Рішення

від 05.11.2024 по справі 348/239/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/239/24

Номер провадження 2/348/361/24

05 листопада 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3

за участю представника відповідача ОСОБА_4

за участю представника третьої особи ОСОБА_5

за участю третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 14.11.1979 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб. За час спільного сумісного проживання вони побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0.1294 га. Право власності на вищезазначене майно зареєстроване за ОСОБА_1 про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.07.2018 року та витяг з Державного реєстру речових прав від 17.11.2023 року на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 2624085001:02:007:0111. За життя дітей у них не народилося, інших близьких родичів немає. На початку 2018 році ОСОБА_6 поїхала за кордон на заробітки у Чеську Республіку, чоловік залишився вдома на господарстві. Фактично кожного дня вони по телефону спілкувалися, однак декілька днів підряд ОСОБА_6 не могла додзвонитися до свого чоловіка ОСОБА_1 , а тому змушена була звернутися до сусідки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб остання глянула, чи нічого не трапилося з чоловіком. Як виявилося, чоловік прихворів, і ОСОБА_3 запропонувала доглядати за ним, поки ОСОБА_6 буде за кордоном, остання не заперечувала. Від того часу відповідач почала втиратися до них в довіру, а саме, господарювати в їхньому будинку, посадила картоплю на їхньому городі, тощо. Коли ОСОБА_6 повернулася, відповідач продовжувала їх з чоловіком навідувати та нав`язувати їм думку, що у них нікого немає та на старість нікому буде за нами доглядати і що вона, ніби-то, не проти. Тоді, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вирішили залишити на ОСОБА_3 заповіт з умовою, що вона буде доглядати за ними, коли буде така потреба, та візьме на себе всі зобов`язання щодо їхніх похорон. 11.06.2018 ОСОБА_1 склав заповіт на ОСОБА_3 на все майно, з чого б воно не складалося і де б не було на день смерті, який був засвідчений приватним нотаріусом Шушкевич С.М.. Після чого зареєстрував ОСОБА_3 в їхньому з дружиною будинку. Згодом відповідач переконала їх у тому, щоб знести на їхньому подвір`ї стодолу та побудувати на цьому місці невеличку літню кухню та почала жваво господарювати на їхній земельній ділянці і вже протягом 2-3 місяців замість маленької літньої кухні на місці, де була стодола, побудувала велику двоповерхову будівлю з гаражем. На їх зауваження ОСОБА_3 ніяк не реагувала, а навпаки поводилися таким чином, ніби вона вже тут господиня, почала розповсюджувати чутки по селу, що все їхнє майно тепер її, та нецензурно виражатися в їх бік. Чоловік та син відповідача почали часто до них навідуватись в будь-який час та погрожувати їм. Тому, всі ці обставини змусили їх скасувати заповіт від 11 червня 2018 року. Після цього вони неодноразово зверталися до ОСОБА_3 , щоб вона демонтувала самовільно збудований житловий будинок на їхній земельній ділянці, однак такі звернення залишилися без належного на те реагування. Відповідачка побудувала без відповідних дозволів та погоджень із державними органами житловий будинок, розміщений на належній їм земельній ділянці та відмовляється демонтувати його, в зв`язку із чим вони вимушені були звернутися за захистом своїх прав до суду.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає її безпідставною з огляду на наступне. З 2018 року до 28.02.2022 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і таким чином була належним користувачем землі, яка рахувалася за домоволодінням, що знаходиться за вищезазначеною адресою. У відповіді Пасічнянської сільської ради № 346/02-25/14 від 09.08.2023 на адвокатський запит вказано, що відповідно до погосподарського обліку за домоволодінням позивача, де й була зареєстрована відповідачка, обліковано 0,22 га землі, в т. ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,14 га. Тому, ОСОБА_3 , будучи належним землекористувачем, за згодою із іншими землекористувачами (відповідачем та третьою особою) побудувала об`єкт нерухомого майна, що відповідає нормам чинного законодавства. У цій справі підлягає застосуванню доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «nonconcedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. Таким чином, очевидно, що дії позивача, який раніше у 2018 році 1) надав згоду на здійснення будівництва об`єкта нерухомого майна, про що вказав і у своїй позовній заяві, 2) склав заповіт, яким заповів усе своє майно відповідачу, 3) і зареєстрував місце проживання відповідача у своєму домоволодінні, а згодом пред`являє позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним, оскільки позивач своїми заявами і поведінкою, на яку розумно покладався відповідач, дозволив збудувати об`єкт нерухомого майна і не заперечував проти цього допоки між ними ним та відповідачем не стався конфлікт. Наголошуємо на те, що у 2018 році (коли зводився спірний об`єкт нерухомого майна) власником землі, на якій відповідачем було збудовано оспорюваний об`єкт нерухомого майна, була Пасічнянська сільська рада. У той же час, позивач, як і відповідач, в однаковій мірі були користувачами цієї землі, оскільки остання була закріплена за домоволодінням позивача, де відповідач також була зареєстрована. Крім того, у своїй позовній заяві позивач зазначив, що надав згоду на будівництво оспорюваного об`єкта. А отже, право звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні було лише у Пасічнянської сільської ради. Позивач же набув право власності на землю, на якій розташований оспорюваний об`єкт нерухомого майна, лише у 2023 році, а саме на підставі Рішення Пасічнянської сільської ради №1528-36/2023 від 07.11.2023 року. Прийнявши таке рішення, Пасічнянська сільська рада фактично порушила саме права відповідача, як належного землекористувача, який мав право споруджувати та спорудив об`єкт нерухомого майна, чим неправомірно обмежила його право на збудований об`єкт нерухомого майна та право на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність. В доданому позивачем витягу з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, а саме кадастровому плані земельної ділянки, навіть не відображено спірний об`єкт нерухомого майна відповідача. Тому вважає, що позивач всупереч вимог законодавства отримав у власність земельну ділянку і просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, пояснивши, що навесні 2018 року його жінка ОСОБА_6 поїхала на заробітки в Чехію. З ОСОБА_3 домовилися, що вона посадить нам картоплю, за що жінка після повернення їй заплатила. Відповідач увійшла до них в довіру і вони домовилися, що вона їх буде доглядати, однак умовою ОСОБА_3 було складення заповіту на її користь. Спочатку він склав заповіт, потім прописав її, а згодом вона захотіла, щоб вони все одразу на неї переписали, вони з жінкою відмовили. Відповідач попросила побудувати на їх земельній ділянці літню кухню, після початку будівництва вона сказала, що всі дозвільні документи в неї є, однак, як потім з`ясувалося, що ніяких документів в неї немає і він ніякого дозволу на будівництво не давав. Потів він скасував заповіт і відповідач почала скандалити, через деякий час він звернувся до суду, щоб зняти її з реєстрації. Чоловік відповідача спочатку вимагав, щоб вони на їх сина переписали те, що побудували, а коли він відмовив, почав погрожувати, у зв`язку із чим він викликав поліцію. Будівництво почалося у 2018 році і тривало 2 роки. Під час будівництва він ні в які органи не звертався щодо незаконної будівлі. Один день він відпрацьовував на будівництві, оскільки позичав у відповідача 500 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та просила їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні зазначеному в позовній заяві. Додала, що кадастровому плані самочинні будівництва не зазначаються.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що з 2015 року у неї з позивачем та його дружиною були дружні стосунки, вони попросили, щоб вона їх доглядала і вона зі своїм чоловіком їм допомагала. Потім ОСОБА_6 поїхала на заробітки за кордон, подзвонила, попросила за неї погасити кредит, що відповідач і зробила. Після повернення ОСОБА_6 гроші їй повернула. Потім позивач її прописав в своєму будинку, зробив на неї заповіт і запропонував замість старого сараю побудувати літнянку. Вона довго вагалася, а потім погодилася і вони з чоловіком почали будівництво. В цей час вони з Псаруками жили як діти з батьками. Позивач часто пив, ганяв дружину, і інколи вона залишалася у них ночувати. Вона за свої кошти зробила їх технічний паспорт, світло провела, меблі купувала. На місці будівництва був старий сарай, який Псарук сам розбив. Будівництво робили спільно, позивач розтвор носив, блоки носив, а його жінка у себе вдома готувала їжу майстрам, які будували. Будували 2 роки: з осені 201 року по осінь 2020 року. В 2022 році їй прийшов лист, щоб вона виписалася та знесла будівництво, вона самостійно вписалася у 2022 році. З ними вона ніколи разом не жила, тільки інколи ночувала. З чого змінилися між ними відносини вона не знає, бо ніяких конфліктів між ними не було. Дозвіл на будівництво вона не брала. Вважає, що двоповерхова будівля побудована законно і демонтувати її відмовляється.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, пояснивши, що взагалі немає доказів, що цей об`єкт є в наявності, оскільки він не зазначений в кадастровому плані та в технічному паспорт. Якщо є цей об`єкт, то він побудований з дозволу позивача. В цьому випадку поведінка позивача є недобросовісною, оскільки спочатку надав дозвіл на будівництво, а потім передумав. Окрім того, на даний час цей об`єкт є частково знищеним.

Представник третьої особи Пасічнянської сільської ради в судовому засіданні пояснив, що він не заперечує проти задоволення позову, підтвердив, що позивач звертався у сільську раду зі скаргами на самочинне будівництво ОСОБА_7 двоповерхового будинку на його земельній ділянці, виїжджала комісія для фіксування цього факту. Відповідач до сільської ради з будь-якими скаргами не зверталася.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та надала пояснення, аналогічні поясненням позивача, який є її чоловіком, та доповнила, що ОСОБА_3 жодного дня з ними не проживала і вони їй не надавали дозволу на будівництво.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований виконкомом Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області України 14.11.1979 (а.с. 11).

Відповідно до заповіту від 11.06.2018 ОСОБА_1 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, що все його майно, з чого б воно не складалося і де б воно не було на день його смерті, заповів ОСОБА_3 (а.с. 12).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 66794220 від 11.10.2021, заповіт від 11.06.2018 було скасовано ОСОБА_1 (а.с. 13).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано 11.07.2018. Складові частини об`єкту нерухомого майна: житлового будинок "А"; сарай "Б"; сарай "В"; сарай "Г"; вбиральня "Д"; колонка питна (а.с.18).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 11.06.2018 ОКП Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, житловий будинок АДРЕСА_1 , складається із житлового будинку, зазначеного під літерою "А"; сарай, зазначений під літерою "Б"; сарай зазначений під літерою "В"; сарай зазначений під літерою "Г"; вбиральня зазначена під літерою "Д"; колонка питна, позначена за №1 (а.с. 20-22).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2624085001:02:007:0111 площею 0,1294 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), станом на 17.10.2023 інформація про зареєстроване право відсутня (а.с. 16-17, 27). 23.11.2023 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.12 зв).

24.02.2023 комісією у складі працівників Пасічнянської сільської ради розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо незаконного будівництва біля його житлового будинку літньої кухні ОСОБА_3 , з результатами якого комісія вирішила: рекомендувати ОСОБА_3 дійти згоди з ОСОБА_1 щодо розташування (будівництва) літньої кухні на території його будинковолодіння, у разі недосягнення згоди, звернутися до Надвірнянського районного суду (а.с.19).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2022 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з добровільним зняттям відповідача ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання в домоволодінні позивача (а.с.14-15).

04.08.2023 ОСОБА_1 направляв лист-вимогу ОСОБА_3 щодо демонтажу незаконно збудованої літньої кухні на його земельній ділянці, на що отримав відповідь від ОСОБА_3 від 28.08.2023, що вона розгляне вказаний лист після того, як ОСОБА_1 надасть їй документальне підтвердження, що дійсно земельна ділянка знаходиться у його власності (а.с. 26).

Як вбачається з відповіді Пасічнянської сільської ради на запит адвоката Брайляк Е., відповідно до погосподарського обліку за домоволодінням ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , обліковано 0,22 га землі, в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,14 га. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не виділялася (а.с.25 зв.).

Рішенням № 1528-36/2023 від 07.11.2023 тридцять шостої сесії восьмого скликання Пасічнянської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 площею 0,1294 га, в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1294 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2624085001:02:007:0111 за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту (а.с.28).

Рішенням № 2 від 19.08.2000 сільської ради народних депутатів ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5286 га (а.с.77).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що вона проживає в с. Пасічна, від сторін живе далеченько, знає що ОСОБА_10 з Псаруками дружили з 2015 року, разом обробляли землю, разом будували. Один раз бачила, як складали блоки: ОСОБА_10 , її чоловік та ОСОБА_11 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є свекрухою відповідача. Оксана з Псаруками дружили з 2015 року, вони її попросили, щоб вона їх доглядала до смерті, до 2023 року ніяких спорів щодо будівництва не було, а потім ні з того ні з сього сказали все забрати. Від сина з Оксаною чула, що Псарук склав на неї заповіт. Позивач ніколи їй на Оксану не жалівся, вона інколи в них ночувала, але не проживала, ОСОБА_10 їм допомагала. Те, що Псаруки разом із Оксаною будували літню кухню, бачила особисто.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Так житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частини перша, друга та третя статті 376 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що побудоване ОСОБА_3 нерухоме майно, двоповерхова будівля, є самочинним будівництвом: побудовано на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Суд не приймає до уваги твердження сторони відповідача про те, що на момент будівництва земельна ділянка позивачу не належала, що спростовується довідкою Пасічнянської сільської ради № 346/02-25/14 від 09.08.2023 та Рішенням № 2 від 19.08.2000 сільської ради народних депутатів с.Пасічна.

Нормами ст. 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача щодо недобросовісної поведінки позивача з приводу надання ним згоди на будівництво та подальшого заперечення проти будівництва і застосування наслідків цього (доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки)), оскільки, відповідно до позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у справі № 126/2200/20 від 14.12.2022, в якій зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

В даному випадку суду не надано беззаперечних та переконливих доказів того, що позивач надавав згоду відповідачеві для будівництва нерухомого майна на належній йому земельній ділянці. При цьому у суду не викликають сумніву пояснення позивача та третьої особи ОСОБА_6 щодо введення їх в оману відповідачем, яка неодноразово наголошувала їм, що має всі дозвільні документи на будівництво, які в силу свого похилого віку та довірливих відносин із ОСОБА_3 , вірили їй.

В постанові ВП ВС від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 зазначено, що належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача).

Враховуючи, що самочинне будівництво двоповерхового будинку, які здійснене ОСОБА_3 на земельній ділянці ОСОБА_1 , перешкоджає ОСОБА_1 вільно користуватися належною йому земельною ділянкою, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн - понесені витрати на судовий збір.

Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 12000 грн, суд зауважує наступне.

На підтвердженняпонесення витратна правничудопомогу позивачемнадано:ордер пронадання правничоїдопомоги від26.01.2024(а.с.8),договір №2807/23від 28.07.2023про наданняправничої допомоги(а.с.34-35),квитанцію від05.02.2024про сплатувитрат направничу допомогув сумі5000грн (а.с.49зв.), копію квитанції № 24 від 26.09.2024 про сплату гонорару за договором № 2807/23 від 28.07.2023 в сумі 7000 грн (а.с.110), акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 2807/23 від 28.07.2023, в якому зазначена вартість послуг в розмірі 12000 грн (а.с.111), уточнений розрахунок суми судових витрат (а.с.112).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вбачається з ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не оспорював розмір витрат на правову допомогу, у зв`язку із чим їх слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі в розмірі 12000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 321, 375, 376, 391 ЦК України, ст. 78, 91, 96, 152 ЗК України, керуючись ст. 4, 9, 10, 12, 13, 15, 76, 77-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

У ХВ А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,1294 га, кадастровий номер 2624085001:02:007:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку та очищення земельної ділянки від будівельних матеріалів.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області, понесені судові витрати, а саме: 1211,20 грн - судовий збір та 12000 грн - витрати на правничу допомогу, а всього 13211 (тринадцять тисяч двісті одинадцять) грн 20 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області 11.04.2002, зареєстрований за адресою: с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Представник позивача: ОСОБА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 953 від 11.09.2012, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001153 від 12.04.2017, адреса: вул. Шевченка, м. Надвірна Івано-Франківської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Пасічнянська сільська рада, код ЄДРПОУ 04354686, місцезнаходження юридичної особи: вул. Софії Галечко, 127 с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області 10.11.2001, зареєстрована за адресою: с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко

Повне судове рішення складено 15.11.2024.