Рішення

від 26.08.2024 по справі 160/15091/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/15091/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/15091/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у оформленні (наданні) ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити (надати) ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на 19.04.2024), у зв`язку із утриманням ним трьох дітей віком до 18 років.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у нього на утриманні перебувають 3 дітей, 1 дитина від попереднього шлюбу дружини та 2 спільні дитина від теперішнього шлюбу. При цьому позивач наголошує, що батько 1 дитини від попереднього дружини постійно проживає за кордоном та не бере участі в утриманні дитини. Також позивач наголошує, що факт утримання ним 3 дітей підтверджується актом обстеження умов проживання від 03.05.2024. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №25877/24).

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, 19.04.2024 позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації згідно абз. 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (в редакції Закону до 18.05.2024 року). Перевіривши надані заявником документи, а саме: копія паспорта позивача; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; копії свідоцтва про шлюб позивача з громадянкою ОСОБА_2 ; копія паспорта громадянки ОСОБА_2 ; картки фізичної особи - платника податків громадянки ОСОБА_2 ; копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; витяг з державного реєстру актів цивільного стану на ОСОБА_3 ; копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; витяг з державного реєстру актів цивільного стану на ОСОБА_4 ; копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; витяг з державного реєстру актів цивільного стану на ОСОБА_4 ; копії посвідчення багатодітної родини; копія відповіді Дзержинського суду про відсутність позовних заяв про стягнення аліментів; копія паспорта громадянки ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 ; довідки № 16 та 18 з ТОВ «Нова-ком» про склад зареєстрованих осіб, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі наданих документів встановив, що заявником не доведено факт перебування на його утриманні падчерки ОСОБА_3 . Заявником не надано: доказів щодо не здійснення утримання ОСОБА_3 її батьком ОСОБА_8 ; доказів щодо неможливості утримання ОСОБА_3 іншими членами родини (матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер); документ, що підтверджує спільне проживання вітчима ОСОБА_1 з падчеркою ОСОБА_3 . Виходячи з вище викладеного, керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшов висновку, що надати відстрочку з підстав абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» неможливо, у зв`язку з відсутністю третьої дитини на утриманні. Тому, рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови в оформленні відстрочки позивачу, яке відповідає вимогам чинного законодавства є обґрунтованим та законним, отже позовна вимога щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 не підлягають задоволенню.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

26.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянув заяву ОСОБА_1 та відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Підставами відмови слугувало те, що заявником не надано: доказів щодо нездійснення утримання ОСОБА_3 її батьком ОСОБА_8 ; доказів щодо неможливості утримання ОСОБА_3 іншими членами родини (матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер); документ, що підтверджує спільне проживання вітчима ОСОБА_1 з падчеркою ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із не наданням відстрочки від призову, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 18.06.2022.

Зі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_4 судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_5 судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_6 судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Однак, позивачем не було надано до ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.

В свою чергу посилання позивача на акт обстеження умов проживання від 03.05.2024 року суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем під час прийняття оскарженого рішення не надавалась оцінка вказаним документами, оскільки вказані документи фактично не надавались відповідачу, так як вказані документи фактично виготовлені пізніше дати звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні відстрочки від призову у зв`язку із ненаданням документів про наявність на утриманні військовозобов`язаного трьох або більше дітей.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.08.2024.

Суддя О.В. Царікова