Рішення

від 18.11.2024 по справі 160/16536/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуСправа №160/16536/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення із нього інформації про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, надання ОСОБА_1 довідки (копії рішення) про виключення його з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 01.06.2024 року щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення його з військового обліку, надати довідку (копію рішення) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, та вирішити заяву із урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він отримав витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з якого позивачу стало відомо про перебування його на військовому обліку. Позивач звернувся до відповідача із запитом в порядку ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», в якому просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виключивши із нього інформацію про перебування позивача на військовому обліку; внести запис до військового квитка про виключення його з військового обліку та надати довідку (копію рішення) про виключення з військового обліку. Разом із запитом надав відповідачу нотаріально завірені копії всіх необхідних документів. Листом №4/6063 ІНФОРМАЦІЯ_2 запит по суті не розглянув і не вирішив, витребувані документи не надав та запропонував «звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 з усіма документами для звірки облікових даних та підтвердження викладених обставин». Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо нерозгляду запиту та ненадання документів протиправною та зазначає, що відповідач не мав права утриматись від прийняття рішення, що входить до його компетенції, зобов`язаний був розглянути запит позивача без його особистої присутності та надати витребувані документи та вчинити дії по внесенню змін до Єдиного реєстру.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження із викликом сторін - відмовлено. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

Відповідач ухвалу від 01.07.2024 та позовну заяву з додатками отримав засобами підсистеми «Електронний суд» 03.07.2024 та 26.06.2024 (з урахуванням ч. 5 ст. 251 КАС України) відповідно, проте, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

01.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом про надання інформації в порядку ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», в якому просив:

« 1. Внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виключивши із нього інформацію про моє перебування на військовому обліку;

2. Внести запис до мого військового квитка про виключення мене з військового обліку.

3. Надати мені довідку (копію рішення) про виключення мене з військового обліку.».

До запиту додано наступні документи:

- нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчена копія військового квитка ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчена копія довідки Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80) військовим судом Дніпропетровського гарнізону від 30.05.2024 року №80/5-378;

- копія листа Департаменту інформації МВС України від 30.05.2024 року №1134/16-2024".

Вказаний запит разом із доданими до нього копіями документів було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду запиту позивача, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №4/6063 від 20.06.2024 позивачу повідомлено, що «…для вирішення вашого питання Вам необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з усіма документами для звірки облікових даних та підтвердження ваших обставин.».

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо неналежного розгляду запиту, звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 5, 7, 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Разом з цим, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Закон України Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

Стаття 5 Закону України Про доступ до публічної інформації гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про доступ до публічної інформації, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що поняття «запит на інформацію» та «звернення громадян» не є тотожними, оскільки, зокрема, запитом є прохання надати інформацію розпорядником публічної інформації. Натомість, звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги про прохання вчинити певні дії.

Так, як вже встановлено судом, заявами (клопотаннями) в розумінні Закону України «Про звернення громадян» є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із документом під назвою «запит про надання інформації в порядку ст. 5 Закону України «Про звернення громадян».

При цьому фактично, змістом вказаного запиту є прохання вчинити відповідачем певних дій, а саме: « 1. Внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виключивши із нього інформацію про перебування на військовому обліку;

2. Внести запис до військового квитка про виключення з військового обліку.

3. Надати довідку (копію рішення) про виключення з військового обліку.».

Відтак, суд зазначає, що фактично позивач звернувся із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статтей 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» встановлено випадки, коли звернення не підлягають розгляду та вирішенню.

Так, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

За нормами статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян повинні надати відповідь на звернення або рішення про відмову в задоволенні вимог заяви (клопотання), при цьому, така відповідь (рішення) повинна бути повною, обґрунтованою, з посиланням на Закон та з викладенням мотивів відмови (у разі прийняття рішення про відмову в задоволенні вимог заяви або клопотання).

3 огляду на вищевказане, суд вважає, що відмова у розгляді та вирішенні звернення є обґрунтованою у разі, якщо у рішенні про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві наявне посиланням на Закон і викладені мотиви відмови, а також із роз`яснено порядок оскарження прийнятого рішення.

Як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 №4/6063 від 20.06.2024, звернення позивача відповідачем розглянуто та надано відповідь, згідно з якою, позивачу повідомлено про необхідність звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для звірки облікових даних та підтвердження обставин.

Разом з цим, у вказаній відповіді відсутнє будь яке рішення відповідача, як і відсутня оцінка наданих позивачем документів, а наявна тільки пропозиція звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В свою чергу, відсутність прийнятої відповіді на заяву або мотивованого рішення про відмову в задоволенні вимог заяви позивача свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відтак, суд зазначає, що підстави, викладені у відповіді на запит є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на приписах Конституції за законодавства України, а відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення із нього інформації про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, про надання ОСОБА_1 довідки (копії рішення) про виключення його з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення його з військового обліку та вирішити заяву від 01.06.2024 з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати довідку (копію рішення) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відтак, суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати довідку (копію рішення) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на відсутність у позивача порушеного права на надання довідки (копію рішення) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, оскільки заяву позивача від 01.06.2024 відповідачем належним чином не розглянуто та обґрунтованого рішення за результатами розгляду заяви не прийнято.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення із нього інформації про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, про надання ОСОБА_1 довідки (копії рішення) про виключення його з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 01.06.2024 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення його з військового обліку та вирішити заяву від 01.06.2024, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 18.11.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна