Рішення

від 14.11.2024 по справі 140/5836/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/5836/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.06.2020 №359-ос ОСОБА_1 звільнено, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як стало відомо позивачу, відповідач протиправно не врахував, зокрема:

- при обрахунку розміру «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ) за 2015-2017 рр. «щомісячну додаткову грошову винагороду» та «індексацію грошового забезпечення», а за 2018-2020 рр. «індексацію грошового забезпечення»;

- при обрахунку розміру «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII «індексацію грошового забезпечення».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №140/5263/21, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №140/6870/22 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі.

Виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі було здійснено 08.12.2023, проте перерахунок спірних виплат здійснено не було.

Таким чином, вищезазначені дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «грошової допомоги на оздоровлення» за 2015-2020 рр., а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду.

Позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII за 2015-2017 рр.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII за 2018-2020 рр.;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII за 2015-2017 рр. з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення», в т. ч. виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №140/5263/21, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 140/6870/22;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII за 2018-2020 рр. з урахуванням «індексації грошового забезпечення», в т. ч. виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №140/5263/21, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №140/6870/22;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII з урахуванням «індексації грошового забезпечення», в т. ч. виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №140/5263/21, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 140/6870/22.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.11).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.15-18) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалося належне грошове забезпечення, яке обчислювалося та нараховувалося у межах виділених ВЧ НОМЕР_1 коштів, у відповідності до статті 17 Конституції України, статті 9 Закону №2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294), постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова №889), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228 (далі Інструкція №425).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача у період з 01.10.2008 по 31.07.2019 та з 22.02.2020 по 17.06.2020, що вбачається з особистих карток грошового забезпечення (а. с.22-23, 26-28).

Відповідно до наказу в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» 17.06.2020 № 359-ос, майора ОСОБА_1 (П-005022), начальника відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу, звільненого з військової служби у запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.06.2020 № 274-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У цьому наказі зазначено про виплату позивачу при звільненні: одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років в сумі 177546,30 грн відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі Інструкція №558); надбавки з 01.06.2020 по 17.06.2020 за особливості проходження служби у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за період з 01.06.2020 по 17.06.2020 у розмірі 55 % до посадового окладу (а. с. 6 зворот).

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021) у справі №140/5263/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2019 та з 22.02.2020 по 17.06.2020; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2019 та з 22.02.2020 по 17.06.2020 (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023) у справі №140/6870/22 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії позов задоволено. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо неврахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі №140/6870/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.07.2019 та з 22.02.2020 по 17.06.2020; зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.07.2019 та з 22.02.2020 по 17.06.2020, виходячи з фіксованої величини 4154,27 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

При вирішенні спору (в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рр. з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди) суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами пункту 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція № 425 (чинна на момент виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рр.).

Підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Крім того, відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Спірним у цій справі є питання нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Підпунктом 5 пункту 1 Постанови № 889 (доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», яка набрала чинності з 01.01.2016) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

З особистих карток грошового забезпечення вбачається, що позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова допомога в період з лютого по грудень 2016 року, з січня по грудень 2017 року, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Водночас, відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2015, 2016, 2017 рр., в серпні 2015 року позивачу була виплачена допомога на оздоровлення у сумі 4750,95 грн, у вересні 2016 року 8235,00 грн, а у серпні 2017 року 8006,25 грн. При цьому, до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення у 2015-2017 рр., не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, про що також зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідач вказану обставину не заперечує, а правомірність своїх дій обґрунтовує з покликанням на Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 (далі Інструкція № 73).

Так, згідно із пунктом 1 Інструкції №73 ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Відповідно до пункту 3 Інструкції №73 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Пунктом 6 Інструкції №73 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників.

Згідно з пунктом 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 зазначив, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Згідно з частинами другою, третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат. Встановивши, що перед звільненням додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 дійшов висновку, що така винагорода не може вважатись одноразовою, відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 відступила від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04.11.2014 у справі № 21-473а14, від 03.03.2015 у справі №21-32а15 та від 19.05.2015 у справі № 21-466а15, та сформувала правовий висновок про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Як вбачається із матеріалів справи, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу в період з лютого по грудень 2016 року, з січня по грудень 2017 року (а.с.22-23), що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер. Таким чином, у спірному випадку щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення. Отже, виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, відповідач порушив вимоги законодавства щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі.

Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в зазначеній частині позовних вимог у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням проведених виплат) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2016 року, серпні 2017 року, з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Водночас, у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015 рік необхідно відмовити, з огляду на таке.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», якою пункт 1 Постанови №889 доповнено підпунктом 5 (щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби), набрала чинності лише з 01.01.2016. На момент виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2015 рік щомісячна додаткова грошова винагорода не виплачувалася, про що також свідчить особиста картка грошового забезпечення за 2015 рік (а.с.22 зворот), а тому відсутні правові підстави для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховувалася грошова допомога для оздоровлення у 2015 році.

При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 рр. та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №140/5263/21, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №140/6870/22, суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За змістом частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що наказом в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» 17.06.2020 №359-ос позивачу була призначена до виплати одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби в сумі 177546,30 грн (а. с. 6 зворот).

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2015-2020 р., в серпні 2015 року позивачу була виплачена допомога на оздоровлення у сумі 4750,95 грн, у вересні 2016 року 8235,00 грн, а у серпні 2017 року 8006,25 грн, у червні 2018 року 14162,00 грн, у червні 2020 року 20887,80 грн (а.с.22-23, 26-28).

При цьому, до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення у 2015-2018 та 2020 рр. та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не враховано індексацію грошового забезпечення, про що також зазначено у відзиві на позовну заяву.

Суд враховує, що індексація грошового забезпечення виплачувалася позивачу у період з листопада по грудень 2015 року, про що свідчить особиста картка грошового забезпечення (а.с.22 зворот), а рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023) у справі №140/6870/22 було зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, починаючи з 01.12.2015.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що індексація грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 17.06.2020 підлягала виплаті позивачу щомісячно (повинна була мати щомісячний характер) та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та її виплаті у вересні 2016 року, серпні 2017 року, червні 2018 року та червні 2020 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в червні 2020 року (такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 30.04.2021 у справі № 620/561/20).

З наведених правових підстав позов в частині вимог щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 рр. та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення належить задовольнити частково у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року, червні 2018 року та червні 2020 року та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року, червні 2018 року та червні 2020 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, в т. ч. виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №140/5263/21, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 140/6870/22 та про відмову в решті позовних вимог (зокрема, щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення: - у 2015 році, оскільки до серпня 2015 року місяця виплати зазначеної допомоги індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, судові рішення щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2015 по 31.08.2015 відсутні; - у 2019 році, оскільки грошова допомога на оздоровлення відповідно до відомостей особистої картки грошового забезпечення та заробітної плати позивачу не виплачувалась, а позивач перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 не повний 2019 рік, а саме з 01.01.2019 по 31.07.2019).

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі Закон №2352-ІХ), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24, від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.

Оскільки позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 до 17.06.2020, а до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, тому до спірних правовідносин не піддягає застосуванню тримісячний строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ.

Керуючись статтями243 - 246,262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2016 року, серпні 2017 року, з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року, червні 2018 року та червні 2020 року та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, серпні 2017 року, червні 2018 року та червні 2020 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №140/5263/21, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/6870/22.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх