Рішення

від 12.11.2024 по справі 160/20947/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуСправа №160/20947/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Ріне, вул. Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

02.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення №057350007852 від 22.02.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не включення до страхового стажу ОСОБА_1 наступних періодів страхового стажу: 1 рік 10 місяців 20 днів періоду навчання в технічному училищі №60 м. Жданов (Маріуполь) Донецької області згідно атестату №5295 від 21.07.1981 року з 01.09.1979 року по 21.07.1981 року; 10 років 06 міс. 07 днів роботи в колгоспі імені Чкалова з 23.03.1984 року по 01.10.1994 року; 02 роки 01 міс. 06 днів роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «ВИТЕП ЛТД» з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; 01 міс, страхового стажу роботи в Новосільському консервному заводі; 02 роки 07міс. 28 днів страхового стажу роботи в Новосільському консервному заводі з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року; 02 роки 02 місяця 03 дні страхового стажу в Краснополянському ДНЗ №2 «Ягідка» з 01.06.2007 року по 11.08.2009 року; 0 років 03 місяця 20 днів страхового стажу роботи поваром в відокремленому підрозділі «Шахта «Чайкіно» державного підприємства «Макіїввугілля»; 01 рік 03 місяці 20 днів роботи робочою виробничих бань в відокремленому підрозділі «Шахта «Чайкіно» державного підприємства «Макіїввугілля» з 20.10.2014 року по 10.02.2016 року; 07 років 11 місяців 04 дні стажу роботи в клінічній рудничній лікарні м.Макіївка з 22.02.2016 року по 28.01.2024 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 наступних періодів страхового стажу: 1 рік 10 місяців 20 днів періоду навчання технічному училищі №60 м. Жданов (Маріуполь) Донецької області згідно атестату №5295 від 21.07.1981 року з 01.09.1979 року по 21.07.1981 року; 10 років 06 міс. 07 днів роботи в колгоспі імені Чкалова з 23.03.1984 року по 01.10.1994 року; 02 роки 01 міс. 06 днів роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «ВИТЕП ЛТД» з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; 01 міс, страхового стажу роботи в Новосільському консервному заводі; 02 роки 07міс. 28 днів страхового стажу роботи в Новосільському консервному заводі з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року; 02 роки 02 місяця 03 дні страхового стажу в Краснополянському ДНЗ №2 «Ягідка» з 01.06.2007 року по 11.08.2009 року; 0 років 03 місяця 20 днів стажу роботи поваром в відокремленому підрозділі «Шахта «Чайкіно» державного підприємства «Макіїввугілля»; 01 рік 03 місяці 20 днів роботи робочою виробничих бань в відокремленому підрозділі «Шахта «Чайкіно» державного підприємства «Макіїввугілля» з 20.10.2014 року по 10.02.2016 року; 07 років 11 місяців 04 дні стажу роботи в клінічній рудничній лікарні м.Макіївка з 22.02.2016 року по 28.01.2024 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу, а саме буд-які виправлення чи відсутність або наявність печаток, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відтак, як зазначає позивач, пенсійний орган відмовляючи у зарахуванні трудового стажу, не врахував тієї обставини, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці чи сплати роботодавцем обов`язкових страхових внесків.

06.08.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) в адміністративній справі №160/20947/24.

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію пенсійної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

04.09.2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви страхового стажу не зараховано період навчання згідно атестату № 5295 від 21.07.1981 року, оскільки відсутня печатка на атестаті. Не зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5. Підстав для зарахування періоду роботи позивача у відокремленому підрозділі шахта Чайкіно державного підприємства МАКІЇВВУГІЛЛЯ з 20.10.2014 по 10.02.2016 та в клінічній рудничній лікарні м. Макіївка з 22.02.2016 по 28.01.2024 відсутні, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5. Період роботи з 01.07.2000 роки зарахований за даними в реєстрі застрахованих осіб, Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, через сформовану довідку форми ОК-5.

На підставі вищевикладеного, на думку представника відповідача, пенсійним органом правомірно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 29 років.

Як встановлено судом, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі та позов з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронного повідомлення.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

09.10.2024 року до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду пенсійну справу ОСОБА_1 .

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

14.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №057350007852 від 22.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У спірному рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявника 61 рік 11 місяців 28 днів. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 29 років. Страховий стаж особи становить 11 років 4 місяці 29 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу:

- не зараховано період навчання згідно атестату № 5295 від 21.07.1981 року, оскільки відсутня печатка;

- не зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5;

-не зараховано періоди роботи у відокремленому підрозділі шахта Чайкіно державного підприємства МАКІЇВВУГІЛЛЯ з 20.10.2014 по 10.02.2016 та в клінічній рудничній лікарні м. Макіївка з 22.02.2016 по 28.01.2024, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5.

Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд вказує, що пенсійним органом зазначено про не зарахування до страхового стажу позивача період її навчання згідно атестату № 5295 від 21.07.1981 року, оскільки відсутня печатка.

Щодо таких доводів, суд зазначає наступне.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про період роботи позивача, не зарахований відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

На думку суду, засвідчення печаткою атестату не впливають на правильність відомостей (записів) щодо трудового стажу позивача.

А тому, суд доходить висновку, що не зарахування періоду навчання позивача є необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, судом також досліджено зміст трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 15.09.1981, з якої видно наявність відповідного запису про період її навчання з 01.09.1979 по 21.07.1981.

Також, судом досліджено атестат Технічного училища №60 м. Жданова № 5295 від 21.07.1981 року, виданого ОСОБА_1 , яким також підтверджується, що остання навчалась у спірний період у вказаному закладі освіти.

Отже, позивач має відповідний запис у трудовій книжці щодо спірного періоду навчання, та цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження її трудового стажу, що також підтверджується наявним атестатом Технічного училища №60 м. Жданова № 5295 від 21.07.1981 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки або його відсутність/нечіткість на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що незарахування спірного періоду навчання до страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У цьому випадку суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим не зазначення відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, Найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду навчання позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування періоду роботи позивача з 01.06.2014 по 31.08.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, у зв`язку з відсутністю сплати внесків, згідно індивідуальної відомості про застраховану особу, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом з індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-5), у період з 01.06.2014 по 31.08.2014 та з 01.10.2014 по 31.10.2014 позивачу нараховувалась відповідна заробітна плата роботодавцем (ЄДРПОУ 37841529).

Враховуючи фактичне нарахування позивачу заробітної плати у вказаний спірний період. суд зазначає про таке.

В розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Крім того, суд вказує, що порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п.2 ч.1 ст.4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

З наведеного вбачається, що у відповідача наявні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача для пенсії.

За таких обставин, відповідачем безпідставно не враховано записи у трудовій книжці, що була надана позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії на підтвердження наявності у нього стажу за спірні періоди роботи.

Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування періоду роботи позивача у відокремленому підрозділі шахта Чайкіно державного підприємства МАКІЇВВУГІЛЛЯ з 20.10.2014 по 10.02.2016 та в клінічній рудничній лікарні м. Макіївка з 22.02.2016 по 28.01.2024, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, вказані записи наявні у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 15.09.1981 та щодо вищевказаних періодів роботи позивача трудова книжка не містять підчисток, виправлень, неточностей.

Втім, суд зауважує наступному.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази нарахування заробітної плати позивачу її роботодавцями у спірний період (у відокремленому підрозділі шахта Чайкіно державного підприємства МАКІЇВВУГІЛЛЯ з 20.10.2014 по 10.02.2016 та в клінічній рудничній лікарні м. Макіївка з 22.02.2016 по 28.01.2024). Також і відсутні докази сплати відокремленим підрозділом шахта Чайкіно державного підприємства МАКІЇВВУГІЛЛЯ та клінічною рудничною лікарнею м. Макіївка до бюджету за позивача страхових внесків у встановленому розмірі.

А тому, суд вказує про обґрунтованість дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у відокремленому підрозділі шахта Чайкіно державного підприємства МАКІЇВВУГІЛЛЯ з 20.10.2014 по 10.02.2016 та в клінічній рудничній лікарні м. Макіївка з 22.02.2016 по 28.01.2024.

При цьому, щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу, ОСОБА_1 , 10 років 06 міс. 07 днів роботи в колгоспі імені Чкалова з 23.03.1984 року по 01.10.1994 року; 02 роки 01 міс. 06 днів роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «ВИТЕП ЛТД» з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; 01 міс, страхового стажу роботи в Новосільському консервному заводі; 02 роки 07міс. 28 днів страхового стажу роботи в Новосільському консервному заводі з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року; 02 роки 02 місяця 03 дні страхового стажу в Краснополянському ДНЗ №2 «Ягідка» з 01.06.2007 року по 11.08.2009 року, суд враховує таке.

Як встановлено судом та не спростовано пенсійним органом, вищевказані періоди роботи позивача наявні у трудовій книжці НОМЕР_3 від 12.02.1985 року.

Втім, враховуючи викладене вище, а також матеріали пенсійної справи, суд зазначає про таке.

Щодо зарахування періоду роботи позивача в колгоспі імені Чкалова з 23.03.1984 року по 01.10.1994 року, суд зазначає про таке.

Суд зазначає, що після набрання чинності з 01 квітня 1972 року КЗпП в 1973-1975, 06 вересня 1973 року було прийнято спільну постанову № 656 Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки працівників та службовців». Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 г. № 162 була затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях. 21 квітня 1975 року було прийнято постанову № 310 Ради Міністрів СССР «Про трудові книжки колгоспників».

Відтак, особи, що працювали в колгоспах, мали свій окремий вид трудової книжки -трудову книжку колгоспника.

Відповідно до п.п. 1,2,5 Постанови Ради Міністрів СССР «Про трудові книжки колгоспників» від 21 квітня 1975 року № 31, Трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

В трудову книжку колгоспника, зокрема, вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження; освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі, прийом в члени колгоспу припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудового внеску в суспільному господарстві, його виконання; відомості про нагороди та заохочення, та інші.

Відтак, відповідно до вимог вказаної Постанови відомості про трудову участь, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудового внеску в суспільному господарстві, його виконання вносяться до трудової книжки колгоспника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Згідно пункту 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людино-днів ділиться на 25,4.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є виконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

З трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 12.02.1985 року вбачається часткове виконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві позивачем, зокрема:

- у 1984 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 226; (не виконано)

- у 1985 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 224; (не виконано)

- у 1986 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 250; (виконано)

- у 1987 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 287; (виконано)

- у 1988 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 270; (виконано)

- у 1989 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 290; (виконано)

- у 1990 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 293; (виконано)

- у 1991 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 251; (виконано)

- у 1992 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 230, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 190; (не виконано)

- у 1993 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 230, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 161; (не виконано)

- у 1994 році - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 230, виконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві 205; (не виконано).

Отже, за вказаних вище обставин, на переконання суду, спірний період роботи позивача з 01.01.1984 по 31.12.1998 в колгоспі імені Чкалова підлягає частковому зарахуванню до страхового стажу позивача, так як підтверджуються записами у трудовій книжці позивача, а саме: з 1986 року по 1991 рік включно.

При цьому, матеріали справи не містять доказів поважності невиконання річного мінімума трудової участі в громадському господарстві у період з 1984 1985 та з 1992 по 1994.

Щодо періодів роботи позивача в товаристві з обмеженою відповідальністю «ВИТЕП ЛТД» з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; в Новосільському консервному заводі з 01.07.1998 по 03.01.1999; в Новосільському консервному заводі з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року, суд зазначає про таке.

Як вже зазначалося судом, стаж роботи підтверджується трудовою книжкою. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону №1788-ХІІ).

Пунктом 3 Поряду №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, саме з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, при цьому, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, відповідно до страхового стажу зараховується пропорційна кількість днів місяця.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що дійсно позивач був працевлаштований у спірні періоди, а саме: з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; з 01.07.1998 по 03.01.1999; з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року, що підтверджується змістом трудової книжки НОМЕР_3 від 12.02.1985 року.

Суд не заперечує, тієї обставини, що за вказані періоди в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків, втім, враховуючи викладене, за період до 01.01.2004 страховий стаж не обчислювати за даними саме трудової книжки.

При цьому, пенсійний орган не заперечує того факту, що позивач у періоди з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; з 01.07.1998 по 03.01.1999; з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року була працевлаштована.

А тому, суд доходить висновку про необхідність зарахування періодів роботи позивача з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; з 01.07.1998 по 03.01.1999; з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року до її страхового стажу.

Однак, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вказати, що період роботи в Краснополянському ДНЗ №2 «Ягідка» з 01.06.2007 року по 11.08.2009 року підлягає частковому зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, сплата страхових внесків за позивача роботодавцем відбулась з 01.06.2007 року по 31.07.2009 року, а тому саме цей період підлягає зарахуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Ріне, вул. Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №057350007852 від 22.02.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період навчання згідно атестату № 5295 від 21.07.1981 року (з 01.09.1979 року по 21.07.1981 року), періоди роботи з 1986 року по 1991 рік, з 14.10.1994 року по 20.11.1996 року; з 01.07.1998 по 03.01.1999; з 03.01.1999 року по 01.09.2001 року, з 01.06.2007 року по 31.07.2009 рік.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Ріне, вул. Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський