Рішення

від 08.11.2024 по справі 120/10872/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 листопада 2024 р. Справа № 120/10872/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувшив порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позов до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не призначення та невиплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі. Зокрема, зауважує, що Порядок 332 містить єдину підставу припинення та подальшого непризначення/непоновлення допомоги внутрішньо переміщеним особам. Більше того, зауважує, що у покинутому місці проживання проводиться евакуація.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року у відповідача витребувано докази щодо підстав припинення допомоги.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано письмові пояснення із долученням відповідних доказів

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.

З 10.04.2022 року позивачка перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради як внутрішньо переміщена особа з м. Лиман Донецької обл. Вказане підтверджується довідкою ВПО № 532-5000995214 від 10.04.2022 року.

За заявою позивачки від 10.04.2022 року щодо призначення допомоги на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, призначено допомогу в сумі 3000 грн з березня 2022 року.

З 01.09.2024 року виплату допомоги ВПО позивачці призупинено автоматично масовим перерахунком за результатами верифікації Міністерства фінансів України.

Надалі позивачка 21.02.2024 року звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання повторно.

Разом з тим, рішенням від 26.03.2024 року, оформленим повідомленням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, відмовлено у призначення допомоги, з огляду на те, що позивачка звертається за допомогою ВПО не вперше.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Ст. 2 Закону № 1706-VII передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 2 Порядку № 332 визначає, що з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Згідно з п. 5 Порядку № 332 особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до дня звернення.

Відповідно до пп. 3 п. 7 Порядку № 332 допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 року, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Аналогічне положення щодо припинення виплати допомоги містяться й в пп. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 03.06.2024 року № 151 позивачка отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з квітня 2022 року по серпень 2023 року.

Водночас, відповідно до матеріалів справи, така виплата була припинена за результатами верифікації Міністерства фінансів України. Вказане підтверджується, зокрема розпорядженням від 11.09.2023 року.

Суд зауважує, що позивачкою не оскаржується рішення про припинення їй виплати вищевказаної допомоги органом соціального захисту населення, на обліку в якому вона перебувала.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання 21.02.2024 року, а не як самостійно зазначено останньою в березні 2024 року.

Так, відповідачем відмовлено у виплаті вказаної допомоги, з огляду на те, що позивачка звертається за виплатою не вперше.

Суд зазначає, що згідно п. 2 Порядку № 332 з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася.

У той же час, особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".

Натомість, позивачка отримувала таку допомогу до її припинення.

Суд наголошує, що продовження з 01.08.2023 року виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам автоматично на один шестимісячний період, не означає неможливість припинення вказаної виплати за наявності визначених законодавством підстав.

Так, у контексті наведених вище обставин, має місце наявність попередньо прийнятого рішення про припинення їй виплати допомоги та, відповідно, неотримання такої допомоги на момент звернення до відповідача.

Відтак, позивачка не може вважатися такою, що звернулась вперше за призначенням вказаної допомоги до відповідача, оскільки судом встановлено факт призначення та отримання позивачем такої допомоги.

Водночас п. 5 Порядку №332 визначено, що допомога може призначатися й особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення:

у якої після припинення виплати допомоги житлове приміщення було знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) та інформацію про яке внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за технічної можливості), або щодо якого органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації;

яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 1 грудня 2023 року.

Позивачем до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, що підтверджували б її відповідність критеріям, визначеним Порядком № 332, для призначення допомоги як особі, що звертається за нею не вперше.

Принагідно суд зауважує, що Урядом 22 березня 2024 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 331 "Деякі питання провадження діяльності з усиновлення та

влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. соціального захисту дітей, залишених без батьківського піклування" (набрання чинності 28.03.2024 року), якою Порядок № 332 було уточнено п. 13, відповідно до якого особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.

Суд наголошує, що позивачкою подано заяву до внесення зазначених змін у законодавством.

Більше того, на момент розгляду відповідачем такої заяви, зазначена норма не набула чинності.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено в призначенні позивачеві допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області (2-й провул. Вячеслава Чорновола, 8, м. Хмільник, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 20088327) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович