Рішення

від 12.11.2024 по справі 160/23224/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуСправа №160/23224/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/23224/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

26.08.2024р. через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" звернулося з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, та просять:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2024/000028/1 від 30.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000154 від 30.07.2024 року.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 02.09.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000028/1 від 30.07.2024;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000154 від 30.07.2024;

- ЕМД разом із додатками;

- запит митниці щодо додаткових документів;

- листи позивача, разом із додатковими документами;

- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.

19.09.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

24.09.2024 року позивачем до суду подано письмову відповідь на відзив.

08.10.2024 року судом на розгляд ставилася питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року суд вирішив подальший розгляд адміністративної справи №160/23224/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 16.10.2024 року.

16.10.2024 року оголошено перерву у підготовчому засіданні; наступне підготовче засідання призначено на 30.10.2024 року.

30.10.2024 року закрито підготовче провадження; у зв`язку із повітряною тривогою призначено розгляд справи по суті на 12.11.2024 року.

12.11.2024 року позивачем до суду подано клопотання про про перехід до письмового провадження №160/23224/24.

Сторони належним чином повідомлені про час та розгляд справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

12.11.2024 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що товариством з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію.

Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» через митного брокера фізичну особу підприємця ОСОБА_1 за електронною митною декларацією №24UA110140005851U0 від 29.07.2024 року в режимі «імпорт» було подано до митного оформлення ввезення на митну територію України партії цинку металевого в чушках необробленого, нелегованого, марки High Grade, ГОСТ 3640-94, з масовою часткою 99,99 % цинку, для покриття сталевого дроту, в кількості 21505 кг.

До МД_1 декларантом було додано такі документи:

- зовнішньоекономічний контракт № 201222 від 28.12.2021;

укладений між Позивачем (Покупець у цьому контракті) та компанією-нерезидентом «BARAMIST s.r.o.», Словаччина (Продавець у цьому контракті);

- додаток № 67 від 22.07.2024 до нього;

- комерційна пропозиція Продавця № 240722/4 від 22.07.2024;

- роздруківка з офіційного сайту Лондонської біржі металів LME (London Metal Exchange) про котирування офіційної ціни на цинк за 19.07.2024 за показником cash offer;

- рахунок-фактура (invoice) № 189 від 22.07.2024, що містить декларацію про походження товару;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 23.07.2024;

- пакувальний лист № 88 від 22.07.2024;

- сертифікат аналізу від 22.07.2024;

- рахунок-проформа (invoice) відправника товару для митних експортних і транзитних формальностей № PTESІ1221622-88 від 22.07.2024;

- експортна митна декларація № 24BG001008А009116В5 від 23.07.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 10/04-1 від 10.04.2014 року.

Відповідно до вищенаведених документів митну вартість товару було визначено декларантом самостійно за першим методом ціною договору в сумі 65340,15 доларів США, виходячи з договірної ціни товару у 3038,37 доларів США за 1 метричну тонну.

Розглянувши подані позивачем документи, відповідач направив позивачу повідомлення від митниці від 30.07.2024, яким відповідач повідомив, що подані для підтвердження митної вартості товару документи містять розбіжності та невідповідності, а також зобов`язав декларанта подати додаткові документи.

30.07.2024 року товариством до митного органу було направлено лист/повідомлення.

Однак, за результатами розгляду поданих позивачем документів, відповідачем було прийнято рішенням про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000028/1 від 30.07.2024 року, відповідно до якого, митну вартість товару було визначено за резервним методом та скориговано до вартості у 3349,20 доларів США за 1 метричну тонну, тобто загалом в сумі 72024,55 доларів США.

Окрім того, митним органом також було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000154 від 30.07.2024 року, якою повідомлено декларанта про відмову у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом у МД_1 митною вартістю.

Причинами такої відмови зазначено невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у гл. 9 Митного кодексу України (МКУ).

Внаслідок прийняття відповідачем вказаного вище рішення та картки відмови позивач додатково надмірно був вимушений сплатити за митне оформлення товару суму ПДВ в розмірі 54875,98 гривень.

Вважаючи спірні рішення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Так, згідно матеріалів справи, у Рішенні відповідачем зазначені підстави, у зв`язку з якими Відповідачем відмовлено у митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості Товару.

Так, дослідивши докази по справі, судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та компанією-нерезидентом «BARAMIST s.r.o.», Словаччина (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №201222 від 28.12.2021 (надалі скорочено Контракт, див. Додаток 2), за яким Продавець продає, а Покупець покупає партіями відповідно до додатків (специфікацій) цинк металічний в чушках марки ЦВ або ЦВ0 (товар).

Відповідно до п. 2.3 Контракту попереднє узгодження умов поставки здійснюється за листами-заявками Покупця електронною поштою, які вважаються узгодженими Продавцем, якщо не буде повідомлення Продавця про протилежне, а п. 1.2 Контракту передбачено, що умови поставки для кожної партії товару фіксуватимуться в специфікаціях.

Електронним листом від 19.07.2024 року Покупець подав заявку на відвантаження йому партії товару за ціною в залежності до біржового котирування цинку станом на 19.07.2024, така партія товару була відвантажена йому із товаросупроводжуючими документами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Додатком № 67 від 22.07.2024 до Контракту сторони зафіксували умови поставки такої партії товару наступними: - термін відвантаження: липень 2024 року; - умови постачання: DAP м. Дніпро (відповідно до Інкотермс2010); - вантажовідправник: компанія «Trafigura PTE Ltd»; - місце відвантаження: м.Бургас (Болгарія); - походження товару: Бельгія; - кількість товару: 21,505 метричних тонн; загальна вартість партії товару 65340,15 доларів США.

При цьому така загальна вартість партії товару була визначена з огляду на ціну однієї метричної тонни товару, розраховану за наступною формулою: LME + 321,37 USD/тн, де: - LME офіційна ціна цинку (Cash seller settlement) за одну метричну тонну на період котирування згідно даних офіційного сайту Лондонської біржі металів (www.lme.com), - 321,37 USD/тн премія Продавця.

Відтак, з огляду котирування офіційної ціни цинку за 19.07.2024 (показник cash offer) на офіційному сайті Лондонської біржі металів (LME, London Metal Exchange) у розмірі 2717 доларів США, була узгоджена сторонами договірна ціна за одну метричну тонну товару склала: 2717 + 321,37 = 3038,37 доларів США .

Слід вказати, що у повідомленнях від митного органу декларанту від 30.07.2024 зазначено такі розбіжності та невідповідності, на підставі яких митний орган відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за МД_1 та здійснив її коригування.

Отже, щодо доводів митного органу про те, що декларантом до митного оформлення не було надано відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, витрати на їх транспортування до місця ввезення на митну території України нібито не визначені кількісно та не підтверджені документально.

З позиції Відповідача, документи, що містять відомості про вартість перевезення, повинні подаватися у будь-якому разу, незалежно від умов поставки.

Проте такі доводи відповідача не відповідає положенням п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, відповідно до якої транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів є такими, що підтверджують митну вартість товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Натомість, договірними умовами передбачено поставку товару саме на умовах DAP м.Дніпро, (відповідно до Інкотермс-2010) тобто з доставкою до місцезнаходження Покупця. Відповідно, і ціна товару була узгоджена сторонами саме на таких умовах.

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом до митного оформлення не надано копії сертифіката якості заводу-виробника товару, що ставить під сумнів достовірність вказаних відомостей щодо фізичних та якісних характеристик, які впливають на рівень вартості імпортованого товару.

При цьому, митний орган не вказує на те, як такі фізичні та якісні характеристики впливають на рівень вартості імпортованого товару, а також яким чином такий документ повинен обґрунтовувати (підтверджувати) заявлену декларантом митну вартість товару, а також підтверджувати числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів відповідача про те, що товариством до митного оформлення не надано копії експортної митної декларації.

При цьому, відповідач не зазначає та не вказує на те, яким чином її ненадання вплинуло на визнання заявленої декларантом митної вартості товару та не наведеного нормативного обґрунтування необхідності її подання.

Щодо доводів відповідача про те, що за результатом аналізу наявної у митного органу цінової інформації Відповідачем нібито встановлено, що заявлений декларантом рівень митної вартості товару є нижчим рівня митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснене.

Проте при цьому взагалі не зазначено номери і дати митних декларацій, які були взяті ним за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи, зокрема, на технічний опис товару, умови поставки, комерційні умови.

За таких обставин, слід дійти до висновку, що митним органом дійшов до передчасного висновку про коригування митної вартості товару.

Відтак, вказані у спірному рішенні доводи митного органу є передчасними.

Отже, підсумовуючи наведене вище, слід дійти до висновку, що декларантом подано всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Митним органом не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

З урахуванням викладеного, спірні рішення прийняті Тернопільською митницею про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач до суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000028/1 від 30.07.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000154 від 30.07.2024 року.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" (49000, м.Дніпро, пр. Слобожанський, 20, код ЄДРПОУ 05393145).

Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 12.11.2024 року.

Суддя В.В. Ільков