Ухвала

від 14.11.2024 по справі 522/11719/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/11719/24

Провадження № 2/946/3453/24

УХВАЛА

14 листопада 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

представників позивача Вересюк О.В., ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі заяву відповідача ОСОБА_2 прозупинення висновкуоргану опікита піклуваннята зупиненняпровадження поцивільній справіза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

До суду відповідач ОСОБА_2 звернулась з клопотанням, яким просила зупинити висновок органу опіки та піклування від 25.10.2024 року, а також, просила зупинити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів до набрання законної сили рішення по цивільній справі №583/4315/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Охтирської міської ради про відібрання малолітньої дитини і повернення матері. Посилаючись на те, що непослідовна позиція позивача ОСОБА_3 призвела до того, що орган опіки попри існуюче судове провадження за позовом самого ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання дитини все одно надав висновок про доцільність проживання доньки чомусь з батьком, а не з матір`ю, незважаючи на вчинене позивачем відносно відповідача ОСОБА_2 домашнє насилля. Що стало підставою для такого висновку, зрозуміти із висновку органу опіки та піклування від 25.10.2024 року неможливо, адже обґрунтування у висновку просто відсутнє. Натомість, залишається не виконаною ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2024 року по справі № 583/4315/24, відповідно до якої зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити відповідачу безперешкодне спілкування, (побачення та спільне проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_4 два дні на тиждень з 10.00 години по 18.00 годину без присутності батька (відповідача) та органів опіки за місцем перебування (проживання) дитини та прямо заборонено ОСОБА_3 чинити перешкоди у спілкуванні та побаченнях з дитиною ОСОБА_4 до набрання рішенням в цій справі законної сили.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала клопотання, яким просила зупинити висновок органу опіки і піклування від 25.10.2024 року та зупинити провадження по вказаній справі до вирішення по суті цивільної справи №583/4315/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Охтирської міської ради про відібрання малолітньої дитини і повернення матері, яка знаходиться в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 заперечували щодо задоволення клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення висновку органу опіки та піклування від 25.10.2024 року та зупинення провадження по справі, посилаючись на те, що висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, так як не породжує жодних юридичних наслідків, не впливає на права та обов`язки сторін, а є носієм доказування при наявності цивільного спору, несе виключно інформативний характер Вказане дозволяє віднести висновок до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили. (Постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 11.12.2023 № 523/19706/19, Постанова КЦС ВС від 28.01.2021 року, справа № 753/6498/15-ц, провадження № 61-10851св20). Таким чином, застосування ч. 3 ст. 159 СК України можливе щодо рішень органу опіки та піклування, а не їх висновку.

Зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд. Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Відповідачем не зазначено, яким чином розгляд справи №583/4315/24 може вплинути на розгляд цієї справи та неможливості ухвалення по ній рішення. Більше того, розглядаючи спір про відібрання дитини суд повинен встановити чи визначене місце проживання дитини органом опіки та піклування або судом, та чи наявний спір між батьками (Постанова КЦС ВС від 09.10.2024 року, справа № 4531515/22). Крім того, на розгляді Охтирського міськрайонного суду Сумської області було клопотання позивача щодо зупинення провадження по справі №583/4315/24 до вирішення справи про визначення місця проживання малолітньої дитини. Ухвалою від 14.10.2024 року відмовлено у зупиненні провадження, оскільки судом не було встановлено перешкод у розгляді справи та неможливості оцінити фактичні обставини справи на підставі зібраних доказів.

В судове засідання третя особа - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, надіслав на адресу суду клопотання про доручення доказів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області знаходиться цивільна справа №583/4315/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Охтирської міської ради про відібрання малолітньої дитини і повернення матері.

В свою чергу, в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини / факти/, які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо.

Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 33 Постанови ПленумуВерхового СудуУкраїни від12червня 2009року №2«Про застосуваннясудом нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції» визначаючи наявність передбачених ст.201ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому необхідно врахувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Судом установлено, що в обох справах, дитина не є безпосереднім учасником судового процесу, але вирішення справи вплине на її права та інтереси. Відтак, у обох справах суди повинні керуватися принципом забезпечення найкращих інтересів дитини. Принцип забезпечення/дотримання найкращих інтересів дитини закріплений на національному та міжнародному рівні.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Нормою ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року (далі Конвенція про права дитини) встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Принцип найкращих інтересів дитини розкрито у правових висновках Верховного Суду. Зокрема, у Постанові ВС від 20.07.2022 року у справі №761/25101/20 зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері.

Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах.

Верховний Суд зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження в справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для розгляду справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Так, в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області знаходиться цивільна справа №583/4315/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Охтирської міської ради про відібрання малолітньої дитини і повернення матері, що не може бути перешкодою для розгляду цієї справи, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, оскільки зібрані докази дозволять встановити та оцінити обставини / факти/, які є предметом судового розгляду.

Так, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ,третя особа органопіки тапіклування Приморськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїради провизначення місцяпроживання дитинита стягненняаліментів таза зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначеннямісця проживаннядитини тастягнення аліментів з огляду на те, що предметом позову по вказаній цивільній справі №522/11719/24 є визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, а в свою чергу предметом позову по цивільній справі №583/4315/24за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа службау справахдітей Охтирськоїміської радипро відібраннямалолітньої дитиниі поверненняматері є відібрання малолітньої дитини і повернення матері, а тому не встановлені обставини відповідно до п.6 ч. 1ст. 251 ЦПК України,що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі.

В свою чергу, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Виходячи з наведеного, суд вважає що заява про зупинення провадження є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

В свою чергу, частинами 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За загальним правилом, передбаченимстаттею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати до суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Відповідно до вимог ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 3 ст. 159 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Тобто, ч.3 ст. 159 Сімейного кодексу України передбаченого можливість суду зупинити виконання рішення органу опіки та піклування, а ні висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.

Матеріали справи свідчать про те, що висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не є рішенням в розумінні п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, ст.59Закону України«Про місцевесамоврядування» та статей 18,19 Сімейного кодексу України, тому не може бути предметом самостійного оскарження або зупинення, оскільки такий висновок не є обов`язковим для сторін або суду.

Таким чином на підставі викладеного не підлягають задоволенню вимоги відповідача ОСОБА_2 про зупиненнявисновку органуопіки тапіклування від25.10.2024року поцивільній справіза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 12, 182, 251, 259, 261 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволеннізаяви відповідача ОСОБА_2 прозупинення висновкуоргану опікита піклуваннята зупиненняпровадження поцивільній справіза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18 листопада 2024 року.

Суддя: О.О.Бурнусус