Постанова

від 23.10.2024 по справі 907/306/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/306/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

Офісу ГП - Валевач М.М.

позивача - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - Москаленко М.Л., Сосула О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Карпати"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.)

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

до: 1. Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,

2. Малого приватного підприємства "Карпати"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Ужгородської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (надалі - ГУ Держгеокадастру) до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (надалі - Рада, Відповідач 1) та до Малого приватного підприємства "Карпати", м. Ужгород, (надалі - Підприємство "Карпати", Відповідач 2, Скаржник) про визнання незаконним та скасування рішення Ради №1317 від 14.12.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" (надалі - Рішення Ради); визнання недійсною Додаткової угоди від 21.01.2020 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996, укладеної між Радою та Підприємством "Карпати" (надалі - Додаткова угода); зобов`язання Підприємства "Карпати" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га у комунальну власність об`єднаної територіальної громади в особі Ради.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент пролонгації правочину у Підприємства "Карпати" було відсутнє право на тимчасове користування земельною ділянкою, оскільки представник підприємства заявив про припинення Договору №2 від 08.08.1996, подавши відповідну заяву до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області. Внаслідок розгляду цього клопотання правовідносини щодо тимчасового користування земельною ділянкою були припинені з 01.01.2004. На думку Прокурора, за таких умов спірна земельна ділянка могла бути надана в оренду виключно відповідно до вимог статей 124, 134 та 135 Земельного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 у справі № 907/306/23 відмовлено в задоволенні позову повністю.

2.2. Суд виходив з того, що розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації № 217 від 30.04.2003 було прийнято рішення припинити Підприємству "Карпати" дію договору з тимчасового користування спірною землею з 01.01.2004, тому до спірних правовідносин застосовуються положення статей 651 і 654 Цивільного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2004. Згідно з цими положеннями, для розірвання або зміни договору необхідна згода сторін, якщо інше не передбачено законом або самим договором. Ураховуючи відсутність доказів укладення додаткової угоди про розірвання договору чи оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку про чинність договірних правовідносин між сторонами та їх продовження на основі оскаржуваних правочинів. Твердження Прокурора про порушення статті 33 Закону України "Про оренду землі" суд відхилив як необґрунтовані, оскільки зміни до договору були внесені до закінчення строку його дії і не порушували процедуру поновлення оренди.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсною додаткову угоду, зобов`язано Підприємство "Карпати" повернути спірну земельну ділянку, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, виходив з помилковості застосування ним положень Цивільного кодексу України в редакції від 01.01.2004, оскільки з тимчасового користування спірною землею від 08.08.1996 на момент 01.01.2004 вже припинив свою дію. Встановивши, що договір на тимчасове користування землею був припинений з 01.01.2004 на підставі розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області №217 від 30.04.2003, суд дійшов висновку, що продовження дії цього договору суперечить статті 33 Закону України "Про оренду землі". Ураховуючи відсутність чинного договору на момент пролонгації, суд виснував, що надання земельної ділянки в оренду могло бути здійснено виключно в порядку, передбаченому статтями 124 та 134 Земельного кодексу України. Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, у зв`язку з чим відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування Рішення Ради.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Малого приватного підприємства "Карпати" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 907/306/23 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі Скаржник просить Суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 у справі №907/306/23 залишити без змін.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник вказує про:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 134, 135 Земельного Кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2021 у справі № 912/1592/20, від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17, від 12.06.2020 у справі № 480/303/19;

- незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України (в редакціях від 16.01.2003 та від 01.01.2004), зокрема статей 182, 202, 203, 207, 210, 214, а також норм Земельного кодексу України (в редакціях від 26.04.2003 та 01.01.2004), зокрема статей 92, 93, 141, 142, 193, 202, і положень Закону України "Про оренду землі" (в редакціях від 01.01.2003 та від 01.01.2004), зокрема статей 26, 28, 29;

- неврахування судом апеляційної інстанції обрання Позивачем неналежного способу захисту;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо порядку оформлення припинення орендних правовідносин щодо земельних ділянок внаслідок добровільної відмови однієї зі сторін від договору оренди земельної ділянки до набрання чинності та після набрання чинності Цивільного Кодексу України;

- порушення судами вимог процесуального законодавства з підстав неналежного дослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі неналежного та недопустимого доказу.

3.4. 15.10.2024 від ГУ Держгеокадастру надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказує про законність оскаржуваного рішення.

3.5. 22.10.2024 від Прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає про законність оскаржуваного рішення. Оскільки Прокурором надано відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, відзив долучається до матеріалів справи, однак залишається без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Рішенням 3-ї сесії 22-го скликання Оноківської сільської Ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 01.06.1995 вирішено надати Підприємству "Карпати" в довгострокове користування строком на 25 років на умовах оренди земельні угіддя площею 36,9 га в зоні відпочинку "Оріховецьке озеро", а саме:

- 1,1 га кам`янисті місця;

- 2,6 га чагарники; - 0,6 га дороги;

- 32,6 га водне дзеркало, для відновлення зони відпочинку і розведення риби.

Оренду землі передбачити окремим договором.

4.2. На підставі вищевказаного рішення між Оноківською сільською Радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області та Підприємством "Карпати" укладено Договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996 (надалі - Договір №2), за умовами якого Рада надала, а Підприємство "Карпати" прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 36,9 га згідно з планом землекористування, що додається (п. 1.1. Договору №2).

4.3. Відповідно до п. 1.2. Договору №2 земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування строком на 25 років для відновлення зони відпочинку і розведення риби.

4.4. Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області №217 від 30.04.2003 "Про надання земельних ділянок в оренду" вирішено, зокрема:

- припинити з 01.01.2004 дію Договору №2 від 08.08.1996;

- Підприємству "Карпати" оформити договір оренди земельної ділянки;

- надати Підприємству "Карпати" в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004, земельну ділянку площею 36,9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби.

4.5. У матеріалах справи наявна копія листа Ужгородсього районного відділу земельних ресурсів №1198/01.01 від 02.07.2004, зі змісту якого вбачається, що станом на 01.07.2004 відповідно до даних звіту форми 6-ЗЕМ за Підприємством "Карпати" на території Ради рахується 36,9 га земель рекреаційного призначення.

Крім того зазначено, що розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області №217 від 30.04.2003 "Про надання земельних ділянок в оренду", розглянувши заяву Підприємства "Карпати", з 01.01.2004 припинено дію договору тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08.08.1996 №2, дана земельна ділянка передана Підприємству "Карпати" в оренду терміном на 50 років. Договір оренди на землю знаходиться на стадії виготовлення.

4.6. Листом від №49 від 2007 року Рада інформувала Підприємство "Карпати" про необхідність прискорення процедури виготовлення проекту відводу на дану земельну ділянку та укладення з РДА відповідного договору оренди.

4.7. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 у справі №2а-3043/09/0770 визнано протиправними дії Управління держкомзему в Ужгородському районі Закарпатської області щодо віднесення земельної ділянки площею 36,9 га в с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області до земель рекреаційного призначення.

4.8. 08.04.2015 Управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2124884802:04:004:0006, площею 36,9002 га, з цільовим призначенням 06.03 для інших оздоровчих цілей, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оріховиця, урочище Оріховецьке озеро, свідченням чого є наявний у матеріалах справи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2101338252016 від 22.04.2016.

4.9. Рішенням Ради №1185 від 12.08.2019 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" Підприємству "Карпати":

- надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, що знаходяться в оренді останнього, площею 36,9002 га за адресою: с. Оріховиця, урочище Оріховецьке озеро (кадастровий номер: 2124884802:04:004:0006) з метою виправлення відомостей Державного земельного кадастру щодо конфігурації земельної ділянки без зміни площі, цільового призначення та виду використання земельної ділянки, складу угідь (пункт 1 рішення);

- рекомендовано Підприємству "Карпати" звернутися до землевпорядних організацій для розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності та погодити згідно норм чинного законодавства України (пункт 2 рішення).

4.10. Рішенням Ради №1317 від 14.12.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель":

-·затверджено Підприємству "Карпати" технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, що знаходяться в оренді останнього, площею 36,9002 га за адресою: с. Оріховиця, урочище Оріховецьке озеро (кадастровий номер: 2124884802:04:004:0006) з метою виправлення відомостей Державного земельного кадастру щодо конфігурації земельної ділянки без зміни площі, цільового призначення та виду використання земельної ділянки, складу угідь (пункт 1 рішення);

-·продовжено дію Договору №2 пл. 36,9002 га (кадастровий номер: 2124884802:04:004:0006), с. Оноківці, ур. Оріховське озеро, укладеного між Оноківською сільською радою та МПП "Карпати", терміном на 49 років (пункт 2 рішення);

-·зобов`язано Підприємство "Карпати" укласти з Радою додаткову угоду про продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (пункт 3 рішення);

-·Підприємству "Карпати" провести реєстрацію земельної ділянки згідно з чинним законодавстом.

4.11. На підставі вищевказаного Рішення Ради між Радою та Підприємством "Карпати" укладено Додаткову угоду, згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.2. Основного договору шляхом його викладення в наступній редакції, а саме:

" 1.2. У відповідності до пункту 2 рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ХХХХІІІ сесії VII скликання ІІ засідання №1317 від 14.12.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земел`ь, земельна ділянка надається на умовах тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди) строком на 49 років (продовження строку дії Основного договору).

2. Доповнити Основний договір пунктом 1.3. в наступній редакції: " 1.3 Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 36,9002 га за адресою: с. Оноківці, урочище Оріховське озеро, кадастровий номер: 2124884802:04:004:0006"".

4.12. Рішенням Ради №230-IV-VIII від 03.03.2021 "Про скасування та внесення змін до рішень сільської ради щодо Підприємства "Карпати" вирішено внести наступні зміни до рішення №1317 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ХХХХІІІ сесії VII скликання ІІ засідання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 14.12.2019", а саме, - вважати таким, що втратив чинність пункт ІІ цього рішення (пункт 1.1. рішення №230); - вважати таким, що втратив чинність пункт ІІІ цього рішення (пункт 1.2. рішення №230); - вважати таким, що втратив чинність пункт ІV цього рішення (пункт 1.3. рішення №230).

4.13. Рішенням Ради №587-VIII-VIII від 05.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2124884802:04:004:0006" на 3 частини після закінчення терміну дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.08.1996, укладеного між Радою та Підприємством "Карпати"" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Ради площею 36,9002 га, кадастровий номер 2124884802:04:004:0006, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оріховиця, урочище Оріховецьке озеро без зміни її цільового призначення на 3 (три) частини площею 35,3169 га, 1,4343 га та 0,1490 га, після закінчення строку дії Договору №2, а саме, після 08.08.2021 (пункт 1 рішення).

4.14. Рішенням Ради №684-ІХ-VIII від 16.09.2021 "Про звернення до Підприємства "Карпати" щодо звільнення земельних ділянок, надання пропозицій для подальшого їх використання" вирішено звернутись до Підприємства "Карпати" щодо наступного: - у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено Договір №2, не пізніше тридцяти днів з моменту направлення повідомлення про прийняття рішення звільнити земельні ділянки за кадастровими номерами 2124884800:10:020:0239, 2124884800:10:020:0240, 2124884800:10:020:0241, які виникли в результаті поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2124884802:04:004:0006, привівши їх у стан, придатний для подальшого використання (підп. 1.1. п. 1 рішення); - з метою визначення порядку передачі землі в користування для обслуговування майна, надати Раді протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення письмові звернення та копії правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, що належить Підприємству "Карпати" та знаходиться на земельних ділянках за кадастровими номерами 2124884800:10:020:0239, 2124884800:10:020:0240, 2124884800:10:020:0241, які виникли в результаті поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2124884802:04:004:0006 (підп. 1.2. пункту 1 рішення).

4.15. Не погоджуючись із рішеннями Ради №230-IV-VIII від 03.03.2021, №587-VIII-VIII від 05.08.2021 та №684-ІХ-VIII від 16.09.2021 Підприємство "Карпати" оскаржило їх в судовому порядку.

4.16. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2022 у справі №907/853/21, яке набрало законної сили 21.11.2022 визнано незаконним та скасовано рішення четвертої сесії восьмого скликання (другого засідання) Ради від 03.03.2021 за №230-IV-VIII "Про скасування та внесення змін до рішень сільської ради щодо Підприємства "Карпати""; визнано незаконним та скасовано рішення восьмої сесії восьмого скликання (перше засідання) від 05.08.2021 №587-VIII-VIII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу орендованої позивачем земельної ділянки за кадастровим номером 2124884802:04:004:0006" на три частини після закінчення терміну дії Договору №2; визнано незаконним та скасовано рішення дев`ятої сесії восьмого скликання (перше засідання) Ради від 16.09.2021 №684-ІХ-VIII "Про звернення до Підприємства "Карпати" щодо звільнення земельних ділянок, надання пропозицій для подальшого їх використання; зобов`язано Раду відновити права Підприємства "Карпати", привівши земельну ділянку кадастровий номер 2124884802:04:004:0006 у технічний стан, який існував станом до 05.08.2021, а саме об`єднати три земельні ділянки з кадастровими номерами 2124884800:10:020:0239, 2124884800:10:020:0240, 2124884800:10:020:0241 в одну, усунувши в такий спосіб перешкоди орендареві належно виконувати свої обов`язки по договору.

4.17. Вищенаведені обставини, а саме продовження Радою дії Договору оренди №2 та бездіяльність Держгеокадастру, стали підставою для звернення Прокурором з позовом до Відповідачів про визнання незаконним та скасування Рішення Ради, визнання недійсною Додаткової угоди та зобов`язання Підприємства "Карпати" повернути земельну ділянкую. За позицією Прокурора, на момент пролонгації правочину у Підприємства "Карпати" було відсутнє чинне право на тимчасове користування земельною ділянкою, оскільки представник підприємства заявив про припинення Договору №2, подавши відповідну заяву до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області. За результатами розгляду цього клопотання правовідносини щодо тимчасового користування земельною ділянкою були припинені з 01.01.2004. На думку Прокурора, за таких умов спірна земельна ділянка могла бути надана в оренду виключно відповідно до вимог статей 124, 134 та 135 Земельного кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом позову є визнання незаконним та скасування Рішення Ради, визнання недійсною Додаткової угоди, а також зобов`язання Підприємства "Карпати" повернути земельну ділянку у зв`язку з відсутністю у нього права на тимчасове користування цією ділянкою на момент пролонгації правочину, оскільки таке право було припинено через подання підприємством заяви про припинення Договору №2 до Ужгородської районної державної адміністрації.

5.4. Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи правові підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення його як позивача у справі, встановили, що Прокурор належним чином визначив суб`єкта, уповноваженого на відповідне звернення. На підставі цього судами було розглянуто позовні вимоги по суті, хоча суди дійшли протилежних висновків щодо необхідності правової кваліфікації спору в частині вимог про визнання недійсною Додаткової угоди та зобов`язання Підприємства "Карпати" повернути земельну ділянку.

5.5. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 та від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

У такий спосіб, Верховним Судом запроваджено певний алгоритм, який полягає в тому, що хоча кожна з наведених складових (а) відсутність у позивача права або законного інтересу; б) відсутність їх порушення; в) відсутність їх порушення саме відповідачем; г) обрання неналежного та/або неефективного способу захисту позивачем) і є самостійною підставою для відмови в позові, однак їх застосування судом можливо виключно за наявності позитивної відповіді на попереднє питання.

5.6. Питання повноважень прокурора щодо звернення до суду з позовом в інтересах Держгеокадастру неодноразово було предметом судового розгляду Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду. У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду визначила особливості реалізації прокурором права на звернення до суду в інтересах Держгеокадастру, враховуючи його правовий статус у відповідних правовідносинах та можливості органу виступати позивачем у справі. Таким чином, зазначена правова позиція є визначальною для оцінки належності дій прокурора під час звернення до суду в інтересах Держгеокадастру та потребує обов`язкового врахування під час розгляду відповідних справ.

Оскільки питання визначення Прокурором належного позивача у справі згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.06.2024 справі № 925/1133/18, є ключовим для забезпечення законності та ефективності судового розгляду, Суд вважає за необхідне здійснити розгляд доводів касаційної скарги з урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду.

5.7. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.8. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

5.9. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

5.10. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

5.11. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

5.12. Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

5.13. Згідно з частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

5.14. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому разі набуває статусу позивача.

5.15. Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 справі № 925/1133/18 виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

Узагальнюючи наведені висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

5.17. У цій справі Прокурором подано позов в особі ГУ Держгеокадастру, як суб`єкту реалізації державного контролю за використанням та охороною земель у процесі укладення цивільно-правових угод.

5.18. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 справі № 925/1133/18, зауважила, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятися залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Одночасно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зроблено такі висновки:

"121. Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

123. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 Цивільного кодексуУкраїни).

124. При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України.

125. Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

129. Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

130. Абзацом п`ятим статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

131. Відповідно до абзаців першого - третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

132. Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

133. Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 № 15 (якщо не уточнено зворотне, тут і далі у редакції, чинній на час подання прокурором позову Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

134. Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

135. Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

136. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокадастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

137. Водночас статтею 152 Земельного кодексу України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

138. Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився)."

5.19. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зробила висновки щодо повноважень Держгеокадастру на звернення до суду з відповідними позовами.

5.20. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

5.21. Суди при розгляді справи виходили з того, що ГУ Держгеокадастру у спірних правовідносинах виконує функції державного контролю, а отже, наділено правом на звернення до суду з відповідним предметом позову.

5.22. Водночас Суд звертає увагу на те, що позов у цій справі подано Прокурором 17.04.2023. При цьому на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022 внесено зміни до положень статей 6 та 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Зокрема, до компетенції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, віднесено забезпечення дотримання порядку визначення та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також подання позовів до суду з метою визнання недійсними угод, укладених із порушенням законодавчих вимог щодо купівлі-продажу, ренти, дарування, застави та обміну земельних ділянок державної та комунальної власності.

Крім того, державним інспекторам у сфері контролю за використанням та охороною земель надано право звертатися до суду з позовами про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також вимагати повернення самовільно зайнятих або тимчасово використаних земельних ділянок, строк користування якими завершився.

Відповідні зміни внесені також до Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

5.23. Правова позиція щодо предмету позову, з якими Держгеокадастр наділений повноваженнями щодо звернення до суду, викладена Верховним Судом у постанові від 25.09.2024 у справі № 922/3244/23. У зазначеній постанові Верховний Суд акцентував увагу на повноваження Держгеокадастру як суб`єкта владних повноважень щодо обсягу позовних вимог, з якими може звертатися відповідний орган до господарського суду після внесення змін до положень Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

5.24. З огляду на це Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги Підприємства "Карпати" та врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 922/3244/23 вже після подання касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.25. Відтак, за змістом нормативно-правових актів, які регламентують повноваження Держгеокадастру, відповідний орган не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання незаконним і скасування Рішення Ради та визнання недійсною, укладеної на його підставі Додаткової угоди до договору на право тимчасового користування землею.

5.26. Отже, у цій справі ГУ Держгеокадастру у спірних правовідносинах, хоча і виконує функції державного контролю, проте відповідно до наведених вище положень законодавства не наділено повноваженнями звертатися до суду з обраним Прокурором предметом позову.

У такий спосіб, суди попередніх інстанцій, встановивши, що Прокурор дотримався порядку повідомлення компетентного органу про виявлені порушення з метою забезпечення його права на відповідне реагування, повинні були дослідити компетенцію ГУ Держгеокадастру на звернення до господарського суду з обраним Прокурором предметом позову. При цьому, встановивши відсутність повноважень у ГУ Держгеокадастру на звернення з відповідним предметом позову суди повинні були відмовити в його задоволенні, оскільки у спірних правовідносинах відсутнє порушене право або законний інтерес саме цього позивача.

У свою чергу, пред`явлення позову особою, якій не належить право вимоги є підставою для відмови у позові. Аналогічний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.

6.Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно з частиною 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. З урахуванням викладеного вище, а також ураховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте помилково виходив з інших мотивів, у зв`язку з чим оскаржуване рішення необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати.

6.4. За змістом приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за Скаржником.

6.5. Поряд з цим Суд зазначає, що дана постанова прийнята колегією суддів 23.10.2024 зі складанням і підписанням вступної та резолютивної частини. Повний текст виготовлено у строк, передбачений статтею 233 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відрядженні з 31.10.2024 до 15.11.2024 повний текст постанови підписується після його повернення з відрядження.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Карпати" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 907/306/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 у справі № 907/306/23 залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко