Рішення

від 11.11.2024 по справі 160/26814/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 рокуСправа №160/26814/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за контрактом, зазначає, що він звертався до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про його звільнення з військової служби з підстав наявності у нього батька інваліда ІІ групи, який потребує постійного стороннього догляду, однак відповідачем, за результатами розгляду рапорту, не було прийнято позитивного рішення. У відповіді від 15.07.2024 р. Військова частина НОМЕР_2 посилається на приписи Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Представником третьої особи було направлено на адресу суду пояснення на позовну заяву, в тексті яких зазначено, що він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні, з посиланням на те, що передбачений відповідний перелік документів, необхідний для звільнення з військової служби: документи, що підтверджують наявність родинних зв`язків - свідоцтво про народження військовослужбовця; документи, що підтверджують факт встановлення особою інвалідності - довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 30 липня 2021 року № 577; посвідчення особи з інвалідністю. Верховний суд у пункті 66 Постанови від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 чітко резюмував, що з аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням №1317, необхідно дійти висновку, що саме медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Позивачем подано до суду відповідь на пояснення третьої особи, в тексті яких зазначено, що позовні вимоги він підтримує, просить позов задовольнити у повному обсязі, із зазначенням, що прийняття рішення про звільнення позивача належить до компетенції Військової частини НОМЕР_2 , а не Військової частини НОМЕР_1 .

Відсутня довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 30 липня 2021 року № 577. Позивач не погоджується з означеною позицією третьої особи та зазначає, що позивач переконаний у правильності визначення відповідача по даній справі та зазначає, що відповідачем по даній справі має виступати саме Військова частина НОМЕР_1 . Таке переконання ґрунтується на тому, що позивач проходить службу саме у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою форми 5 у котрій вказано, що ОСОБА_1 з 04.06.2018 року і по теперішній час перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . А тому і рішення про його звільнення, з подальшим юридичним оформленням має приймати саме Військова частина НОМЕР_1 . Так, відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008: Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Примітка: Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. Позивач діяв у межах чинного законодавства та подав рапорт із дотриманням вимог встановлених пунктом 233 Положення № 1153/2008, тобто рапорт поданий «по команді» із зазначенням у ньому підстави звільнення з військової служби; із зазначенням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця із долученням документів, які підтверджують підстави звільнення. Що стосується довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією та нібито її відсутності. Як і до рапорту так і до позову додавались: висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; посвідчення інваліда.

Відповідачем було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти пред`явлених позовних вимог, із зазначенням, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.06.2018 року №154, лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув із Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, призначеного наказом Міністра оборони України м. Львів від 02 червня 2018 року № 309 на посаду заступника командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону, з 04 червня 2018 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. ОСОБА_1 проходить службу у військовому званні «старший лейтенант» на посаді офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 знаходиться в підпорядкуванні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), про що позивачу та представнику позивача відомо, оскільки означена інформація зазначається у позовній заяві. Звільнення осіб офіцерського складу із військової служби не в межах повноважень командира військової частини без погодження командувача військ оперативного командування (в повноваженнях командира військової частини, є виключення із списків особового складу військовослужбовця після погодження командувача військ оперативного командування рапорту (подання) щодо звільнення особи офіцерського складу). Командуванням військової частини НОМЕР_1 було направлено до командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 та подання із клопотанням командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби у запас за пп. «г», п.3, ч.5 та п.3 ч.12. ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 16.10.2024 року за вх.№8478 військовою частиною НОМЕР_1 було отримано відповідь начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 року вих.№8005, в якій зазначалось, що документи старшого лейтенанта ОСОБА_1 - залишено без реалізації. Відтак, командуванням військової частини НОМЕР_1 не вчинялось протиправної бездіяльності по відношенню до старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Представник відповідача зазначає, що представником позивача чи то з необізнаності, чи то з умислом позовну заяву та викладені в ній позовні вимоги зверненні до неналежного відповідача.

На підставі викладеного вище, представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , за контрактом, що підтверджується довідкою форми 5, копія якої міститься в матеріалах справи, в тексті якої зазначено, що ОСОБА_1 з 04.06.2018 року і по теперішній час перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008: Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Примітка: Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-ХIV) передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

На підставі означеного, ОСОБА_1 звертався до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про його звільнення з військової служби з підстав наявності у нього батька інваліда ІІ групи, який потребує постійного стороннього догляду.

Відповідачем, за результатами розгляду рапорту, не було прийнято позитивного рішення. У відповіді від 15.07.2024 р. Військова частина НОМЕР_2 посилається на приписи Постанови КМУ за №560 від 16.05.2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (третя особа по справі).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 , у звільненні з військової служби на підставі пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема, підпункт "г" пп. 3 ч.5 ст. 26 Закону в редакції на момент розгляду рапорту позивача передбачав, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час мобілізації, є зокрема необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка). При цьому необхідність постійного догляду повинна підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Cпірним у даних правовідносинах є питання, яким саме документом підтверджується підстава для звільнення з військової служби, передбачена абз.3 пп "г" п.3 ч.5 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", (а саме, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

Судом встановлено, що позивач подав Військовій частині НОМЕР_2 (третя особа у справі) рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за батьком (інвалідом ІІ групи), позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; посвідченням інваліда.

