Рішення

від 13.11.2024 по справі 283/1071/24

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1071/24

провадження №2/283/471/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

13 листопада 2024 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, Малинський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про позбавлення батьківських прав, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

26.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначив, що 25 жовтня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач мав основне місце роботи в ТОВ «Пісківський завод скловиробів» на посаді налагоджувальника складально-пакувальних машин ДТПС і працював за вахтовим методом: 14 днів робота, 14 днів відпочинок. Коли він повертався додому, то заставав будинок в досить неприглядному стані: гора немитого посуду, в кімнатах не прибрано, брудно, порожні пляшки з-під спиртного, відсутність будь-якої їжі. Відповідачка забирала дитину і переходила на час його роботи в квартиру до своїх батьків, які проживали у Малині по АДРЕСА_1 . Кожного разу позивач змушений був забирати дружину з сином з квартири батьків, після чого наступні два тижні вони проживали разом. Неодноразово були випадки, коли він повертався додому, то заставав в будинку дружину в нетверезому стані разом з її подругами та чужими чоловіками, які розпивали спиртні напої, дитина залишалась без належного догляду та голодна. Так, після роботи, майже кожного разу позивач заставав однакову картину: безлад в кімнатах після чергового застілля, п`яну дружину, голодне дитя, або дружина з сином знову у своїх батьків.

У 2018 році померли дід та баба відповідачки, і вона з дитиною на період вахти перебиралися у їх квартиру, яка також знаходиться у АДРЕСА_2 . Позивач продовжував оплачувати орендований будинок, повністю матеріально утримував сім`ю, купував продукти харчування, одяг, взуття дитині, майже всі зароблені кошти віддавав дружині. Восени 2019 року сторони припинили спільне проживання і стали проживати окремо. Позивач повернувся до батьків, а відповідачка продовжувала проживати в квартирі діда та баби. Дитину вона часто залишала у своєї матері або брата. Дитина стала відвідувати дитячий садочок «Ромашка» на вулиці ОСОБА_4 . Не дивлячись, на це, позивач щомісяця в добровільному порядку надавав кошти дружині на утримання дитини, оскільки дитина на той час проживала з нею.

Часто ОСОБА_1 забирав сина до себе додому і відповідачка цьому не заперечувала, оскільки фактично дитина їй просто заважала вести такий спосіб життя, який їй подобався. Позивач був свідком, як відповідачка розмовляє з дитиною: крики, лайливі брутальні слова, нецензурна лексика. На зауваження відповідачка не реагувала, навпаки погрожувала, що не дозволить зустрічатися з сином.

Судовим наказом Малинського районного суду від 06 серпня 2020 року з ОСОБА_1 постановлено стягувати аліменти на користь відповідачки в розмірі частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зі слів знайомих та друзів було відомо, що відповідачка продовжувала вести розгульний спосіб життя, майже кожного дня вживала спиртні напої. Однак, син був змушений проживати разом з матір`ю в таких умовах, враховуючи графік роботи позивача. Окрім цього, мати позивача ОСОБА_5 на той час також працювала у Києві за графіком і досить часто їх не було вдома. Дитина дуже часто хворіла застудними хворобами. Відповідачка з 2018 року жодного разу з ОСОБА_6 не відвідали лікаря-педіатра. Лікуванням дитини займалися виключно позивач або бабуся.

Влітку 2021 року у літній період, коли позивач привозив дитину до відповідачки на час роботи, то часто знайомі розповідали, що дитина цілий день тиняється без нагляду на вулиці як безпритульник. Неодноразово його бачили біля смітників, він був голодний.

У вересні 2021 року відповідачка оформила сина у перший клас школи № НОМЕР_1 . У листопаді цього ж року вчителька ОСОБА_6 попросила щоб саме батько прийшов до школи. У розмові з ним вчителька повідомила, що ОСОБА_6 , коли залишався з мамою, відвідував школу один-два рази на тиждень, приходив не охайним, не підготовленим до занять, не виконував домашні завдання. Згодом відповідачка перевела сина у школу № 3.

З листопада 2021 року ОСОБА_6 постійно проживає з позивачем та повністю перебуває на його утриманні. Після початку війни відповідачка в березні 2022 року разом з сином виїхали у Польщу, як біженці. За словами дитини мати дуже пила. В квітні 2022 року вони повернулися в Україну, із того часу син продовжив проживати з батьком.

З початку навчального 2023-2024 року позивач перевів сина у Малинський ліцей № 6, де він на даний час навчається. Рішенням Малинського районного суду від 31 жовтня 2022 року за позовною заявою ОСОБА_1 шлюб між сторонами було розірвано.

Влітку 2023 року мав місце випадок, коли син раптово занедужав, через декілька місяців комплексного обстеження та лікування було встановлено причину хвороби - дитину вкусив енцефалітний кліщ і як наслідок було виставлено діагноз - хвороба Лайма. Позивач самостійно оплатив обстеження та лікування. Відповідачка жодного разу до дитини не приїхала, здоров`ям сина не поцікавилася, жодних коштів на лікування сина не надала. Натомість вона регулярно отримувала від аліменти на дитину і такий варіант її цілком влаштовував.

Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його навчанням, станом здоров`я, самоусунулася від участі у лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, який необхідний для малолітньої дитини, тобто покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере будь-якої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному його утриманні. За таких умов доцільно позбавити відповідачку батьківських прав.

Вимогами позову ОСОБА_1 просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_7 відносно дитини ОСОБА_3 ; звільнити його від сплати аліментів на утримання дитини стягнутих за судовим наказом Малинського районного суду Житомирської області від 06.08.2020 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню; стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору.

Явка сторін по справі:

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Додатково до обставин, викладених в позові зазначив, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно їх сина буде слугувати виключно в інтересах дитини. З липня цього року ОСОБА_2 хлопчика ще не бачила, його життям не цікавиться. Під час телефонних дзвінків висловлювалася нецензурною лайкою, перебуваючи в стані сп`яніння. ОСОБА_6 , розуміючи стан матері, заблокував її номер телефону.

Представник позивача адвокат Костюченко Г.М., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АМ № 1058261 від 24.05.2024, вимоги позову підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що вона особисто мала ромову з відповідачкою з приводу позову, однак відповідачка проігнорували участь в судових засідань, цим самим показала своє відношення до предмета спору. З осені 2021 року дитина проживає з батьком, мати не цікавить його життям. Заборгованість по сплати аліментів позивача виникла у зв`язку з тим, що підприємство на якому він працював припинило свою діяльність. Не зважаючи на те, що дитина перебувала на повному утриманні позивача, він конкретних дій щодо звільнення від сплати аліментів на користь відповідачки не вчиняв, оскільки розпочалася війна, він не зорієнтувався, а потім боявся, що мати забере сина.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, неодноразово вжиті судом заходи про здійснення її виклику в судове засідання не дали результатів.

Представник заінтересованої особи начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради Суханова А.В., яка діє на підставі довіреності № 391/03-23 від 23.05.2024, надала суду висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. 09.08.2024 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, відносно позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відповідачки заперечила у зв`язку з недоцільністю.

Представник заінтересованої особи начальник Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М. 29.08.2024 подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Згідно з вказаним клопотанням зазначила, що по виконавчому провадженню № НОМЕР_5, відкритого на підставі судового наказу № 283/1585/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів його доходів (заробітку), наявна заборгованість .

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Згідно з судовим наказом Малинського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2020 року по справі № 283/1585/20, стягнуто з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого в АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої в АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.07.2020 та до досягнення нею повноліття; стягнути з боржника ОСОБА_1 210 гривень 20 копійок судового збору на користь держави (а.с.19).

Постановою державного виконавця Малинського районного відділу ДВС від 26.05.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 на підставі вище вказаного судового наказу (а.с.90).

Відповідно до рішення Малинського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2022 року по справі № 283/1986/22, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 - розірвано (а.с. 20-21).

Довідкою № ПС000000017 від 15.02.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Пісківський завод скловиробів» з 05.08.2018 по 22.03.2021 на посаді налагоджувальника складально-пакувальних машин ДТПС (зміна) (а.с.22).

Наразі позивач працює в ПП «Київ-ресурс» слюсарем з ремонту агрегатів, загальна сума доходу за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 становить 66 112,29 грн, про що свідчить довідка про доходи № КР000000004 від 01.03.2024 (а.с.23-24).

Відповідно до довідки № 23205/23.16 від 07.09.2023, ОСОБА_1 дійсно щомісячно сплачує аліменти згідно з судовим наказом № 283/1585/20, виданий 24.09.2020 Малинським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.07.2020 та до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01.09.2023 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 28 883,43 грн (а.с.25).

З листопада 2021 року по даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_5 , матір участі у вихованні дитини не приймає, про що свідчить довідка № 389 від 22.02.2024 ( а.с.26).

Відповідно до довідки № 76 від 04.09.2023, ОСОБА_3 навчається в 3-му класі Малинського ліцею №6 (а.с.27).

Згідно з розрахунком заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_5, станом на 18 березня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 29 064,93 грн (а.с.28-29).

На підтвердження обставин захворювання сина ОСОБА_10 , оплати витрат щодо медичного обстеження та лікування, викладених в позовній заяві, позивачем долучено до матеріалів:

виписку із амбулаторної карти № 416/05.21 від 19.04.2024, згідно з якою встановлено, що дитина перебуває на «Д» обліку у педіатра, ЛОР, дитячого невролога, має діагнози: хвороба Лайма, вегето-судинна дистонія, гіпертрофія аденоїдів (а.с. 31-34);

протокол МРТ № 3558 від 23.08.2023, згідно з яким вбачається наявність гіпертрофії глоткового мигдалика ІІ ст.;

акт № 2270 від 23.08.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг МРТ) на загальну суму 1750,00 грн (а.с.37);

виписку із медичної карти стаціонарного хворого 11424, згідно з якої ОСОБА_11 з 20 по 27 жовтня 2023 року перебував на лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради з діагнозом вегето-судинна дистонія з мігренозними нападами (а.с. 38-39);

виписку від 23.11.2023 з Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» (а.с.41);

консультативне заключення інфекціоніста від 11.12.2023 КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» (а.с.42);

квитанції щодо оплати витрат на здачу аналізів та придбання медикаментів ( а.с. 40, 43-50).

Позивач є власником частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2023, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 233514222 від 20.11.2020 (а.с.53-54), а також є власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 1823410100:01:009:0161 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2023, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 233533537 від 20.11.2020 (а.с.55).

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради, № 307 від 20.06.2024, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_7 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з вказаним висновком зазначено, що дитина не перебуває на обліку служби у справах дітей як така, що опинилася в складних життєвих обставинах. Згідно з інформації наданої Малинським ліцеєм №6 ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем навчання, однак у класному колективі не завжди знаходить спільну мову з однокласниками, не завжди реагує на зауваження вчителя. Також зазначено, що мати ОСОБА_12 , не бере участі у житті сина, не цікавиться його успішністю та поведінкою. З класним керівником не контактує. Батько, ОСОБА_13 бере активну участь у житті сина, постійно відвідує класні батьківські збори, цікавиться життям ОСОБА_6 в закладі освіти. Завжди на зв`язку із класним керівником.

16.05.2024 було здійснено рейд до місця проживання дитини з метою обстеження умов його проживання. Комісія, яка проводила обстеження прийшла до висновку, що в будинку створено належні умови для проживання, навчання та виховання дитини. З бесіди з дитиною та бабусею з`ясовано, що мати періодично спілкується з сином засобами телефонного зв`язку, однак фінансової допомоги не надає. Службою у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради було проведено бесіду з ОСОБА_9 в телефонному режимі, під час якої з`ясовано, що вона близько місяця проживає за кордоном і найближчі пів року повертатися не планує, також мама повідомила що підтримує контакт із сином телефоном та заперечує проти позбавлення її батьківських прав (а.с.71-75).

Згідно з психологічним висновком № 140 від 28.05.2024 психолога ММЦСС, встановлено, що ОСОБА_6 позитивно відноситься до своєї мами, хоче мати здорову позитивну сім`ю, має бажання підтримувати з мамою відносини, проте через зловживання матір`ю спиртними напоями у хлопця спостерігається виражений емоційний конфлікт та невдоволення сімейною ситуацією, дитина відчуває незахищеність, має потребу в опіці, в любові, якої не отримує від рідної матері. З батьком у хлопця наявні теплі емоційні контакти, гарні, дружні взаємовідносини. Психологом рекомендовано і надалі проживати хлопчику з батьком (а.с.73).

На підтвердження/спростування обставини перебування відповідачки за кордоном, ухвалою суду від 14.08.2024 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України витребувано відповідну інформацію.

Так, згідно з відповіддю № 19-56172/18/24 від 16.08.2024 встановлено, що ОСОБА_12 14 липня 2024 року о 19:17 год перетнула кордон України в пункті пропуску Краківець у напрямку «в`їзд» ( а.с. 88).

Таким чином, на період розгляду вказаної судової справи, відповідачка перебувала на території України.

За клопотанням позивача в судовому засіданні допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_14 зазначила, що знає сім`ю ОСОБА_15 протягом тривалого часу. Відповідачка весь час, що проживала по АДРЕСА_2 з сином, вживала алкоголь. До їх житла приходило багато сторонніх осіб, які розпивали з нею спиртні напої. Дитина постійно перебувала на вулиці без нагляду, просила у сусіді хлібу, грошей, вночі в їх квартирі часто було чути крики, наряди поліції регулярно через це приїздили до відповідачки. Свідок не могла більше спостерігати, як хлопчик під дверима чекав маму, знайшла номер телефону батька і зв`язалася з ним, що той забрав сина від матері. Близько трьох останніх років хлопчик проживає окремо від неї.

Свідок ОСОБА_16 в суді зазначила, що є сусідкою відповідачки. ОСОБА_2 вихованням сина ОСОБА_6 та створенням йому належних умов проживання не займалася. Свідок навіть забирала хлопчика до себе на ніч, бо відповідачка не відчинила йому двері. ОСОБА_6 часто ходив по сміттєзвалищу та просив у сусідів їсти. Загалом, ОСОБА_17 вела асоціальний спосіб життя, в її квартирі антисанітарія, багато сторонніх осіб, які разом з нею розпивали спиртні напої.

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що він є товаришем ОСОБА_1 . Одного разу на прохання позивача поїхав з ним автомобілем до місця проживання ОСОБА_19 з сином. ОСОБА_6 ходив по вулиці брудний без догляду, так як мами декілька днів не було вдома. Позивач забрав сина до себе. Така ситуація повторювалася двічі. Більше двох років хлопчик проживає з батьком.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні зазначив, що на прохання ОСОБА_21 допомагав у пошуках його сина, який без нагляду матері блукав мікрорайоном. Відповідачка не приділяла дитині належної уваги, тому хлопчик був недоглянутий та голодний.

Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що позивач є її хрещеником, а тому їй відомі обставини проживання дитини як в батька, так і в матері. Близько двох років тому весною їй зателефонувала знайома і попросила повідомити ОСОБА_21 чи його матір, що ОСОБА_6 без нагляду ходить по мікрорайону та просить їжу. Після цього, хлопчика забрав батько. Так як позивач працював вахтовим методом, то в дні коли заступав на роботу, був вимушений завозити ОСОБА_6 до відповідачки, сподіваючись, що вона виправиться. Однак, ситуація не змінювалася, а лише погіршувалася.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що позивач є її сином, а ОСОБА_23 . За весь час проживання її сина з невісткою, вона постійно вживала спиртні напої, навіть в період вагітності. До дитини проявляла байдужість та агресивність. Ніколи не працювала, розвитком дитини не займалася. А тому, з 2021 року свідок з сином остаточно забрали ОСОБА_6 проживати до себе після випадку, як хлопчик ночував у сусідів, а ОСОБА_17 була п`яна вдома. З вересня 2023 року дитину перевели на навчання до ліцею № 6. За весь цей час, вона жодного разу не цікавилася навчанням сина. Позивач повністю утримує сина ОСОБА_6 , займається його лікуванням, хоча разом з тим з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_24 на утримання дитини.

Мотиви та застосовані норми права.

Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм законодавства.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Статтею 150 СК України закріплені обов`язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позивачем належними доказами доведено ухилення від виконання відповідачем обов`язків по вихованню сина, що полягає в не забезпеченні продуктами харчування, одягом, засобами гігієни, матеріальним утриманням, не відвідуванні та не спілкуванні з дитиною.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 20 від 19 грудня 2008 року) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 цієї ж постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ є обов`язковою.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.

Враховуючи нормативні приписи та роз`яснення, надані Верховним Судом, у сукупності з фактичними обставинами справи, суд приходить до переконання про ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_10 .

Відповідачка добровільно самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує його духовний та фізичний розвиток, належне харчування та навчання.

Надані позивачем докази на підтвердження вищенаведених обставин, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для встановлення факту ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що при зміні своєї поведінки та зміні обставин згідно зі ст. 169 СК України відповідачка не позбавлена права звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання сина в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо позовної вимоги про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів , стягнутих за судовим наказом, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах суд зазначає таке.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 та його представника щодо розгубленості позивача та страху втрати дитини, як обґрунтування трирічної бездіяльності в частині продовження виконання судового наказу щодо сплати аліментів на користь матері, яка не утримувала дитину, і не звернення до суду з позовом про припинення такого стягнення.

Позивачем не доведено наявність підстав для звільнення його від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню № НОМЕР_5.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).

Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22)).

Суд вбачає наявність підстав для припинення нарахування аліментів за судовим наказом Малинського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2020 (справа 283/1585/20) з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи вище викладене, згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст. 164 п.2 ч.1 , 180, 184, 194,197 СК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Припинити нарахування аліментів за судовим наказом Малинського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2020 (справа 283/1585/20) з дня набрання рішенням законної сили.

В решті вимог позову - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним 2422,40 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2024 року.

Суддя