Рішення

від 18.11.2024 по справі 927/880/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/880/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників (без проведення судового засідання) справу

за позовом: Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421), вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000

в інтересах держави в особі:

Державної судової адміністрації України ( код ЄДРПОУ 26255795) вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код ЄДРПОУ 41823846), проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013

до відповідача 2: Чернігівського апеляційного суду (ЄДРПОУ 42262272), вул. Г. Полуботка, 2, м. Чернігів, 14000

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 18460,15 грн

без виклику представників сторін;

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Козелецькою окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної судової адміністрації подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Чернігівського апеляційного суду, у якому прокурор просить суд:

-визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 07.09.2022, № 2 від 29.09.2022, № 3 від 13.10.2022, № 4 від 29.12.2022, № 7 від 23.01.2023 щодо внесення змін та доповнень до Договору № 3105271ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів до Державного бюджету 18460,15 грн безпідставно отриманих коштів;

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що внесення спірними додатковими угодами змін до договору вчинено з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі, а отже такі угоди підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти підлягають поверненню до бюджету.

Ухвалою суду від 19.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

20.09.2024 відповідачем 1 подана заява з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.09.2024 у задоволенні заяви ТОВ «Енера Чернігів» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

04.10.2024 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не наділена повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі згідно з Законом України Про публічні закупівлі, а тому не може бути позивачем у цій справі. Відповідач вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, факт коливання ціни кожного разу був документально підтверджений, а пропорційне збільшення ціни в Договорі здійснювалось відповідно до динаміки коливання товару на ринку впродовж всього терміну дії Договору, а не короткого періоду, безпосередньо після його укладення;

- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. У справі, що розглядається, позовні вимоги полягають в не-дійсності додаткових угод до договору, але їх недійсність не означає відсутність між сторо-нами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зо-бов`язання є договірними;

- Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вноси-ти необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного паль-ного, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови до-тримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

04.10.2024 від відповідача 2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач 2 зазначає, що при укладанні спірних додаткових угод сторонами при зміні ціни за одиницю товару не було збільшено загальну суму, визначену у договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Крім того, відповідач 2 зазначає, що сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж до 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі; в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

08.10.2024 прокурором подана відповідь на відзив відповідача 2, відповідно до якої останній зазначає, що доводи відповідача 2, викладені у відзиві на позов, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

11.10.2024 позивачем подані пояснення у справі.

Так, позивач зазначає таке:

- при укладанні додаткових угод № 1-4 та № 7 сторонами при зміні ціни за одиницю товару не було збільшено загальну суму, визначену у договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону № 922-VIII. Також, ТОВ «Енера Чернігів», як ініціатор внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару надало обґрунтування (листи) та документальне підтвердження (експертні висновки) збільшення (коливання) ціни на ринку купівлі-продажу електричної енергії;

- сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж до 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі, в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору;

- Державною судовою адміністрацією України вжито заходів по реагуванню на отримане повідомлення, зокрема роз`яснено про відсутність порушення економічних (майнових) інтересів держави, та відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України виключає покладений на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення даного позову;

- в матеріалах справи відсутні докази звернення органів прокуратури в порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», до компетентного органу - Чернігівського апеляційного суду, а відтак не вбачається можливим встановити ознаки бездіяльності останнього.

Пояснення позивача прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

14.10.2024 прокурором, у порядку ст. 42 ГПК України, подані пояснення з запереченнями на доводи відповідача 1, викладені у відзиві на позов.

Так, прокурор зазначає таке:

- прокурором у позовній заяві належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в суді Державної судової адміністрації України з посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правових висновків Конституційного та Верховного судів, Європейського суду з прав людини;

- підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Письмові пояснення долучені до матеріалів справи.

15.10.2024 прокурором, у порядку ст. 42 ГПК України подані письмові пояснення на пояснення Державної судової адміністрації України.

Зокрема прокурор наголосив на тому, що Чернігівський апеляційний суд є стороною Договору про постачання електричної енергії споживачу № 3105271 ВЦ від 01.02.2022, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором Чернігівський апеляційний суд, який не є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

У спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі електричної енергії за Договором №3105271 ВЦ від 01.02.2022 Державна судова адміністрація України, діє як головний розпорядник бюджетних коштів та є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету в даному випадку.

Пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

21.10.2024 відповідачем 1 подана заява із запереченнями проти прийняття до розгляду та врахування при розгляді справи пояснень прокурора.

Так, відповідач зазначає, що як вбачається зі змісту пояснень, поданих Козелецькою окружною прокуратурою 14.10.2024, вони за своїм змістом є відповіддю на відзив, які поданні з порушенням процесуального строку на їх подання, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Козелецькою окружною прокуратурою у відповідності до приписів ст. 119 ГПК України не було подано до суду клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Крім того, у поданій відповідачем 1 21.10.2024 заяві містяться заперечення проти позовних вимог, які аналогічні доводам, викладеним відповідачем 1 у відзиві на позов.

Заява відповідача 1 прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

З приводу заперечень відповідача 1 щодо прийняття до розгляду письмових пояснень прокурора суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ст. 169 ГПК України).

Отже, подання письмових пояснень з викладенням своїх доводів і заперечень є правом сторони, чим і скористався прокурор.

При цьому, як убачається з поданих прокурором пояснень, останні ним подавались саме в порядку ст. 42 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28.10.1998 у справі "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", від 08.03.2017 у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

Відтак, заперечення відповідача щодо прийняття до розгляду письмових пояснень не приймаються судом.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Щодо представництва прокурора суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, частиною 3 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частини 4, 5 статті 53 ГПК України).

За приписами частин 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Отже, чинним законодавством визначено дві обов`язкові умови, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Державної судової адміністрації України.

Згідно ст. 151 Закону України «Про судоустрій України» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальне управління затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

Статтею 148 Закону України «Про судоустрій України» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Одним із основних завдань ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом..

ДСА України відповідно до визначених завдань, зокрема, здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

У відповідності до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, можуть бути виключно, зокрема Державна судова адміністрація України (п. 1 ч. 2 Бюджетного кодексу України).

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі - Постанова № 228).

Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

За приписами пунктів 3, 4, 7, 9 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Згідно абзацу другого пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Чернігівський апеляційний суд є стороною Договору про постачання електричної енергії споживачу № 3105271 ВЦ від 01.02.2022, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором Чернігівський апеляційний суд, який не є головним розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

При цьому, витрати на оплату електроенергії за договором № 3105271ВЦ від 01.02.2022 здійснювалися за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з кошторисом, що затверджений головним розпорядником Державною судовою адміністрацією України, яка наділена повноваженнями з управління бюджетними коштами.

Одним з принципів бюджетної системи України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип ефективності та результативності, згідно з яким при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Отже правовідносини у справі пов`язані з використанням бюджетних коштів, а відтак становлять державний інтерес, тому незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому державному інтересу не відповідає.

Враховуючи указане, у спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі електричної енергії за Договором №3105271 ВЦ від 01.02.2022 Державна судова адміністрація України, діє як головний розпорядник бюджетних коштів та є органом, наділеним здійснювати повноваження із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету в даному випадку.

При цьому, Державна судова адміністрація позовні вимоги прокурора не підтримала.

Відповідно до сталої правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 912/2385/18 від 26.05.2020, № 922/1394/23 від 04.07.2023, № 926/781/23 від 07.02.2024, при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то, як і зазначено у пункті 54 цієї постанови, позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду у випадках, встановлених частинами 4, 5 ст. 55 ГПК, але це не нівелює обов`язку прокурора попередньо до звернення до суду дотримуватися вимог ст. 23 Закону Про прокуратуру щодо повідомлення відповідного органу, яке повинно передувати зверненню до суду.

Листом № 50-77-3185ВИХ-24 від 26.07.2024 прокуратура звернулась до Державної судової адміністрації з проханням повідомити прокуратуру про вжиті заходи, у тому числі судового характеру, щодо визнання недійсними додаткових угод до договору від 01.02.2022 № 3105271ВЦ та стягнення надмірно сплачених коштів про спричинені негативні наслідки для Державного бюджету.

Зі змісту листа Державної судової адміністрації України № 10-16139/24 від 12.08.2024 вбачається, що остання не вживала і не вживатиме жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави, оскільки вважає, що вказані повноваження належать Чернігівському апеляційному суду як стороні договору.

Листом № 50-77-3813ВИХ-24 від 12.09.2024 прокуратура повідомила Державну судову адміністрацію України про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Державної судової адміністрації позовної заяви про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в сумі 18460,15 грн.

Отже, направлення прокурором позивачу у вересні 2024 року вказаного повідомлення з приводу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є належним повідомленням позивача про звернення прокурора до суду з цим позовом.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку про виключність даного випадку і дотримання прокурором встановленого чинним законодавством порядку здійснення представництва інтересів держави в суді.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Чернігівським апеляційним судом 24.12.2021 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення за № UA-2021-12-24-004718-а про проведення відкритих торгів на закупівлю 82000 кВт/год. електричної енергії з очікуваною вартістю 4346000,00 грнз ПДВ.

У відкритих торгах взяли участь 4 учасники, які надали наступні пропозиції:

1. ТОВ «Енера Чернігів» з ціновою пропозицією 378840,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 329640,00 грн з ПДВ.

2. ТОВ «Чернігівгаз збут» з ціновою пропозицією 352600,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 348254,00 грн з ПДВ;

3. ТОВ «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» з ціновою пропозицією 428040,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 420040,00 грн з ПДВ;

4. ТОВ «ПАРАЕНЕРГОЛАР» з ціновою пропозицією 432960,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 432960,00 грн ПДВ.

За результатами проведеної процедури закупівлі, відповідно до рішення замовника від 10.01.2022, переможцем визнано ТОВ «Енера Чернігів» з найвигіднішою ціновою пропозицією 329640,00 грн з ПДВ.

01.02.2022, між Чернігівським апеляційним судом та ТОВ «Енера Чернігів», укладено договір № 3105271ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Згідно з п 1.2 Договору, умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 2.3 Договору загальний обсяг постачання електричної енергії 82000 кВт/год.

Пунктом 3.1 Договору визначено термін поставки (передачі) товару: по 31 грудня 2022 року.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору загальна вартість цього Договору становить 329640,00 грн з ПДВ. Ціна за 1кВт/год електричної енергії за цим договором становить разом з ПДВ 4,02 грн.

Відповідно до п.5.6 розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (з першого по останнє число місяця).

Пунктом 14.8 Договору передбачено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Істотні умови договору про закупівлю, у тому числі ціна за одиницю товару, можуть змінюватися шляхом укладення додаткової угоди до даного договору про закупівлю у таких випадках:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

2) збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 30 днів з моменту підписання Договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

У цьому випадку Сторони погоджуються, що зміну ціни здійснюють у такому порядку:

2.1 підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони договору про закупівлю та документально підтверджене коливання ціни на ринку;

2.2 сторони погоджуються та допускають, що документальним підтвердженням відповідності коливання ціни на ринку є роздруківки з офіційного вебсайту Оператора ринку з інформацією щодо середньозваженої ціни товару на РДН ОЕС України;

2.3 до розрахунку ціни за одиницю товару приєднується ціна на товар на момент укладання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору про закупівлю на момент звернення вказаних органів, установ організацій, що підтверджують коливання (зміни) ціни на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим договором про закупівлю.

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, що стосуються зміни ціни за одиницю товару, а саме:

- додаткова угода № 1 від 07.09.2022, якою змінено його умови з 01.08.2022 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,1876436 грн, з урахуванням ПДВ. Строк дії з 01.08.2022;

- додаткова угода № 2 від 29.09.2022, якою змінено його умови з 01.09.2022 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,3785504 грн, з урахуванням ПДВ. Строк дії з 01.09.2022;

- додаткова угода № 3 від 13.10.2022, якою змінено його умови з 01.10.2022 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,723003 грн, з урахуванням ПДВ. Строк дії з 01.10.2022;

- додаткова угода № 4 від 29.12.2022, якою змінено його умови щодо загальної суми договору, яка складає 225261,61 грн, та зменшено обсяги закупівлі електроенергії до 47694,5727 кВт/год, Додаток №2 «комерційна пропозиція» до Договору викладено в новій редакції, де ціна за одиницю електроенергії з урахуванням ПДВ становить 4,723000 кВт/год.

- додаткова угода № 5 від 29.12.2022, якою продовжили дію Договору про постачання електричної енергії споживачу № 3105271 ВЦ від 01.02.2022 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі до 28.02.2023, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

- додаткова угода № 6 від 12.01.2023, якою продовжили дію Договору про постачання електричної енергії споживачу № 3105271 ВЦ від 01.02.2022 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі до 01.03.2023, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку, встановивши термін постачання електричної енергії за цим Договором по 31.01.2023;

- додаткова угода № 7 від 23.01.2023, якою змінено його умови з 01.01.2023 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,7645712 грн, з урахуванням ПДВ. Строк дії з 01.01.2023.

Як убачається з матеріалів справи, документальним обґрунтуванням для укладання спірних додаткових угод № 1, 2, 3 до Договору стали надані відповідачем 1 документи, а саме: Експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 570-01/22 від 01.09.2022, № 642/22 від 13.09.2022, № 680/22 від 21.09.2022.

Підставою для укладання додаткової угоди № 7 від 23.01.2023 визначено Постанову НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2023 рік», відповідно до якої встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії, зокрема, на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 на рівні 0,38028 грн/кВт*год (без ПДВ).

У матеріалах справи також наявні відомості середньозважених цін РДН в ОЕС України, розміщені на веб-сайті АТ «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua).

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за серпень-грудень 2022 та за січень 2023 року постачальником передано, а споживачем прийнято електроенергію в кількості 33569 кВт/год на суму 153588,97 грн:

1.Акт № 3133487/80807/1 від 07.09.2022 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії про передачу ТОВ «Енера Чернігів» та прийняття Чернігівським апеляційним судом за серпень 2022 року в об`ємі 5720 кВт/год на загальну суму 23953,32 грн з ПДВ, за ціною 4,1876433566 грн., за 1 кВт/год.

Чернігівський апеляційний суд на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перерахував кошти згідно з платіжним дорученням № 283 від 07.09.2022 23953,32 грн.

2. Акт № 3133487/97858/1 від 13.10.2022 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії про передачу ТОВ «Енера Чернігів» та прийняття Чернігівським апеляційним судом за вересень 2022 року в об`ємі 6000 кВт/год на загальну суму 26271,30 грн з ПДВ, за ціною 4,37855 грн., за 1 кВт/год.

Чернігівський апеляційний суд на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перерахував кошти згідно на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перераховано бюджетні кошти згідно з платіжним дорученням № 338 від 14.10.2022 26271,30 грн.

3. Акт № 3133487/111569/1 від 04.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії про передачу ТОВ «Енера Чернігів» та прийняття Чернігівським апеляційним судом за жовтень 2022 року в об`ємі 6720кВт/год на загальну суму 31738,58 грн з ПДВ, за ціною 4,723002976190476грн, за 1 кВт/год.

Чернігівський апеляційний суд на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 400 від 04.11.2022 31738,58 грн.

4. Акт № 3133487/133305/1 від 07.12.2022 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії про передачу ТОВ «Енера Чернігів» та прийняття Чернігівським апеляційним судом за листопад 2022 року в об`ємі 4558кВт/год на загальну суму 21527,45грн з ПДВ, за ціною 4,72300351031154грн, за 1 кВт/год .

Чернігівський апеляційний суд на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 470 від 08.12.2022 21527,45 грн.

5. Акт № 3133487/134830/1 від 19.12.2022 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії про передачу ТОВ «Енера Чернігів» та прийняття Чернігівським апеляційним судом за грудень 2022 року в об`ємі 6206кВт/год на загальну суму 29310,96 грн з ПДВ, за ціною 4,723003544956494 грн, за 1 кВт/год.

Чернігівський апеляційний суд на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням №510 від 20.12.2022 29310,96 грн.

6. Акт № 3133487/168531/1 від 17.02.2023 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії про передачу ТОВ «Енера Чернігів» та прийняття Чернігівським апеляційним судом за січень 2023 року в об`єм 4365 кВт/год на загальну суму 20797,36 грн з ПДВ, за ціною 4,76457273768614 грн., за 1 кВт/год.

Чернігівський апеляційний суд на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 57 від 20.02.2023 20797,36 грн.

Як зазначає прокурор у позовній заяві в обґрунтування вимог про стягнення коштів, з огляду на те, що спірні Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, грошові кошти в сумі 18460,15 грн (різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за електроенергію, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угоди) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку нівелюється мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Як встановлено судом, Договір № 3105271ВЦ про закупівлю електричної енергії сторонами було укладено від 01.02.2022, відповідно до якого ціна електроенергії становила 4,02 грн за кВт/год з ПДВ.

07.09.2022 сторонами підписано Додаткову угоду № 1, в якій визначено ціну електроенергії 4,1876436 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ, з застереженням, що дана угода набуває чинності з 01.08.2022.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 29.09.2022 сторони обумовили ціну 1 кВт/год. на рівні 4,3785504 грн з ПДВ, з застереженням, що дана угода набуває чинності з 01.09.2022.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 13.10.2022 сторони обумовили ціну 1 кВт/год. на рівні 4,723003 грн з ПДВ, з застереженням, що дана угода набуває чинності з 01.10.2022.

Як зазначено у листі ТОВ Енера Чернігів № 03.1/2802 від 02.09.2022, що був адресований відповідачу 2 щодо пропозиції укласти додаткову угоду №1, підставою для укладення останньої слугувало збільшення ціни на електроенергію. Як доказ коливання ціни відповідач надав Експертний висновок Харківської промислової палати № 570-1/22 від 01.09.2022 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 1 декаду серпня (01.08.-10.08.) 2022 року та 3 декаду серпня (21.08.-31.08.)2022 року, відповідно до якого станом на 1 декаду серпня 2022 року ціна становила 2949,10 грн, станом на 3 декаду серпня 2022 року 3144,19 грн (без урахування ПДВ).

Згідно з аналізом середньозважених цін РДН та ВРД середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на дату укладання Договору (01.02.2022) становила 2796,89 грн/МВт*год (без ПДВ). Станом на 01.08.2022 (дату початку дії Додаткової угоди № 1) середньозважена ціна становила 2724,35 грн /МВт*год (без ПДВ).

Враховуючи аналіз вищевикладених даних вбачається, що на моменти укладення Договору та додаткової угоди № 1 ціна на електроенергію була нижчою, ніж передбачено умовами Договору.

Проте, в Додатковій угоді № 1 визначено ціну електроенергії 4,1876436 грн за 1 кВт/год, яка є вищою за ціну, встановлену Договором під час його укладання (4,02 грн за 1 кВт/год).

Виходячи з викладеного, відповідачем 1 не доведено належними та допустимими доказами значне коливання цін, що призвело до укладення Додаткової угоди №1 щодо підвищення ціни. Суд критично оцінює дані з Експерного висновку Харківської ТПП № 570-1/22 від 01.09.2022, оскільки останні не відображають значних коливань цін на момент укладення Додаткової угоди №1 та носять виключно фактографічно-інформаційний характер.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що лист та проект додаткової угоди № 1 не містять будь-якого детального обґрунтування підстав внесення змін, крім посилання на п. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України Про публічні закупівля та загального зазначення про коливання на ринку ціни Товару.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з доводами Прокурора, що підвищення ціни за Додатковою угодою № 1 від 07.09.2022 здійснено за відсутності законодавчо визначених підстав, внаслідок чого вказана Додаткова угода суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання такої Додаткової угоди № 1 від 07.09.2022 недійсною.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 07.09.2022 сторонами з 01.08.2022 збільшено ціну електричної енергії за 1кВт/год до 4,1876436 грн.

Разом з тим, за Договором відповідач 1 протягом періоду з 01 серпня по 09 вересня 2022 року щоденно постачав, а відповідач 2 приймав та споживав електричну енергію.

Тобто Додатковою угодою №1 сторони змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 01 серпня 2022 року.

Отже, товар, поставлений відповідачем до 09 вересня 2022 року, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Отже, укладення Додаткової угоди №1 з викладенням умови щодо початку дії додаткової угоди - з 01.08.2022 та підняття ціни предмету закупівлі після підписання Договору не може бути розцінено судом як добросовісною поведінкою сторони та поважною причиною, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, оскільки Відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку (тобто постійне коливання цін).

У подальшому Додатковими угодами №№ 2, 3 збільшено ціну за одиницю товару до 4,723003 грн за 1 кВт/год, тобто на 0,703003 грн в порівнянні з ціною у Договорі, а тому кожні наступні додаткові угоди мають фіксовані ціни за одиницю товару, і є похідними від попередніх додаткових угод та автоматично незаконними, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна по послідуючій буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівнянні із основним договором, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Стосовно вимоги прокурора про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 29.12.2022 суд зазначає таке.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 4 від 29.12.2022 сторони узгодили обсяги закупівлі електричної енергії на рівні 47694,5727 кВт/год. Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викладено в новій редакції, де ціна за одиницю електроенергії з урахуванням ПДВ становить 4,723000 грн кВт/год.

Як зазначає прокурор Додатковою угодою № 4 від 29.12.2022 від 01.02.2022 № 3105271 ВЦ, фактично закріплено ціну, яку збільшено за умовами додаткової угоди № 3 від 13.10.2022. При цьому будь-які підстави для вказаної ціни за постачання електроенергії за вказаною ціною відсутні, як відсутнє обґрунтоване і документально підтверджене коливання ціни. Будь-які листи ТОВ «Енера Чернігів» (експертні висновки, цінові довідки, тощо) з приводу збільшення ціни за електричну енергію до Чернігівського апеляційного суду, окрім самої додаткової угоди № 4 не надходили.

Суд критично відноситься до доводів прокурора щодо того, що під час укладання Додаткової угоди № 4 ТОВ «Енера Чернігів» не надано споживачу будь-якого документального підтвердження коливання ціни на електроенергію.

Так, зі змісту Додаткової угоди № 4 від 29.12.2022 вбачається, що її предметом було узгодження обсягів закупівлі, а не внесення змін до п. 5.1. Договору, який регулює ціну за 1 кВт/год електроенергії.

Законом України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п. 1 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі»).

Також суд не приймає доводи прокурора щодо того, що у Комерційній пропозиції сторони встановили ціну за одиницю електроенергії на рівні 4,723000 грн кВт/год, оскільки ціна предмету закупівлі, а саме ціна за 1 кВт/год електроенергії встановлюється безпосередньо у п. 5.1. Договору, а не в Комерційній пропозиції.

Отже, за висновком суду, доводи прокурора щодо визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 29.12.2022 не знайшли свого підтвердження, вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсною Додаткової угоди № 7 від 23.01.2023 суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, підставою укладення додаткової угоди №7 стала постанова НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК УКРЕНЕРГО.

В договорі про закупівлю електроенергії застосовуються регульовані державою тарифи на послуги з передачі.

Пунктом 1 вищевказаної постанови установлено приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія УКРЕНЕРГО тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств зеленої електрометалургії), зокрема, на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість).

Як на підставу визнання додаткової угоди №7 недійсною прокурор посилався лише на ту обставину, що при зміні тарифу та визначенні нової ціни в спірній угоді сторони враховували ціну електроенергії, яка була встановлена попередньою додатковою угодою.

Проте, прокурором не враховано, що відповідно до положень ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки, додаткова угода №1 є недійсною та не породжує жодних правових наслідків, то їх умови, зокрема, ціна не повинна враховуватися в наступних укладених між сторонами угодах.

Проте, у зв`язку зі зміною тарифів на передачу електричної енергії, згідно постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) сторони мали законне право внести зміни в договір на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та умов самого договору.

Отже, оскільки додаткові угоди №№ 1, 2, 3 визнані судом недійсними, то станом на момент укладання спірної додаткової угоди №7 діяла ціна електричної енергії з урахуванням послуги постачальника визначена Договором, а саме: 3,004360 грн без ПДВ за 1 кВт/год.

Після зміни тарифу та укладання додаткової угоди №7 постачальник мав право постачати електроенергію по ціні 4,061568грн за 1 кВт/год., а саме:

ціна електричної енергії 3,004360 грн без ПДВ за 1 кВт/год (яка встановлена Договором);

тариф на послугу з передачі 0,38028 грн без ПДВ за 1 кВт/год. згідно постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року, ПДВ 0,676928 грн.

В цій частині додаткова угода №7 до договору відповідає вимогам Закону, а щодо встановлення ціни на рівні 4,7645712 грн за 1 кВт/год. (різниця в ціні складає 0,7030032 грн) підлягає визнанню недійсною у зв`язку з порушенням порядку її визначення, з огляду на що позовна вимога про визнанню недійсною додаткову угоду № 7 від 23.01.2023 про внесення змін та доповнень до Договору № 3105271ВЦ від 01.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що додаткові угоди № 1, 2, 3 до Договору укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині задовольняється судом.

Позов в частині визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 29.12.2022 задоволенню не підлягає за недоведеністю та безпідставністю вимог.

Позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 23.01.2023 підлягають частковому задоволенню в частині зміни ціни електричної енергії з урахуванням послуги постачальника з 3,35 грн без ПДВ на 3,590196 грн без ПДВ та зміни ціни (тарифу) електричної енергії з 01 січня 2023 року з урахуванням вартості тарифу на передачу та ПДВ з 4,061568 грн за 1 кВт/год. на 4,7645712 грн за 1 кВт/год.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 18460,15 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції відповідач повинен був поставити позивачу 82000 кВт/год електричної енергії за ціною 4,02 грн за 1 кВт/год.

Як встановив суд, відповідач 1 у період з серпня-грудня 2022, січень 2023 року поставив відповідачу 2 електричну енергію у кількості 33569 кВт/год, за яку останній сплатив кошти у розмірі 153588,97 грн.

Виходячи з первісної ціни у Договорі, без врахування спірних додаткових угод №1, 2, 3, відповідач 2 повинен був сплатити за фактично поставлену електроенергію 117400,08 грн.

За поставлену у січні 2023 року електроенергію в об`ємі 4365 кВт відповідач 2 повинен був сплатити 17728,74 грн із розрахунку ціни 1кВт/год електроенергії 4,061568 грн кВт/год.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за електроенергію, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод №№ 1, 2, 3 та з урахуванням встановлених судом обставин дійсності додаткової угоди № 7, становить 18460,15 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 18460,15 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

При цьому доводи відповідача 1 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Стосовно посилання відповідача про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає наступне.

Окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду, адже за приписами ГПК України не є джерелом правозастосовчої практики.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

При аналізі доводів сторін суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що заперечення відповідача 1 не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищевикладеними висновками суду .

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Прокурором при зверненні до суду сплачено 18168,00 грн судового збору.

Позов Козелецькою окружною прокуратурою подано через підсистему "Електронний суд".

Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання прокурором позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 14534,40 грн (18168 грн х 0,8), який і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 10900,80 грн покладається на відповідачів в рівних частинах (по 5450,40 грн з кожного) пропорційно задоволеним позовним вимогам (одній майновій вимозі про стягнення коштів (2422,40 грн), трьом немайновим вимогам про визнання недійсними додаткових угод №№ 1, 2, 3 (7267,20 грн) та немайнової вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 7 (1211,20 грн)).

Судовий збір у сумі 3633,60 грн покладається на прокуратуру.

Крім того, суд зауважує, що у зв`язку зі сплатою прокурором при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 3633,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 07.09.2022, № 2 від 13.10.2022, № 3 від 13.10.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 3105271ВЦ від 01.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладені між Чернігівським апеляційним судом (код ЄДРПОУ 42262272) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846)

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.01.2023 про внесення змін та доповнень до Договору № 3105271ВЦ від 01.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Чернігівським апеляційним судом (код ЄДРПОУ 42262272) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846) в частині зміни ціни електричної енергії з урахуванням послуги постачальника з 3,35 грн без ПДВ на 3,590196 грн без ПДВ та зміни ціни (тарифу) електричної енергії з 01 січня 2023 року з урахуванням вартості тарифу на передачу та ПДВ з 4,061568 грн за 1 кВт/год. на 4,7645712 грн за 1 кВт/год.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) в дохід державного бюджету України безпідставно отримані кошти в сумі 18460,15 грн.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів, пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846 на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк: державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Чернігівська обласна прокуратура, код 02910114) судовий збір в сумі 5450,40 грн.

7. Стягнути з Чернігівського апеляційного суду, вул. Г.Полуботка, 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 42262272 на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк: державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Чернігівська обласна прокуратура, код 02910114) судовий збір в сумі 5450,40 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Кузьменко