Рішення

від 18.11.2024 по справі 140/9739/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9739/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вотранс Логістик до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вотранс Логістик (далі ТОВ Вотранс Логістик, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відділ Укртрансбезпеки у Волинській області) про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 037986 від 26.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акта перевірки та долучених до нього документів оскаржуваною постановою до позивача відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт було застосовано адміністративногосподарський штраф в сумі 17000 грн за порушення статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності було здійснення ним перевезення вантажу за відсутності документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у товарно-транспортній накладній відсутні відомості про код ЄДРПОУ автомобільного перевізника, параметри транспортного засобу (довжини, ширини, висоти).

Позивач не погоджується із даною постановою та вважає її протиправною, оскільки під час перевірки водієм транспортного засобу було надано товарно-транспортні накладні (далі ТТН) від 16.07.2024 №2300, №2301. Однак посадовою особою відповідача кваліфіковано виявлені недоліки ТТН як здійснення перевезення вантажів за відсутності ТТН.

Звертає увагу на те, що статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачена відповідальність перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки ТТН, а не за порушення правил її оформлення. При цьому, ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник), а тому перевізник не може нести відповідальності за порушення правил заповнення ТТН.

Враховуючи принцип індивідуальності юридичної відповідальності, відсутні підстави покладати на позивача тягар негативних наслідків та притягувати до відповідальності за формальне неповне виконання іншою юридичною особою (вантажовідправником) її обов`язків із повного внесення усіх відомостей до ТТН.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки про перевезення позивачем вантажів автомобільним транспортом за відсутності ТТН, є помилковими, адже за встановлених у справі обставин певні недоліки в оформленні наявних у водія ТТН не можуть бути кваліфіковані як відсутність ТТН на момент проведення перевірки.

З урахуванням наведеного просить визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ 037986 від 26.08.2024.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечила та зазначила, що посадовими особами Укртансбезпеки 17.07.2024 проведено рейдову перевірку, в ході якої виявлено відсутність документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у товарно-транспортній накладній відсутні відомості про код ЄДРПОУ автомобільного перевізника, параметри транспортного засобу (довжини, ширини, висоти).

Вказує на те, що Закон України Про автомобільний транспорт зобов`язує оформляти ТТН із зазначенням обов`язкових реквізитів, передбачених цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Натомість надані водієм ТТН не містили виділених по тексту обов`язкових реквізитів, що не заперечується позивачем. Зміст та форма ТТН повинні відповідати вимогам, установленим Законом України Про автомобільний транспорт та Правилам перевезень вантажів, і дотримання цих умов є обов`язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.

На думку представника відповідача, приймаючи вантаж до перевезення, проставляючи власноручний підпис, водій, як уповноважена особа автомобільного перевізника, бере відповідальність за документи, що супроводжують вантаж, в тому числі перевіряє їх оформлення.

Відтак, зважаючи на вищезазначене, вважає правильним висновок про те, що автомобільний перевізник несе відповідальність за неналежно оформлену ТТН, що кваліфікується порушенням відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, коли така була підписана водієм та прийнята ним для перевезення, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.07.2024 у справі №440/2334/23.

На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Посадовою особою Укртрансбезпеки 17.07.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №НР003139 від 11.07.2024 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на території Донецькій, Луганській та Харківській областях у період з 15.07.2024 по 21.07.2024, затвердженого 11.07.2024 начальником цього Відділу Укртрансбезпеки, на 50 км автодороги М-18 проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт №АР051991.

Актом зафіксовано, що транспортним засобом марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Koegel, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювались перевезення вантажу за відсутності документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у ТТН №2300, №2301 від 16.07.2024 відсутні відомості про код ЄДРПОУ автомобільного перевізника, параметри транспортного засобу (довжини, ширини, висоти).

Відповідачем 01.08.2024 рекомендованим листом направлено позивачу повідомлення від 31.07.2024 №65731/24/24-24 про те, що розгляд справи відбудеться 26.08.2023 за адресою: м. Луцьк вул. Підгаєцька, 3, поверх 4.

26.08.2024 в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за результатами розгляду справи винесено постанову № ПШ 037986, якою до ТОВ Вотранс Логістик за порушення статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

В силу вимог статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За правилами, визначеними у статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом, який має бути у водія при здійсненні ним перевезень вантажів.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, вказаними Правилами та статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що до обов`язкових реквізитів товарно-транспортної накладної належить, зокрема, інформація про: автомобільного перевізника (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язкові реквізити ТТН - це інформація, яку повинна містити остання та за відсутності якої документ втрачає визначений Правилами №363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Як вбачається з копій товарно-транспортних накладних №2300, №2301 від 16.07.2024, які надані водієм перевізника під час перевірки, останні не містять інформації про код ЄДРПОУ автомобільного перевізника, параметри транспортного засобу (довжини, ширини, висоти), що зафіксовано актом перевірки.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

У спірному випадку ТОВ Вотранс Логістик не заперечує, що ТТН №2300, №2301 від 16.07.2024 складені з порушенням щодо заповнення усіх обов`язкових реквізитів, однак просить врахувати принцип індивідуальності юридичної відповідальності, оскільки відсутні підстави покладати на позивача тягар негативних наслідків та притягувати до відповідальності за формальне неповне виконання іншою юридичною особою (вантажовідправником) обов`язків із повного внесення усіх відомостей до товарно-транспортної накладної.

Як слідує із ТТН №2300, №2301 від 16.07.2024, останні складені вантажовідправником Приватним акціонерним товариством Луцьк Фудз.

Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне оформлення ТТН, Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23 дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Пунктом 11.4 Правил № 363 регламентовано, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Таким чином, водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її.

У спірному випадку в ТТН №2300, №2301 від 16.07.2024 наявний підпис водія транспортного засобу перевізника ОСОБА_1 .

Відтак, водій, який здійснює перевезення вантажу, несе відповідальність за наявність належно оформленої товарно-транспортної накладної (ТТН) під час перевезення.

Хоча обов`язок за правильне оформлення ТТН покладається на вантажовідправника, водій повинен перевірити наявність усіх необхідних реквізитів у ТТН перед початком перевезення, щоб забезпечити законність та безпеку транспортної операції.

Таким чином, позивачем не доведено, що при здійсненні вантажного перевезення 17.07.2024, ним, як автомобільним перевізником, надано документи, які відповідають вимогам статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, що виключало б відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарських правопорушень перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що суд дійшов висновку, ця постанова є обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вотранс Логістик до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вотранс Логістик (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Дубнівська, будинок 11-А, ідентифікаційний код 39052648).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9, ідентифікаційний код 39816845).

Суддя Н. В. Стецик