Ухвала

від 13.11.2024 по справі 160/8392/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2024 рокуСправа №160/8392/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Дубина Ю.О.

представника позивача - Шевченко Л.М.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про прийняття звіту, поданого Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради 23.05.2024 в справі № 160/8392/21, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021р. в справі № 160/8392/21 позовну заяву задоволено частково:

визнано незаконним та скасуватно наказ начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № 68-к від 08.04.2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з 12.04.2021 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

поновлено ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з 13.04.2021 року.

стягнуто на користь ОСОБА_2 з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2021 року по день винесення рішення суду у розмірі 36671,40 грн. (сума вказана без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язових платежів).

стягнуто на користь ОСОБА_2 з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради заподіяну моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.

допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10390,23 грн. (сума вказана без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язових платежів).

Ухвалою суду від 24.04.2024 року зобов`язано відповідача надати суду звіт про виконання рішення суду у даній справі.

23.05.2024 року відповідач подав звіт про виконання рішення суду у даній справі, у якому просить визнати поважними причин невиконання судового рішення у даній справі і у визнати неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Звіт обгрунтованим тим, що виконання рішення суду не є можливим є об`єктивних причин: відсутні вакантні посади, штатна чисельність працівників відповідача не збільшена, поновлення позивача на посаді, яка зберігається за працівником у зв`язку з мобілізацією є тимчасовим та не буде свідчити про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року призначено до розгляду у судовому засіданні питання про затвердження звіту відповідача про виконання рішення суду у даній справі.

У судовому засіданні відповідач повідомив суд, що рішення суду виконано ним у повному обсязі 24.10.2024 року, оскільки саме 24.10.2024 року винесено наказ про поновлення на роботі позивача.

Позивач 22.10.2024 року подав письмові заперечення на звіт про виконання рішення суду, у якому вказує на невиконання відповідачем рішення суду станом на момент подання звіту та просить накласти штраф на керівника відповідача відповідального за невиконання рішення суду у розмір від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму.

У судовому засіданні відповідач просив суд затвердити звіт про виконання рішення суду та повідомив про те, що рішення суду не виконано ним вчасно з об`єктивних причин: відсутність рішення Дніпровської міської ради про збільшення загальної чисельності працівників відповідача. Рішення міської ради прийнято 19.06.2024 року за № 51/52.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти затвердження звіту відповідача.

Суд, дослідивши звіт відповідача про виконання рішення суду та заперечення на звіт позивача, встановив наступне.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. .

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18) та від 17.06.2020 року у справі № 521/1892/18.

У справі №640/10445/21 Верховний Суд зауважив, що з аналізу вищевказаних положень КАС України та КЗпП України висновується, що звільнений без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі. Роботодавець зобов`язаний виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі добровільно і негайно шляхом видання про це наказу. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно - з дати його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав працівника, гарантованих Конституцією України. В разі невиконання рішення суду в добровільному порядку воно підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою. Крім того, самостійне працевлаштування позивачки у період невиконання відповідачем обов`язку щодо виконання рішення суду про поновлення її на попередній роботі не може бути трансльоване на користь відповідача задля уникнення чи зменшення встановленої законом відповідальності.

Згідно п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснити судам, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За вказаних обставин саме видання відповідачем наказу про поновлення позивача на роботі буде вважатися виконання рішення суду у даній справі.

Доводи відповідача про неможливість виконання рішення суду відхиляються судом оскільки рішення суду у даній справі набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідачем.

Відповідач мав можливість видати наказ про поновлення позивача на посаді, оскільки у штаті відповідача були вакантні посади (які утворилися у зв`язку з мобілізацією працівників відповідача), що не заперечується самим відповідачем у звіті про виконання рішення суду.

Відповідач надав суду копію наказу від 24.10.2024 року № 114/к «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 », відповідно до якого позивача поновлено на посаді з 13.04.2021 року.

За вказаних обставин суд відмовляє у затвердженні звіту відповідача від 23.05.2024 року про виконання рішення суду у даній справі, а також у визнанні поважними причин невиконання судового рішення у даній справі і у визнання неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки станом на момент подання вказано вище звіту рішення суду не було виконано; рішення суду виконано відповідачем після спливу 5-ти місяців з моменту подання звіту про виконання рішення суду у даній справі.

Стосовно клопотання відповідача про витребування доказів, а саме:

- витребувати у слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 інформацію про результати досудового розслідування у провадженні №12023041640001479 від 05.12.2023 та, в разі закриття кримінального провадження, надати копію постанови про закриття кримінального провадження;

- уповноважити представника інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради у справі №160/8392/21 ОСОБА_1 на отримання від слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Іллі Паламарчук інформацію про результати досудового розслідування у провадженні №12023041640001479 від 05.12.2023 та, в разі закриття кримінального провадження, копії постанови про закриття кримінального;

- витребувати у ОСОБА_2 інформацію про результати досудового розслідування у провадженні №12023041640001479 від 05.12.2023 та, в разі закриття кримінального провадження, надати копію постанови про закриття кримінального провадження, то суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотань зазначено, що Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради звернулась до СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області листом від 06.06.2024 №12/5-98 з проханням повідомити про результати досудового розслідування у провадженні №12023041640001479 від 05.12.2023 та, в разі закриття кримінального провадження, надати копію постанови про закриття кримінального провадження (09.06.2024 подано клопотання про долучення доказів листа від 06.06.2024 №12/5-98). Станом на теперішній час, відповідь від СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області не отримана.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Однак станом на день винесення даної ухвали постановою слідчого СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області Грабовською У.К. закрито кримінальне провадження №12023041640001479.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів.

Приписами частин 2 та 3 статті 382 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач всупереч статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не виконав рішення суду, яке набрало законної сили.

Однак, специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, що він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту, чи невиконання рішення суду. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2020 по справі №560/523/19, які з урахуванням частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Конвенції.

Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Специфіка застосування штрафної санкції за статтею 382 КАС України, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність органу, що він очолює.

З пояснень відповідача судом встановлено, що затримка виконання рішення суду у даній справі пов`язано з відсутністю рішення Дніпровської міської ради про збільшення чисельності працівників відповідача, оскільки сам відповідач позбавлений можливості змінювати чисельність штату своїх працівників.

Дніпровська міська рада лише 19.06.2024 року прийняла рішення № 51/52, яким збільшила загальну чисельність працівників відповідача; штатний розпис відповідача затверджено на підставі вказаного рішення лише 16.09.2024 року.

Приймаючи до уваги те, що судом під час розгляду справи не встановлено фактів, які б свідчили саме про умисне невиконання керівником відповідача рішення суду у дані справі, а також те, що Дніпровська міська рада лише 19.06.2024 року прийняла рішення № 51/52, яким збільшила загальну чисельність працівників відповідача, то судом не встановлено недобросовісність у діях керівника суб`єкта владних повноважень, які свідчать про умисне ухилення останнього від виконання рішення суду; враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для накладення штрафу.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у даній справі, а саме: протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної ухвали суду.

Керуючись ст. 256, 382 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотань Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про витребування доказів.

Відмовити у затвердженні звіту Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради від 23.05.2024 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2021 року у справі № 160/8392/21.

Зобов`язати Інспекцію з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради подати протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання даної ухвали суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2021 року у справі № 160/8392/21.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про накладення штрафу на керівника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, відповідального за виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2021 року у справі № 160/8392/21

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до вимог статті 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Златін