Рішення

від 12.11.2024 по справі 214/7280/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/7280/24

2-о/214/272/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 листопада 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

присяжних Ступнік В.С., Тепи Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

представника заявника адвоката Доготер О.Г. (в режимі відеоконференції),

заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи адвоката Кафтасьєвої Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_1 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, про визнання фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання свого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим, вказавши, що батько був призваний на військову службу 28.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 та займав посаду гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Однак 27 червня 2023 року від командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про те, що військовослужбовець ОСОБА_3 у складі штурмового загону № 2 54 ОМБр при штурмі позицій ворога в лізосмузі не повернувся з бойового завдання. В подальшому військові повідомили, що підтвердити статус і місцезнаходження ОСОБА_3 не в змозі. До теперішнього часу встановити місцезнаходження батька неможливо, оскільки організація пошуків ускладнена не підконтрольністю території, де зник батько ОСОБА_3 , на ній ведуться активні бойові дії. Ураховуючи факт відсутності будь-яких об`єктивних даних щодо смерті ОСОБА_3 , вважає, що його необхідно вважати безвісти відсутнім до оголошення померлим згідно рішення суду на підставі ч. 3 ст. 46 ЦК України, оскільки факт оголошення померлим військовослужбовця ОСОБА_3 надасть можливість оформити одноразову грошову допомогу сім`ї загиблого відповідно до положень ст. 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вважає, що в даному випадку наявні всі підстави для встановлення даного факту і просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 на заявлених вимогах наполягала з підстав, викладених в тексті заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_1 заявлені вимоги не визнала, пояснивши, що має надію на перебування чоловіка в полоні і тому наразі продовжує його пошуки, звертаючись до відповідних організацій та установ за допомогою, оскільки навіть побратими чоловіка не висловлюють категоричність в його загибелі. У разі визнання ОСОБА_3 померлим пошуки його припиняться і надія на повернення зникне. Тому просить відмовити в задоволенні вимог.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 проти вимог заявника заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в обґрунтування яких зазначено, що матеріали справи не містять повноважень адвоката Доготер О.Г. діяти від імені заявника ОСОБА_2 . Крім того, долучений акт службового розслідування містить лише обставини щодо зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 , при цьому безпосередньо в акті вказано, що ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти до часу встановлення інших фактів. В акті відсутні посилання про отримання ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання травм або поранень, які б свідчили про його загибель, що підтверджується і письмовими поясненнями солдатів, які виходили разом з ним на бойове завдання. Просить також урахувати, що з моменту зникнення солдата ОСОБА_3 ще не пройшло 2 роки, прямих доказів його загибелі не має, а тому просить відмовити у задоволенні вимог повністю.

Представник Міністерства оборони України Застеба А.В. звернулася до суду з письмовими поясненнями, відповідно до яких оскільки задоволення заяви у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_3 померлим безпосередньо вплине на права та обов`язки Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, бо за наслідками задоволення вимог у даній справі у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою одноразової допомоги, тому заперечують проти розгляду заяви про встановлення юридичного факту, а саме оголошення ОСОБА_3 померлим у порядку окремого провадження на підставі існування спору про право. Звертає увагу на той факт, що батько заявника визнаний зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок участі у бойових діях поблизу н.п. Роздолівка Бахмутського району Донецької області. В силу цього заява про оголошення ОСОБА_3 померлим має розглядатися з дотриманням положень ч. 2 ст. 42 ЦК України. З посиланням на частину 2 статті 46 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 пропав безвісти в період дії воєнного часу на території України за обставин, які виникли в результаті війни, просить відмовити в задоволенні вимог.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та інші докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є дружиною останнього, що підтверджується наданими учасниками процесу копіями свідоцтв про народження та шлюб (а.с. 8, 100).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.02.2023 № 3/1102, ОСОБА_3 відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 59/2023 та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 лютого 2023 року № 166 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с.99 копія довідки).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частин 1-3 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:

по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;

по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №490/342/17).

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Тобто, на відміну від підстави для встановлення факту смерті особи (наявність достовірних доказів, що свідчать про її загибель), підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц та у постанові від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 зазначив, що оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеністьу правовідносинахза участюособи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про оголошення військовослужбовця померлим, Верховний Суд виходив із того, що існують достатніпідстави,підтверджені належнимидоказами, для оголошення особи загиблою під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події. У цій справі апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

У якості доказу як на підставу заявлених вимог, сторона заявника посилається на надану до суду копію акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого 27 червня 2023 року від командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 надійшла доповідь про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 гранатометник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти зник безвісти. Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Роздолівка Донецької областа Бахмутського району А4869 солдат ОСОБА_3 гранатометник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у складі штурмового взводу № 2 54 омбр, при штурмі позицій ворога в лісосмузі не повернувся з бойового завдання. В подальшому військові частини НОМЕР_1 підтвердити статус і місце знаходження солдата ОСОБА_3 не в змозі. Таким чином, виходячи з наведеного, в подальшому вважати солдата ОСОБА_3 зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Військова частина НОМЕР_1 не можуть остаточно підтвердити статус і місце знаходження військовослужбовця солдата ОСОБА_3 . Місце та час події підтверджено доповіддю чергового 414 ОСБ та записом від 26.06.2023 в журналі бойових дій та бойовим розпорядженням за № 538 ДСК від 21.06.2023. Організація пошуків ускладнена тим, що ділянка, де знаходився солдат ОСОБА_3 зайнята ворогом, до теперішнього часу на ній ведуться активні бойові дії.

Згідно пояснень солдата ОСОБА_7 , виконуючи бойове завдання в групі, в складі якої перебував також ОСОБА_3 , вони попали під артилерійський та стрілецький обстріл, після чого і до моменту його поранення (свідка) він ОСОБА_8 вже не бачив. Також він не бачив його ні під час евакуації, ні на евакуаційному пункті, його місцезнаходження не відоме, він не вийшов з бойової позиції (а.с. 12 копія пояснень).

Аналогічні пояснення було надано солдатом ОСОБА_9 (а.с. 13 копія пояснень).

Метою звернення до суду ОСОБА_2 є необхідність отримання ним одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити факт смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд також приймає до уваги позицію заінтересованих осіб у справі, які категорично заперечують проти заявлених вимог, при цьому дружина безвісти зниклого ОСОБА_3 заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні наголошувала на тому, що нею здійснюються пошуки чоловіка серед тих, хто перебуває в полоні, а оголошення його померлим виключить таку можливість через державні органи.

Оскільки на підставі пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» заявник звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 39, 55, 60 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263, 265, 295-300 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання фізичної особи померлою повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників процесу:

Заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника адвокат Доготер Оксана Георгіївна, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник заінтересованої особи адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна, адреса робочого місця: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд. 50, прим. 32.

Заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),код ЄДРПОУ 33355895, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд. 25.

Заінтересована особа Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко

Присяжні В.С. Ступнік

Т.В. Тепа