктів 5.1., 5.4., 5.5. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом відповідно до даних вказаних у додатку № 1 Договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати Теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживача Звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до останнього дня календарного поточного місяця. У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим днем, то день подання Звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, Теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом відповідно до умов цього Договору.

Кількість (обсяг) спожитої теплової енергії визначається за показаннями засобів (приладів) обліку або, при їх відсутності, несправності, пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки або на період відсутності засобу (приладу) обліку, пов`язаної з проведенням державної метрологічної повірки розрахунковим методом відповідно до даних, вказаних в додатку № 1 Договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993. В разі, якщо засіб (прилад) обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях застосовуються показання такого засобу (приладу) обліку та розрахунковий метод відповідно до встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

У випадку, коли момент несправності засобу (приладу) обліку теплової енергії встановити неможливо, то кількість спожитої теплової енергії визначається вищевказаним розрахунковим методом з моменту складання останнього акту обстеження (перевірки) такого засобу (приладу) обліку теплової енергії.

За приписами пунктів 6.1., 6.3., 6.4., 6.9. Договору, розрахунки за теплову енергію споживач здійснює щомісячно в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації відповідно до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього Договору.

Розрахунки Споживача з Теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або в випадках, передбачених Договором, розрахунковим методом, що передбачений цим Договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами Договору. Розрахунковим період є календарний місяць.

При цьому, сторони домовились про таке: в місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади) та закінчується в останній день календарного звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади).

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює за умовами Договору щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.

Сторони підписують Акт прийому-передачі теплової енергії на підставі Звіту, який передбачений п. 5.4. Договору, та з урахуванням архівних даних засобу (приладу) обліку теплової енергії споживача та даних журналу обліку споживання теплової енергії споживача. В разі, якщо архівні дані засобу (приладу) обліку або дані журналу обліку споживання теплової енергії споживача були зняті Теплопостачальною організацією в періодах, що слідують за періодом оформлення будь-якого Звіту, передбаченого п. 5.4. Договору, Теплопостачальна організація здійснює в поточному періоді донарахування за спожиту теплову енергію та відображає фактичне споживання теплової енергії в попередніх періодах. Акт складається Теплопостачальною організацією, яка має направити в двох примірниках такий Акт споживачу для підписання та скріплення печаткою Споживача. Споживач зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту одержання Акту підписати та скріпити печаткою та повернути другий екземпляр Акту Теплопостачальній організації.

У відповідності до пунктів 11.1., 11.3. та 12.3., Договір діє до 31.12.2024 включно, набирає чинності з дня його підписання. Строк дії цього Договору є строком поставки теплової енергії з урахуванням вимог п. 2.3. Договору. Сторони домовилися про те, що умови цього Договору розповсюджуються на правовідносини, що склалися до моменту його укладення, а саме з 01.01.2024.

Припинення дії Договору не звільняє споживача від обов`язку повної оплати вартості теплової енергії відповідно та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом.

У разі невиконання споживачем обов`язку, передбаченого п. 3.2.26. Договору, та/або неповернення належного Теплопостачальній організації примірника Акту у визначений строк, теплова енергія в звітному розрахунковому періоді вважається такою, що надана в повній відповідності до умов Договору, в обсязі визначеному умовами цього Договору.

У відповідності до Додатку №1 до Договору, опалювальним об?єктом є: Чернігівський район, Халявинська сільська рада, 4-й км Гомельського шосе, 6 (адмін. будова; гараж; 1,2 відділення; 9,10 відділення; харчоблок; господарчий корпус; баклабораторія; прохідна; 5,6 відділення; 14,15 відділення; 3,16 відділення;, 18,19 відділення; 7,12 відділення; стол. майстерня, склад; майстерні).

Рішенням № 467 від 25.09.2023 Виконавчого комітету Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та тарифів на послугу з постачання теплової енергії АТ Облтеплокомуненерго, пп 2 п. 1, встановлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних організацій та установ у розмірі 4 508,61 грн/Гкал (без ПДВ).

На виконання умов Договору, позивач, у період з 01.01.2024 по 29.03.2024, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7890635,32 грн, що підтверджується Актами прийому-передачі теплової енергії: від 06.02.2024 на суму 4199897,80 грн; від 05.03.2024 на суму 1853172,30 грн; від 08.04.2024 на суму 1837565,22 грн (а. с. 26, 30, 34).

Відповідач не заперечував обсяг та вартість спожитої ним теплової енергії за переліченими актами в спірному періоді.

Листом № 06-03/313 від 27.03.2024 відповідач просив позивача завершити опалювальний сезон 2023/2024 років з 29.03.2024 за адресою: 4-й км Гомельського шосе, 6.

На оплату поставленої теплової енергії позивачем виставлені рахунки-фактури: № 1-0150-24 від 06.02.2024 на суму 4199897,80 грн; № 1-0150-24 від 05.03.2024 на суму 1853172,30 грн; № 1-0150-24 від 08.04.2024 на суму 1837565,22 грн (а. с. 25, 29, 33). Всього на суму 7890635,32 грн.

Матеріали справи містять повні розрахунки нарахувань на підставі приладів обліку по виставленим рахункам та звіти про спожиту теплову енергію за січень, лютий, березень 2024 року.

28.03.2024, позивач направив відповідачу претензію № 530/10 з вимогою в 10-денний термін перерахувати суму заборгованості по Договору, однак відповідач заборгованість у повному обсязі не оплатив. Відповідач у відповідь на претензію, листом від 03.04.2024 № 01-03/350, просив відстрочити оплату боргу.

За доводами позивача, ним належним чином виконані зобов`язання шляхом поставки теплової енергії, проте відповідач (споживач) свої зобов?язання щодо оплати за поставлену теплову енергію виконав частково, сплативши 3699897,80 грн.

За Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 20.08.2024, що містить суми заборгованості та здійснених оплат, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками, станом на 20.08.2024 заборгованість відповідача становить 4190737,52 грн (а. с. 14).

У зв?язку з частковою оплатою, позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість за поставлену теплову енергію по спірному Договору за січень - березень 2024 року в розмірі 4190737,52 грн.

Також, нараховано та пред?явлено до стягнення 125177,15 грн пені, 102604,22 грн 3% річних за період з 08.02.2024 по 16.09.2024 та 255472,78 грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2024 року, на підставі п. 7.3.3. Договору.

За п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом положень статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість виконання договору сторонами.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.

Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Суд установив, що між позивачем та відповідачем укладений Договір № 1-0150-24 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 16.01.2024, на виконання якого позивачем у період з 01.01.2024 по 29.03.2024, на підставі Актів прийому-передачі теплової енергії від 06.02.2024 на суму 4199897,80 грн; від 05.03.2024 на суму 1853172,30 грн; від 08.04.2024 на суму 1837565,22 грн, поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 7890635,32 грн.

Заперечень та спростувань щодо інформації, зазначеної в Актах прийому-передачі теплової енергії, складених за підписом позивача, від відповідача не надходило.

З урахуванням приписів п. 6.4. Договору споживач (відповідач) зобов?язаний був здійснювати розрахунки за теплову енергію щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.

Відповідач оплату за поставлену теплову енергію за період з січня по березень 2024 року здійснив частково на суму 3699897,80 грн, з порушенням установленого п. 6.4. Договору строку.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується також Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 20.08.2024, підписаним сторонами та розрахунком суми боргу КНП Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня ЧОР за період січень-березень 2024 року.

Вказані обставини відповідачем не заперечувались, а тому вимоги позивача про стягнення 4190737,52 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.5. Договору в випадку порушення споживачем строків оплати, визначених у п. 6.4. Договору, останньому нараховується пеня згідно з п. 7.3.3. цього Договору, яким передбачено, що в випадку порушення порядку розрахунків, споживач сплачує на користь Теплопостачальної організації пеню в розмірі 1 % від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем пред?явлено до стягнення 102604,22 грн 3% річних за період з 08.02.2024 по 16.09.2024 та 255472,78 грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2024 року, на підставі п. 7.3.3. Договору, відповідно до наведених розрахунків (а. с. 37 - 38).

Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов?язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем теплової енергії, а тому з урахуванням зазначених у розрахунку періодів та здійснених відповідачем часткових оплат, вказаних в Акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 20.08.2024, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 102604,22 грн 3% річних за період з 08.02.2024 по 16.09.2024 та 255472,78 грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2024 року.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частинами 4, 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Позивач просить стягнути з відповідача 125177,15 грн пені за порушення виконання зобов?язання за січень - березень 2024 року, за період з 08.02.2024 по 16.09.2024, відповідно до наведеного розрахунку (а. с. 39).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням зазначених у ньому періодів та часткових оплат, вказаних у Акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 20.08.2024, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі 125177,15 грн за період з 08.02.2024 по 16.09.2024.

Контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України, неустойка є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання); захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання; стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; обов`язковий характер для учасників правовідносин.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 551 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду і господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18; від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 статті 3 ЦК України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням установлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної палати КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, за яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносин у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру пені, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи мету, діяльність та розташування лікарського закладу КНП Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня ЧОР, а також приймаючи до уваги, що стягнення з відповідача пені в повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, примусове стягнення з відповідача всієї суми пені може привести до непередбачуваних наслідків, які негативно вплинуть на роботу лікарського закладу, завданням якого є надання спеціалізованих медичних послуг, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50% та відповідно стягнення пені у розмірі 62588,58 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням останнім строків сплати боргу, стягнення ж пені в повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення ним зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Суд констатує, що докази понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах до матеріалів справи не надано.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Враховуючи, що відповідач за теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 4190737,52 грн основної заборгованості, 62588,58 грн пені, 102604,22 грн 3% річних та 255472,78 грн інфляційних втрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 70109,88 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73 - 80, 86, 123, 165, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити частково позов Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго (вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) до Комунального некомерційного підприємства Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради (вул. Івана Мазепи, 3, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 02006076) про стягнення 4673991,67 грн.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради (вул. Івана Мазепи, 3, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 02006076) на користь Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго (вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) 4190737,52 грн основної заборгованості, 62588,58 грн пені, 102604,22 грн 3% річних, 255472,78 грн інфляційних втрат та 70109,88 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складене та підписане 18.11.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко