Ухвала

від 08.11.2024 по справі 120/13636/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

08 листопада 2024 р.Справа № 120/13636/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу.

Ухвалою суду від 16.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду:

1) уточненого позову, а саме: зазначити позовні вимоги, які відповідатимуть ч. 1 ст. 5 КАС України (крім зобов`язальної частини заявити вимогу щодо визнання дії (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень протиправними); зазначити відповідачів, що відповідатиме кількості суб`єктів, до яких заявлені позовні вимоги; обґрунтувати у змісті позовної заяви вимоги щодо кожної із заявлених вимог із зазначенням правових норм;

2) належним чином засвідчених копій оскаржуваних виконавчих проваджень: 61194774, 61600636, 63952071, 65139078.

3) доказів сплати судового збору за кожну позовну вимогу у розмірі 2422,40 грн.

4) надати заяву про поновлення строку звернення до суду з вимогою щодо оскарження податкової вимоги №Ф-790-56у, встановлених ст. 122 КАС України із доказами поважності причин цього пропуску.

28.10.2024 на виконання зазначеної ухвали від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Також подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій вказано, що позивач не мала можливості своєчасно звернутися до суду, оскільки уже тривалий час працює за кордоном. На підставі вказаних обставин позивачка просить поновити пропущений процесуальний строк.

Оцінюючи наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, зазначила, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де зазначено, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати їх в сукупності.

Крім того, суд звертає увагу, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання позивача на те, що вона з грудня 2003 року до цього часу проживає за кордоном не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також, посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення відповідного строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду, та без надання позивачем відповідних доказів, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що зі змісту заяви позивача про поновлення строку звернення до суду не вбачається обставин, які були б пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк, а введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а з конкретними причинами, що заважали вчасно звернутися до суду за захистом порушеного права, із наданням доказів на підтвердження таких причин.

Проте, позивачем до заяви про поновлення строку звернення до суду та до позовної заяви доказів поважності причин пропуску звернення до суду надано не було.

Жодних інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не наведено, а судом не встановлено.

У той же час, суддя враховує, що триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, викладеним у постанові від 31.03.2021.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що доводи позивача, наведені у заяві та без надання відповідних доказів, не обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, позивачу слід уточнити позовні вимоги, виклавши їх відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Частиною 6 ст. 121 КАС України встановлено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи наведені вище норми права та обставини справи, суд вважає за необхідне продовжити позивачу процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 16.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом із обґрунтуванням поважності таких причин та з наданням доказів на підтвердження поважності таких причин; викласти зміст позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити позивачеві процесуальний строк, встановлений ухвалою від 16.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, на п`ять днів з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяВіятик Наталія Володимирівна