Ухвала

від 18.11.2024 по справі 161/21366/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21366/24

Провадження № 2-о/161/673/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

18.11.2024 суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Мазур Д.Г., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Луцької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

15 листопада 2024 ОСОБА_1 звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суддя виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 2 ст.293, ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року по справі №200/14136/17).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Відтак, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Нормою ст. 258 ЦПК України встановлено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Як вбачається зі змісту заяви окремого провадження, у заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на те, що син фактично проживає разом із заявником, а матір дитини фактично самоусунулись від виконання своїх батьківських обов`язків, не приймає участі у житті спільної із заявником дитини, проживає Італії на постійні основі, заявник є єдиним піклувальником та утримувачем сина, здійснює за ним постійний догляд, тому ОСОБА_2 просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним сина, що необхідно заявнику для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно зі ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

За змістом ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно ч. 5 ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей за умов, визначених вказаною нормою закону.

Аналізуючи зміст заяви окремого провадження ОСОБА_1 , зокрема мотивування такої заяви, а також характер та правове значення факту, який просить встановити заявник, в контексті наведених вище норм сімейного та цивільного процесуального законодавства, доходжу до висновку, що встановлення заявленого факту, що має юридичне значення, фактично ґрунтується на доведенні ухилення матері спільної із заявником дитини від виконання своїх обов`язків щодо утримання, виховання своєї дитини, а отже рішення суду про встановлення заявленого факту може мати преюдиційне значення для подальшого вирішення спору між батьками дитини про позбавлення матері дитини батьківських прав щодо дитини.

Відтак, викладене безумовно свідчить про те, що встановлення заявленого ОСОБА_1 факту пов`язане із наступним вирішенням спору про право між батьками, для попереднього вирішення якого окреме провадження не передбачено.

З огляду на вказане, саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто, від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Окрім того, заявник обґрунтовує свої доводи тим, що він зможе отримати відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком без участі матері необхідне заявникові для забезпечення можливості захисту не тільки прав та інтересів дитини, а й власних прав та інтересів, тобто мета встановлення даного факту пов`язана з реалізацією права заявника на відстрочку від призову на військову службу.

Водночас, слід звернути увагу, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Факт самостійного виховання дитини одним із батьків, відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав у порядку позовного провадження.

У разі виникнення спору щодо місця проживання дитини (опіки над дитиною), ухилення від виконання (невиконання) батьківських обов`язків - такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Дані обставини спростовують доводи заявника про те, що чинним законодавством не передбачений інший порядок вирішення та встановлення даного факту, оскільки нормами Сімейного кодексу України визначено порядок вирішення спору щодо місця проживання та утримання дитини.

Інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.

Так, заява ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування щодо правових підстав звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження і що чинним законодавством не визначено інший порядок, зокрема, оформлення письмового договору між батьками щодо утримання та виховання дитини, визначення її місця проживання, тощо.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком доньки без участі матері не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України. Захист порушених прав у зв`язку з не виконанням обов`язків та не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Також з вимоги, з якою заявник звернувся до суду, вбачається спір про право, оскільки факт самостійного виховання дитини одним із батьків, відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений рішенням суду у цивільній справі при вирішенні у порядку позовного провадження спору щодо позбавлення особи батьківських прав, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини тощо.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладено, суддя дійшов висновку про те, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення слід відмовити у зв`язку з наявність спору про право.

Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року (справа № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23).

Роз`яснити заявнику його право вирішити питання щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків шляхом подачі позову на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 186, 187, 258-261, 263, 293, 315, 352-355 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Луцької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складання повного тексту ухвали 18 листопада 2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур