Рішення

від 14.11.2024 по справі 160/14629/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокуСправа №160/14629/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

05 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2021 року по 18.01.2023 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2021 року по 18.01.2023 року включно у сумі 209 422 гривні 23 копійки..

Позов обґрунтований тим, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/14683/23 з урахуванням постанови Верховного Суду від 28.05.2024 року у справі №160/14683/23 зобов`язано відповідача:

- нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 року по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

- нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4003,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 08.12.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.

07.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/14683/23 відповідач виплатив на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4003,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 08.12.2021 року включно у загальній сумі 178457,20 грн із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

На думку позивача, останній вважає, що оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 08.12.2021 року, а крайню виплату відповідач здійснив 07.05.2024 року, тому затримано розрахунок з 09.12.2021 року по 06.05.2024 року з порушенням строків їх виплати, тому така бездіяльність є протиправною.

Ухвалою суд від 10 червня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

17.06.2024 на адресу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача зазначив, що Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно правовими актами.

На думку відповідача, будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_2 стосовно позивача допущено не було. З урахуванням викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

12.08.2024 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що 19.07.2024 року відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 року по 28.02.20218 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальній сумі 73706,06 грн, із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджуються банківською випискою.

02.08.2024 року виплатив позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 08.12.2021 року у загальній сумі 115143,46 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджуються банківською випискою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.04.2016 року по 08.12.2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 160/14683/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військовій частині НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 року по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 08.12.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4003,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 08.12.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

07.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/14683/23 відповідач виплатив на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4003,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 08.12.2021 року включно у загальній сумі 178457,20 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

19.07.2024 року відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 року по 28.02.20218 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальній сумі 73706,06 грн, що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

02.08.2024 року виплатив позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 08.12.2021 року у загальній сумі 115 143,46 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджуються банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно із частиною першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відтак можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку зі звільненим працівником та наявність самого факту звільнення особи з роботи. Тобто, обов`язок роботодавця нарахувати та виплатити середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні виникає лише у разі припинення з особою трудових відносин, що вимагає проведення з останнім повного розрахунку при звільненні, а також затримка у проведенні відповідного розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

В силу пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості календарних днів протягом періоду такої затримки.

Як встановлено вище, звільнено позивача зі служби цивільного захисту 08.12.2021. Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 02.08.2024 року.

Відповідно до довідки про доходи від 11.02.2022 року Військової частини НОМЕР_2 а два повних місяці служби перед звільненням позивача (жовтень, листопад 2021 року) грошове забезпечення, яке враховується для обчислення середньоденного заробітку, складало жовтень 2021 року - 27344,80 грн, листопад 2021 року - 13672,40 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 672,41 грн. (27344,80+13672,40/61=672,41).

Враховуючи, що працівникові не виплачена належна йому частина грошового забезпечення в день звільнення, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними.

Суд звертає увагу на те, що як роз`яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 пункту 2 два Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту два Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу 08.12.2021 року, а виплату індексації грошового забезпечення Військова частина НОМЕР_2 здійснила лише 02.08.2024.

Враховуючи встановлене, суд вважає належним способом захисту прав в цьому випадку зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.12.2021 року по 02.08.2024 року, тому нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні провести, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення позивача за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

Стосовно зазначення позивачем в прохальній частині про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 209 422 гривні 23 копійки, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок розміру пенсії позивача, оскільки це є дискреційні повноваження відповідача, тому зазначення конкретного розміру виплати є недоречним.

Згідно вимогстатті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Враховуючи що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується. Інших витрат, пов`язаних із розглядом справи позивачем не заявлялося.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2021 року по 02.08.2024 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2021 року по день фактичного розрахунку 02.08.2024, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук