Постанова

від 14.11.2024 по справі 560/3390/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 560/3390/23

адміністративне провадження № К/990/2857/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Костюченка Владислава Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (головуючий суддя Михайлов О. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (головуючий суддя Матохнюк Д. Б., судді: Біла Л. М., Гонтарук В. М.)

І. Суть спору

У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області (далі - ТУ ССО у Хмельницькій області), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а з 19 липня 2022 року по 12 грудня 2022 року в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць;

- зобов`язати ТУ ССО у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а з 19 липня 2022 року по 12 грудня 2022 року в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що йому, як співробітнику служби судової охорони, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн з 24 лютого 2024 року (у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану). Однак, усупереч вказаному, відповідач не нарахував і не виплатив позивачу таку додаткову винагороду, чим порушив приписи Постанови № 168.

ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

У період з 10 липня 2020 року по 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді контролера ІІ категорії 1 відділення (м. Шепетівка) 5 взводу охорони (м. Шепетівка) 1 підрозділу охорони (м. Хмельницький) ТУ ССО у Хмельницькій області.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно. Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2024 року.

Змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» установлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Наказом ТУ ССО у Хмельницькій області від 06 грудня 2022 року № 759 о/с звільнено зі служби співробітника Служби судової охорони сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 контролера ІІ категорії 1 відділення (м. Шепетівка) 5 взводу охорони (м. Шепетівка) 1 підрозділу охорони (м. Хмельницький) ТУ ССО у Хмельницькій області, за пунктом 1 частини першої та підпунктом 7 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (за власним бажанням), з 12 грудня 2022 року.

Під час проведення остаточного розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 дізнався, що йому не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Листом ТУ ССО у Хмельницькій області від 26 січня 2023 року № 53.06-118 ОСОБА_1 повідомлено про те, що у кошторисах Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних територіальних управлінь Служби видатки на виплату такої додаткової винагороди не передбачалися і не затверджувалися, у зв`язку з чим фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Повідомлено, що виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, буде здійснена після надходження додаткових асигнувань.

Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

10 березня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТУ ССО у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Цього ж дня, Хмельницький окружний адміністративний суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі № 560/3390/23 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року провадження у цій справі поновлено.

31 жовтня 2023 року до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, мотивована тим, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 жовтня 2023 року серії НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 є спадкоємицею померлого, яка прийняла спадщину. Посилаючись на приписи статтей 1216, 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), заявниця вважає, що вона має право на отримання в майбутньому (успадкування) виплат ОСОБА_1 (у цьому випадку - додаткової винагороди, установленої Постановою № 168), як такі, що віднесені до структури заробітної плати та не були виплачені позивачеві за життя. Просила зупинити провадження у цій справі до встановлення правонаступників ОСОБА_1 , а саме до 08 квітня 2024 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення розгляду справи відмовлено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТУ ССО у Хмельницькій області закрито.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що аналіз норм статтей 1216, 1227 ЦК України свідчать про те, що члени сім`ї померлої особи мають право лише на ті пенсійні виплати, право на які померлий набув до моменту своєї смерті, проте їх недоодержав. Тобто це лише ті конкретні суми виплат, які належали ОСОБА_1 за життя, що були нараховані чи на які він набув право до моменту смерті, і які залишились недоотриманими ним у зв`язку із смертю.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що сума додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, яка не була нарахована ОСОБА_1 , не може вважатися недоодержаною сумою грошового забезпечення та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, заява ОСОБА_2 про зупинення розгляду справи задоволенню не підлягає, а провадження у даній справі необхідно закрити.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

21 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Костюченка Владислава Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.

На обґрунтування вимог скаржник стверджує, що тлумачення правил пункту 4 частини першої статті 1219 та статті 1227 ЦК України (предметом яких є спадкування виплат) свідчить про те, що «право на виплати не успадковується» означає відсутність у спадкоємця вимагати їх призначення собі, як спадкоємцю особи, яка мала на них право, тоді як суми заборгованості з виплат - спадкуються у будь-якому випадку.

Також скаржник зазначає, що додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, є складовою заробітної плати, яку позивач мав би отримати за життя, проте не отримав через протиправну бездіяльність відповідача. При цьому, заявниця не ставить питання про продовження виплати такої винагороди.

Крім того, представник ОСОБА_2 посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (предмет спору - нарахування та виплата страхових платежів, що належали за життя спадкодавцеві), за якою, на думку скаржника, Суд виснував, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить про необхідність розмежовувати ситуації при застосуванні цих положень Кодексу, за якими члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, і випадки, за яких спадкоємець неправомірно не отримав виплати, що мали належати йому за життя.

Відзив від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частина перша статті 2 КАС України установлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, до встановлення правонаступника.

За приписами пункту 5 частини першої статті 238 КАС передбачено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Водночас, положення статтей 1218, 1219 ЦК України визначають, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Так, предметом позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, позивачу, який є співробітником Служби судової охорони, а також зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

Водночас, спірне питання, яке підлягає вирішенню у касаційному провадженні, стосується можливості процесуального правонаступництва у разі смерті позивача (особи, яка звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та зобов`язання останнього нарахувати та виплатити додаткову винагороду, визначену Постановою № 168, якщо така винагорода не була нарахована і виплачена позивачу до моменту звернення до суду з таким позовом).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Нормами КАС України визначено, що процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи, і такі права та (або) обов`язки допускають правонаступництво.

Зважаючи на приписи статей 1218, 1219, 1227 ЦК України убачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Водночас, не входять до складу спадщини права і обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу за життя взагалі не нараховувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168, а предметом спору у цій справі є зобов`язання здійснити нарахування та виплату такої додаткової винагороди.

При цьому, судове рішення по суті спору не було прийнято на момент смерті позивача. Тобто, фактично право на ці кошти померлий не набув, що виключає наявність конкретної суми, яка підлягає виплаті.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що право на спірну додаткову винагороду належить до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов (в даному випадку відповідно до Постанови № 168), то таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці (постанови від 27 вересня 2023 року у справі № 420/16546/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 420/18164/21 та від 10 липня 2024 року у справі № 420/10899/21).

Що стосується посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у цій справі та у справі № 560/3390/23 не є подібними. Так, у справі № 243/13575/19 Верховний Суд зазначив, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат, у зв`язку з чим, право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Тобто, у спірних правовідносинах у справі, на яку посилається скаржник, вже були нараховані та виплачувалися страхові виплати спадкодавцю, однак протиправно були зупинені.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сума додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, яка не була нарахована ОСОБА_1 , не може вважатися недоодержаною сумою грошового забезпечення та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Костюченка Владислава Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська