Рішення

від 15.10.2024 по справі 607/8503/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2024 Справа №607/8503/24 Провадження №2/607/2193/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача, адвоката Яхвана В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розірвання інвестиційного договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розірвання інвестиційного договору та стягнення коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 січня 2022 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений інвестиційний договір щодо будівництва індивідуального житлового будинку зблокованого типу за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво мало здійснюватися на земельній ділянці площею 0,0379 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0189, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Предметом цього інвестиційного договору є здійснення будівництва частини індивідуального житлового будинку, згідно якого, ОСОБА_2 надає земельну ділянку для будівництва об`єкта інвестування, виступає замовником будівництва згідно будівельного паспорта (реєстраційний номер ЄДЕССБ ВР01:2760-2777-0273-9190, реєстраційний номер 787 від 12 жовтня 2021 року, виданий управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради), забезпечує здійснення будівельно-монтажних робіт; замовник ОСОБА_1 здійснює фінансування будівництва в обсязі та порядку, визначеному договором.

Свої зобов`язання ОСОБА_1 ,якінвестор,виконаввповному обсязі,сплатив відповідачугрошові коштина виконанняінвестиційного договору№ 7від 15січня 2022року за квартирузагальною площею56,8кв.м.на 2-муповерсі п`ятиповерховогобудинку по АДРЕСА_1 .Натомість ОСОБА_2 свої зобов`язанняне виконаву строк,зазначений удоговорі підряду,не ввівоб`єкт будівництвав експлуатацію,не передавінвестору об`єктінвестування увласність,чим істотнопорушив умовиінвестиційного договорута позбавив ОСОБА_1 права наотримання увласність проінвестованогожитла.

Крім цього, ОСОБА_2 15 жовтня 2021 року уклав з фізичною особою ОСОБА_3 договір підряду щодо виконання будівельних робіт та робіт з благоустрою на об`єкті замовника. Термін дії договору - 31 липня 2022 року.

Однак, починаючи з 2023 року будівництво вищеописаного об`єкту практично не велось. На даний час, з незрозумілих позивачу причин, будівництво повністю зупинене, ніякі роботи не ведуться, збудовано тільки два поверхи, будівельний майданчик занедбаний, все поросло бур`янами, будівельна техніка відсутня.

На неодноразові звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу невиконання договірних зобов`язань, останній відмовився повідомляти про причини зупинки будівельних робіт. На початку березня 2024 року позивач попереджав відповідача про розірвання інвестиційної угоди і повернення коштів, внесених ОСОБА_1 на виконання умов інвестиційного договору, однак згоди досягти не вдалося, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду за захистом своїх прав

З оглядуна вказане,позивач просив: розірвати інвестиційнийдоговір від15січня 2022року,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошові коштив сумі1194611,80грн,які віноплатив відповідачуза будівництвоквартири; стягнути з відповідача в користь позивача витрати, пов`язані з оплатою судового збору.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/8503/24, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

16 квітня 2024 року ОСОБА_1 також звернувсядо судуіз заявою про забезпечення позову, у якійпросив вжитизаходи забезпеченняпозову,а саме,накласти арешт на земельну ділянку, яка належатьна правіприватної власності ОСОБА_2 , площею 0,0306 га, кадастровий номер 6110100000:04:00360188, що розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2468159461040.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розірвання інвестиційного договору та стягнення коштів.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 26 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 607/8503/24 та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Яхван В. М. підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав суду.

Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, проте згідно копії сповіщення сім`ї № 2550 від 12 лютого 2024 ТОМТЦК та СП, ОСОБА_3 04 лютого 2024 року зник безвісти. Копію сповіщення надіслано на адресу суду поштовою кореспонденцією, відправником зазначено ОСОБА_4 .

Отож, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 14 листопада 2007 року, що вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 14).

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 387970843 від 23 липня 2024 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:003:0188, площею 0.0306 га, є ОСОБА_2 , номер відомостей про речове право: 44231550 (а.с. 96).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 277645799, сформованого 01 жовтня 2021 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:003:0189, площею 0.0379 га, є ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 44231912 (а.с. 24).

Згідно будівельного паспорта - Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , виданого 12 жовтня 2021 року начальником управління містобудування, архітектури та кадастру ОСОБА_5 , замовником будівництва є ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:04:003:0189, що також узгоджується зі схемою забудови земельної ділянки (а.с. 22-23).

На а.с. 10-13 міститься договір підряду від 12 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець), предметом якого є виконання будівельних робіт та робіт по влаштуванню благоустрою на об`єкті Замовника: «Будівництво індивідуального житлового будинку (зблокованого типу) АДРЕСА_1 ». Даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 липня 2022 року.

15 січня 2022 року ОСОБА_2 (Сторона 1, Виконавець) уклав з ОСОБА_1 (Строна 2, Інвестор) інвестиційний договір щодо будівництва індивідуального житлового будинку (зблокованого типу) (а.с. 5-9).

Відповідно доп.1.1Інвестиційного договору, «Земельна ділянка» - земельна ділянка площею 0,0379 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0189.

Згідно п. 2.1 Інвестиційного договору, предметом цього Договору є здійснення Сторонами будівництва частини індивідуального житлового будинку зблокованого поту, будівельна адреса: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п. 2.3 Інвестиційного договору, Сторона 1 є замовником будівництва Об`єкта інвестування, надає земельну ділянку, визначену пунктом 1.1. Договору, забезпечує отримання дозвільних документів на будівництво Об`єкта інвестування, забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт та здачу Об`єкта інвестування в експлуатацію.

В свою чергу п. 2.4 Інвестиційного договору передбачено, що Сторона 2 є інвестором будівництва Об`єкта інвестування, забезпечує повне фінансування будівництва Об`єкта інвестування у розмірі та порядку, визначеному даним Договором.

Згідно п.4.1Інвестиційного договору, фінансування здійснюється Стороною 2 у формі капітальних вкладень (інвестицій) в Об`єкт будівництва, загальна сума яких відповідає повній вартості Об`єкта будівництва.

Відповідно доп.4.2Інвестиційного договору, повна вартість об`єкта будівництва становить 852000 (вісімсот п`ятдесят дві тисячі) гривень, що є еквівалентною 30500 (тридцять тисяч п`ятсот) доларів США, виходячи з офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Акціонерним товариством «Акціонерний банк «РАДАБАНК» на сайті https://www.radabank.com.ua/.

Згідно п. 5.1 Інвестиційного договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до дня повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором і чинним законодавством України (п. 5.2. Інвестиційного договору).

Приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. 15 січня 2022 року посвідчено заяву ОСОБА_2 у якій останній повідомляє, що ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в повному обсязі згідно Інвестиційного договору № 7 від 15 січня 2022 року (предмет договору квартира загальною площею 56,8 кв.м. на другому поверсі п`ятиповерхового будинку по Овочева в місті Тернопіль Тернопільської області). Додатково повідомляє, що претензій матеріального та фінансового характеру до гр. ОСОБА_1 не має та в майбутньому мати не буде. Заява зареєстрована у реєстрі за №18 (а.с. 15).

На а.с. 26-32 містяться фото таблиці №№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , яким сторона позивача обґрунтовує неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та покликається на те, що неодноразові усні вимоги пояснити причину зупинення будівництва та невиконання умов інвестиційного договору були залишені відповідачем без відповіді, що і стало причиною звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права.

За встановлених обставин, до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будьякими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 січня 2022 року уклали інвестиційний договір, на виконання умов якого позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 852000 (вісімсот п`ятдесят дві тисячі) грн, що є еквівалентною 30500 (тридцять тисяч п`ятсот) доларів США, виходячи з офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого на день укладення цього правочину.

Вимоги позивача повідомити причини зупинення будівництва та про повернення грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов інвестиційного договору ОСОБА_2 залишив без відповіді та виконання, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання інвестиційного договору та стягнення грошових коштів.

Згідно з ч. 1, 2ст. 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України),правочином єдія особи,спрямована нанабуття,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст. 205 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу положеньст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2ст. 530 ЦК Українивстановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній час укладення спірного договору), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, установленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

При недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами (стаття 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном) (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15, пункти 7.10-7.13).

Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у cправі № 910/277/21.

Відповідно до положень ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно п. 5.1 Інвестиційного договору, який укладено між сторонами виниклого спору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до дня повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором і чинним законодавством України (п. 5.2. Інвестиційного договору).

ОСОБА_1 сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 852000 (вісімсот п`ятдесят дві тисячі) грн, що є еквівалентною 30500 (тридцять тисяч п`ятсот) доларів США, виходячи з офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого на день укладення цього правочину, а відтак у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_2 . Натомість відповідач умови укладеного між сторонами правочину не виконує, будівництво п`ятиповерхового будинку по Овочева в місті Тернопіль Тернопільської області на земельній ділянці площею 0,0379 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0189, припинено, причини невиконання своїх зобов`язань відповідач не пояснив, не спростував доводи позивача. В судові засідання ОСОБА_2 не з`явився, не проявив інтересу до розгляду справи, а тому суд вважає обґрунтованою позицію ОСОБА_1 , оскільки в ході вирішення спору по суті, суду не було надано доказів належного виконання відповідачем умов інвестиційного договору, який діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, не спростовано доводів сторони позивача, що умови інвестиційного договору виконані чи виконуються.

За встановлених обставин, ОСОБА_1 обґрунтовано вимагає розірвання інвестиційного договору від 15 січня 2022 з відповідачем, позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

У п. 3 ч. 3ст. 1212 ЦК Українипередбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення ч. 3 ст.651, ч. 4 ст.653, п. 3 ч. 3 ст.1212 ЦК Українисвідчить,що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 363/3555/17-ц, від 31 травня 2023 року у справі № 607/686/1727/20.

Отже, підстава, на якій позивач передав кошти відповідачу відпала унаслідок розірвання інвестиційного договору. Таким чином, оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті1212ЦКУкраїни та є такою, що підлягає поверненню позивачу.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання:«Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, атакож на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд виснував, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 1 194 611,80 грн слід задовольнити частково, оскільки інвестиційним договором передбачена сплата вартості будівництва у розмірі 825000 грн, що еквівалентно 30 500 доларів США, за встановленим сторонами обмінним курсом на день платежу і таку суму позивач сплатив 15 січня 2022 року. Тому посилання ОСОБА_1 на офіційний курс станом на 12 квітня 2024 року з проханням стягнути 1194611,80 грн, є таким, що суперечить умовам договору, розмір зобов`язання не може збільшуватися, а відтак для розрахунку суми, яка підлягає поверненню суд застосовує курс гривні до долара США станом на 15 січня 2022 року.

За встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають задоволенню шляхом розірвання інвестиційного договору щодо будівництва індивідуального житлового будинку (зблокованого типу) від 15 січня 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 852261,50 грн, які були сплачені на виконання умов інвестиційного договору від 15 січня 2022 року.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 10 801,21 грн (852 262,50 * 15140 : 1 194 611,80), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.2,4,12,13,7678,206,258268,273,280-282,352355ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розірвання інвестиційного договору та стягнення коштів задовольнити частково.

Розірвати інвестиційний договір щодо будівництва індивідуального житлового будинку (зблокованого типу) від 15 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 852261 (вісімсот п`ятдесят дві тисячі двісті шістдесят одну),50 грн, які були сплачені на виконання умов інвестиційного договору від 15 січня 2022 року.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10801 (десять тисяч вісімсот одну),21 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 адреса місця проживання: с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, 47734.

Повний текст рішення суду складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська