Рішення

від 14.11.2024 по справі 140/12291/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/12291/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування арешту та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 позивач) звернулася з позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Луцький ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Харківській області (далі третя особа) про визнання бездіяльності протиправною щодо не зняття арешту з грошових коштів та майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 58348689 та не виключення з Єдиного реєстру боржників; скасування арешту грошових коштів ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 23.02.2020 у ВП № 58348689; скасування арешту майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 23.02.2020 у ВП № 58348689; зобов`язання виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_2 як боржника у ВП № 58348689.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2019 постановою державного виконавця Ківерцівського районного ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58348689 про виконання постанови №ХК3293/1441/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.01.2019 про накладення на ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) штрафу в сумі 335070 грн., а також було внесено відомості про неї до реєстру боржників.

Постановами державного виконавця від 13.02.2019 та 23.04.2020 у виконавчому провадженні №58348689 було накладено арешт на майно та грошові кошти позивача.

17.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 17.05.2021.

На даний час виконавчий документ до виконання стягувачем не пред`являвся і виконавче провадження вважається завершеним. Однак, арешти на майно та грошові кошти залишаються чинними.

12.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про щодо знаття арешту з коштів боржника та виключення її з реєстру боржників. Листом від 13.09.2024 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача та вказав про відсутність підстав для вчинення зазначених дій.

Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що грубо порушує право власності позивача, зокрема, в частині розпорядження належним йому нерухомим майном, а, відтак, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Розгляд справи призначено на 14:00 год. 29.08.2024. 29.08.2024 в справі було оголошено перерву до 11:00 год. 13.11.2024.

Відповідач у своїх поясненнях вказав, що постановами державного виконавця від 13.02.2019 та 23.04.2020 у виконавчому провадженні №58348689 було накладено арешт на майно та грошові кошти позивача при примусовому виконання постанови №ХК3293/1441/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.01.2019 про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 335070 грн.

17.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та він до повторного виконання не пред`являвся. На даний час виконавчі провадження згідно вимог чинного законодавства є знищеним.

Третя особа у поясненнях вказала на відсутність підстав для зняття арешту на майно позивача, позаяк постанова не є виконаною та штраф не стягнуто.

В судовому засіданні 13.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала із підстав, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник відповідача підтримала свої пояснення, які були долучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явися хоча належними чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

В справі було оголошено перерву до 14:30 год 14.11.2024.

У судове засідання 14.11.2024 представники представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи у відсутності позивача та представника.

Одночасно, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме в прохальній частині позовної заяви щодо зобов`язання відповідача скасувати арешт на майно та грошові кошти позивача, накладені постановами державного виконавця від 13.02.2019 та 23.04.2020 у виконавчому провадженні №58348689.

Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої частиною 7 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 КАС України).

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши вступні слова представника позивача та представника відповідача 13.11.2024, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.01.2021 ОСОБА_3 укладено шлюб із ОСОБА_5 та в подальшому було змінено прізвище на ОСОБА_4 (а.с.15).

Постановою державного виконавця Ківерцівського ВДВС від 13.02.2019 відкрито виконавче провадження №58348689 із примусового виконання постанови № ХК3293/1441/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.01.2019 про накладення на ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) штрафу в сумі 335070 грн (а.с.16).

13.02.2019 та 23.04.2020 в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на майно боржника та грошові кошти відповідно (а.с.17-18).

В подальшому, державним виконавцем 17.02.2021 у ВП 58348689 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 17.05.2021 (а.с.19).

ОСОБА_1 12.09.2024 звернулася із заявою до відповідача про зняття арешту з її майна та виключення з реєстру боржників.

Листом за №89334 від 13.09.2024 відповідач повідомив позивачу, що підстави для виключення боржника з реєстру та зняття арешту з майна боржника визначені статтями 9, 59 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того повідомили про те, що виконавчий документ повернуто стягувачу та те, що станом на 13.09.2024 виконавчий документ до повторного стягнення не пред`являвся (а.с.20).

Із витягу реєстру боржників (а.с.22) вбачається, що на даний час в ньому містяться відомості відносно позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд застосовує наступні нормативні акти.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII ( далі -Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як установлено пунктами 6, 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

За правилами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно приписів частини першої статті 48 Закону даного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Таким чином, арешт майна боржника, як виконавча дія, можливий лише в межах наявного відкритого в порядку та на підставах визначеного Законом №1404-VIII виконавчого провадження з примусового виконання рішення уповноваженого органу.

Із матеріалів справи вбачається, що в межах ВП 58348689 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» і наданий час до повторного виконання він не пред`являвся.

Крім того, встановлено, що по даному виконавчому документі закінчилися строки для його повторно пред`явлення, а саме 17.05.2021.

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах ВДВС, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829Є5 від 07.06.2017 виконавче провадження ВП 58348689 було знищено.

Зважаючи на відсутність будь-яких матеріалів виконавчих проваджень, що стали підставою для накладення вказаних арештів, суд дійшов висновку про необхідність знаття цих арештів.

Щодо бездіяльності відповідача, яка полягає у не знятті оскаржуваного арешту за запитом позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 1404, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відтак, оскаржуваний у справі арешт нерухомого майна та грошових коштів позивача повинен був бути зняти відповідною посадовою особою відповідача після виявлення відсутності матеріалів виконавчих проваджень, що стали підставою для накладення вказаного арешту, однак відповідачем всупереч наведених приписів Закону № 1404 такі дії вчинені не були, що свідчить про протиправний характер поведінки відповідача, яка полягає у не знятті арешту за запитом позивача.

В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо виключення її з реєстру боржників, то вони задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 5 статті 9 Закону №1404-VIII єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В свою чергу, частиною 1 статті 39 даного Закону визначено, що провадження передбачає 20 підстав закінчення виконавчого провадження.

За приписами частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (п. 1); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (п. 3); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (п. 11).

В даному переліку відсутня така підстава, як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.37 даного Закону), на підставі якого державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу.

Аналогічні норми передбачені Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016 (далі - Положення № 2432/5).

Пунктом 23 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5) визначено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Аналізуючи зміст вищевказаних норм суд доходить висновку, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Судом встановлено і вказана обставина не заперечується позивачем, що виконавчий документ у ВП 58348689 повернуто стягувачу з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у відмові виключити позивача з реєстру боржників та пов`язаній з нею вимогою зобов`язального характеру, з огляду на те, щоЗакон України Про виконавче провадження, Інструкція №512/5та Положення № 2432/5 закріплюють вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, в той же час, доказів настання однієї з таких обставин, суду не надано.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з квитанцією № 9988-05839339-0993 від 21.10.2024 (а.с. 9).

Керуючись статтями 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна та грошових коштів ОСОБА_1 , накладених згідно постанов від 13.02.2019 та 23.04.2020 у виконавчому провадженні №58348689.

Зобов`язати Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна та грошових коштів ОСОБА_1 , накладених на підставі постанов від 13.02.2019 та 23.04.2020 у виконавчому провадженні №58348689.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43602, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а, код ЄДРПОУ 35041407).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держпраці у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39779919).

Суддя Р.С. Денисюк