Рішення

від 12.11.2024 по справі 462/6607/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6607/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Данилович Н.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Поповича Я.Д. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Львівської міської ради (третя особа Друга Львівська державна нотаріальна контора) про визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_3 від 30 січня 2013 року їй та її батькам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати. Друга Львівська державна нотаріальна контора листом від 30 липня 2024 року № 595/02-14 відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи це тим, що за життя спадкодавців право власності на квартиру ними не було зареєстровано. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат Туркас О.І. позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечив, пояснивши, що позивачка має право на спадщину після смерті її батьків.

Суд ухвалив розглядати справу без участі третьої особи, який будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, до суду не з`явився, письмових пояснень до суду не подав, проте матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення.

20 серпня 2024 року ухвалою суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання, витребувано в Другій Львівській державній нотаріальній конторі копії матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті батьків позивачки.

17 вересня 2024 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 68/2023, відкритої після смерті ОСОБА_4 та повідомлення, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася /а.с.34/.

16 жовтня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 батьками позивачки ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с.17/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_3 від 30 січня 2013 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м. /а.с.7/.

З довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09.05.20234 року № 2/1557 убачається, що реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не здійснювалося /а.с.53/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 /а.с.15/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 /а.с.16/.

З довідки ОСББ «Широка 96» від 31 липня 2024 року № 9-24 убачається, що позивач з 12 грудня 1994 року проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , за цією адресою також проживали та були зареєстровані її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до дня їх смерті /а.с.18/.

Відповідно до листа Другої Львівської державної нотаріальну контори від 06 листопада 2023 року № 1210/02-14 спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилися /а.с.20/.

27 квітня 2023 року позивачка звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_4 /а.с.36 зворот/.

30 липня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті її батьків /а.с.86 зворот/.

Друга Львівська державна нотаріальна контора листом від 30 липня 2024 року № 595/02-14 відмовила позивачці у видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи це тим, що за життя спадкодавців право власності на квартиру ними не було зареєстровано /а.с.87/.

Статтею 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Беручи до уваги, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, то ідеальна частка кожного з них у вказаному майні становить 1/3 частки.

За приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частина 1 статті 1226 ЦК України визначає, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відтак умовою для переходу в порядку спадкування права власності на частку у спільному майні є належність спадкодавцеві такої частки.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняла їх єдина дочка ОСОБА_3 . Інших спадкоємців судом не встановлено.

Перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України, стаття 66 Закону України «Про нотаріат»), отримання якого є правом спадкоємця, водночас норма частини 1 статті 1297 ЦК України зобов`язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Покладаючи на спадкоємців обов`язок отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законодавець тим самим забезпечує їх можливістю реалізовувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна.

У статтях 15, 16 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 статті 16 ЦК України визначає основні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належать визнання права, підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже ураховуючи, що позивачка ОСОБА_3 після смерті її батьків на підставі закону успадкувала 2/3 частки спірної квартири, але не може отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно, і, відповідно, реалізувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна, а іншим шляхом захистити її право на отримання спадщини неможливо, вимоги позову про визнання права власності на успадковане майно суд визнає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.

Щодо розподілу судових втрат, суд прийшов до наступних висновків.

Представник позивачки подала до суду заяву, в якій просить покласти судові витрати на її рахунок.

Крім цього, суд вважає, що задоволення позову у даній конкретній ситуації не стосується судових витрат позивача, оскільки за змістом частини 5 стаття 265 ЦПК України висновок суду про задоволення позову стосується саме позовних вимог, а питання розподілу судових витрат є окремим питанням.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд вважає відсутніми правові підстави для покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору, що здійснені позивачкою, оскільки при вирішенні в судовому порядку питання права власності на спадкове майно за позивачкою, відповідачем виступає Львівська міська рада не тому, що такою порушуються права позивачки, а тому, що такий орган місцевого самоврядування виступає від імені територіальної громади м. Львова і у разі відсутності спадкоємців або не прийняття спадщини вказаний орган виступає стороною в таких правовідносинах від імені держави, яка в свою чергу дає можливість до захисту приватного права без явного порушення такого кимось. Суд зважає на те, що Львівська міську раду не можна вважати відповідальною за те, що у позивачки відсутні належно оформленні правовстановлюючі документи на майно яке підлягає ним до спадкування та за життя спадкодавця не було визначено його частки у спільному сумісному майні, що по суті і породжує даний спір.

Отже, суд не вбачає правових підстав для стягнення будь-яких судових витрат з Львівської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування та виступає від імені територіальної громади м. Львова в спірних правовідносинах для можливості особи захистити свої майнові права.

Керуючись статтям 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до Львівської міської ради (третя особа Друга Львівська державна нотаріальна контора) про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду Львівської області.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Львівська міська рада (м.Львів, пл. Ринок,1; ЄДРПОУ: 04055896).

Повний текст рішення складаний 19 листопада 2024 року.

Суддя:

Оригінал рішення.