Водночас Військова частина НОМЕР_2 не задовільнила відповідний рапорт, оскільки, як зазначено, зокрема, у поясненнях третьої особи на позовну заяву, відсутня довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 30 липня 2021 року № 577.

За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у відповідній редакції) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 р. та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).

Відтак, перевіряючи вищенаведені доводи та оцінюючи питання щодо допустимості наданих позивачем документів, зокрема й медичних висновків лікарсько-консультативної комісії для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом ІІ групи, як підстави для його звільнення зі служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.

Статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 р. №2961-IV (далі за текстом Закон №2961) визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії російської федерації проти України;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317 (далі за текстом Положення №1317).

З огляду на підпункт 1 пункту 11 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 р. №577 затверджено форму первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією».

Механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності визначений Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 р. №917 (далі за текстом Положення №917).

Відповідно до пп.1 п.7 Положення №917 комісії визначають: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.

З метою виконання статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу», пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року №1192, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 р. №667 затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу (далі за текстом Інструкція №667).

Пунктом 1 Інструкції №667 встановлено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Згідно з п.п.4 6 Інструкції №667 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.

Таким чином, необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю IІ групи та необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи є самостійними підставами, які надають військовослужбовцю право на звільнення відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232. В той же час означений підпункт містить й іншу частину, а саме «або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд». Враховуючи вказане формулювання, законодавець розмежував осіб, що потребують догляду та мають інвалідність, а також осіб, які не мають встановленої групи інвалідності, водночас потребують в сторонньому догляді й саме цю потребу підтверджують висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

В контексті викладених у поясненнях третьої особи заперечень щодо правомірності врахування наданих позивачем доказів й чіткої вказівки в спеціальних нормах законодавства необхідних документів, що можуть слугувати підтвердженням права на звільнення з військової служби (висновок МСЕК), суд зауважує, що наказом МОУ №577 від 30.07.2012 р. «Про затвердження форм первинної облікової документації», що використовується в медико-соціальних експертних комісіях, не передбачено такої форми як «висновок медико-соціальної експертної комісії про потребу в постійному сторонньому догляді». Вказаний наказ взагалі не передбачає будь-якого формулювання висновку окрім «Висновок про час настання інвалідності».

Водночас, у відповіді від 15.07.2024 р. на рапорт ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_2 зазначено про вимоги постанови КМУ від 16 травня 2024 р. №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» для встановлення факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, необхідно надати акт.

Водночас, в тексті пояснень по справі, представник Військової частини НОМЕР_2 (третя особа) зазначив, що підставою для такої відмови стало те, що саме медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а саме: довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 30 липня 2021 року № 577.

З огляду на вказане спірним у цій справі є питання допустимості медичних документів ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за батьком та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.

Так, під час дії воєнного стану пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII доповнений підпунктом «г», згідно із Законом України від 01.04.2022 р. №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка).

Підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок медико-соціальної експертної комісії, або ЛКК закладу охорони здоров`я. Повноваження таких органів залежно від суб`єкта, якому надається відповідний висновок, вже не розмежовано.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» було зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, та законами № 3687-IX від 08.05.2024 р., № 3724-IX від 22.05.2024 внесено зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

На дату розгляду справи, частина 5 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема:

3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

При цьому ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає, що під час дії воєнного стану військовослужбовці можуть звільнитися з військової служби через сімейні обставини, серед яких:

3) під час дії воєнного стану:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

З наведеного переліку видно, що необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, на даний час може бути підставою для звільнення військовослужбовця лише за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

До рапорту та до матеріалів справи позивач надав докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 (особа з інвалідністю ІІ групи) на даний час інших дітей, окрім сина ОСОБА_1 (позивач в даній справі), не має; з дружиною розлучився, копії яких додані до рапорта від 03.07.2024 р., у якості додатків.

Водночас, суд зазначає, що позивач, станом на дату прийняття рішення у справі, перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). При цьому, з рапортом до Військовій частині НОМЕР_1 (відповідач) щодо звільнення його з військової служби не звертався, в прохальній частині позовної заяви звертається з вимогою саме до Військової частини НОМЕР_1 , а Військова частина НОМЕР_2 , до якої позивач звернувся з рапортом, має статус третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, при цьому, що згідно з частиною першою статті 42 КАС України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи та відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач, отже, третя особа у справі не є стороною в адміністративному процесі та до неї не можуть бути заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька