Рішення

від 08.11.2024 по справі 607/7091/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2024 Справа №607/7091/24 Провадження №2/607/1957/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовомпредставника ОСОБА_1 адвоката Ороновської Ольги Михайлівни до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Великобірківська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ороновська Ольга Михайлівна звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Великобірківська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, як орган опіки і піклування, про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що позивач є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідачка належним чином не виконує покладені на неї батьківські обов`язки, а саме недостатньо надає уваги та підтримки, якої потребує підліток, спілкування нестабільне та конфліктне, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не сприяє духовному розвитку, що проявляється у відсутності підтримки та впливу на розвиток творчих здібностей та уподобань. Після мобілізації батька ОСОБА_5 стосунки між сторонами стали напруженими. Збільшилась кількість конфліктів між ними, які часто супроводжуються агресивним ставленням матері до сина, нецензурною лайкою та психологічним тиском, зокрема, коли позивач перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Відповідач притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Таке відношення матері до сина призвело до того, що позивач перебуває в стані постійного нервового напруження, відчуває себе пригніченим та недооціненим. Зазначені факти, на думку позивача, слід розцінювати як жорстоке поводження з дитиною, що відповідно до п. 3 ч. 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 04.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.04.2024 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_4 про визнання позову. Також в заяві йдеться про те, що відповідач перебуває в стані стресу і не може піклуватися про свого сина ОСОБА_1 і спілкуватись із ним. Вона виховує ще одну малолітню дитину та немає ні можливості, ні часу, ні бажання займатись вихованням ОСОБА_6 чи виконувати інші батьківські обов`язки. Вона не відчуває себе матір`ю позивача, по суті вони стали чужими людьми.

07.05.2024 від третьої особи ОСОБА_5 надійшло письмове пояснення, згідно якого він підтримує позов та просить позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 . Зазначає, що є батьком позивача, з березня 2022 року перебуває на службі в ЗСУ, з відповідачкою шлюб розірвано в січні 2024 року. Відповідач не належно доглядає сина ОСОБА_6 , агресивно до нього ставиться, зловживає алкоголем та вчиняє щодо сина домашнє насильство. Син часто просить батька, щоб забрав його жити до себе, бо не хоче жити з мамою. ОСОБА_5 також хоче жити із своїм сином ОСОБА_6 , виховувати та доглядати його.

Ухвалою суду від 17.05.2024 матеріали цивільної справи надіслано до третьої особи Великобірківської селищної ради для надання суду висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою суду від 31.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представники адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у судових засіданнях позов підтримали з підстав, зазначених у ньому, та просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання жодного разу не прийшла. Проте, в заяві про визнання позову просила розглянути справу без її участі.

Представник третьої особи Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області Самуляк М.Ю. в судових засіданнях підтримав позов та висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Третя особа ОСОБА_5 в судових засіданнях підтримав позов, просив його задовольнити з підстав викладених у позові та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 18.01.2010 Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області.

Позивач ОСОБА_1 проживає разом із матір`ю ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 (відповідь з ЄДДР, витяг з реєстру територіальної громади).

Батько позивача ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_2 (витяг з реєстру територіальної громади).

Позивач навчається у 8 класі (на час розгляду справи 9 класі) КЗ «Великобірківський ліцей імені Степана Балея» Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (довідка №49 від 26.03.2024).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.01.2023 по справі № 607/18/23 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 170 грн. Згідно із цією постановою, 02.12.2022 о 19-ій год. ОСОБА_4 , перебуваючи у нетверезому стані за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_5 в присутності своїх малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 повідомила суду, що вона є бабусею позивача (мамою ОСОБА_5 ) та підтримує його бажання позбавити матір батьківських прав. Стверджує, що відповідач погано ставиться до виховання свого сина ОСОБА_6 , часто зловживає алкоголем.

Згідно із висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Великобірківської селищної ради №153 від 25.06.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

У висновку, зокрема, йдеться про те, що ОСОБА_5 (батько дитини) перебуває на службі у ЗСУ з березня 2022 року. З матір`ю дитини ОСОБА_4 розлучений із січня 2024 року. ОСОБА_4 тимчасово не працює, зловживає алкогольними напоями, не належно виховує своїх дітей, за місцем проживання ОСОБА_4 із сім`єю - антисанітарія.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч. 1 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною 1статті164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пунктів 2, 3 частини 1статті 164 СК Українидозволяє зробитивисновок,що ухиленнявід виконаннясвоїх обов`язківпо вихованнюдитини та/чижорстоке поводженняз дитиноюможуть бутипідставою дляпозбавлення батьківськихправ лишеза умовивинної поведінкибатьків,свідомого нехтуванняними своїмиобов`язкамичижорстокого поводження з дитиною.

Згідно ізстаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитинилише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.Крім того, зазначені чинникиповинні мати систематичний та постійний характер.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином,позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитись не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідач подала суду заяву про визнання позову.

Відповідно до ч. 2, 3 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, заява відповідача від 23.04.2024, в якій вона визнає позов про позбавлення її батьківських прав, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Саме лишеподання заявипро визнанняпозову усправі пропозбавлення батьківськихправ неможе бутипідставою длязвільнення позивачавід обов`язкунадання іншихдоказів напідтвердження існуванняобставин,передбачених ч.1статті 164СК Українидля позбавленнябатьківських прав (постанова ВС від 10.11.2023 у справі №401/1944/22).

Повно та всебічно дослідивши усі надані стороною позивача докази, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також врахувавши практику ВС та ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що ухилення від виконання відповідачем своїх обов`язків по вихованню дитини та/чи жорстоке поводження відповідачем з дитиною не підтверджено на тому рівні, який вказує на необхідність застосування такої виняткової міри відповідальності батьків, як позбавлення батьківських прав.

Наявність лише однієї постанови у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої відповідач вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо свого чоловіка в присутності дітей не може свідчити про жорстоке поводження відповідачем з дитиною, яке мало б мати наслідком позбавлення батьківських прав відповідача, хоча, безумовно, характеризує відповідача з негативної сторони.

Покази свідка (бабці позивача) оцінюються судом критично, з огляду на те, що вона є мамою третьої особи (батька дитини), який процесуально зацікавлений у задоволенні позову, так як хоче проживати з дитиною, однак не може, бо перебуває у лавах ЗСУ.

Позивач та його представники, з огляду на наведені у позовній заяві підстави позову, належним чином не обґрунтували в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав.

Судом встановлено, що позивач постійно проживає із мамою (відповідачем). Батько перебуває на службі в Збройних Силах України. Інших близьких родичів, з якими позивач міг би проживати немає. Бабця позивача, яка допитана як свідок, повідомила, що немає бажання проживати із своїм внуком.

З пояснень позивача, які він надав у судовому засіданні, випливає, що позивач не хоче проживати із мамою, а лише із батьком. Фактично, це і стало причиною звернення із даним позовом до суду.

Також, на запитання суду чи описана позивачем негідна поведінка матері є постійною, повідомив, що мама веде себе неадекватно лише коли перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Коли ж вона твереза, такого не відбувається, вона готує їсти та виконує інші батьківські обов`язки, хоча й не в такому обсязі, як повинно бути у нормальній сім`ї.

Частиною 3статті 171СК України передбачено, що суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд погоджується, що надані позивачем докази вказують на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Однак, на переконання суду, позбавлення матері позивача батьківських прав, при тому, що батько позивача служить в ЗСУ, а інші близькі родичі, які могли б опікуватись позивачем відсутні, погіршить становище дитини (позивача), а відтак суперечитиме її інтересам.

Згідно із статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а тому, наданий висновок органу опіки та піклування не має обов`язкового характеру та судом оцінюється в сукупності з іншими зібраними по справі доказами.

У статті 19 СК України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд не бере до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, так як у ньому немає обґрунтування яким чином позбавлення матері батьківських прав (навіть за встановлених у висновку обставин) покращить становище дитини, чому це буде в її інтересах.

Так як у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Звернути увагу ОСОБА_4 на необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Великобірківська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 53, смт. Великі Бірки,Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04394869.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук