Ухвала

від 14.11.2024 по справі 500/9628/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа №500/9628/21

адміністративне провадження № К/990/37500/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДЗАХІД» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №500/9628/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДЗАХІД» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙС ОПТ», товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРМАС», товариство з обмеженою відповідальністю «БІФ АГРО», товариство з обмеженою відповідальністю «АНКОРА ПЛЮС», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

Справа неодноразово розглядалася судами. За результатами останнього судового розгляду рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДЗАХІД» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.12.2021 №00055940703, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ та застосовано штрафну санкцію на загальну суму 2144655,70 грн, №00055950703, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на загальну суму 1532220,00 грн, №00055960703, яким збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ та застосовано штрафну санкцію на загальну суму 91490,30грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДЗАХІД» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №500/9628/21.

Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2024 касаційну скаргу залишено без руху; установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, надання оригіналу документа про сплату судового збору.

В межах встановленого строку скаржником надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, надано касаційну скаргу в новій редакції, платіжну інструкцію від 17.10.2024 №50, якою сплачено 45400,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про застосування судами попередніх інстанцій статей 36, 44, 198, 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №820/4816/16, від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18, від 08.12.2021 у справі №8110/3514/17, від 10.02.2022 у справі №280/1491/19, від 06.11.2018 у справі №826/19384/16, від 15.02.2022 у справі №826/13639/16, від 15.02.2023 у справі №420/2114/22, від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а, від 02.05.2023 у справі №120/6700/22, від 03.09.2019 у справі №810/3790/17, від 21.08.2024 у справі №824/995/19-а щодо податкового обліку та реальності господарських операцій, добросовісності платника та належної податкової поведінки, індивідуальної відповідальності.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України, зауважено про порушення процесуальних норм щодо збирання та подання доказів (стаття 79 КАС України), що суд встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, прийняв докази, попри те, що вони були подані з порушенням процесуальних строків, і включив їх до матеріалів справи.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Скаржником не конкретизовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права, не обґрунтовано, в чому висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржником не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2024 у справі №640/32102/21, від 04.04.2024 у справі №380/10315/22, від 28.03.2024 у справі №380/15682/21, від 06.12.2023 у справі №420/4125/20, від 23.08.2023 у справі №440/12447/21, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 02.03.2023 у справі №280/669/21, від 14.05.2019 у справі №825/3990/14, від 14.02.2020 у справі №826/1255/16, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 22.06.2022 у справі №120/3875/20-а, від 02.03.2023 у справі №640/20378/19. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами попередніх інстанцій такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до положень статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Проте скаржником не обґрунтовано недопустимість досліджених судами доказів.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДЗАХІД» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №500/9628/21 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко