Рішення

від 11.11.2024 по справі 497/1609/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.11.2024

Справа № 497/1609/24

Провадження № 2/497/637/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який підписала представник - адвокат Цоєва В.В. на підставі електронного ордеру серії ВН №1377057 від 05.07.2024 року (а.с.20) та просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/3 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 0,25 га (кадастровий номер 5121487000:02:002:0119) і на 1/3 частку земельної ділянки розміром 0,0342 га (кадастровий номер 5121487000:02:002:0120) за цією ж адресою, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем за заповітом після свого батька. Батькові належало право власності на частки у вищезазначених земельних ділянках за однією і тією ж самою адресою: АДРЕСА_1 . Він, його мати та померлий батько є співвласниками цих земельних ділянок. Після смерті батька він прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Але коли він звернувся до нотаріуса з метою оформлення часток земельних ділянок у спадщину, йому в оформленні свідоцтва було відмовлено, у зв`язку з тим, що у свідоцтві на право власності на вищевказані земельні ділянки не визначено ідеальної долі кожного власника. Оскільки право власності на вищевказані земельні ділянки в органах державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, не були зареєстровані за його померлим батьком, єдиною можливістю захисту прав позивача є звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 15.07.2024 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження (а.с.23). Також цією ж ухвалою витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності (а.с.2).

Представник відповідача Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області т.в.о.голови ОСОБА_4 до суду не з`явився, надав 25.07.2024 року на електрону адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав в повному обсязі (а.с.27).

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнала в повному обсязі (а.с.57).

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності (без визначення часток) належать дві земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 :

- площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121487000:02:002:0119;

- площею 0,0342 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5121487000:02:002:0120;

що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим 12.05.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області Арнаутовою Л.І., індексний номер 37361928 (а.с.8) та свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 , виданим 08.05.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області Арнаутової Л.І., індексний номер 37317295 (а.с.9)

Право спільної сумісної власності усіх власників зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під єдиними номерами 9624938 (а.с.7) та 9613367 (а.с.9 на звороті а.с.10), що підтверджується відповідними витягами.

Так, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.11.2023 року, виданого Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Після його смерті відкрилася спадщина на усе належне йому майно, в тому числі на право на земельні ділянки, які перебувають у спільній сумісній власності.

При житті ОСОБА_3 склав заповіт від 11.12.2015 року, посвідчений секретарем Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області Болгаровою І.А., зареєстрований в реєстрі за №579, відповідно до якого зробив таке розпорядження: все його майно нерухоме та рухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів своєму синові ОСОБА_1 , позивачу по справі. Заповіт не змінено та не скасовано (а.с.56).

Факт родинних відносин між померлим та позивачем підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 03 лютого 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Болградського району Одеської області на підставі актового запису №60 від 08 червня 1984 року (а.с.12), де батьком позивача вказаний ОСОБА_3 .

Позивач по справі ОСОБА_1 прийняв спадщину фактом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до ст.1268 ч.3 ЦК України, що підтверджується довідкою Кубейської сільської ради Болградського району №03-01-11/194 від 15.04.2024 року (а.с.14), відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_3 з ним за однією адресою були зареєстровані дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 .

Спадкоємець ОСОБА_2 , дружина померлого ОСОБА_3 , яка на момент смерті спадкодавця мала обов`язкову частку у спадковій масі, та на день його смерті була зареєстровано та проживала з померлим, у встановлений законом шестимісячний строк відмовилася від її отриманні, що підтверджується її заявою від 17.04.2024 року, яка подана приватному нотаріусу Станєвій В.Б. та зареєстрована за №220 (а.с.31).

23 травня 2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Єлькіної М.О. із заявою про прийняття спадщини, заява зареєстрована за №257 та міститься в матеріалах спадкової справи №83/2024, яка заведена приватним нотаріусом Болградського нотаріального округу Одеської області Станєвою В.Б. (а.с.32).

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвої В.Б. від 23.05.2024 року за №361/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частки двох земельних ділянок після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що за власниками не визначені ідеальні долі, а саме земельні ділянки належать власникам на праві спільної сумісної власності без визначення часток (а.с.15-16).

Інших спадкоємців не має, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 83/024, з якої вбачається, що тільки позивач звернувся до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та не деяке майно вже отримав відповідні свідоцтва.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 89 Земельного Кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч.1 ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду та при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається зі статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до роз`яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до ст. 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до положень статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з п."г" ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об`єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами ст. 71 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку, що належала померлому ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.12,81,82,263-265ЦПК України,ст.ст.1222,1233,1268 ЦКУкраїни,суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Кубейськоїсільської радиБолградського районуОдеської області, ОСОБА_2 ,про визнанняправа власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності:

- на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121487000:02:002:0119;

- на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,0342 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5121487000:02:002:0120;

які належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца