Рішення

від 13.11.2024 по справі 990/287/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа №990/287/24

адміністративне провадження № П/990/287/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Єресько Л.О.,

Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

Радишевської О.Р.,

за участі:

секретаря судового засідання Зайчишиної Т.В.,

представників позивача - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.,

представника відповідача - Таркаєвої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

05.09.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі -ВККС, Комісія, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо невиключення судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 зі списку осіб, яким рішенням ВККС № 99/зп-24 від 10.04.2024 було призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді;

- зобов`язати ВККС виключити суддю Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 зі списку осіб, яким рішенням ВККС № 99/зп-24 від 10.04.2024 було призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.

На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що 10.04.2024 відповідачем прийнято рішення №99/зп-24 про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед переліку осіб, щодо яких ВККС прийняла рішення про призначення оцінювання, зазначено суддю Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 . Не погодившись зі включенням до переліку осіб, що підлягають проходженню кваліфікаційного оцінювання на підставі Рішення №99/зп-24 від 10.04.2024, позивачем 01.08.2024 на адресу відповідача направлено вимогу про виключення його із зазначеного переліку, яка 15.08.2024 залишена відповідачем без задоволення. На переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо невиключення позивача зі списку осіб, щодо яких прийнято рішення про проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, є протиправною. Так, позивач звертає увагу на те, що згідно з рішенням ВККС № 99/зп-24 від 10.04.2024, кваліфікаційне оцінювання позивача призначено відповідачем на підставі пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено проведення кваліфікаційного оцінювання щодо усіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Водночас пунктом 14-2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено іншу підставу та особливості проведення кваліфікаційного оцінювання суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, що були переведені до інших судів відповідно до пункту 14-1 цього розділу. На думку позивача, з огляду на суб`єктний склад, на який поширює дію положення пункту 14-2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вказане положення є спеціальним, а отже, й підлягає застосуванню. Звертає увагу на те, що щодо позивача ВККС уже приймалося рішення про відповідність його займаній посаді в межах конкурсу на посаду судді Верховного Суду. Зокрема, рішенням №158/вс-17 від 03.07.2017 та рішенням №151/вс-19 від 01.02.2019 ВККС було прийнято рішення про визнання таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. Єдиним мотивом для прийняття слугувала оцінка у 0 балів за критеріями професійної етики та доброчесності, що була виставлена на підставі висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду. Обидва висновки Громадської ради доброчесності було скасовано в судовому порядку. Позивач уважає, що у зв`язку з ухваленням судом рішення про скасування висновку Громадської ради доброчесності, а також, зважаючи на відсутність інших обставин, які могли б свідчити про недотримання позивачем критеріїв компетентності, професійної етики та доброчесності, позивач є таким, що успішно пройшов оцінювання на відповідність займаній посаді до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України. З огляду на викладене, позивач наголошує, що він підпадає під виняток, що передбачений положеннями пункту 14-2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і має бути звільнений від проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Також позивач посилається на те, що відповідно до пункту 20-2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач вважається таким, що пройшов оцінювання та підтвердив відповідність займаній посаді, відповідно до пункту 20 цього розділу, що виключає можливість повторного призначення йому кваліфікаційного оцінювання з цієї підстави.

18.09.2024 ВККС подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Зауважує, що оскільки позивач був обраний суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосудді)» та переведений на посаду судді апеляційного суду, а також те, що процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді щодо останнього раніше не призначалася, у Комісії виникли правові підстави для призначення такого оцінювання. Зазначає, що участь позивача у конкурсах на зайняття вакантних посад суддів у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, оголошеними рішеннями Комісії від 07.11.2016 № 145/зп-16 та від 02.08.2018 № 185/зп-18, не є підставою для визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, згідно з пунктом 20-2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 47 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, що затверджене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 №143/зп-16, оскільки за результатами цих конкурсних процедур, рішеннями Комісії від 03.07.2017 № 158/вс-17 та від 01.02.2019 № 151/вс-19, ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, що, водночас, не свідчить про успішне проходження останнім процедури кваліфікаційного оцінювання. За доводами відповідача, скасування позивачем у судовому порядку висновків Громадської ради доброчесності не створює жодних правових наслідків як для позивача, так і для Комісії, оскільки висновок Громадської ради доброчесності є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді), щодо якого здійснюється оцінювання. Також відповідач зазначає про безпідставність доводів позивача про неправильно визначену підставу для призначення кваліфікаційного оцінювання, оскільки підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 є рішення Комісії від 10.04.2024 № 99/зп-24, що передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

26.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив, у якому позивач указує, що аргументи відповідача в частині неправильного визначення позивачем підстави для призначення кваліфікаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не оспорюється правомірність рішення ВККС № 99/зп-2024 як підстави для проведення кваліфікаційного оцінювання, а оскаржується бездіяльність відповідача в частині невиключення позивача із списку суддів, яким на підставі вказаного рішення було і призначено проведення кваліфікаційного оцінювання позивача щодо його відповідності займаній посаді судді. Зазначає, що бездіяльність відповідача в частині невиключення позивача із списку осіб, яким було призначено проходження кваліфікаційного іспиту на відповідність займаній ними посаді, є протиправною, позаяк відповідачем під час прийняття рішення № 99/зп-2024 від 10.04.2024 не було обрано належної правової підстави для проведення щодо нього кваліфікаційного оцінювання. Зауважує, що позивачем не здійснювалося ототожнення скасування в судовому порядку висновків Громадської ради доброчесності із скасуванням судом рішень Комісії, а вказувалося на те, що визнання протиправними висновків Громадської ради доброчесності, на підставі яких було встановлено його невідповідність як кандидата на посаду судді Верховного Суду, свідчить про проходження ним кваліфікаційного оцінювання та, як наслідок, відсутність підстав для призначення щодо позивача кваліфікаційного оцінювання на предмет відповідності займаній ним посаді судді. Підсумовує, що бездіяльність відповідача є необґрунтованою, а тому - протиправною, позаяк зважаючи на приписи пункту 20-2 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач підпадає під виняток зазначеної норми, адже, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/3836/19 від 18.02.2020, позивач є таким що у межах конкурсу на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду в межах своєї спеціалізації підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, що не було враховано відповідачем.

Процесуальні дії у справі

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н.М., Радишевської О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 09.10.2024 0 12 год 30.

09.10.2024 у судовому засіданні розгляд справи відкладено на 13.11.2024.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі. Наполягали на бездіяльності відповідача в частині невиключення позивача із списку осіб, яким було призначено проходження кваліфікаційного іспиту на відповідність займаній ним посаді.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Установлені судом фактичні обставини справи

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 12.06.1996 № 420/96 ОСОБА_1 призначено суддею Військового суду Дарницького гарнізону, постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07.06.2001 № 2520-ІІІ - на посаду судді Військового суду Дарницького гарнізону безстроково.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів Вищого адміністративного суду України» від 02.06.2005 № 2638-ІV ОСОБА_1 обраний суддею Вищого адміністративного суду України.

25.01.2024 Вища рада правосуддя рішенням «Про переведення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду» № 229/0/15-24 перевела суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.

10.04.2024 рішенням Комісії № 99/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1.

Згідно з додатком № 1 до рішення ВККС від 10.04.2024 № 99/зп-24 ОСОБА_1 включено до списку суддів місцевих та апеляційних судів, стосовно яких рішенням Комісії від 10.04.2024 призначено проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 199/зп-24 визначено графік складення іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Додатком 1 до рішення ВККС від 19.06.2024 № 199/зп-24 ОСОБА_1 включено до списку судів апеляційних судів (адміністративна спеціалізація), яким призначено іспит в межах кваліфікаційного оцінювання, зокрема, на відповідність займаній посаді на 09.07.2024.

Зверненням від 09.05.2024 до ВККС позивач просив переглянути стосовно нього рішення від 10.04.2024 № 99/зп-24 щодо необхідності призначення оцінювання.

Листом від 23.05.2024 на звернення від 09.05.2024 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для розгляду порушеного у зверненні питання.

24.07.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з листом, у якому зазначено про помилкове призначення і намагання провести щодо ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання.

На вказане звернення ВККС 30.07.2024 надано відповідь, у якій позивачу повідомлено, що рішення Комісії від 10.04.2024 № 99/зп-24 прийнято на виконання норм закону. Звернуто увагу на можливість оскарження вказаного рішення у порядку, визначеному законодавством.

01.08.2024 у доповнення до листа від 24.07.2024 позивач звернувся до Комісії з проханням виключити його зі списку суддів апеляційних судів (адміністративна спеціалізація), яким призначено іспит в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Листом від 15.08.2024 Комісія поінформувала позивача про відсутність правових підстав для виключення ОСОБА_1 зі списку суддів апеляційних судів (адміністративна спеціалізація), яким призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиключення позивача зі списку осіб, щодо яких прийнято рішення про проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права та акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З набранням чинності 30.09.2016 Законом України від 02.06.2016 № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання.

На підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до пункту 14-2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, переведені до інших судів відповідно до пункту 14-1 цього розділу (крім тих, які успішно пройшли оцінювання на відповідність займаній посаді до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України»), оцінюються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на відповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності у порядку, визначеному цим Законом, першочергово.

За правилами частин першої, другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Оцінка Верховного Суду

Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд установив таке.

Аналізуючи положення підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 указала, що Конституції України визначає декілька аспектів, що стосуються суддів, про яких у ньому йдеться.

По-перше, суддя вже перебуває на посаді після його призначення на п`ять років чи обрання безстроково.

По-друге, оцінювання на відповідність займаній посаді не залежить від волі судді, а є обов`язковою умовою для продовження ним професійної діяльності.

По-третє, у разі визнання його за результатами оцінювання таким, що відповідає займаній посаді, суддя залишається здійснювати правосуддя у тому ж суді, в штаті якого він перебував до проходження такого оцінювання.

По-четверте, відмова від оцінювання або виявлення за його результатами невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є самостійною підставою для звільнення судді з посади.

У означеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зазначені норми є обмеженими у часі, оскільки після одноразового проведення щодо таких суддів оцінювання вони не застосовуватимуться в майбутньому (включно з визначеною у них підставою).

Іншими словами, підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України вичерпає свою дію тоді, коли щодо умовно «останнього» судді, призначеного на посаду строком на п`ять років або обраного безстроково до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», буде прийнято рішення щодо відповідності/невідповідності його займаній посаді або цей суддя відмовиться від такого оцінювання.

З контексту наведеного випливає, що проведення іспиту є складовою кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, що запроваджено на виконання приписів пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Судом установлено, що позивач був обраний суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та переведений на посаду судді апеляційного суду.

Також установлено, що процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді щодо ОСОБА_1 раніше не призначалася.

З урахуванням нормативно-правового регулювання та обставин цієї справи, Комісія, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням від 10.04.2024 № 99/зп-24 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1

Позивач у цій справі не оскаржує рішення відповідача про призначення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, натомість висловлює незгоду з бездіяльністю відповідача щодо невиключення позивача зі списку осіб, яким призначено кваліфікаційне оцінювання, з підстав успішного проходження позивачем процедури кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсів на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду у 2016 та 2018 роках.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, Суд зазначає таке.

Пунктом 20-2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, зазначений в абзаці першому пункту 20 цього розділу, який після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» за результатами кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду в межах своєї спеціалізації підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, вважається таким, що пройшов оцінювання та підтвердив відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 цього розділу.

Судом установлено, що позивач брав участь у конкурсах на зайняття вакантних посад суддів у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, оголошеними рішеннями Комісії від 07.11.2016 № 145/зп-16 та від 02.08.2018 № 185/зп-18.

Рішенням від 03.07.2017 № 158/вс-17 ВККС визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.

Підставою для прийняття означеного рішення слугував, зокрема, висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 18.04.2017.

Рішенням ВККС від 01.02.2019 № 151/вс-19 ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Указане рішення прийнято, зокрема, на підставі висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що затверджений Громадською радою доброчесності 21.01.2019.

ОСОБА_1 оскаржив висновки Громадської ради доброчесності до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 826/2268/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 18.04.2017 та Рішення про надання доповнення до Висновку про невідповідність, затверджений Громадською радою доброчесності 29.06.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 640/3836/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що затверджений Громадською радою доброчесності 21.01.2019.

За доводами позивача, скасування висновків Громадської ради доброчесності у судовому порядку, враховуючи відсутність інших обставин, які б могли свідчити про недотримання Позивачем критеріїв компетентності, професійної етики та доброчесності, ОСОБА_1 є таким, що успішно пройшов оцінювання на відповідність займаній посаді до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України.

Водночас, за позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.03.2021 у справі № 160/9844/19, висновок Громадської ради доброчесності є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді), щодо якого здійснюється оцінювання. Висновок Громадської ради доброчесності покладає зобов`язання виключно на ВККС, яка має дати йому відповідну оцінку та врахувати, або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді). У судді (кандидата на посаду судді) є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, встановлених Громадською радою доброчесності та зафіксованих у її висновку. Це вказує на те, що висновок Громадської ради доброчесності не створює самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя та є лише одним з можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, ВККС і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.

Отже, скасування висновків Громадської ради доброчесності в судовому порядку не є підставою для визнання позивача таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, та жодним чином не впливає на чинність рішень ВККС від 03.07.2017 № 158/вс-17 та від 01.02.2019 № 151/вс-19, якими позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.

З урахуванням правового регулювання, правові підстави для виключення позивача зі списку осіб, яким призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, відсутні, а відтак, твердження ОСОБА_1 про незаконність бездіяльності ВККС щодо невиключення позивача зі списку осіб, яким призначено кваліфікаційне оцінювання, є необґрунтованим.

Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що законопроєкт змін до Конституції України в частині правосуддя отримав позитивний висновок з боку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка наголосила на доцільності проведення оцінки усіх суддів України на предмет їх професіоналізму, етичності і доброчесності.

Як зазначено в параграфі 42 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи СМ/Rec (2010) 12 державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів органами судової влади.

Відповідно до параграфа 58 цієї Рекомендації системи для оцінювання роботи суддів мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, які повинен оприлюднити компетентний судовий орган. Процедурою має бути передбачений дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі влади або суді.

У висновках Консультативної ради європейських суддів № 17 (2014) «Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади» та № 18 (2015) «Щодо позиції судової влади та її відносини з іншими гілками влади в умовах сучасної демократії» наголошено на тому, що незалежність суддів не означає, що судді не несуть відповідальності за свою діяльність. Необхідно підтримувати та підвищувати якість та ефективність судових систем в інтересах усіх громадян. Метою індивідуального оцінювання суддів має бути вдосконалення судової системи та забезпечення її якомога вищої якості. Оцінювання суддів проводиться для визначення можливостей окремих суддів, якості й кількості завдань, які вони виконали, а також про сильні й слабкі місця судової системи. Оцінювання може допомогти підтримати або навіть підвищити якість судової системи. Водночас воно повинне допомогти у підтримці довіри громадськості до судочинства.

Тобто система оцінювання суддів, як одна зі складових судової реформи, впроваджувалася для сприяння ефективному здійсненню правосуддя та підвищенню якості судової системи держави. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Висновки щодо розподілу судових витрат

За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2024.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Л.О. Єресько

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

О.Р. Радишевська