Рішення

від 28.10.2024 по справі 120/8544/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 жовтня 2024 р. Справа № 120/8544/24

Вінницький окружного адміністративний суд у складі

головуючого судді: Альчука М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Данильченко А.О.

представника позивача: Смирного О.С.

представника відповідача: Дубіцької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник підприємства "Барський спиртовий комбінат" звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким до підприємства застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Зокрема, представник позивача наголошує, що податковим органом не застосовано законодавчі норми щодо звільнення платника податків від відповідальності. Так, наголошує, що. підприємство сплатило нарахування з ЄСВ добровільно, і сума такого нарахування визначена саме за наслідком податкової перевірки і була відображена в акті перевірки від 18.04.2024р, а пеня і штрафні санкції не підлягають нарахуванню на підставі п. 9-24 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Окрім того, вказує на факт приватизації підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу державного або комунального підприємства та здійснення новим власником погашення податкового боргу, що у свою чергу, відповідно до норм податкового законодавства виключає відповідальність.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Аргументуючи свою позицію посилається на те, що податкові вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску не формувалися за результатами документальної перевірки, що виключає можливість застосування п. 9-24 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Окрім того, зауважує, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник вказує на безпідставність доводів відповідача. Так, зазначає, що покупцем відбулася сплата в межах приватизації підприємства, а не на підставі норм, що регулюють нарахування заборгованості/недоїмки зі сплати ЄСВ.

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду, представником головного управління ДПС у Вінницькій області було надано розрахунок штрафної санкції, пені за несвоєчасну сплату ЄСВ ДП "Барський спирткомбінат".

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши доводи сторін, судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.04.2024 року № 1692 головним управлінням ДПС України у Вінницькій області проведено позапланова виїзна документальна перевірки ДП "Барський спирткомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2023 року.

Надалі, термін проведення перевірки був продовжений з 10.04.2024 року по 11.04.2024 року на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 08.04.2024 року № 1769к.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 16021/02-32-07-11-08/00376372 від 18.04.2024 року. Відповідно до висновків вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення ДП "Барськиий спирткомбінат" ч. 8, ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" а саме: платником єдиного внеску несвоєчасно сплачено до бюджету єдиний внесок, нарахований за календарний місяць.

Водночас, позивачем подано заперечення на акт перевірки, мотивуючи свою позицію тим, що згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2024 року ТОВ "Джанні" сплатило заборгованість ДП "Барський спирткомбінат" з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 2681858,42 грн у повному обсязі.

У зв`язку з розглядом заперечень головним управлінням ДПС у Вінницькій області було видано наказ № 2427к від 20.05.2024 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДП "Барський спирткомбінат" з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року, результати якої відображено у акті перевірки № 22325/02-32-07-11- 08/00376372 від 03.06.2024 року.

Листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.06.2024 року № 27738/6/02-32-07-11-15 позивача повідомлено, що висновок акту перевірки від 18.04.2024 року щодо нарахування штрафних санкцій і пені з ЄСВ залишається без змін.

Так, на підставі встановлених під час перевірок відомостей, головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено, зокрема податкове-повідомлення рішення № 0227602406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано ДП "Барський спирткомбінат", штраф у розмірі 132616,03 грн та пеню у розмірі 3991133,87 грн за період з 21.09.2012 року по 08.04.2024 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким нормативно-правовим регулюванням.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Права та обов`язки платника єдиного внеску встановлено у ст. 6 Закону № 2464-VI. Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок..

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абз. 3 та 4 п. 1 частини першої ст. 1 ст. 4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до положень ч. 1 - 4 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 РОКУ № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Суд наголошує, що згідно з п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Водночас, суд зауважує, що згідно абз. 4 ч. 14 ст. 25 Закону № 3813-IX суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Суд акцентує увагу на тому, що вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Так, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається не лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, оскільки чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, контролюючим органом була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-320-02 від 06.03.2024 року станом на 29.02.2024 року у розмірі 2681858,42 грн на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (а.с. 120, том 1).

Суд зауважує, що як передбачено розділом VI "Фінансові санкції" Інструкції № 449 згідно з ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 ч. 1 ст. 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд зауважує, що за приписами п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Одночасно, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI).

Водночас, суд наголошує, що у вказаній вимозі визначено лише суму основного зобов`язання без нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення сплати грошового зобов`язання з ЄСВ.

Згідно з ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції № 449.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи податкового органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції № 449).

У рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки).

Як свідчать матеріали справи, за результатами документальної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем як платником єдиного внеску несвоєчасно сплачено до бюджету єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, в періоді з 21.09.2012 року по 08.04.2024 року на загальну суму 1147567,45 грн, в тому числі по періодах : за серпень 2012 року 1226,60 грн, граничний термін сплати 20.09.2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 22.03.2022 року, за вересень 2012 року 5673,50 грн, граничний термін сплати 22.10.2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 22.03.2022 року, за вересень 2012 року 59457,60 грн, граничний термін сплати 22.10.2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 12.01.2024 року, за жовтень 2012 року 128080,60 грн, граничний термін сплати 22.10.2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 23.02.2024 року, за листопад 2012 року 20912,60 грн, граничний термін сплати 20.12.2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 23.02.2024 року, за листопад 2012 року 117404,20 грн, граничний термін сплати 20.12.2012 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за грудень 2012 року 111085,20 грн, граничний термін сплати 21.01.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за січень 2013 року 66533,90 грн, граничний термін сплати 20.02.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за лютий 2013 року 64562,60 грн, граничний термін сплати 20.03.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за березень 2013 року 67190,00 грн, граничний термін сплати 22.04.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за квітень 2013 року 85088,60 грн, граничний термін сплати 20.05.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за травень 2013 року 63134,90 грн, граничний термін сплати 20.06.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за червень 2013 року 65545,40 грн, граничний термін сплати 22.07.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за липень 2013 року 68849,50 грн, граничний термін сплати 20.08.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за серпень 2013 року 44229,40 грн, граничний термін сплати 20.09.2013 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за III квартал 2023 року 65019,40 грн, граничний термін сплати 20.11.2023 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 27.03.2024 року, за IV квартал 2023 року 113573.45 грн, граничний термін сплати 20.02.2024 року, фактично сума боргу (недоїмка) погашена 08.04.2024 року. Вказане відображено у акті податкової перевірки від 18.04.2024 року.

Так, головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове-повідомлення рішення № 0227602406 від 18.06.2024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стосовно нарахованих позивачем сум пені та штрафних санкцій, суд зауважує наступне.

12.11.2008 року Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі про банкрутство № 10/174-08 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ДП "Барський спирткомбінат".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.07.2012 року у цій справі визнані вимоги кредитора - ДПІ у м. Вінниці з вимогами в сумі 211199,33 грн, Барської МДПІ вимогами в сумі 1752828,87 грн.

Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) в редакції, чинній до 19.01.2013 року, регулювалися нормами статей 1, 12. Так, згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 цього Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Не змінилося правове регулювання правового режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів Законом № 2343-ХІІ в редакції Закону № 4212-VI, чинній з 19.01.2013 року.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 19 Закону №2343-ХІІ (в редакції Закону № 4212-VI) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами 3, 4 ч. 3 цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в ч. 5 цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Системний і порівняльний аналіз наведених норм свідчить, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів із набранням чинності Законом № 4212-VI не змінилося, а встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Суд враховує, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19, в якому зазначено, що при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги.

Як свідчить розрахунок штрафних санкцій та акт перевірки, пеня нарахована на поточні зобов`язання оскільки такі виникли після введення мораторію у справі про банкрутство, а саме з 2012 року.

Окрім того, суд вважає за доречне спростувати доводи позивача щодо того, що заборгованість в сумі 1338649,24 грн, за кодом бюджетної класифікації 7101000 (ЄСВ) станом на 01.10.2013 року після переходу ІКП від Пенсійного фонду до Міністерства доходів і зборів стала підставою для подвійного нарахування пені.

Так, згідно абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 цього ж пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VІ встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Закону.

Суд наголошує, що долучені до матеріалів справи рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахунку) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду свідчать про те, що нарахування пені органом Пенсійного фонду здійснено за грошові зобов`язання не сплачених у період до 01 січня 2011 року.

У свою чергу, такі періоди та суми не дублюються у розрахунку пені, здійсненого головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Судом враховано, що Наказом Фонду державного майна України від 15.01.2021 року № 36 було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Барський спиртовий комбінат".

Згідно Наказу Фонду від 16.03.2021 № 408 "Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу ДП "Барський спиртовий комбінат" єдиний майновий комплекс ДП "Барський спиртовий комбінат" було прийнято із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду, крім майна, що не підлягає приватизації.

Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницькій областях від 12.05.2021 року № 632, було прийнято рішення "Про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Барський спиртовий комбінат".

Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.06.2021 провадження у справі №10/174-08 про банкрутство ДП "Барський спиртовий комбінат" було закрито на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

В подальшому, ТОВ "Джанні" за результатами електронного аукціону з умовами на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2023 року придбало об`єкт малої приватизації єдиний майновий комплекс ДП "Барський спиртовий комбінат".

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 18.10.2023 року №738 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації ЄМК ДП "Барський спиртовий комбінат", зокрема, затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу.

Наказом Фонду державного майна України від 18.12.2023 року № 2250 "Про припинення юридичної особи Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" шляхом ліквідації, серед іншого, відкрито ліквідаційну процедуру ДП "Барський спиртовий комбінат".

Тобто, ТОВ "Джанні" є новим власником ЄМК ДП "Барський спирткомбінат", а Державне підприємство "Барський спиртовий комбінат" перебуває в процедурі припинення (ліквідації).

14.04.2023 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "Джанні" було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Барський спиртовий комбінат", за результатами електронного аукціону з умовами № SPE001-UA-20230224-48066.

Згідно з п. 6.4.1 цього договору купівлі-продажу ТОВ "Джанні" взяло на себе зобов`язання погасити протягом шести місяців борги ДП "Барський спиртовий комбінат" із заробітної плати, перед бюджетом, у розмірі що складеться на дату переходу до покупця права власності на ЄМК ДП "Барський спиртовий комбінат".

Так, зокрема, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Джанні" погасила заборгованість перед головним управлінням ДПС у Вінницькій області в сумі 2681858,42 грн, після отримання вимоги контролюючого органу про сплату недоїмки з ЄСВ від 06.03.2024 року № Ю-320-02.

Суд наголошує, що вказане відповідає умовам договірних відносин приватизації, регламентованих Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна".

Водночас, суд зауважує на безпідставність доводів позивача щодо незастосування контролюючого органу п.п. 98.2.5 п. 98.2 ст. 98 ПК України.

Так, вказаною нормою передбачено у разі продажу у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства покупець набуває усіх прав та обов`язків щодо погашення податкового боргу державного або комунального підприємства, що залишився непогашеним на момент переходу права власності на об`єкт приватизації.

Суд зауважує, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Натомість, суд зауважує, що процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідальність за порушення сплати визначена не ПК України, а спеціальним нормативно-правовим актом - Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлює, що несплачена або не нарахована сума ЄСВ є недоїмкою.

Суд зауважує, що хоча за своїм характером ЄСВ і є подібним до загальнообов`язкових платежів податкового характеру, проте з формально-юридичної точки зору він не інтегрований до системи податків та зборів. Законодавець визначив особливий, самостійний статус ЄСВ як консолідованого страхового внеску.

Відтак, суд констатує, що у контексті наведеного, несплачений внесок не може вважаться податковим боргом.

Разом з тим, суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьомуЗакон № 2464-VI не деталізує випадку нарахування ЄСВ, пені та штрафних санкцій, зокрема, у випадку приватизації єдиного майнового комплексу державного чи комунального підприємства.

Суд вважає, що вказане, у своє чергу, обумовлене безпосереднім застосуванням принципу обов`язковості сплати недоїмки у разі ліквідації юридичної особи.

Суд також виходить з того, щорозділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, зокрема передбачає періоди та випадки звільнення від виконання обов`язків платників єдиного внеску або ж звільнення від відповідальності.

Так, Законом України від 30.06.2024 року № 3219-ІХ доповнено розділ VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI пунктом 9-24, яким визначено, що у разі сплати платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, суми єдиного внеску, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01.08.2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, суми штрафів, передбачених цим Законом, які застосовані на суму такого єдиного внеску, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Джанні" в межах приватизації ДП "Барський спирткомбінат" протягом 30-денного строку в межах з дня отримання вимоги від 06.03.2024 року № Ю-320-02 сплачено суму недоїмки.

Разом з тим, така вимога сформована не за результатами документальної перевірки, а в ІКС на кінець календарного місяця за наявними обліковими даними.

З аналізу зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що закон пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску, з фактом винесення податкової вимоги про сплату недоїмки саме у межах документальної податкової податкової перевірки.

Відтак, фактично винесення вимоги не за результатами проведення документальної перевірки, - виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбаченихЗаконом № 2464-VІ.

Водночас, суд зауважує, що сплата ЄСВ покупцем ТОВ "Джанні" на підставі такої вимоги базувалась на бажанні підприємства виконати зобов`язання перед Державним бюджетом України у рамках приватизації єдиного державного майнового комплекса, не чекаючи призначення і завершення податкової перевірки, на підставі норм законодавства щодо приватизації.

У той же час сума нарахованих штрафних санкцій та пені в сумі 4123749,90 грн значно перевищує суму недоїмки з ЄСВ, вимоги про сплату якої не були направлені контролюючим органом позивачу до проведення аукціону та визначення переможця в процесі приватизації.

Відповідно до статті першої Першого Протоколу Європейської конвенції із захисту прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Правомірність обмеження майнових прав (законних очікувань) платників податків з боку держави неодноразово була предметом розгляду Європейського суду з прав людини, внаслідок чого Судом було сформовано уніфіковану позицію, за якою обмеження у реалізації будь-якого права може бути визнано правомірним за дотримання таких умов як: законність, легітимна мета та необхідність у демократичному суспільстві. Сукупність таких умов наразі відома під назвою "трискладовий тест".

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством); чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес, тобто чи є легітимною мета такого обмеження; чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ "АГОСІ проти Об`єднаного Королівства" наголошується на необхідності встановлення відношення пропорційності між можливістю застосування, характером заходів з обмеження права власності та метою, що має бути досягнута в результаті такого застосування. При цьому міра дбайливості власника щодо відвернення правопорушення становить лише один з елементів балансу приватного та публічного інтересів, що має розглядатись у сукупності з іншими обставинами справи. У спрощеному вигляді під публічним інтересом у цьому контексті мається на увазі реалізація превентивної функції права шляхом вилучення засобів та предметів правопорушення.

Суд зауважує, що держава повинна подбати про певний баланс між засобами впливу, які застосовуються до правопорушника, адекватною оцінкою його протиправних дій та метою, якої хоче досягти держава.

Відтак, суд зазначає, що у контексті наведеного, розраховуючи відповідальність платника ЄСВ, контролюючий орган зобов`язаний врахувати усі передбачені законом пільги.

Водночас, у ході розгляду судової справи, судом не підтверджено розрахунку пені та штрафних санкцій у відповідності до норм законодавства.

Так, відповідно до п. 9-11.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19):

- несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

- несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

При цьому абзаци другий та третій пункту сім частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) року, не застосовується.

Пунктом 9-11.2 цього ж розділу передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Отже, питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульоване окремими підпунктами розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ, які визначають різний підхід під час застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Зокрема, суд наголошує, що пеня (на противагу від штрафних санкцій) не підлягає нарахуванню протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.

Окрім того, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022 року, внесені зміни до розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.

Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнений, у тому числі п. 9-21 та п. 9-22.

Пунктом 9-21 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI визначено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Згідно з п. 9-22 цього розділу тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Суд зазначає, що наведені вище норми унеможливлювали прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період під час дії правового режиму воєнного стану.

Разом з тим, розрахунок штрафної санкції, пені свідчить про те, що контролюючий орган, здійснюючи розрахунок відповідальності за несвоєчасно сплачені відповідні грошові зобов`язання врахував період пені без виключення днів, у які платник звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану.

Отже, на підставі викладеного можливо зробити висновок, що відповідачем розрахунок пені здійснено неправомірно, без урахування внесених змін, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок пені замість контролюючого органу перебираючи таким чином його повноваження.

Більше того, суд унеможливлений здійснити такий розрахунок, з огляду на відсутність деталізованого розрахунку із відображеннях детальних відомостей у ІКП.

Принагідно суд зазначає, що на виконання вимог суду, відповідачем було повторно надано аналогічний розрахунок за результатами перевірки.

Відтак, з огляду на вищенаведений правовий аналіз норм законодавства, принцип співмірності, суд дійшов до висновку, що податкове-повідомлення рішення головного управління ДПС у Вінницькій області № 0227602406 від 18.06.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Розвиваючи вказане, суд вважає за доцільне зазначити, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням ч. 4 ст. 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Застосування найменш сприятливих для позивача норм податкового законодавства, нехтуючи загальними принципами права, - суперечить пріоритетам державної політики.

Таким чином суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС.

Відтак, понесені витрати позивача у зв`язку зі сплатою судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" (вул. Б. Хмельницького, буд. 34, м. Бар, Барський р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 00376372) до головного управління ДПС України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДПС у Вінницькій області № 0227602406 від 18.06.2024 року.

Стягнути на користь державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 24244 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович