Рішення

від 28.10.2024 по справі 216/6139/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6139/23

провадження 2/216/737/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів адвоката Стельмаха В.В.,

представника ОСОБА_3 адвоката Страха В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Першої криворізької державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Андрух Ірини Валеріївни про перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народилось троє дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме, домоволодіння з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_4 ОСОБА_3 . При житті ОСОБА_7 разом з рідними сестрами ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_8 ініціювали процес прийняття спадщини, що залишилась після смерті батька, для чого звернулись до Першої Криворізької державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 . Під час збору документів для прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (донька ОСОБА_8 ) виявили, що право власності на спірне домоволодіння з господарськими будівлями 22.04.2021 було зареєстровано на доньку ОСОБА_7 ОСОБА_3 (відповідач 1). Разом з цим, позивачі не згодні з таким розподілом спадщини, вважають, що після смерті батька спадщину належить поділити таким чином, щоб за кожним було зареєстровано по 1/3 частці домоволодіння, тому звернулись до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Позивачі та їх представник під час розгляду справи позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник ОСОБА_3 , адвокат Страх В.О. проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Представник Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте до суду не з`явився, надали заяву про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 01.07.1973 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

До реєстрації шлюбу у подружжя народилось троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Том 1 а.с. 134 зворот), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (Том 1 а.с. 12) та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (Том 1 а.с. 13).

На підставі договору про право забудови від 27.10.1969, посвідченого Четвертою Криворізькою нотаріальною конторою за реєстровим №4352 ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 137-140).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.07.1986 (Том 1 а.с. 11).

Таким чином, після його смерті залишилось спадкове майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_4 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13.10.1992 (Том 1 а.с. 21).

Після її смерті до Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 23.02.1993 звернулись її діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , була заведена спадкова справа №138 (Том 1 а.с. 212, 213).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 28.08.1995 (Том 1 а.с. 15)

Поряд з цим, у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі, на підставі заяви ОСОБА_7 від 02.02.2007, після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №93. 02.02.2007 на ім`я ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 129-143).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_7 та після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернулась його донька ОСОБА_3 . У приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрух І.В. була заведена спадкова справа №28/2020 та відповідно на ім`я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією спадкової справи (Том 1 а.с. 82-118).

Аналізуючи норми права, на які посилалися позивачі у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення

Частина 1 ст. 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (пункти 25, 26 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право (п. 5.2 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем (пункти 27 та 29 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16).

З огляду на викладене у даному випадку позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні обґрунтувати, в чому саме полягає порушення їх спадкових прав та законних інтересів, а суд перевірити такі доводи та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

В позовній заяві позивачі посилаються на те, що Перша криворізька державна нотаріальна контора невірно розподілила спадщину після смерті ОСОБА_4 , а саме, нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за законом лише на ім`я ОСОБА_7 , без врахування їх обов`язкових часток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Таким чином, позивачі вважають, що спадкове майно підлягає перерозподілу, шляхом визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 частці за кожною.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що спірне спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 на підставі договору про право забудови від 27.10.1969. Шлюб із ОСОБА_3 було зареєстровано 01.07.1973. Відтак, вказане майно належало ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, оскільки було набуте останнім до реєстрації шлюбу. Відповідно, так як спірне майно належало лише батькові спадкоємців, після смерті його дружини ОСОБА_3 таке майно не входило до складу її спадщини.

Таким чином позивачі, звернувшись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , фактично звернулись про прийняття спадщини, яка їй не належала на момент смерті.

Поряд з цим, ОСОБА_7 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , надав для цього усі необхідні документи та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

В подальшому, спадщину після його смерті отримала його донька ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Разом з цим, згідно з частинами 1, 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем (у даному випадку позивачі), має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. ст. 1272 ЦК України).

Таким чином, оскільки із заявами про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті фактичного власника спірного майна, позивачі не звертались, тобто не прийняли спадщину в установленому законом порядку, положення ч. 1 ст. 1280 ЦК України, щодо перерозподілу спадщини, не застосовуються, відповідно вимоги позивачів про перерозподіл спадкового майна не можуть бути задоволені судом.

При цьому, факт спільного проживання спадкоємців разом зі спадкодавцями в даному випадку значення не має та не може бути підставою для перерозподілу спадщини. Крім цього, зважаючи на принцип диспозитивності, даний факт не може бути розглянутий в рамках цього позову.

Крім цього, оскільки вимоги позивачів про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину є похідними від вимог про перерозподіл спадщини, останні також не підлягають задоволенню.

Також, суд не може застосувати до вказаних правовідносин сторін строки позовної давності, як на тому наполягав представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Страх В.О., подавши відповідну заяву, оскільки в розрізі даного спору суд не вбачає порушень прав та законних інтересів позивачів та відмовляє в позові з підстав необґрунтованості його вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1269, 1270 ЦК України, статтями ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Андрух Ірини Валеріївни про перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживанняґ: АДРЕСА_5 ;

- відповідач: Перша криворізька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02891018, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5;

- відповідач: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Андрух Інна Валеріївна, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т. Центральний, 26/1.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